Рішення

від 19.10.2018 по справі 910/6422/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2018Справа № 910/6422/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О. ,розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" (61091, обл. Харківська, м. Харків, вул. Харківських Дивізій,17; ідентифікаційний код 32124967)

до Харківської обласної ради (61200, обл. Харківська, м. Харків, вул. Сумська, 64; ідентифікаційний код 24283333)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" (61070, обл. Харківська, м. Харків, вул. Лісопарківська, 4; ідентифікаційний код 40929168)

про поновлення договору оренди

Представники сторін:

від позивача: Петров О.Ю. - представник

від відповідача: Чайчук О.О. - представник

від третьої особи: Таможанський О.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 з вимогами до Харківської обласної ради про поновлення договору оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що орендодавець порушив переважне право орендаря на укладення договору оренди комунального майна, так як неналежним чином, тобто з порушенням встановлених законом і договором строків повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" про відмову від пролонгації договору, а також не навів обов'язково визначених законодавством підстав для відмови позивачу у продовженні договору на той самий строк та на тих самих умовах, який мав законне сподівання на реалізацію передбаченого законодавством та договором права на його продовження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 у справі № 910/6422/18 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" залишено без руху, встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

08.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків від Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002", до якої позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 відкрито провадження у справі №910/6422/18; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології ; підготовче засідання призначено на 04.07.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

04.07.2018 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/6422/18 до набрання законної сили рішенням у справі № 922/709/18 за позовною заявою Харківської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002", третя особа Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології" про виселення з нежитлового приміщення та зустрічної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" до Харківської обласної ради про зобов'язання Харківську обласну раду укласти додаткову угоду до договору оренди від 20.05.2009 за № 102 Н про пролонгацію строків оренди.

04.07.2018 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення на позов, в яких третя особа повідомила, що орендодавець у місячний строк до закінчення дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 повідомив позивача про закінчення строку дії вказаного договору 19.02.2018 та про відсутність наміру продовжувати термін дії договору.

У підготовчому засіданні 04.07.2018 судом було оголошено перерву до 08.08.2018.

06.07.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що Договір оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 припинив свою дію 19.02.2018, оскільки позивача було у встановленому законом та договором порядку з дотриманням відповідних строків повідомлено про закінчення терміну дії вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.08.2018.

15.08.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залишення пояснень третьої особи та доданих до них доказів без розгляду.

15.08.2018 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про продовження процесуального строку для подання письмових пояснень на позов та подання доказів.

У підготовчому засіданні 15.08.2018 представником позивача подано клопотання про постановлення окремої ухвали щодо відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення пояснень третьої особи та доказів, доданих до них, без розгляду; задоволено заяву третьої особи про продовження процесуального строку; продовжено третій особі процесуальний строк на подання пояснень та доказів, доданих до них.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали щодо відповідача; закрито підготовче провадження, справу №910/6422/18 призначено до судового розгляду по суті на 17.09.2018.

17.09.2018 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - рішення Харківської обласної ради №808-VII від 30.08.2018, відповідно до якого орендодавцем нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, буд. 4 у 2018-2020 роках виступатиме Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології .

У судовому засіданні 17.09.2018 судом було оголошено перерву до 05.10.2018.

У судовому засіданні 05.10.2018 третьою особою подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - рішення Харківської обласної ради №787-VII від 30.08.2018, рішення Харківської обласної ради №808-VII від 30.08.2018 та рішення Харківської обласної ради №802-VII від 30.08.2018.

У судовому засіданні 05.10.2018 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - фото зовнішнього вигляду спірних приміщень та оголошення про надання в оренду приміщень.

У судовому засіданні 05.10.2018 судом було оголошено перерву до 19.10.2018.

У судовому засіданні 19.10.2018 представником позивача були подані додаткові письмові пояснення.

У судовому засіданні 19.10.2018 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 19.10.2018 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 19.10.2018 судом було закінчено розгляд справи по суті та проголошено рішення (вступна та резолютивна частини).

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 між Харківською обласною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 (орендар) укладено Договір оренди №102Н комунального майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху площею 19,3 кв.м., в тому числі місця спільного користування площею 1,3 кв.м., надалі майно , розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, 4, лі. Б-2 , що знаходиться на балансі КЗОЗ Харківський обласний онкологічний центр (балансоутримувач), склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, складеного станом на 01.04.2009, вартість якого становить 61200,00 грн. Майно передається в оренду з метою розташування аптечного пункту.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 3 від 21.03.2017 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 сторони зазначили, що балансоутримувачем за вказаним договором є Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології .

Відповідно до п. 2.5 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 орендар повертає майно балансоутримувачу або юридичній особі, вказаній орендодавцем, у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Згідно з п. 10.11 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 у разі відмови орендодавцем у пролонгації договору нарахування та оплата за самовільне перебування його на об'єкті оренди не є підставою вважати договір автоматично поновленим на новий строк.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про оренду державного та комунального майна передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

За актом приймання-передачі орендованого майна від 20.05.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове, платне користування нежитлові приміщення загальною площею 19,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, буд. 4, літ. Б-2 (вказаний акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 10.1 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.05.2009 по 19.04.2012 включно.

20.04.2012 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, якою сторони продовжили дію договору строком на 2 роки 11 місяців, що діє по 19.03.2015 включно.

10.06.2015 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, якою сторони продовжили дію договору строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.03.2015 по 19.02.2018 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.6 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, строк дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 було встановлено до 19.02.2018 включно.

Позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №60 від 14.12.2017, адресованого відповідачу, в якому позивач у зв'язку із закінченням терміну дії Додаткової угоди № 2 від 10.06.2015 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 просив відповідача продовжити термін дії вказаного договору на 2 роки 11 місяців.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію листа Комунального некомерційного підприємства Обласний центр онкології №01-09/2500 від 29.12.2017, в якому третя особа повідомляє позивача про те, що 20.12.2016 орендоване позивачем майно було передане в оперативне управління третьої особи та об'єкт оренди необхідний третій особі для власних потреб, пов'язаних із статутною діяльністю.

У вказаному листі третя особа (балансоутримувач) повідомила позивача про необхідність врахування у своїй діяльності, що балансоутримувач не надає згоди на пролонгацію Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 після закінчення строку його дії, про що повідомлено Харківську обласну раду.

Судом встановлено, що 16.02.2018 позивач звернувся до відповідача із примірником Додаткової угоди № 3 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 (для підписання), в тексті якої, зокрема, позивачем було зазначено, що договір оренди продовжено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.02.2018 по 19.01.2021 включно відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію листа №01-37/399 від 15.02.2018, в якому відповідач (орендодавець) повідомив позивача про те, що враховуючи звернення балансоутримувача щодо відмови у продовженні строку оренди, на засіданні постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області 15.01.2018 було ухвалено рішення щодо не пролонгації Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 на новий строк у зв'язку із закінченням терміну його дії.

За таких обставин, відповідач (орендодавець) повідомив позивача (орендаря) про не продовження договірних відносин після закінчення строку дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 - 19.02.2018, та просив звільнити орендоване приміщення у порядку, передбаченому договором оренди.

Крім того, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву (позивачем до позову) копію листа №01-37/463 від 15.02.2018, в якому відповідач (орендодавець) повідомив позивача про те, що враховуючи звернення балансоутримувача щодо відмови у продовженні строку оренди, на засіданні постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області 15.01.2018 було ухвалено рішення щодо не пролонгації Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 на новий строк у зв'язку із закінченням терміну його дії.

За таких обставин, відповідач (орендодавець) повідомив позивача (орендаря) про не продовження договірних відносин після закінчення строку дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 - 19.02.2018, та просив звільнити орендоване приміщення у порядку, передбаченому договором оренди.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що за три місяці до закінчення строку дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 (відповідно до п. 10.4 договору), ані орендодавець, ані третя особа не звертались до позивача (орендаря) із повідомленням про свій намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Більш того, протягом місяця з дати закінчення строку дії договору оренди (з 19.02.2018) від відповідача (орендодавця) не надходило заперечень щодо пролонгації Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

За наведених обставин за твердженням позивача Договір оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 є продовженим, з огляду на що повідомлення відповідача (лист вих. № 01-37/463 від 15.02.2018) про непродовження терміну дії вказаного договору оренди та звільнення об'єкта оренди є таким, що суперечить вимогам Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 10.4 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

Крім того, позивач вказав на те, що він на підставі ст.ст. 777 Цивільного кодексу України, 285 Господарського кодексу України та 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна має переважне право на укладення договору оренди на новий строк, про що повідомив орендодавця листом № 60 від 14.12.2017.

