Ухвала

від 31.10.2018 по справі 379/1416/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 379/1416/17

провадження № 61-45831ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року

та постанову Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тараща ЖЕП , третя особа - Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, про скасування заборгованості за житлово-експлуатаційні послуги та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Тараща ЖЕП (далі - КП Тараща ЖЕП ), третя особа - Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, в якому просив визнати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, яка виникла на його особовому рахунку № 148 у розмірі 7 681,23 грн, безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню; зобов'язати відповідача списати з його особового рахунку № 148 вказану заборгованість.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року (у складі судді Василенка О. М.) позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано КП Тараща ЖЕП здійснити перерахунок заборгованості зі сплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у відповідності до їх якості і обсягу на особовому рахунку № 148 ОСОБА_1 станом на 31 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року (у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Березовенко Р. В., Матвієнко Ю. О.) рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року залишено без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

12 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року, постанова суду оскарженню не підлягає.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Апеляційний суд визнав вказану справу малозначною вірно, виходячи як з пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України (оскільки ціна позову становить 7 681,23 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн х 100 = 176 200 грн)), так і пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України щодо вимог про зобов'язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(Zubac v. Croatia (Зубак проти Хорватії), від 05 квітня 2018 року).

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, а тому доводи касаційної скарги про те, що питання скасування заборгованості за комунальні послуги та призначення субсидії ОСОБА_1 є життєво важливим для нього, у зв'язку з тим, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, тобто має виняткове значення для позивача як учасника справи, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Враховуючи предмет спору та складність справи, ним не наведено достатньо обґрунтованих причин, з яких його справа повинна бути переглянута Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 02 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Тараща ЖЕП , третя особа - Управління соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області, про скасування заборгованості за житлово-експлуатаційні послуги та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська