Рішення

від 24.10.2018 по справі 916/3465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. Справа № 916/3465/16 Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

третьої особи - Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради: ОСОБА_1, згідно довіреності №01-28/460 від 01.10.2018р.

третьої особи - ТОВ Атлант : не з'явився,

розглянувши справу №916/3465/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КІХ Менеджмент» (65045, м. Одеса, вул.Пушкінська, 44, код ЄДРПОУ 40533224) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гефест» (65046, м. Одеса, вул.Спиридонівська, 10, прим. 15, код ЄДРПОУ 31681536), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 14), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Атлант» (65000, м. Одеса, вул. Пушкінська, 48), про стягнення 10000грн. матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, пояснення учасників справи, клопотання, заяви сторін, процесуальні дії суду:

Позивачем, з врахуванням пояснень від 25.04.2017р. за вх.9650/17, позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ „КІХ Менеджмент» є власником будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 44, про що свідчить договір дарування, від 26.09.2016р. Позивач зазначає, що ТОВ Гефест понад чотири роки тому розпочало будівництво багатоповерхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 48, на деякий період роботи по будівництву були зупинені та активне будівництво багатоповерхового будинку розпочалось з початку 2015р. поряд з будинками 46 та 44, які знаходяться на вулиці Пушкінській. Позивач вважає, що на протязі всього будівництва відповідачем було завдано шкоди будинку, який належить позивачеві, а саме в будинку з'явились пошкодження, що призвели до деякого зниження несучої здатності, тривалості та умов експлуатації, в зв'язку з наявністю тріщин у стінах. Позивач відмічає, що за дозволом на будівництво відповідач мав збудувати три поверхи, однак, фактично збудував шість, із чого позивачу вбачається, що дане будівництво є незаконним. Крім того, позивач зазначає, що згідно з даними Державного реєстру нерухомих пам'яток, будівля на вул. Пушкінська, 44, є пам'яткою архітектури та містобудування за наказом МКТ №728/0/16-08 від 20.06.2008р., охоронний №713-Од. Позивач зазначає, що ним було зроблено поточний ремонт будівлі під №44 для безпеки людей, які знаходяться в офісах та збереження об'єкту культурної спадщини в належному стані, на який витрачено понад 10000грн., винним у заподіянні якої позивач вважає відповідача. Позивач зазначає, що докази понесення витрат на проведення ремонтних робіт у нього не збереглись.

Відповідач у відзиві на позов від 17.03.2017р. за вх.№6362/17 проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ Гефест на об'єкті за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська,48, здійснювало роботи на замовлення ТОВ Атлант згідно укладеного між ними договору підряду від 11.02.2018р. Відповідач вказує, що ним підрядні роботи виконані якісно, замовник будівництва не має претензій з цього приводу, не мають претензій до відповідача, що підтверджується відсутністю позовів, і безпосередні сусіди замовника - власники квартир та приміщень будинків №46 по вул. Пушкінській в м. Одесі та будинку №64 по вул. Базарній в м. Одесі. Крім того, зазначає відповідач, що будівля позивача безпосередньо не знаходиться біля об'єкту замовника і не є сусідньою по відношенню до нього. Відповідач зазначає, що твердження позивача про наявність у відповідача дозволів на будівництво є бездоказовими фантазіями, оскільки дозволи видавались ТОВ Атлант . Звідси, відповідач робить висновок, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що неправомірними діями ТОВ Гефест йому завдано шкоду і існує безпосередній причинний зв'язок між цими діями і шкодою. Окремо відповідач зазначив, що він виконував підрядні роботи на об'єкті змовника у період, коли позивач взагалі не був власником будинку по вул. Пушкінській, 44, а власником був гр. ОСОБА_2. Зауважує відповідач, що позивачем не було надано жодних обґрунтованих пояснень, а тим більше доказів, які б підтверджували розмір зазначених в позові збитків, так як вони пов'язані з діями відповідача. ТОВ Гефест зазначає, що проведене ТОВ Науково виробничий центр Екострой обстеження сусіднього з позивачем будинку по вул. Пушкінська, 48 в м. Одесі показало, що основними підставами виявлених при обстеженні дефектів та пошкоджень можна вважати природні для старих будівель процеси зниження технічної придатності та надійності конструкцій, елементів та деталей, на протязі тривалої та безремонтної експлуатації об'єкта обстеження. Також відповідач зауважив, що коли він здійснював підрядні роботи на об'єкті замовника, будівля по вул. Пушкінській, 48 в м. Одесі не була об'єктом культурної спадщини, про що свідчить лист Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 12.09.2006р. №6114. За твердженням відповідача, у 2016 році на об'єкті замовника в основному здійснювалися будівельно- оздоблювальні та декоративні роботи, які не могли нанести шкоди сусідським будинкам, роботи з вдавлювання паль, зведення каркасу будинку по вул. Пушкінська, 48 в м. Одесі здійснювалися більше трьох років тому, у зв'язку з цим, для подачі претензії з приводу зазначених робіт пропущений строк позовної давності, а претензії з приводу їх виконання можуть пред'являти тільки власники будівлі на відповідний період, до яких позивач не відносяться.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління з питань охорони культурної спадщини Одеської міської ради надала до суду письмові пояснення від 11.04.2017р. за вх.№8573/17, від 24.10.2018р. за вх.№21738/18, де вказує, що будинок по вул. Пушкінській, 48 в м. Одесі не є об'єктом культурної спадщини, а будинок по вул. Пушкінській, 44 в м. Одесі перебуває під охороною держави, як об'єкт культурної спадщини. З питання отримання дозволу на проведення ремонтних робіт будинку по вул. Пушкінській, 44 в м. Одесі, власники цього будинку до Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради не звертались.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ Атлант правом на подання пояснень по суті спору не скористався.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2016р. (суддя Літвінов С.В.) порушено провадження у справі №916/3465/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, призначеного за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 №73 від 01.02.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. на лікарняному з 24.01.2017р., справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., у зв'язку з чим ухвалою від 02.02.2017р. прийнято суддею Малярчук І.А. до свого провадження.

