Постанова

від 05.11.2018 по справі 392/919/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2018 року м. Кропивницький

справа № 392/919/16-ц

провадження № 22-ц/4809/80/18

Кропивницький Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Черненка В.В.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

секретар - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року у складі судді Березія Ю.А. по справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк до ОСОБА_1, кредитної спілки Шанс , треті особи - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Маловисківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, кредитної спілки Шанс , треті особи - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, Маловисківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про зняття арешту з майна.

На обґрунтування позову зазначила, що 06.12.2006 року між ЗАТ КБ Приватбанк (далі - Банк), правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк , який перейменовано у АТ КБ Приватбанк ) і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № МХ-106/2006, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 35000 гривень строком до 03.12.2009 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 08.12.2006 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу ОСОБА_2

Предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1.

17.03.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № ИМ-03/2008, відповідно до якого ОСОБА_1 відкрито кредитну лінію на суму 17000 доларів США строком до 15.03.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № ИМ-03/2008, предметом якого стала квартира АДРЕСА_2.

ОСОБА_1 зобов'язання за укладеними кредитними договорами належним чином не виконувала.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18.01.2010 року по справі № 2-54/2009 звернуто стягнення на іпотечне майно шляхом продажу ПАТ КБ Приватбанк з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та рішенням суду виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Заочним рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11 червня 2010 року, яке набрало законної сили, звернуте стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2.

Зазначили , що під час підготовки документів для реалізації предмета іпотеки було виявлено, що іпотечне майно перебуває під арештом відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, який вчинено на виконання виконавчого листа № 2-301/11 від 29.11.2012 року Ленінського районного суду м. Кіровограда, виданого на виконання рішення суду про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитної спілки Шанс грошових коштів.

Позивач вважає, що відповідно до статті 7 Закону України Про іпотеку він має пріоритетне право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, перед іншими кредиторами, а арешт майна відповідача відповідно до Виконавчого листа № 2-301/11 від 29.11.2012 року Ленінського районного суду м. Кіровограда, виданого на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки Шанс грошових коштів, перешкоджає задовольнити вимоги позивача.

Просили суд зняти арешт та заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 вересня 2012 року відділом державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 13302550, зареєстрованого 27 листопада 2012 року; зняти арешт та заборону відчуження з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, які належать на праві власності ОСОБА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 лютого 2014 року, видавник - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області, номер запису про обтяження - 4643384 (спеціальний розділ), дата державної реєстрації - 12 лютого 2014 року (том 1 а.с. 1-4).

Заочним рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року задоволено позов в повному обсязі.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 30 червня 2017 року.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2018 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначено, що позовну заяву подано з порушенням строку давності та без врахування рішень Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.02.2013 року.

Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від учасників справи не надходили.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на заочне рішення ( том 2 а.с. 232).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07.09.2018 року справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року призначена до розгляду на 19.09.2018 року на 12.00 год.

18.09.2018 року на електрону адресу апеляційного суду Кіровоградської області надійшло клопотання від ОСОБА_1 про перенесення слухання справи у зв'язку з хворобою. Зазначила , що довідки та епікриз про хворобу надасть на огляд суду після лікування та реабілітації.

Суд задовольнив клопотання і відклав розгляд справи на 17.10.2018 року на 10 годину ранку.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах постановлено ліквідувати Апеляційний суд Кіровоградської області та утворити Кропивницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Кіровоградську область, з місцезнаходженням у місті Кропивницькому.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, у разі ліквідації суду, який розглядав справ, суд передає справу на розгляд іншому суду.

Відповідно до ст. 147 Закону України Про судоустрій та статус суддів рішенням зборів Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року №6 днем початку роботи Кропивницького апеляційного суду визначено 05 жовтня 2018 року.

05 жовтня 2018 року Кропивницький апеляційний суд розпочав свою роботу.

