Постанова

від 11.02.2019 по справі 917/1241/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2019 р. Справа №917/1241/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників учасників справи:

позивача - ОСОБА_1, посв. адв. №1628 від 21.03.2017, ордер ПТ №010849 від 11.02.2019, свідоцтво серія ПТ №1628 від 21.03.2017,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1282П/1 від 04.12.2018) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 (м. Полтава, суддя Білоусов С.М., повний текст рішення складено 05.11.2018) у справі №917/1241/18,

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго , м. Полтава,

до Приватного підприємства ДК Керамік-побут , м. Полтава,

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 128689,05 грн. з них: 96000,00 грн. основний борг за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №437 від 21.07.2014, 27 758,89 грн. - пеня, 3 % річних - 2474,43 грн., 2455,73 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства ДК Керамік-побут на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго 60000,00 грн. основного боргу, 27758,89 грн. пені, 3% річних - 2474,43 грн., 2455,73 грн. інфляційних втрат та 1930,34 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині 36000,00 грн. основного боргу провадження у справі - закрито.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 по справі №917/1241/18 в частині стягнення пені в сумі 27758,89 грн, 3% річних в сумі 2474,43 грн, інфляційних втрат в сумі 2455,73 грн.

Зокрема, відповідач вважає, що суд поспішно виніс рішення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, не повно з'ясував усі фактичні обставини справи. Апелянт зазначає, що він є підприємством, яке контролює споживання теплової енергії споживачами для потреб опалення, а кінцевими споживачами являються мешканці гуртожитку. Отже оплата за надані послуги залежить саме від розрахунків споживачами, оскільки інших доходів підприємство не має. Постановою Господарського суду Полтавської області ПАТ Керамік визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, що не дає можливості використовувати грошові кошти не за призначенням, а саме, утримання, чи то оплату послуг споживачів гуртожитку. Також відповідач звертає увагу на те, що підприємство не є постійним неплатником послуг, оскільки на стадії розгляду справи було сплачено частину коштів .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства ДК Керамік-побут на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №917/1241/18 залишено без руху.

Апелянту встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п'ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

18.12.2018, в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх.№2517), в якій надано для долучення до матеріалів справи оригінал квитанції про сплату судового збору та опис вкладення у цінний лист, що підтверджує направлення копії апеляційної скарги та додатків до неї на адресу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ДП Керамік-Побут було надано клопотання (вх.№51 від 03.01.2019) про розгляд апеляційної скарги за участю сторони у справі, а відповідач просить суд повідомити ПП ДП Керамік-Побут про дату та час розгляду справи; не розглядати справу №917/1241/18 без участі представника відповідача.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№35 від 03.01.2019), в якому Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства Полтаватеплоенерго просить суд рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №917/1241/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 призначено справу №917/1241/18 до розгляду на 11.02.2019 о 10:00 год.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 для розгляду справи №917/1241/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.

Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду про призначення справи до розгляду була отримана позивачем - 15.01.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи шляхом надіслання копій ухвал про призначення справи до розгляду на юридичні адреси учасників справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, а також положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.02.2019 представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом норм права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.07.2014 між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства Полтаватеплоенерго (позивач) та Приватним підприємством ДК Керамік-побут (відповідач) було укладено договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 (договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач (теплопостачальна організація) бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення гарячого водопостачання приміщень відповідача (споживача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Кагамлика, 2 та вул. Фрунзе, 146в - гуртожитки.

01.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 437 від 21.07.2014 (додаткова угода до договору).

Відповідно п. 4 додаткової угоди до договору змінено назву з вул. Фрунзе 146 в на вул. Європейська, 146в.

Згідно п. 7 додаткової угоди до договору встановлено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для потреб населення - 1113,69 грн./Гкал (без ПДВ).

Пунктом 18 договору встановлюється наступний порядок розрахунків.

Оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку Розрахунок обсягу теплової енергії , проводиться споживачем плановим платежем до кінця поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться Споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

За період з 01.11.2017 по 18.09.2018 за відпущену теплову енергію позивачем нараховано до сплати 280208,17 грн. Відповідачем було сплачено 184208,17 грн.

Таким чином, розмір заборгованості за відпущену теплову енергію становить 96000,00 грн.

Позивач в обґрунтування позову надав акти приймання передачі теплової енергії за вказаний період, рахунки на оплату спірних послуг, реєстри відправлення рахунків та актів приймання - передачі теплової енергії відповідачу (а.с. 21-35).

Вказані вище докази підтверджують факт надання вищевказаних послуг за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року.

Тому, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 96000,00 грн. основного боргу за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №437 від 21.07.2014, 27758,89 грн. - пені, 3 % річних - 2474,43 грн., 2455,73 грн. інфляційних втрат.

Приймаючи оскаржуване рішення суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню; здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір 3% річних та інфляційних є правомірним.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання встановлено, що сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Статтею 19 цього Закону встановлено принцип господарювання у сфері теплопостачання, згідно з яким споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, в силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання, у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати лише фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином позивач у даній справі повинен довести факт постачання відповідачу теплової енергії у відповідній кількості та факт її отримання (споживання) відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в підтвердження споживання відповідачем у відповідному періоді теплової енергії надано акти приймання передачі теплової енергії за вказаний період, рахунки на оплату спірних послуг, реєстри відправлення рахунків та актів приймання - передачі теплової енергії відповідачу (а.с. 21-35).

Також матеріалами справи підтверджується частково сплата відповідачем основного боргу в розмірі 36000,00 грн., що підтверджується наданою довідкою та вказує що борг відповідача станом на 29.10.2018 року складає 60000,00 грн. Відповідні обставини відповідачем не заперечуються.

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено, порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 60000,00 грн. є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно п. 20 договору, у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який оплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

На підставі ст. 230 ГК України, п. 20 Договору, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України - 27 758,89 грн. за період з 15.12.2017 р. по 24.09.2018 р.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача за на користь позивача пені в сумі 27758,89 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати спожитої теплової енергії, позивач розрахував 3% річних за період з 15.01.2018 по 20.08.2018, розмір яких склав 280,52 грн. та інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по червень 2018 року в сумі 212,74 грн.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача за на користь позивача 3% річних в сумі 2474,43 грн. та інфляційних втрат в сумі 2455,73 грн.

Щодо відкриття ліквідаційної процедури стосовно ПП ДК Керамік , який є власником гуртожитку по вул. Європейській, 46в, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП ДК Керамік-побут (код ЄДРПОУ 32908735) не перебуває в процесі припинення. Організаційно-правова форма ПП ДК Керамік-побут - приватне підприємство, одним із видів діяльності якого є Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (основний).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно частини четвертої статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня).

В матеріалах справи відсутні докази винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства ДП Керамік-побут та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Посилання апелянта на те, що він не є постійним неплатником послуг, оскільки на стадії розгляду справи було сплачено частину коштів, не звільняє відповідача від виконання обов'язків за договором.

За змістом ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою Совтрансавто-Холдинг проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів. Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №917/1241/18 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ДК Керамік-побут залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2018 у справі №917/1241/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий