Рішення

від 30.10.2018 по справі 167/776/18

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/776/18

Провадження №2/167/311/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2018 року

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліча І.І.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

прокурора - Маковецької І.В.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рожище цивільну справу за позовом Пожарківської сільської ради в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язати її повернути, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Маневицької місцевої прокуратури звернувшись до суду із даним позовом в інтересах Пожарківської сільської ради посилається на те, що ОСОБА_5 у червні - липні 2009 року, перебуваючи на посаді Пожарківського сільського голови, достовірно знаючи про те, що згідно рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19.05.2009 Про розгляд заяв ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою сприяння третій особі, зокрема ОСОБА_3, в набутті права власності на земельну ділянку, в порушення вимог ст.ст. 26, 46, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 116 Земельного кодексу України, самостійно підписав, скріпив відтиском печатки Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, тим самим надавши документу статус офіційного, та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме виписку із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19.05.2009 Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га, як у рішенні. На підставі вказаної підробленої виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19.05.2009 Про передачу земельної ділянки у приватну власність приватним підприємцем ОСОБА_6 згідно письмової заяви ОСОБА_3 від 20.07.2009 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,36 га ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства в с. Пожарки Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області. В подальшому, ОСОБА_3 отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 490897 від 26.07.2010, площа якої, а саме 0,36 га, не відповідає рішенню Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19.05.2009 Про розгляд заяв .За вказаним фактом слідчим відділенням Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області 06.05.2016 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016030180000185 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.За результатами досудового розслідування вказаного кримінального провадження 30.01.2018 до суду скеровано обвинувальний акт стосовно голови Пожарківської сільської ради ОСОБА_5за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.02.2018 , яка набрала законної сили, задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

У зв'язку з чим, просить визнати недійсним Державний акт серії ЯЛ № 490897 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га та скасувати його реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011007800077 від 26.07.2010. Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер земельної ділянки 0724585200:01:001:0111, вартістю 89 028 грн., яка знаходиться у с. Пожарки Рожищенського району Волинської області. Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_3, стягнувши їх на користь прокуратури Волинської області.

У судовому засідання прокурор позовні вимоги в заявленому позові підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник Пожарківської сільської ради в судовому засіданні заявлений цивільний позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов заперечили, просили відмовити повністю у позові, який був поданий прокурором. Крім того, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України для захисту його порушених прав. Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ №490897 від 26.07.2010 року, виданий відповідачу гр.ОСОБА_3 на підставі рішення Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року Про розгляд заяв . Зазначений державний акт складено у двох примірниках, один з яких передано власникові земельної ділянки, другий зберігається в Управлінні Держкомзему у Рожищенському району, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди земліза №011007800077, підписаний головою Пожарківської сільської ради ОСОБА_5 та начальником Управління Держкомзему у Рожищенському районі з проставленням відповідних відтисків печаток вказаних державних установ 26.07.2010 року. З зазначеної дати за відповідачем ОСОБА_3 рахується спірна земельна ділянка, що стверджується довідкою Пожарківської сільської ради №585 від 04.10.21018 року, відповідачем сплачується земельний податок за спірну земельну ділянку (копії квитанцій про сплату додаються). Викладене свідчить про достатню обізнаність Пожарківської сільської ради, в особі якої прокурор представляє інтереси держави у цій справі, про оскаржуваний державний акт на право приватної власності на землю. Отже, перебіг позовної давності за вимогами прокурора почався у 2010 році. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення прав та законних інтересів Пожарківської сільської ради відповідачем ОСОБА_3. Просить відмовити за безпідставністю в задоволенні позовних вимог Пожарківської сільської ради, в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області, до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути. Крім того, застосувати строк позовної давності до позовних вимог Пожарківської сільської ради, в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області, до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області суду 20 лютого 2018 року ОСОБА_5 було звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України. В ході судового розгляду по даному кримінальному провадженню встановлено, що гр. ОСОБА_5 у червні- липні 2009 року, перебуваючи на посаді Пожарківського сільського голови, достовірно знаючи проте, що згідно рішення Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року Про розгляд заяв ОСОБА_3М передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою сприяння третій особі, зокрема ОСОБА_3, в набутті права власності на земельну ділянку, в порушення вимог ст.ст.26,46,59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 116 Земельного кодексу України, самостійно підписав, скріпив відтиском печатки Пожарківської сільської ради, тим самим надавши документу статус офіційного, та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме виписку із рішення Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га як у рішенні. 28.02.2018 року ухвала Ківерцівського районного суду Волинської області суду 20 лютого 2018 року набрала законної сили(а.с.24-25).

Дані обставини в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_5 та пояснив, що саме він в 2009 році видав завідомо неправдиву виписку із рішення Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га, а не 0,22 га як у рішенні Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлено, що на підставі підробленої виписки із рішення Пожарківської сільської ради №24/12 від 19.05.2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_3 передану у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га як у рішенні, відповідачу незаконно видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №490897, який підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.(а.с.26)

Згідно статті 14 Конституції України, а також статей 1, 4, 5 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні вбачається, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні регулювання земельних правовідносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 60 вказаного Закону також визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Таким чином, для правомірного розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади, необхідне волевиявлення відповідної територіальної громади, представником якої у даному випадку виступає Пожарківська сільська рада Рожищенського району Волинської області.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади (вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України №916/2129/15 від 05.10.2016).

Оскільки, у даному випадку, внаслідок підроблення ОСОБА_5 виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області №24/12 від 19.05.2009 Про передачу земельної ділянки у приватну власність , що стало підставою для розробки документації із землеустрою, виготовлення та видачі ОСОБА_3 Державного акта на право власності на земельну ділянку такого волевиявлення не було, то використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,36 га, згідно Державного акта серії ЯЛ №490897, є свідченням тривалого порушення майнових прав позивача, а також вимог земельного законодавства, що прямо суперечить приписам ст. 14 Конституції України.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1 ст. 125 ЗК України).

На підставі ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Верховним Судом України висловлено правову позицію у постанові від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15 про те, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 видано з порушенням норм чинного законодавства, останньою набуто право власності на спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності територіальної громади, то, враховуючи положення ч. 1 ст. 155 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Державний акт серії ЯЛ № 490897 на право власності на земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер 0724585200:01:001:0111, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Пожарки Рожищенського району, виданий на імя ОСОБА_7 та зареєстрований 26.07.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011007800077, підлягає визнанню недійсним.

На момент звернення з позовом до суду вартість земельної ділянки, яка неправомірно надана у користування відповідачу ОСОБА_3, становить 89 028 грн. (а.с. 18).

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокурати покладено ряд функцій, зокрема представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 4 та 5 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Зі змісту статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України вбачається, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Вказана позовна заява подається прокурором в інтересах держави в особі Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, яка виступає власником земельної ділянки та представляє інтереси територіальної громади у даній сфері правовідносин.

Внаслідок неправомірних дій сільського голови ОСОБА_5, що підтверджується ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.02.2018 року та поясненнями Поржарківського сільського голови ОСОБА_8, відповідач ОСОБА_3 неправомірно набула право власності на земельну ділянку, а також безпідставно обмежено права позивача - Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, як представницького органу територіальної громади, у праві розпоряджатися в установленому законом порядку земельними ділянками комунальної власності, розташованими на території с. Пожарки, в тому числі надавати їх у власність чи користування громадянам та юридичним особам.

При цьому, місцевою прокуратурою встановлено, що Пожарківською сільською радою Рожищенського району Волинської області відповідні заходи, спрямовані на захист інтересів територіальної громади у сфері земельних правовідносин, не застосовувалися.

Зазначене, згідно ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою представництва місцевою прокуратурою інтересів держави в суді.

Також, на виконання приписів та вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру , місцевою прокуратурою повідомлено Пожарківську сільську раду Рожищенського району Волинської області про звернення до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності, згідно ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Варто зазначити, що факт підробки сільським головою ОСОБА_5 виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області №24/12 від 19.05.2009 Про розгляд заяв , яке стало підставою для розробки на замовлення відповідача документації із землеустрою та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку, встановлено 20.02.2018, тобто після постановлення Ківерцівським районним судом Волинської області зазначеної вище ухвали про закриття кримінального провадження №12016030180000185 від 06.05.2016.

Отже, про порушення прав та законних інтересів територіальної громади Пожарківської сільської ради позивачу та прокурору стало відомо лише 20.02.2018, а тому початок перебігу позовної давності у даному конкретному випадку необхідно обчислювати саме з цієї дати. Тому доводи представника відповідача, про те, що строк позовної давності слід рухавати з 2010 року є безпідставними.

Беручи до уваги вищенаведене, слід визнати недійсним та скасувати вищевказаний державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку загальною площею 0,36 га, скасувати записи про право власності на спірну земельну ділянку, повернути її з чужого незаконного володіння Пожарківській сільській раді Рожищенського району.

На підставі викладеного, ст. ст. 21, 267, 373, 378, 388, 393 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 78, 116, 118, 152, 158 ЗК України, ст.ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування , ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та керуючись ст.ст. 247 ч.2, 268, 273, 354ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Держаний акт серії ЯЛ № 490897 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га та скасувати його реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011007800077 від 26.07.2010 року.

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер земельної ділянки 0724585200:01:001:0111, вартістю 89 028 грн., яка розміщена у с. Пожарки Рожищенського району Волинської області.

Стягнути з ОСОБА_3(реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) в користь прокуратури Волинської області, оплачений судовий збір в розмірі 5286 (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп., зарахувавши його на р/р 35216072004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення складено 02.11.2018 року.

Суддя Рожищенського

районного суду ОСОБА_9