Однак, відповідач, надіславши позивачу листа вих. № 01-37/463 від 15.02.2018 про непродовження терміну дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 взагалі не зазначив жодної причини відмови у пролонгації договору оренди та, більш того, оприлюднив на своєму сайті оголошення про оренду нежитлових приміщень, адреса яких збігається з адресою об'єкта оренди за спірним договором.

Таким чином, як зазначив позивач, відповідач порушив переважне право позивача на укладення договору оренди комунального майна так як неналежним чином (з пропущенням встановлених законом і договором строків) повідомив позивача про відмову від пролонгації договору, а також не навів обов'язково визначених законодавством підстав для відмови у продовженні строку дії договору на той самий строк та на тих самих умовах.

Враховуючи викладені обставини, позивач просить суд визнати Договір оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, укладений між Харківською обласною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 , поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 (орендар) та Харківською обласною радою (орендодавець) було укладено Договір оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 зі строком дії до 19.02.2018 включно (відповідно до Додаткової угоди № 2 від 10.06.2015).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно зі ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 20.04.2012) у разі, якщо орендодавець (балансоутримувач) має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Як встановлено судом, відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву (позивачем до позову) копію листа №01-37/463 від 15.02.2018, в якому відповідач (орендодавець) повідомив позивача про те, що враховуючи звернення балансоутримувача щодо відмови у продовженні строку оренди, на засіданні постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області 15.01.2018 було ухвалено рішення щодо непролонгації Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 на новий строк у зв'язку із закінченням терміну його дії.

За таких обставин, відповідач (орендодавець) повідомив позивача (орендаря) про непродовження договірних відносин після закінчення строку дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 - 19.02.2018, та просив звільнити орендоване приміщення у порядку, передбаченому договором оренди.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на те, що лист Харківської обласної ради №01-37/463 від 15.02.2018 про закінчення строку дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 надійшов на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 20.02.2018.

Як вбачається з долучених відповідачем до матеріалів справи доказів в їх сукупності (фіскального чеку, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копії конверту), 20.02.2018 відповідачем було направлено на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61091, м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 17), лист №01-37/463 від 15.02.2018.

При цьому, на поштовому конверті, в якому надсилався вказаний лист про закінчення терміну дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 та про відсутність наміру орендодавця продовжувати строк дії договору, містяться відмітки, що 21.02.2018 та 22.02.2018 позивача за вказаною адресою не знайдено.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах (ч. 4 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

Враховуючи викладені обставини та беручи до уваги, що лист Харківської обласної ради вих. № 01-37/463 від 15.02.2018 про непродовження терміну дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 був надісланий на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61091, м. Харків, вул. Харківських дивізій, буд. 17) та, при цьому, ця сама адреса зазначена у Договорі оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 (доказів місцезнаходження позивача за будь-якою іншою адресою матеріали справи не містять), суд дійшов висновку, що позивач (орендар) був у встановленому законом порядку повідомлений орендодавцем про відсутність наміру продовжувати строк дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

За таких обставин, оскільки заперечення орендодавця (відповідача) щодо продовження строку дії договору оренди були направлені відповідачу 20.02.2018 та 21.02.2018 і 22.02.2018 відділенням поштового зв'язку було вказано на поштовому конверті про відсутність позивача (орендаря) за його місцезнаходженням, суд дійшов висновку, що позивач був належним чином та у встановлені законом строки (протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди) повідомлений орендодавцем (відповідачем) про відсутність наміру продовжувати строк дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

Таким чином, Договір оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку його дії.

Що стосується тверджень позивача, що його було позбавлено права на переважне укладення договору оренди, суд зазначає таке.

Так, розглянуті судом положення Цивільного кодексу України стосуються поновлення договору оренди у разі відсутності заперечень орендодавця та наявності волевиявлення орендаря на подальше користування об'єктом оренди.

В той же час, Цивільний кодекс України розрізняє поняття поновлення договору оренди між сторонами договору оренди на тих же умовах між тими ж сторонами та поняття переважного права на укладання договору оренди, тобто на укладання нового договору оренди на нових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 285 Господарського кодексу України орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Для поновлення договору оренди в порядку ст. 764 Цивільного кодексу України жодної переваги (в контексті пріоритету перед іншими особами) орендареві не потрібно, оскільки він є єдиною особою з якою орендодавець вправі саме поновити договір оренди на тих же умовах (у зв'язку з продовженням користування орендарем приміщенням та відсутності заперечень орендодавця проти цього відповідно до визначених ст. 764 Цивільного кодексу України строків - тобто коли мовчазна згода сторін зобов'язання свідчить про намір продовжити їх договірні відносини оренди на тих умовах, що вже погоджені), тоді-як в порядку ст. 777 Цивільного кодексу України своє переважне право на укладення договору орендар може реалізовувати виключно за наявності таких обставин: закінчення строку дії договору оренди (та заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди на тих же умовах); наявність волевиявлення орендодавця на передання об'єкту оренди, що знаходився в користуванні орендаря за договором, строк дії якого закінчився, в подальшу оренду; належне виконання попереднім орендарем обов'язків за договором оренди; наявність волевиявлення попереднього орендаря на укладення нового договору оренди; повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму. При цьому, переважне право орендаря на укладення нового договору оренди може бути реалізовано виключно у разі досягнення сторонами домовленості щодо усіх умов договору.

Так, як передбачено ст. 777 Цивільного кодексу України, у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Власне, закон розрізняє поняття продовження договору оренди (на тих же умовах) та поняття переважне право на укладення договору оренди (новий договір оренди) з підстав свободи вибору орендодавця умов передання свого майна в оренду після спливу погодженого у договорі оренди строку такого договору (періоду, на який поширюються правовідносини оренди): на тих же умовах тій же особі чи на інших умовах, зокрема, щодо ціни, строку дії договору, або без наміру передавати майно в оренду будь-кому (тобто для використання для власних потреб/продажу/тощо).

Як встановлено судом, позивачем долучено до позовної заяви копію листа вих. №60 від 14.12.2017, адресованого відповідачу, в якому позивач у зв'язку із закінченням терміну дії Додаткової угоди № 2 від 10.06.2015 до Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 просив відповідача продовжити термін дії вказаного договору на 2 роки 11 місяців.

Відповіді відповідача на вказаний лист матеріали справи не містять.

Втім, як встановлено судом, відповідачем було надіслано позивачу повідомлення про відсутність у відповідача (орендодавця) наміру продовжувати строк дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

Суд зазначає, що мотиви заперечень орендодавця щодо поновлення договору на тих же умовах без укладення договору в даному разі не мають значення, оскільки орендодавець як власник в силу ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, відтак у разі відсутності бажання власника на передання в оренду належного йому на праві власності майна (що, власне, є видом розпорядження майном), таке волевиявлення не може не визнаватись судом необґрунтованим та безпідставним так як орендодавцем чітко не вказано мотиви відмови.

Так, відповідач не може нести тягар доведення тих обставин, що він має намір використовувати майно для власних потреб, оскільки саме позивач повинен довести, що відповідач має намір передати або передав в оренду майно іншим особам, порушуючи при цьому переважне право позивача на укладення договору оренди.

Позивачем долучено до позовної заяви копію Оголошення Харківської обласної ради про намір передати в оренду нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, з якого вбачається, що до переліку об'єктів оренди входять нежитлові приміщення (кімн. №1-7 площею 71,9 кв.м., кімн. №17-20г площею 59,3 кв.м. та частина кімн. № 11а площею 32,1 кв.м.) загальною площею 163,3 кв.м. радіологічного корпусу літ. Б-1 за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, буд. 4 (орендодавець - Харківська обласна рада; балансоутримувач - Комунальне некомерційне підприємство Обласний центр онкології ).

Однак, з вказаного оголошення не вбачається, що до об'єктів оренди входять приміщення 1-го поверху площею 19,3 кв.м., в тому числі місця спільного користування площею 1,3 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, 4, літ. Б-2 (тобто, саме об'єкт оренди за Договором оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009).

При цьому, з долучених позивачем до матеріалів справи 05.10.2018 фотографій та оголошень про оренду приміщення не можливо достовірно встановити, що саме нежитлові приміщення, які є об'єктом оренди за Договором оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 здаються в оренду, та, що такі дії (у випадку їх вчинення) вчиняються саме відповідачем.