Ухвалою від 21.03.2017р. замінено у справі неналежного відповідача - ТОВ „Гефест» (код 23214442) на належного ТОВ „Гефест» (код 31681536).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2017р. задоволено клопотання позивача від 25.05.2017р. за вх.№2-2832/17 про призначення по справі судової експертизи, призначено судову будівельну експертизу, проведення якої доручено ОНДІСЕ, провадження у справі зупинено.

10.09.2018р. за вх.№18319/18 від ОНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість виконати експертизу у зв'язку із ненаданням експерту запитуваних документів.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. постановлено розглядати справу №916/3465/16 за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, поновлено провадження по справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.10.2018р. о 14год.30хв.

У судовому засіданні 03.10.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні на 24.10.2018р. о 12год.00хв.

Клопотання сторін про ознайомлення з матеріалами справи від 15.02.2017р. за вх.№3763/17, від 28.02.2017р. за вх.№5011/17, від 25.05.2017р. за вх.№11618/17, від 03.10.2018р. за вх.№20151/18, про долучення доказів до справи від 28.02.2017р. за вх.№5012/17, від 21.03.2017р. за вх.№6648/17, від 03.04.2017р. за вх.№7743/17, від 13.04.2018р. за вх.№8800/17, від 25.04.2017р. за вх.№9638/17, від 07.06.2017р. за вх.№12480/17 були судом задоволені.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

ТОВ КІХ Менеджмент належить право власності на нежиле приміщення, загальною площею 1239,5кв.м. (два поверхи), що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська,44, що підтверджується договором дарування, укладеним 26.09.2016р. між ОСОБА_2 та ТОВ КІХ Менеджмент , посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотраіального округу ОСОБА_4, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна №73487251 від 21.11.2016р.

Так, на підтвердження позовних вимог позивач подав у копіях фото будівель по вул.Пушкінській, 44, 46, 48 в різних ракурсах.

Як вбачається із листа Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації №6114 від 12.09.2006р. рішенням Одеського облвиконкому від 15.08.1985р. №480 будинок по вул. Пушкінській, 48, у м. Одеса, було прийнято під охорону держави як пам'ятку містобудування та архітектури місцевого значення, однак, згідно Висновку Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Науково-методичною радою з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України 01.06.2006р., будинок по вул. Пушкінській, 48, включено до переліку об'єктів, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Із листа УДАБК ОМР від 17.05.2017р. №01-6/299-ЛР вбачається, що 29.11.2016р. Управлінням була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об'єкта № ОД 143163342394 Реабілітація (реставрація) об'єкта культурної спадщини з пристосуванням під торговельно-офісний комплекс з підземною автостоянкою, за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул. Пушкінська, 48 , замовник будівництва - ТОВ АТЛАНТ . Підставою виконання будівельних робіт в наданій декларації зазначено дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № 431 від 30.07.2008 року. Однак, Управлінню не передано копії дозволу на виконання будівельних робіт виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області за № 431 від 30.07.2008 року.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін у дійсному спорі регулюються наступними положеннями чинного законодавства.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За положеннями ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.ч.1, 3, 4 ст.225 ГК України).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.1163 ЦК України, фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює.

Як передбачено ч.1 ст.1164 ЦК України, у разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; відшкодування завданої шкоди; заборони діяльності, яка створює загрозу.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.27 ЗУ Про охорону культурної спадщини , у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не подано до суду доказів, що підтверджують фактичне заподіяння йому відповідачем шкоди та/або збитків у сумі 10000грн., так як здійснення будівництва провадилось на замовлення ТОВ Атлант , а відповідач виступав лише в якості виконавця будівельних робіт, за умови того, що до справи не подано будь-яких доказів реального понесення позивачем витрат на ремонт будівлі по вул. Пушкінська, буд. 44, з, суд доходить висновку, що позивачем не доведено ані наявності збитку у сумі 10000грн., ані причинно-наслідкового зв'язку між виконанням відповідачем будівельних робіт та імовірними пошкодженнями будівлі позивача. Не обґрунтовано позивачем також у чому полягала протиправність дій відповідача, а наведені позивачем обставини, не підтверджуються матеріалами справи.

З врахуванням викладеного, за умови відсутності у даних правовідносинах всіх складових збитків у сукупності, позовні вимоги ТОВ КІХ Менеджмент про стягнення з ТОВ Гефест 10000грн. матеріальної шкоди задоволенню судом не підлягають, як такі, що не доведені та необґрунтовані.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволенню судом не підлягають у повному обсязі, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 1378грн. відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача не підлягають.

Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 800 грн. згідно квитанції №СВ010.005.140723 від 12.04.2017р. підлягає поверненню платнику з Державного бюджету України у разі подання позивачем відповідного клопотання до суду.

Керуючись ст.129, ст.233, 236, 237, 238, 241 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „КІХ Менеджмент» (65045, м. Одеса, вул.Пушкінська, 44, код ЄДРПОУ 40533224) повністю.

2. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю „КІХ Менеджмент» (65045, м.Одеса, вул.Пушкінська, 44, код ЄДРПОУ 40533224) за розгляд даної справи судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1378грн. відносяться за рахунок останнього.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 листопада 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук