Постанова

від 31.01.2019 по справі 910/6422/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. Справа№ 910/6422/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Разіної Т.І.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Пугачовій А.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Петров О.Ю. адвокат за ордером від 27.11.2018;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Кас'ян А.С. адвокат за ордером від 31.01.2019;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 (повне рішення складено 05.11.2018)

у справі №910/6422/18 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002"

до Харківської обласної ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології"

про поновлення договору оренди,

УСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" (далі - позивач) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом до Харківської обласної ради (далі - відповідач), у якому просив визнати договір оренди комунального майна №102Н, укладений між позивачем та відповідачем 20 травня 2009 року, поновленим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не було з'ясовано повноваження особи, яка підписала лист з відмовою від продовження договору; суд не надав оцінки запереченням відповідача проти продовження договору; суд проігнорував факт неотримання позивачем листа відповідача із запереченнями щодо продовження договору; суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість твердження позивача про порушення його переважного права на укладення договору оренди; висновок суду про належність повідомлення відповідачем позивача про відмову в продовженні договору суперечить матеріалам справи та висновкам Верховного Суду; суд неправильно розтлумачив ст. 319 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"; суд відмовився застосовувати рішення ЄСПЛ, як джерело права; суд порушив принцип змагальності сторін, прийняв неналежні докази.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що договір оренди припинив свою дію, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; позивач був належним чином повідомлений про рішення власника щодо відсутності згоди на подальше продовження договору, а лист був підписаний повноважною особою; посилання позивача на порушення його переважного права на оренду приміщення є необґрунтованими, оскільки після закінчення дії договору приміщення іншим особам в оренду не передавались, а позивач не повернув його відповідачу за актом приймання-передачі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, представника у судове засідання не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

Оскільки явка сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити. Також просив оголосити перерву, оскільки сторони мають намір укласти мирову угоду.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Судом відхилено клопотання представника позивача про оголошення перерви, оскільки воно носить односторонній характер та не підтверджено відповідними доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2009 року між Харківською обласною радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002", як орендарем, було укладено Договір оренди №102Н комунального майна (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення 1-го поверху площею 19,3 кв.м., в тому числі місця спільного користування площею 1,3 кв.м., надалі "майно", розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лісопарківська, 4, лі. "Б-2", що знаходиться на балансі КЗОЗ "Харківський обласний онкологічний центр" (балансоутримувач), склад і вартість якого визначено відповідно до висновку про вартість майна, складеного станом на 01.04.2009. Вартість об'єкту оренди становить 61200,00 грн. Майно передається в оренду з метою розташування аптечного пункту (том 1 а.с.19-24).

У пункті 10.1 договору оренди сторони домовились, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, договір діє з 20 травня 2009 року по 19 квітня 2012 року включно.

За актом приймання-передачі орендованого майна від 20 травня 2009 року відповідач передав, а позивач прийняв зазначене приміщення площею 19.3 м.кв. (том 1 ас.26).

У подальшому додатковими угодами до договору оренди сторонами було неодноразово продовжено строк дії даного договору, а саме: додатковою угодою №1 від 20.04.2012 (том 1 а.с.27-29) строк дії договору продовжено до 19.03.2015; додатковою угодою від 10.06.2015 строк дії договору продовжено до 31.12.2013 (включно); додатковою угодою №2 від 01.04.2014 (том 1 а.с.30) строк дії договору продовжено до 19.02.2018 (включно).

Також додатковою угодою №1 сторони виклали у новій редакції пункт 10.4 договору оренди щодо порядку продовження строку дії договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №3 від 21.03.2017 (том 1 а.с.31-32) сторони зазначили, що балансоутримувачем за вказаним договором є Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології".

Листом від 29 грудня 2017 року за вих.№01-09/2500 КНП "Обласний центр онкології" повідомило позивачу про те, що має намір використовувати приміщення для власних потреб і не надає згоду на пролонгацію договору після спливу строку його дії (том 1 а.с.40).

Листом від 14 грудня 2017 року за вих. №60 позивач повідомив відповідачу про вжиття заходів щодо проведення незалежної оцінки орендованого майна та просив подовжити термін дії договору на 2 роки 11 місяців (том 1 а.с.33).

Рішенням Постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області Харківської обласної ради від 15 січня 2018 року було підтримано пропозицію КНП "Обласний центр онкології" щодо припинення договору оренди (том 1 а.с. 42-43).

16 лютого 2018 року позивач із супровідним листом за вих.№14 направив відповідачу проект Додаткової угоди №3 до договору оренди (том 1 а.с.36-39), якою пропонував внести зміни в частині розміру орендної плати, а також продовжити строк дії договору на 2 роки 11 місяців, з 20 лютого 2018 року по 19 січня 2021 року.

У свою чергу, відповідач листами від 15.02.2018 за вих. №01-37/399 та №01-37/463 (том 1 а.с.120-121) повідомив позивачу про відсутність згоди на пролонгацію договору.

Вказані листи були направлені за адресою державної реєстрації позивача - 61091, м.Харків, вул. Харківських Дивізій, 17, яка також вказана як юридична адреса орендаря у договорі та додаткових угодах до нього, та на адресу директора позивача Цвєткової І.Ю. - АДРЕСА_1.

