Постанова

від 30.10.2018 по справі 826/25950/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/25950/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2018 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ніко-Трейдінг до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Ніко-Трейдінг звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.07.2015 № 23726552208 в частині збільшення зобов'язань за платежем: ПДВ в розмірі 35 302,50 грн. (з них 23 535 грн. - основний платіж, 11 767,50 грн. штрафна (фінансова) санкція, та в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: ПДВ в розмірі 651 256,50 грн. (з них 434 171,00 грн. - основний платіж та 217 085, 50 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.07.2015 № 23626552208.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2018 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з 22.05.2015 по 04.06.2015 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014. За результатами перевірки складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2014 № 116/26-55-22-08 від 18.06.2015 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, відповідачем встановлено порушення:

1.) п. 138.2 ст. 138, п.п. 135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до

- заниження податку на прибуток на загальну суму 22 359,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2013 року (2013 рік) на суму 22 359,00 грн.

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 2 170 857,00 грн., у тому числі у півріччі 2014 року (3 квартали 2014 рік, 2014 рік) на суму 2 170 857,00 грн.

2.) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 186.3 ст. 186, п. 190.2. ст.. 190, абз. б). п.185.1 ст. 185, п.186.4. ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194 Податкового Кодексу України, п. 2.4, п. 2.16 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, р.V-VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 із змінами та доповненнями внаслідок заниження на загальну суму 660 704 грн., у тому числі у квітні 2013 р. на суму 163 202,00 грн., у жовтні 2013 року на суму 62 899, 00 грн., у грудні 2013 року на суму 432,00 грн., у травні 2014 року на суму 434 171,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач 25.06.2015 подав відповідачу заперечення з обґрунтуванням своєї позиції.

Листом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 8862/10/26-55-22-08 від 03.07.2015 повідомила позивача про залишення заперечень без задоволення.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 08.07.2015 прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 23826552208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 170 857,00 грн.;

- № 23626552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 33 539,00 грн., в тому числі 22 359,00 грн. - за основним платежем, 11 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- № 23726552208, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 991 056,00 грн., в тому числі 660704,00 грн. - за основним платежем, 330 352,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач частково не погодився та 13.07.2015 подав скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві.

10.09.2015 Головне управління ДФС у м. Києві № 14041/10/26-15-10-05-35 прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги, згідно якого податкові повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 23826552208, № 23626552208 та № 23726552208 від 08.07.2015 залишило без змін.

З рішенням ГУ ДФС позивач не погодився та 17.09.2015 направив до Державної фіскальної служби України скаргу.

За результатами розгляду скарги Державна фіскальна служба 12.11.2015 прийняла рішення № 24084/6/99-99-10-01-0125, яким частково задовольнила скаргу позивача, скасувавши податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015№ 23826552208. Інші податкові повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 23626552208 та № 23726552208 залишено без змін.

Позивач вважаючи частково податкове повідомлення-рішення № 23726552208 від 08.07.2015 та повністю податкове повідомлення-рішення № 23626552208 від 08.07.2015 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 зазначеного Кодексу. Зокрема, згідно з пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Зокрема, згідно з підпунктами 138.8, 138.4 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат); прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується (дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що наведена в його постанові від 14.03.2017 № 21-1513а16 (справа № 826/20366/13-а).

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 ПК України.

Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пункту 44.1 і пункту 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Закон України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів зазначає, що між Бельгійською компанією ExxonMobil Petroleum Ц Сhemical BVBV (далі ЕксонМобіл) та позивачем була укладена угода про премію № 2235_NIKO_SDR_ 2013 року (далі по тексту - угода про премію ). Угода про премію підписана зі сторони ЕксонMoбіл 17.04.2013, а зі сторони ТОВ Ніко-Трейдінг 26.04.2013.

Відповідно до п. 1. А угоди про премію Премія сума зі літр продукції, яку ЕксонМобіл виплачує Дистриб'юторові за загальний об'єм відповідної продукції придбаної протягом терміну, вказаного в Параграфі 3, за договором поставки змащувальних матеріалів № DC -1101 від 01.04.2011 (далі - договір поставки) укладених на виконання відповідного дистриб'юторського договору при дотриманні всіх умов.

Премія не змінює ціни продуктів, придбаних дистриб'ютором у ЕксонМобіл.

Премія не є оплатою будь-яких товарів (робіт, послуг) або майнових прав .

На виконання умов угоди про премію компанією ЕксонМобіл була видана ТОВ Ніко-Трейдінг кредит-нота №32931201 від 29.05.2014 року, згідно якої премія ТОВ Ніко-Трейдінг за загальний об'єм придбаної продукції за договором поставки склала 145 020,88 доларів США (еквівалент 2 170 857,00 грн.).

В бухгалтерському обліку на суму 2 170 856, 56 (145 020,88 доларів США) була списана кредиторська заборгованість ТОВ Ніко-Трейдінг перед компанією ЕксонМобіл за товар, придбаний за договором поставки.

Операція відображена в 4-му кварталі 2014 року проводками: Д-т 632 Розрахунки з іноземними постачальниками К-т 719 Інші доходи від операційної діяльності .

В податковому обліку сума несплаченого (списаної з балансу) кредиторської заборгованості 2 170 856,56 включена до складу доходів, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування та задекларована у рядку 3 Інші доходи податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Таким чином, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що сума у розмірі 2 170 857,00 грн. є премією (оплатою) за надані маркетингові послуги, що в свою чергу призвело до порушення абз. б). п. 185.1, ст.185, п. 186.4 ст. 186 п 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 434 171,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 217 085,50 грн. (загалом 651 256,50 грн.), внаслідок не включення до об'єкту оподаткування вартості наданих маркетингових послуг у сумі 2 170 856, 56 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ Ніко-Трейдінг є оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами.

Так, між позивачем (покупець) та компанією ЕксонМобіл енд Кемікал бвба , ( ExxonMobil Petroleum Ц Сhemical BVBV ) (далі - ЕксонМобіл), компанією створеною у відповідності із законодавством Бельгії (номер компанії: № 0416375270) укладено договір поставки змащувальних матеріалів № DC-1101) (далі - договір поставки).

За договором поставки ЕксонМобіл поставляв позивачу мастильні матеріали торгових марок Esso та Mobil.

Також, між цими компаніями була укладена угода про премію № 2235_NIKO_SDR_ 2013 (далі - Угода про премію). угода про премію підписана зі сторони ЕксонMoбіл 17.04.2013, а зі сторони позивача - 26.04.2013.

29.05.2014 ЕксонМобіл видав позивачу кредит-ноту № 32931201 (Кредит-нота), згідно якої кредиторська заборгованість за придбану позивачем продукцію за договором поставки зменшилась на суму 145 020,88 доларів США (еквівалент 2 170 857,00 грн.).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не заперечувався факт укладення угоди про премію та отримання кредит-ноти, позивачем заперечувався факт надання маркетингових послуг компанії ЕксонМобіл.

Колегія суддів погоджується із зазначеними вище твердженнями позивача, оскільки жодних належних та достатніх доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Крім того, на підтвердження відсутності надання компанії ЕксонМобіл маркетингових послуг позивачем зазначено, що:

- договором поставки не передбачено надання позивачем компанії ЕксонМобіл будь-яких послуг, в тому числі маркетингових послуг, підтвердженням чого є відсутність будь-яких актів наданих послуг, підписаних сторонами в рамках цього договору;

- угода про премію на момент отримання позивачем кредит-ноти вже втратила чинність на підставі ст. 3, якою передбачено, що премія виплачується до 01.04.2014 та в самій угоді про премію в ст. 1, абзац 3 зазначено, що премія не є оплатою будь-яких товарів (робіт, послуг) або майнових прав.

Крім того, на підтвердження відсутності надання нерезиденту (компанії ЕксонМобіл) маркетингових послуг, позивачем надано суду лист від нерезидента (компанії ЕксонМобіл) від 08.07.2015, отриманий на запит позивача, де компанія ЕксонМобіл підтвердила, що кредит-нота № 32931201 від 29.05.2014, яка адресована ТОВ Ніко-Трейдінг , є зменшенням кредиторської заборгованості перед ЕксонМобіл за поставлений товар за договором поставки змащувальних матеріалів № DC -1101 від 01.04.2011, на суму 145 020,88 доларів США та не є оплатою будь-яких послуг чи робіт за угодою про премію № 2235_NIKO_SDR_2013, в тому числі оплатою за маркетингові послуги.

Більше того, суд першої інстанції вірно звернув увагу відповідача, що в порядку адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 12.11.2015 № 24084/6/99-99-10-01-0125 про результати розгляду скарги позивача, було скасовано податкове повідомлення рішення форми П № 23826552208 від 08.07.2015, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі у розмірі 2 170 857,00 грн. (два мільйони сто сімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят сім гривень нуль копійок), мотивуючи своє рішення неможливістю повторного визначення перевіркою доходу товариства у сумі 2 170 857,00 грн., оскільки вказана сума була включена товариством самостійно до складу доходів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в рамках угоди про премію нерезидентом (компанією ЕксонМобіл) не було здійснено жодних платежів, а на підтвердження факту надання позивачем маркетингових послуг нерезиденту відповідач належних доказів ненадав.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо порушень позивачем вимог абз. б). п. 185.1, ст.185, п. 186.4 ст. 186 п. 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 23726552208 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 651 256,50 грн. (з них 434 171,00 грн. - основний платіж, 217085,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується збільшення в жовтні 2013 року зобов'язань за платежем ПДВ на загальну суму 35 302,50 грн., з них основний платіж - 23 535 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11 767, 50 грн., визначене податковим повідомленням-рішенням № 23726552208 від 08.07.2015 та стосовно збільшення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 33 538 грн. (з них 22 359,00 грн. - основний платіж, 11 180,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція) визначене податковим повідомленням-рішенням від 08.07.2015 № 23626552208, колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем (замовником) та ТОВ Комель, ЮА (Код ЄДРПОУ 37310271) (виконавець) 22.07.2013 було укладено договір про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) № ВМ-0302 (далі - договір про виконання робіт).

Предметом договору про виконання робіт є організація власними силами або шляхом залучення третіх осіб заходів з переробки відпрацьованих мастил (олив).

Згідно договору про виконання робіт позивачем на рахунок ТОВ Комель, ЮА було перераховано за три квартали 2013 року суму в розмірі 117 678,40 грн., яка була включена до складу витрат підприємства, а сума в розмірі 23 535,00 грн. була включена до податкового кредиту.

Посадові особи відповідача в акті перевірки посилаються на те, що ТОВ Комель, ЮА перебуває на обліку ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Картелішвіллі, буд 7/2. Стан платника податків - 8. До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до бази даних Податковий блок ДФС України у ТОВ Комель, ЮА відсутні трудові ресурси та виробничі ресурси, для виконання вищезазначених послуг самостійно, відсутня ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження), до перевірки не надані акти виконаних робіт (наданих) послуг, які б підтверджували факт виконання ТОВ Комель, ЮА робіт (надання послуг) на адресу ТОВ Ніко-Трейдінг .

Вказані обставини на думку відповідача вказують на відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ Комель, ЮА .

Водночас, колегія суддів не погоджується з даними доводами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та вважає, що позивач правомірно відніс до витрат суму у розмірі 117 678,40 грн. та суму ПДВ у розмірі 23 535,00 грн. до податкового кредиту.

Так, оплата за договором про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 22.07.2013 № ВМ-0302 здійснювалась позивачем на виконання Постанови Кабінету міністрів України від 17.12.2012 № 1221 Про деякі питання збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) у розмірах передбачених цією постановою.

Пунктом 1 ст. 2 вказаної Постанови передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи) за кодами товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД 2710 19 81 00, 2710 19 83 00, 2710 19 87 00, 2710 19 91 00, 2710 19 93 00, 2710 19 99 00, 2710 20 90 00, 3403 19 10 00, 3403 19 90 10 і 3403 99 00 10, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов'язані самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізацію та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) або укласти договори про виконання робіт з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) тільки із суб'єктами господарювання - переробниками відповідних мастил (олив), що мають ліцензію на право провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, з урахуванням встановленої ціни на послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив).

