Постанова

від 16.01.2019 по справі 167/776/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/776/18 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І. І. Провадження № 22-ц/802/88/19 Категорія: 47 Доповідач: Русинчук М. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів - Киці С.І., Федонюк С.Ю.,

з участю: секретаря судового засідання - Губарик К.А.,

прокурора - Скучинського Л.Є.,

відповідачки - ОСОБА_1,

представника відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути за апеляційною скаргою відповідачки на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року керівник Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 у червні - липні 2009 року, перебуваючи на посаді Пожарківського сільського голови Рожищенського району Волинської області, достовірно знаючи про те, що згідно рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про розгляд заяв ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,22 га, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з метою сприяння третій особі, зокрема ОСОБА_1, в набутті права власності на земельну ділянку, в порушення вимог статей 26, 46, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), самостійно підписав, скріпив відтиском печатки Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, тим самим надавши документу статус офіційного, та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме виписку із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га, як у рішенні.

На підставі вказаної підробленої виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність приватним підприємцем ОСОБА_5 згідно письмової заяви ОСОБА_1 від 20 липня 2009 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,36 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області. В подальшому, ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року, площа якої, а саме 0,36 га, не відповідає рішенню Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про розгляд заяв .

За вказаним фактом слідчим відділенням Рожищенського відділення поліції Ківерцівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області 06 травня 2016 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016030180000185 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України. Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року, яка набрала законної сили, задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, згідно пункту 2 частини першої статті 49 КК України.

Ураховуючи наведене, керівник Маневицької місцевої прокуратури Волинської області, який діє в інтересах Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, просив суд визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га та скасувати його реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_2 від 26 липня 2010 року та зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, вартістю 89 028 грн, яка знаходиться у АДРЕСА_1, та стягнути з відповідачки на користь прокуратури Волинської області судові витрати по справі.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним держаний акт серії НОМЕР_1 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га та скасовано його реєстрацію у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_2 від 26 липня 2010 року.

Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, вартістю 89 028 грн, яка знаходиться у АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Волинської області судовий збір в розмірі 5 286 грн.

В поданій апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та порушують вимоги частини шостої статті 82 ЦПК України, оскільки в ухвалі Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року не встановлено факту підроблення чи внесення неправдивих відомостей у рішення Пожарківської сільської ради Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про розгляд заяв , згідно якого ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Даною ухвалою суду постановлено лише звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, згідно пункту 2 частини першої статті 49 КК України. Крім того вказувала, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві, заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури вказував, що ухвалене місцевим судом рішення узгоджується з нормами матеріального права, висновки суду про наявність підстав для задоволення позову є правильними, а тому підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з таких мотивів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в даній справі, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що внаслідок неправомірних дій сільського голови ОСОБА_4, що підтверджується ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року, відповідач ОСОБА_1 неправомірно набула право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим було обмежено права позивача Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області, як представницького органу територіальної громади, у праві розпоряджатися в установленому законом порядку земельними ділянками комунальної власності, розташованими на території АДРЕСА_1, в тому числі надавати їх у власність чи користування громадянам та юридичним особам.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів погоджується, вважає їх обґрунтованими і такими, що узгоджуються з нормами матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України (а.с.24-25). Як слідує зі змісту даної ухвали суду та показань ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді першої інстанції, що саме він в червні-липні 2009 року видав завідомо неправдиву виписку із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , згідно якої ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га, а не 0,22 га, як у рішенні Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року (а.с.28).

Частиною шостою статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Місцевим судом встановлено, що на підставі підробленої виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га як у рішенні, відповідачці незаконно видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4.

Згідно статті 14 Конституції України, а також статей 1, 4, 5 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною п'ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що регулювання земельних правовідносин є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування.

Частиною п'ятою статті 60 вказаного Закону також визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Таким чином, для правомірного розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у власності територіальної громади, необхідне волевиявлення відповідної територіальної громади, представником якої у даному випадку виступає Пожарківська сільська рада Рожищенського району Волинської області.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15.

Оскільки внаслідок підроблення ОСОБА_4 виписки із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , що стало підставою для розробки документації із землеустрою, виготовлення та видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності на земельну ділянку, волевиявлення територіальної громади, яку представляє вказаний орган місцевого самоврядування, не було, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що використання відповідачкою земельної ділянки загальною площею 0,36 га, згідно державного акта серії НОМЕР_4, є свідченням тривалого порушення майнових прав позивача, а також вимог земельного законодавства, що прямо суперечить приписам статті 14 Конституції України.

Частиною першою статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Верховним Судом України висловлено правову позицію у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 про те, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, оскільки державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 видано з порушенням норм чинного законодавства, останньою набуто право власності на спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула із власності територіальної громади, тому суд першої інстанції враховуючи положення частини першої статті 155 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дійшов обґрунтованого висновку, що державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,36 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_1 та зареєстрований 26 липня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № НОМЕР_2, підлягає визнанню недійсним.

В розглядуваному випадку правомірним вважається виділення відповідачці земельної ділянки розміром 0,22 га, однак у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка розміром 0,36 га виділена одним масивом, що унеможливлює визначення окремо земельної ділянки площею 0,22 га (законно виділеної) і розміром 0,14 га (набутої неправомірно), визнанню недійсним підлягає державний акт в цілому на всю зазначену в ньому земельну ділянку.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про задоволення позову Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області в інтересах якої діє Маневицька місцева прокуратура Волинської області відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

У своїх доводах апеляційної скарги відповідачка ОСОБА_1 покликалась на те, що ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року не встановлено факту підроблення чи внесення неправдивих відомостей у рішення Пожарківської сільської ради Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про розгляд заяв , згідно якого їй передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Такі твердження в ухвалі відсутні, судом не встановлювались та не досліджувалися. Зазначеною ухвалою суду постановлено лише звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, згідно пункту 2 частини першої статті 49 КК України. Відповідачка також вказувала, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Однак такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Згаданою частиною шостою статті 82 ЦПК України зокрема визначено, що ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої постановлена ухвала, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В розглядуваному випадку судом дана справа стосується правових наслідків дій особи, стосовно якої постановлена ухвала про закриття кримінального провадження, лише в питанні чи мали місце дії та чи вчинені вони ОСОБА_4 щодо якого ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 лютого 2018 року було закрито кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строків давності, згідно пункту 2 частини першої статті 49 КК України. Зі змісту ухвали слідує, що кваліфікація дій ОСОБА_4 за частиною першою статті 364, частиною першою статті 366 КК України є вірною та ним не оспорювалась. Останній у своїх поясненнях, наданих суду першої інстанції, підтвердив ту обставину, що ним було видано завідомо неправдивий офіційний документ, а саме виписку із рішення Пожарківської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 24/12 від 19 травня 2009 року Про передачу земельної ділянки у приватну власність , яка слугувала підставою для передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею вже 0,36 га, а не 0,22 га, як у рішенні.

Крім того, наведені відповідачкою доводи про те, що перебіг позовної давності слід обчислювати з 2010 року, тобто з часу видачі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року, є помилковими, оскільки про порушення свого права позивач дізнався після постановлення 20 лютого 2018 року Ківерцівським районним судом Волинської області ухвали про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4, а тому перебіг позовної давності в три роки, як це визначено частиною першою статті 257 ЦК України, розпочався саме з цієї дати і такий строк позивачем не пропущено. Слід зауважити, що на час видачі відповідачці державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26 липня 2010 року, не було встановлено неправомірних дій, що стали підставою для його видачі та особи, яка такі дії вчинила. Про підроблення вказаного рішення було відомо голові названої ради ОСОБА_4, однак у зв'язку з тим, що він сам вчинив підроблення згаданого рішення і видав його, вказану обставину не можна використовувати на підтвердження обізнаності самої Пожарківської сільської ради, яка є колегіальним органом, з фактом порушення свого права ще у 2010 році, коли видався оспорюваний акт на право власності на землю. До того ж цей акт підписувався і видавався тим же ОСОБА_4, що в силу наявного в нього інтересу приховати вчинене ним правопорушення вказує на те, що названий орган місцевого самоврядування не міг знати про це порушення.

Крім того, з розглядуваним позовом звернувся прокурор, для якого трирічний строк позовної давності розпочався не раніше 06 травня 2016 року, коли розпочалося кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні згаданого кримінального правопорушення (а.с.24), відколи, можна вважати, що прокурор міг довідатись про порушення прав громади, яку представляє згаданий орган місцевого самоврядування. З цього випливає, що строк позовної давності в розглядуваній ситуації не пропущений.

Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції закріпленого в усталеній практиці Європейського суду з прав людини принципу належного урядування , який передбачає, що потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладається на легітимність добросовісних дій державного органу, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не повинні виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються, апеляційний суд відкидає як безпідставні, оскільки в розглядуваному випадку мова йде не про помилку органу місцевого самоврядування, який правомірно прийняв рішення про надання відповідачці земельної ділянки розміром 0,22 га, а про злочин керівника цього органу, який підробив виписку з цього рішення, вказавши в ньому більший розмір земельної ділянки - 0,36 га.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Волинський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді