Постанова

від 31.10.2018 по справі 201/14384/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3172/18 Справа № 201/14384/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С.С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Варенко О.П.,

суддів - Лаченкової О.В., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства ОСОБА_1 Дніпро

на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2018 року

у цивільній справі за поданням Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 Дніпро , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2018 року державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області звернувся з вищезазначеним поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області знаходиться виконавче провадження № 52346922 про стягнення боргу у розмірі 28 498 грн. і судових витрат у сумі 311,04 грн. за виконавчим листом 201/14384/14ц, виданим 07 вересня 2016 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ОСОБА_1 Дніпро . Зазначено, що боржник у період з 09 квітня 2017 року по 29 грудня 2017 року неодноразово перетинав державний кордон України. Добровільно рішення не виконав, контактів з виконавчою службою уникає. При здійсненні виходу державним виконавцем за місцем реєстрації боржника двері не відчинено, про що складений акт. Посилаючись на норми чинного законодавства та те, що боржник ухиляється від самостійного виконання зобов'язань за виконавчим документом, контактів з виконавчою службою уникає, регулярно їздить за кордон, просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до моменту погашення ним заборгованості за виконавчими документами.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2018 року у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою, АТ «ОСОБА_1 Дніпро» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання державного виконавця та тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України.

В апеляційній скарзі заявник зазначає, що державним виконавцем були здійсненні всі дії задля належного виконання рішення, боржник був обізнаний про відкрите виконавче провадження, але свідомо ухиляється від виконання рішення суду.

Представником ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він підтримує ухвалу суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Соборному ВДВС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровської області перебуває виконавче провадження № 52346922 з виконання виконавчого листа № 201/14384/14 від 07 вересня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» у розмірі 28498,00 грн. Однак у добровільному порядку ОСОБА_2 рішення суду не виконує.

Державним виконавцем неодноразово направлялись виклики на прийом до державного виконавця, було здійснено вихід за адресою проживання боржника, однак двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено акт.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відмовляючи у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що державним виконавцем не доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги АТ «ОСОБА_1 Дніпро» про те, що державним виконавцем були здійсненні всі дії задля належного виконання рішення, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять відомостей, що на виконання вимог ч.2 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем здійснювались заходи щодо розшуку майна боржника, подавалися запити до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах.

Квартира за адресою боржника, зазначеній у постанові про відкриття виконавчого провадження (м.Дніпро, вул.Шаумяна 15/21), знаходиться у фактичному володінні та власності ПАТ «БАНК ОСОБА_1 Дніпро» у непридатному для проживання стані, тому той факт, що за даною адресою державному виконавцю не відчинялись двері та не отримувались виклики, не свідчить про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.

У зв'язку з цим державному виконавцю необхідно було надати суду належні та допустимі докази того, що дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, зокрема докази того, що він має змогу виконувати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а підстав для її скасування, передбачених ст.376 ЦПК України, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ОСОБА_1 Дніпро - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: О.В.Лаченкова

ОСОБА_3