Факт направлення позивачу листів про відсутність згоди на продовження договору підтверджується квитанцією Харківського ОВ Спецзв'язку №564-4/221 від 20.02.2018, описом вкладення у цінний лист Харківської дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 02.03.2018, та фіскальними чеками до них (том 1 а.с.122). Однак, згідно відмітки на конверті поштове відправлення не було вручено, оскільки за вказаною адресою одержувач не знайдений (том 1 а.с.124 зворот).

У подальшому третя особа звернулась до позивача із претензією щодо сплати збитків у розмірі плати за фактичне користування майном (том 1 а.с. 49-51), а Харківська обласна рада звернулась у Господарський суд Харківської області з позовом про виселення позивача зі спірних приміщень (том 1 а.с.83-87).

У зв'язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що за три місяці до закінчення строку дії договору оренди ані орендодавець, ані третя особа не звертались до позивача із повідомленням про свій намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб, протягом місяця з дати закінчення строку дії договору оренди (з 19.02.2018) від відповідача не надходило заперечень щодо пролонгації договору оренди, а тому договір оренди є продовженим на новий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі відсутності у орендодавця наміру передавати майно в оренду та за умови дотримання передбаченого ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядку договір оренди є припиненим у зв'язку із закінченням терміну, на який його було укладено.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору оренди №102Н комунального майна від 20 травня 2009 року.

За правовою природою вказаний договір є господарським договором оренди комунального майна.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також встановлено ст. 764 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.291 ГК України, ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами п. 10.6 договору оренди передбачено, що чинність цього договору припиняється, у тому числі, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, саме наведеними нормами Закону та Кодексу, а також положеннями договору оренди передбачене автоматичне, не обумовлене нічиїми діями та рішеннями, припинення дії договору оренди по закінченню строку його дії, у даному випадку визначеному конкретною календарною датою - 19.02.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктом 10.4 договору оренди (в редакції додаткової угоди №1) встановлено, що у разі, якщо орендодавець (балансоутримувач) має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення його дії, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору.

Тобто, сторонами передбачено єдину умову для продовження дії договору - відсутність заяви однієї із сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення його дії.

Таким чином, за наявності заяви про припинення договору дія договору припиняється.

Отже, у даному випадку цивільні права та обов'язки за договором оренди виникають, змінюються та припиняються в силу дій наведених норм ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, ч.2 ст.17, ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.6 договору оренди, а сам лист про припинення дії договору носить характер повідомлення про такий факт припинення та про небажання орендаря продовжувати чи переукладати договір оренди.

Разом з тим, в разі відсутності такого листа-заперечення протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору і саме в силу положень ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з наступного після останнього дня строку дії договору дня.

Таким чином, цей лист створює юридичні наслідки, визначені законом та договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач прийняв рішення не продовжувати договір оренди на новий строк, про що направив відповідні листи позивачу 20.02.2018 та 02.03.2018, тобто, в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору.

Неотримання позивачем вказаних листів в даному випадку не свідчить про відсутність заперечень щодо пролонгації договору з боку відповідача та не є підставою для продовження договору на новий строк, тому що лист-заперечення містить недвозначну відмову від пролонгації договору, направлений своєчасно на правильну адресу позивача, яку він сам повідомив відповідачу, а послідовні дії відповідача та третьої особи протягом декількох місяців перед закінченням строку оренди свідчать про їх намір відмовитись від продовження орендних правовідносин з позивачем.

Доводи позивача про те, що у особи, яка підписала вказані листи про відмову у пролонгації - начальника управління з питань діяльності виконавчого апарату та роботи з персоналом виконавчого апарату обласної ради ОСОБА_5, не було відповідних повноважень, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження цих доводів суду першої інстанції і не заявив клопотання суду про витребування таких доказів.

Крім цього, факт волевиявлення орендодавця на припинення договору оренди підтверджується поданим відповідачем позовом про виселення позивача з орендованого приміщення.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність правових підстав для визнання договору оренди поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, є юридично вірним.

Щодо посилань позивача на те, що він має переважне право на укладання договору оренди, то порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди:

- із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право;

- у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права;

- укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Однак, матеріали справи, як вірно встановлено судом першої інстанції, не містять доказів укладення нового договору оренди з іншою особою щодо спірного приміщення, отже, переважне право позивача на укладення нового договору оренди не є порушеним. Посилання позивача на роздруківки оголошень з мережі Інтернет (том 2 а.с.9-14) обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки з вказаних роздруківок неможливо встановити особу, яка їх розмістила, передача в оренду шляхом розміщення оголошень суперечить встановленому чинним законодавством порядку передачі в оренду об'єктів комунальної власності, сам же факт укладення нового договору оренди з визначеними умовами в судовому засіданні не доведений.

Також місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання позивача на практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", оскільки встановлені фактичні обставини даної справо істотно відрізняються від наведених позивачем судових рішень Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте цей пункт не можна розуміти як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі, в яких застосовується обов'язок надавати обґрунтування, можуть змінюватися залежно від характеру рішення. Так, відхиляючи скаргу, апеляційний суд в принципі може обмежитись прийняттям мотивів оскаржуваного рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" від 10.10.2013, у справі "Хелле проти Фінляндії" від 19.12.1997, у справі "Гарсіа Руиз проти Іспанії" від 21.01.1999).

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Таким чином, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парацельс-2002" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2018 року - без змін.

2. Справу №910/6422/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.02.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Т.І. Разіна

М.Г. Чорногуз