Ціна за послуги з організації збирання, перевезення, зберігання, оброблення (перероблення), утилізації та/або знешкодження відпрацьованих мастил (олив) для імпортерів, згідно п. 2. ст. 2 Постанови становила в період спірних правовідносин 0,8 гривні (без урахування податку на додану вартість) за 1 літр під час митного оформлення товару.

Доводи апелянта про відсутність ліцензії у ТОВ Комель. ЮА (Код ЄДРПОУ 37310271) спростовуються тим, що на момент господарських відносин між позивачем та ТОВ Комель. ЮА останнє мало чинну ліцензію на здійснення робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил. Вказана ліцензія була анульована тільки 25.04.2014 наказом № 121 Мінекології та природних ресурсів від цієї ж дати.

Крім цього, на час надання послуг позивачу ТОВ Комель. ЮА було відповідним чином зареєстроване та мало чинне свідоцтво платника податку на додану вартість. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ Комель. ЮА було анульовано вже після здійснення всіх господарських операцій з ТОВ Ніко-Трейдінг , а саме 02.07.2014, що підтверджується актом перевірки.

Анулювання ліцензії та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість не мають зворотної дії, що в свою чергу свідчить про те, що всі господарські відносини здійснені до дати анулювання є правомірними.

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано до перевірки актів виконаних робіт (наданих) послуг, які б підтверджували факт виконання ТОВ Комель, ЮА робіт (надання послуг) на адресу ТОВ Ніко-Трейдінг , не беруться колегією суддів до уваги, оскільки позивач надав суду першої інстанції для ознайомлення оригінал та відповідно додав до матеріалів справи копію акту № К-00000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 22.07.2013 № ВМ-0302 на суму 117 678,40 грн., підписаний сторонами та завірений печатками підприємств. Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в свою чергу, не надано жодного документального підтвердження, стосовно відсутності вказаного акту під час перевірки та не надано доказів витребування у позивача акту в рамках перевірки.

Також, не обґрунтованим є доводи апелянта стосовно відсутності у ТОВ Комель. ЮА трудових ресурсів та виробничих ресурсів для виконання вищезазначених послуг самостійно, як підтвердження реальності здійснених господарських операцій, оскільки ТОВ Комель, ЮА згідно предмету договору (п. 1.1.) може виконувати роботи з організації переробки відпрацьованих мастил (олив) як власними силами, так і шляхом залучення третіх осіб. Тобто, при залученні виконавцем третіх осіб для виконання послуг (робіт) по договору, наявність виробничих та трудових ресурсів по переробці мастильних матеріалів не є обов'язковою.

При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем здійснено у повному обсязі оплату ТОВ Комель. ЮА за надані послуги згідно з договором про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 22.07.2013 № ВМ-0302, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу, що не заперечувалось відповідачем.

Отже, враховуючи те, що ТОВ Комель. ЮА (Код ЄДРПОУ 37310271) на період здійснення господарських операцій за договором про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 22.07.2013 № ВМ-0302, мало відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності, свідоцтво платника ПДВ було чинним та під час перевірки було надано всі первинні документи, позивач цілком правомірно відніс до витрат підприємства суму у розмірі 117 678,40 грн. та суму ПДВ у розмірі 23 535,00 грн. до податкового кредиту, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо порушення позивачем п. 138.2. ст. 138 Кодексу та п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 186.3 ст. 186, п. 190.2 ст. 190 абз. б). п.185.1 ст. 185, п.186.4. ст. 186, п.188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194 Кодексу, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 №23726552208 в частині збільшення в жовтні 2013 року зобов'язань за платежем ПДВ на загальну суму 35 302,50 грн., з них основний платіж - 23 535 грн., штрафна (фінансова) санкція - 11 767,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 08.07.2015 № 23626552208 стосовно збільшення зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 33 538 грн. (з них 22 359,00 грн. - основний платіж, штрафна (фінансова) санкція - 11 180,00 грн.) є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 02.11.2018.