Рішення

від 30.10.2018 по справі 917/1241/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року Справа № 917/1241/18

За позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Приватного підприємства "ДК Керамік-побут", вул. Європейська (Фрунзе), 146 в, кім.1, м. Полтава, 36008

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 128 689,05 грн. з них: 96 000,00 грн. основний борг за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 21.07.2014 року, 27 758,89 грн. - пеня, 3 % річних – 2 474,43 грн., 2 455,73 грн. інфляційних втрат.

В позовній заяві позивач просив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представники сторін повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення ухвали суду від 10.10.2018 року (залучено до матеріалів справи).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Від позивача надійшло до суду клопотання (вх. № 10108 від 30.10.2018 року), яким він повідомив про часткову сплату відповідачем основного боргу в розмірі 36 000,00 грн. та просив суд стягнути з відповідача 60 000,00 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 21.07.2014 року, 27 758,89 грн. пені, 3 % річних в розмірі 2 474,43 грн. та 2 455,73 грн. інфляційних втрат.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

21.07.2014 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та Приватним підприємством "ДК Керамік-побут" (відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 (договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач (теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення гарячого водопостачання приміщень відповідача (споживача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Кагамлика, 2 та вул. Фрунзе, 146в – гуртожитки.

01.04.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 21.07.2014 року (додаткова угода до договору).

Відповідно п. 4 додаткової угоди до договору змінено назву з вул. Фрунзе 146 в на вул. Європейська, 146в.

Згідно п. 7 додаткової угоди до договору встановлено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для потреб населення – 1113,69 грн./Гкал (без ПДВ).

Пунктом 18 договору встановлюється наступний порядок розрахунків.

Оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться "споживачем" плановим платежем до кінця поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

За період з 01.11.2017 р. по 18.09.2018 р. за відпущену теплову енергію позивачем нараховано до сплати 280 208,17 грн. Відповідачем було сплачено 184 208,17 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за відпущену теплову енергію становить 96 000,00 грн.

Позивач в обгрунтування позову надав акти приймання передачі теплової енергії за вказаний період, рахунки на оплату спірних послуг, реєстри відправлення рахунків та актів приймання - передачі теплової енергії відповідачу (а.с. 21-35).

Вказані вище докази підтверджують факт надання вищевказаних послуг за період з листопада 2017 р. по квітень 2018 р.

Тому, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 96 000,00 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 21.07.2014 року, 27 758,89 грн. - пені, 3 % річних – 2 474,43 грн., 2 455,73 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" - сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. Цей закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Представник позивача у поданому до суду клопотанні повідомив про часткову сплату відповідачем основного боргу в розмірі 36 000,00 грн., що підтверджується наданою довідкою та вказує що борг відповідача станом на 29.10.2018 року складає 60 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України суд закриває провадження у справі в частині боргу в розмірі 36 000,00 грн., оскільки відсутній предмет спору.

Таким чином, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 60 000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно п. 20 договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

На підставі ст. 230 ГК України, п. 20 Договору, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України – 27 758,89 грн. за період з 15.12.2017 р. по 24.09.2018 р.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень статті ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та встановлено, що нарахована позивачем пеня в сумі 27 758,89 грн. підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних в сумі 2 474,43 грн. за період з 15.12.2017 р. по 24.09.2018 р. та втрати від інфляційних процесів в сумі 2 455,73 грн. за січень - червень 2018 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір 3% річних та інфляційних є правомірним.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 статті 231, статтями 232-233, 237-240, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДК Керамік-побут", вул. Європейська (Фрунзе), 146 в, кім.1, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 32908735) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) – 60 000,00 грн. основного боргу, 27 758,89 грн. пені, 3 % річних – 2 474,43 грн., 2 455,73 грн. інфляційних втрат та 1930,34 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В частині 36 000,00 грн. основного боргу провадження у справі - закрити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.11.2018 року.                     

          Суддя Білоусов С. М.