Ухвала

від 24.10.2018 по справі 2140/1838/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 жовтня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1838/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Хом'якової В.В., при секретарі Перебийніс Н.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив :

ОСОБА_3 (позивач-1), ОСОБА_4 (позивач-2), ОСОБА_5 (позивач-3) через свого представника звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, в якому просять:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгескадастру у Херсонській області щодо передачі у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок кадастрові номери 6522980500:03:019:0015, 6522980500:03:019:0014, 6522980500:03:019:0016, згідно затвердженого погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства ОЗІРІС-83 громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю), на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, загальною площею 25,0866 та ріллі богарної із земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в оренду ФГ ОЗІРІС-83 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого 20.05.2011 року за № 652290004000210, розташованих за межами населених пунктів на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняти рішення у формі наказу про передачу у власність громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельних ділянок кадастрові номери 6522980500:03:019:0015, 6522980500:03:019:0014, 6522980500:03:019:0016, згідно затвердженого погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства ОЗІРІС-83 громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю), на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області, загальною площею 25,0866 та ріллі богарної із земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в оренду ФГ ОЗІРІС-83 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого 20.05.2011 року за № 652290004000210, розташованих за межами населених пунктів на території Балашівської сільської ради Іванівського району Херсонської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.

07.09.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 08.10.2018.

01.10.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що позовна заява не містить ознак публічно-правового спору, а спір стосується приватно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні 24.10.2018 представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 24.10.2018 заперечив проти закриття провадження у справі.

Розглянувши вищезгадане клопотання представника відповідача, суд не вбачає підстав для закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Так, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом положень статті 122 ЗК України, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

У разі якщо в місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердженняпроекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядуванняу передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята та одинадцята статті 118 ЗК України)

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року в справі № 526/233/16-ц.

У справі, яка розглядається, позивачі звернулися до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, який не було реалізовано в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

З аналізу наведених норм убачається, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області під час прийняття рішень по позивачам здійснювало владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...".

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з покладенням на суб'єкта владних повноважень обов'язку доказувати правомірність своїх дій чи рішень, що значно звужує принцип змагальності порівняно із цивільним процесом, то суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

В даному випадку, між сторонами виник публічно-правовий спір, предметом якого є оскарження фізичними особами рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого ним при здійсненні владних управлінських функцій, а тому цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

Клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про закриття провадження у справі залишити без задоволення.

Ухвала окремо не оскаржується.

Повний текст ухвали виготовлено 06.11.2018.

Суддя Хом'якова В.В.