За наведених обставин, суд вважає необгрунтованими та не доведеними твердження позивача про порушення його переважного права на укладення договору оренди вчиненням дій, спрямованих на передачу об'єкта оренди в оренду іншим особам.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України передбачає необхідність наявності також інших передумов для реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди, зокрема, наявність волевиявлення орендодавця на передання об'єкту оренди, що знаходився в користуванні орендаря за договором, строк дії якого закінчився, в подальшу оренду; належне виконання попереднім орендарем обов'язків за договором оренди, погодження сторонами усіх умов нового договору оренди.

Наявність згоди орендодавця на продовження договору оренди є ознакою договірної свободи, визначеною ст. 627 ЦК України, оскільки елементом свободи договору є також право сторони визначати спосіб використання належного їй майна та за своєю згодою змінювати, розривати або продовжувати на новий строк дію договору.

Таким чином, в разі відсутності у орендодавця наміру передавати майно у оренду та за умови дотримання передбаченого ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна порядку, договір оренди є припиненим у зв'язку з закінченням терміну, на який його було укладено.

Суд зазначає, що якщо до закінчення строку дії договору оренди орендар звертався до орендодавця із заявою про продовження дії договору та останній не надав відповіді на таку пропозицію, то вказані обставини можуть свідчити про мовчазне погодження орендодавцем на продовження дії договору оренди, однак таке погодження буде мати місце лише у випадку відсутності заперечень орендодавця на продовження строку дії договору.

Однак, враховуючи встановлений судом факт наявності заперечень відповідача (орендодавця) щодо продовження дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, суд дійшов висновку, що факт подання позивачем заяви про продовження дії договору оренди до закінчення строку його дії не впливає на правові наслідки реалізації відповідачем як орендодавцем свого права на відмову від продовження строку дії договору оренди у порядку, встановленому законом.

При цьому, причини, мотиви, мета та інші елементи суб'єктивної сторони таких дій орендодавця не мають жодного правового значення для реалізації такого права орендодавця.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №914/433/16 (в аналогічних правовідносинах) викладена правова позиція, що при реалізації переважного права орендаря укладатиметься новий договір оренди комунального майна, при цьому попередній договір оренди повинен закінчити термін дії, шляхом відмови однієї із сторін у продовженні терміну дії договору у спосіб вчинення заяви.

Таким чином, враховуючи, що предметом позову у даній справі є визнання поновленим Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009 на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені , заявлені позивачем підстави позову щодо порушення його переважного права на укладення договору оренду не спроможні захистити права позивача (з огляду на предмет позову), так як при реалізації переважного права орендаря укладатиметься новий договір оренди комунального майна з новими умовами, а не тими, які були погоджені сторонами у Договорі оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

Що стосується посилання позивача у позовній заяві на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", не приймаються господарським судом, оскільки за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства": заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до обставин цієї справи, Європейський суд з прав людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові.

Проте у даній справі в орендаря були усі правові підстави та можливості сподіватися на продовження дії Договору оренди на той самий строк, адже в силу імперативних приписів частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частини четвертої статті 284 ГК України та статті 764 ЦК України якщо термін дії договору закінчився і протягом місяця від орендодавця не надійшла заява про припинення дії договору, то такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.

Таким чином, відповідач жодним чином не обмежував, не заперечував та не оспорював право позивача сподіватися на продовження дії Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009, а лише не виявив наміру продовжувати спірні орендні відносини, право на що передбачено і положеннями закону, і умовами договору оренди, з чим погодився і позивач, підписавши спірний договір оренди. Крім того, у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" мало місце визнання права оренди земельної ділянки, на якій були розташовані споруди, що належали на праві власності саме орендарю.

Отже, обставини справи "Стретч проти Сполученого Королівства" та обставини даної справи істотно різняться, а тому практика Європейського суду з прав людини, що знайшла відображення у справі "Стретч проти Сполученого Королівства", не може вважатися джерелом права у розгляді даної справи.

Щодо інших доводів позивача, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

В межах даної справи позивачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 до Харківської обласної ради про визнання поновленим Договору оренди №102Н комунального майна від 20.05.2009.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача з огляду на відмову у позові.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 до Харківської обласної ради про визнання договору поновленим.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Парацельс-2002 .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 05.11.2018

Суддя Д.О. Баранов