Ухвала

від 06.11.2018 по справі 902/680/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"06" листопада 2018 р. Cправа № 902/680/15

Суддя Господарського суду Вінницької області Тісецький С.С., розглянувши матеріали у справі

за заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" (вул.Космонавтів, буд. 49, м. Вінниця, 21027, код 13303311)

про банкрутство

без виклику представників сторін

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/680/15 за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" про банкрутство.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" у справі № 902/680/15; затверджено звіт арбітражного керуючого Василика В.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат б/н від 11.09.2017 року; припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Кельце-Інвест" арбітражного керуючого Василика В.В. та закрито провадження у даній справі.

01.11.2018 року від арбітражного керуючого Василика В.В. до суду надійшло клопотання б/н від 29.10.2018 року (вх. № 02.1-36/570/18) про винесення додаткового рішення щодо винагороди ліквідатора по справі № 902/680/15.

Суд розглянувши подане клопотання, встановив наступне.

За змістом вказаного клопотання, у звіті ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат б/н від 11.09.2017 року, було обраховано суми витрат та винагороди ліквідатора станом на дату подачі звіту до суду, тобто по 31 серпня 2017 року включно.

У зв'язку з оскарженнями рішень суду щодо визнання кредиторських вимог ТОВ "Ай Ем Ей Кріейтів", справа рік перебувала в суді апеляційної та касаційної інстанції, внаслідок чого, звіт по суті не розглядався. А тому, ліквідатор Василик В.В. фактично виконував обов'язки ліквідатора на протязі всього часу, а саме з вересня 2017 року по 10 вересня 2018 року.

На думку арбітражного керуючого, судом не було розглянуто питання про винагороду ліквідатора, за період з вересня 2017 року по 10 вересня 2018 року, так як звіт ліквідатора був підготовлений та поданий ще станом на вересень 2017 року.

Розмір винагороди ліквідатора за вищевказаний період в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць, в загальній сумі становить 175 900,00 грн..

При цьому, загальна сума вимог кредиторів становить 63 070 711,31 грн. з яких: вимоги забезпечені заставою АТ "УКРЕКСІМБАНК" - 63 068 927,00, що становить 99,997% від загальної суми вимог усіх кредиторів та вимоги Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області - 1 784,31 грн., що становить 0,003 % від загальної суми вимог кредиторів.

Таким чином, сума винагороди ліквідатора, що підлягає стягненню з АТ "УКРЕКСІМБАНК", становить - 175 847,23 грн., а сума винагороди, що підлягає стягненню з Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, становить - 52,77 грн.

Враховуючи викладене, арбітражний керуючий просить суд : затвердити винагороду ліквідатора ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" - арбітражного керуючого Василика В.В. за період виконання ним своїх обов'язків з вересня 2017 р. по 10 вересня 2018 р.: основна винагорода ліквідатора - 175 900,00 грн.; винести додаткову ухвалу (рішення) про розгляд та затвердження винагороди ліквідатора ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест", арбітражного керуючого Василика В.В.; стягнути з кредиторів ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" пропорційно кредиторських вимог, компенсацію із сплати винагороди ліквідатора та видати судовий наказ.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Як встановлено судом подане клопотання мотивовано тим, що судом при прийняті ухвали суду від 10.09.2018 року про закриття провадження у справі № 902/680/15, не було розглянуто питання про винагороду ліквідатора боржника, за період з вересня 2017 року по 10 вересня 2018 року, оскільки остаточний звіт ліквідатора був підготовлений та поданий ще станом на вересень 2017 року і відповідна справа у вказаний період перебула у вищих судових інстанціях.

Тому, на переконання арбітражного керуючого, наявні підстави для прийняття додаткового рішення щодо затвердження винагороди ліквідатора боржника за вищевказаний період в сумі 175 900,00 грн. та її пропорційного стягнення із кредиторів ТОВ "Альпарі-Кельце-Інвест" на користь арбітражного керуючого.

Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи № 902/680/15, 14.09.2017 року від арбітражного керуючого Василика В.В. до суду надійшло клопотання б/н від 13.09.2017 року (вх. № 06-54/383/17 від 14.09.2017 року) про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута; звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Слід зазначити, у клопотанні б/н від 13.09.2017 року та звіті про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат б/н від 11.09.2017 року, арбітражний керуючий не просив суд про пропорційне стягнення з кредиторів боржника на свою користь суми основної грошової винагороди.

Разом з тим, за змістом поданого звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, грошова винагорода арбітражного керуючого становить в сумі 152 276,38 грн. та відшкодування витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі складають в сумі 36 010,14 грн.

При цьому, 10.09.2018 року до суду від представника арбітражного керуючого надійшло клопотання б/н від 10.09.2018 року, в якому зазначено, що витрати ліквідатора в ході ліквідаційної процедури у справі № 902/680/15 становлять 36 010,14 грн., грошова винагорода ліквідатора становить 152 276,38 грн.

Вищевказане клопотання б/н від 10.09.2018 року, було прийнято судом до розгляду та враховано при винесенні ухвали від 10.09.2018 року у справі № 902/680/15.

Отже, на момент прийняття ухвали суду від 10.09.2018 року у цій справі, представником арбітражного керуючого у клопотанні б/н від 10.09.2018 року, було чітко визначено суму грошової винагороди арбітражного керуючого по справі № 902/680/15 в розмірі 152 276,38 грн.

Водночас, представником арбітражного керуючого у клопотанні б/н від 10.09.2018 року не заявлялось про пропорційне стягнення із кредиторів боржника вищевказаної суми.

Крім того, за змістом ухвали суду від 10.09.2018 року у даній справі, на засіданнях комітету кредиторів боржника (протоколи від 19.12.2016 року, від 31.01.2017 року, від 15.03.2017 року, від 07.04.2017 року, від 15.05.2017 року, від 30.06.2017 року, від 15.08.2017 року) було погоджено та схвалено звіти про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат за період з червня 2016 року по липень 2017 року.

Разом з тим, станом на день проведення судового засідання 10.09.2018 року, арбітражним керуючим не надавались суду докази в підтвердження нарахування основної винагороди ліквідатора в розмірі 175 900,00 грн. та погодження комітетом кредиторів боржника звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди у відповідному розмірі, які могли б бути предметом судового розгляду.

Відтак, судом при прийняті ухвали від 10.09.2018 року про закриття провадження у справі № 902/680/18, зокрема, в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Василика В.В. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат б/н від 11.09.2017 року, були розглянуті в повному обсязі заявлені вимоги, щодо яких подавалися докази і клопотання.

А тому, за наведених обставин, згідно вимог ч. 1 ст. 244 ГПК України, відсутні підстави для прийняття додаткового рішення щодо винагороди ліквідатора боржника.

Також, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 3 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора не може перевищувати десяти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Отже, наведені приписи Закону передбачають визначення судом розміру грошової винагороди ліквідатора боржника та затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.

Однак, норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не визначають затвердження судом безпосередньо винагороди ліквідатора боржника, в зв'язку з чим, клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. стосовно затвердження винагороди ліквідатора боржника за період з вересня 2017 р. по 10 вересня 2018 р. виконання ним своїх обов'язків в сумі 175 900,00 грн. суперечить вищевказаним приписам відповідного Закону.

При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає затвердження судом звіту щодо нарахування та виплати грошової винагороди ліквідатора боржника, а також пропорційного стягнення на користь арбітражного керуючого із кредиторів боржника відповідної винагороди, після закриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. б/н від 29.10.2018 року (вх. № 02.1-36/570/18) про винесення додаткового рішення щодо винагороди ліквідатора в даній справі у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 12 (ч. 6), 13, 18, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Василика В.В. б/н від 29.10.2018 року (вх. № 02.1-36/570/18) про винесення додаткового рішення щодо винагороди ліквідатора у справі № 902/680/15 повністю.

2. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом.

Згідно ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана суддею - 06.11.2018 року.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького, 127, м. Київ;

вул. М. Оводова, 51, корп. 1, м. Вінниця, 21050;

4 - Арбітражному керуючому Василику В.В., АДРЕСА_1

5 - Вінницькій ОДПІ ГУДФС у Вінницькій області, вул. К. Василенка, 21, м. Вінниця, 21027.