У зв'язку з ліквідацією Апеляційного суду Кіровоградської області справу передано до утвореного Кропивницького апеляційного суду та 08 жовтня 2018 року розподілено та визначено колегію суддів для розгляду справи.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду 09.10.2018 справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2017 року призначена до розгляду на 17.10.2018 року на 10 годину ранку.

16.10.2018 року на електрону адресу Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про перенесення слухання справи у зв'язку з хворобою та смертю брата. Зазначила , що довідки та епікриз про хворобу надасть на огляд суду .

Суд задовольнив клопотання і відклав розгляд справи на 01.11.2018 року на 11 годину 30 хвилин.

01.11.2018 року в 11годин 03 хвилини на електрону адресу Кропивницького апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про тимчасове закриття розгляду справи, зупинення провадження по справі призначену на 01.11.2018 року №22-ц/781/1370/18 у зв'язку з неможливістю відповідача прибути у судове засідання в наслідок тяжкого стану здоров'я та перебування на стаціонарному лікуванні. Оригінали довідки та епікризи про хворобу надасть у наступне судове засідання.

Також посилається на ч.1,3 ст. 43 , п.5 ст. 201 ЦПК України і зазначає, що призначення або заміна представника відповідача по справі є підставою для зупинення провадження. Оскільки ОСОБА_3 не має законного права бути представником КС Шанс , так як КС Шанс ліквідована то справа повинна бути зупинена.

Суд апеляційної інстанції у задоволені клопотання про зупинення апеляційного провадження - відмовив у зв'язку з необґрунтованістю зазначеного клопотання.

Відповідно до ч.1 п.2 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

В клопотанні про зупинення провадження по справі відсутня медична довідка, яка б свідчила , що ОСОБА_1 має захворювання яке виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

В матеріалах справи також відсутні підтверджуючі документи на підтвердження клопотань про відкладення розгляду справу у зв'язку з хворобою, які нею заявлялись раніше - 18.09.2018р, 16.10.2018 р.

Доводи, що КС Шанс ліквідована є необґрунтованими оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Приймаючи до уваги встановленні обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України відсутні. ОСОБА_1 не надала в суд апеляційної інстанції докази , які б давали можливість суду зробити висновок , що ОСОБА_1 в судове засідання 01.11.2018 року не з'явилась з поважних причин .

Справа розглядалась судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у відсутності сторін.

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 06 грудня 2006 року між банком і відповідачем укладено кредитний договір № МХ-106/2006, відповідно якому позивач надав відповідачеві кредит в сумі 35000 гривень строком до 03.12.2009 року (а.с. 7-9).

Належність виконання позичальником зобов'язань за укладеним кредитним договором забезпечено шляхом укладання договору іпотеки від 08 грудня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

17 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № ИМ-03/2008, відповідно якому відповідачеві відкрито кредитну лінію на суму 17000 доларів США строком до 15.03.2013 року. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № ИМ-03/2008, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 (а.с. 13-17).

Відповідач ОСОБА_1 порушила зобов'язання за укладеними кредитними договорами, тому судовими рішеннями Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2010 року та 11 червня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартири №№ 19 і 20 по вул. Шевченка, 9 в м. Мала Виска Кіровоградської області (а.с.18-21).

03 вересня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 22-24).

06 лютого 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на виконання виконавчого листа № 2-301/2011, виданого 29.11.2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки Шанс заборгованості за кредитним договором в сумі 2756574,03 грн. (а.с. 53).

Суд першої інстанції зазначив, що постанови про накладення арешту на майно було винесено пізніше, ніж було укладено договори іпотеки, тому державними виконавцями порушено положення частини 8 статті 54 Закону України Про виконавче провадження , в редакції від 01.01.2012 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, а право позивача підлягає судовому захисту шляхом зняття арешту і заборони відчуження з квартир, які є предметом договорів іпотек.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 1 статті 52 Закону України Про виконавче провадження , в редакції від 01.01.2012 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями частини 8 статті 54 Закону України Про виконавче провадження , в редакції від 01.01.2012 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ).

Відповідно абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України Про іпотеку , в редакції Закону від 12 травня 2006 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частинами 1, 2, 5, 6 статті 3 Закону України Про іпотеку , в редакції Закону від 12 травня 2006 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом; взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду; у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки; пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до частин 1, 4 статті 4 Закону України Про іпотеку , в редакції Закону від 12 травня 2006 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникає відповідно до закону або рішення суду (включаючи податкову заставу, предметом якої є нерухоме майно), підлягають реєстрації відповідно до законодавства у тому ж реєстрі, в якому реєструються обтяження нерухомого майна іпотекою, яка виникла відповідно до договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України Про іпотеку , в редакції Закону від 12 травня 2006 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 вищезазначеного Закону, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Суд першої інстанції зазначив, що позов поданий без порушення строку давності, оскільки відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про іпотеку , в редакції Закону від 12 травня 2006 року, яка діяла на момент виникнення правовідносин, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Позов пред'явлено 01 липня 2016 року; на момент пред'явлення позову основне зобов'язання за укладеними кредитними договорами не припинилось, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - не виконано.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи викладені в апеляційній скарзі , що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України - перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України .

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

З матеріалів справи вбачається, що 06 грудня 2006 року між банком і відповідачем укладено кредитний договір № МХ-106/2006, відповідно якому позивач надав відповідачеві кредит в сумі 35000 гривень строком до 03.12.2009 року (а.с. 7-9).

Належність виконання позичальником зобов'язань за укладеним кредитним договором забезпечено шляхом укладання договору іпотеки від 08 грудня 2006 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с. 10-12).

17 березня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № ИМ-03/2008, відповідно якому відповідачеві відкрито кредитну лінію на суму 17000 доларів США строком до 15.03.2013 року. В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим кредитним договором між сторонами укладено договір іпотеки № ИМ-03/2008, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 (а.с. 13-17).

Відповідач ОСОБА_1 порушила зобов'язання за укладеними кредитними договорами, тому судовими рішеннями Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2010 року та 11 червня 2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартири №№ 19 і 20 по вул. Шевченка, 9 в м. Мала Виска Кіровоградської області (а.с.18-21).

03 вересня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Маловисківського районного управління юстиції ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 22-24).

06 лютого 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження на виконання виконавчого листа № 2-301/2011, виданого 29.11.2012 року Ленінським районним судом м. Кіровограда на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки Шанс заборгованості за кредитним договором в сумі 2756574,03 грн. (а.с. 53).

З матеріалів справи вбачається, що з позовом позивач до суду звернувся 01.07.2016 року , тобто в межах строку позовної давності визначеного ст.. 257 ЦК України.

Матеріали справи свідчать , що право позивача на захист порушеного права , виникло з моменту накладення арешту державним виконавцем на все майно ОСОБА_1 ( Постанова старшого державного виконавця Красної А.О. від 06.02.2014 року винесена на підставі виконавчого листа №2-301/20011 від 29.11.2012 р.) однак приймаючи до уваги , що про своє порушене право позивач дізнався з листа начальника відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання від 16.02.2016 року яким позивачу було відмовлено у зняті арешту, відповідно перебіг строку починається, враховуючи приписи ст.. 253 ЦК України, з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто з 17.02.2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як не впливають на законність прийнятого рішення.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18) сформулювала правовий висновок, відповідно до якого позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

У статті 19 Закону України Про заставу передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За правилом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 3 Закону України Про іпотеку у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону , таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У статті 54 Закону України Про виконавче провадження передбачено право заставодержателя звернутися до суду про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Таким чином, арешти майна в інтересах іншої особи перешкоджають реалізації прав позивача.

На сьогодні захистити права та законні інтереси позивача в іншому порядку, ніж судовому, відсутня можливість. Це є підставою для такого рішення суду в цьому провадженні.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Способом захисту цивільного права є припинення дії, яка порушує права відповідно до статті 16 ЦК України .

Апеляційний суд, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшов висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2017 року - залишити без змін.

Текст постанови складено 05.11.2018року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених ст..389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді:

: