Рішення

від 01.11.2018 по справі 671/704/18

ВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 671/704/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої - судді Павлової А.С.,

за участю: секретаря судового засідання Козак Г.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

представника відповідача -

Війтовецької селищної ради - Зінька М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, ОСОБА_3, про скасування рішення сесії селищної ради, державної реєстрації земельної ділянки та визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Війтовецької селищної ради, ОСОБА_3 про скасування рішення сесії селищної ради, державної реєстрації земельної ділянки та визнання права на продовження приватизації в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача - ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому земельні ділянки: площею 2,0770 га та площею 2,2291 га, які розташовані на території колишньої Сарнівської сільської ради.

Рішенням 2-ої сесії Сарнівської сільської ради від 24.11.1994 № 680 було надано у власність та дозволено приватизувати ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,17 га, яка розташована в АДРЕСА_1. Вказаною земельною ділянкою покійний батько ОСОБА_1 користувався з 1986 року, але закінчити приватизацію не встиг, бо часто хворів.

Позивачу стало відомо, що рішенням 16-ої позачергової сесії № 24 від 23.02.2017 Війтовецької селищної ради відповідачу ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована по АДРЕСА_1. До вказаної земельної ділянки, яка надана ОСОБА_3 ввійшла земельна ділянка в розмірі 0,17 га, якою протягом 26 років користувався її покійний батько, а 26.01.2017 до Державного земельного кадастру включено відомості про належну відповідачу земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і присвоєно кадастровий номер НОМЕР_3. Земельна ділянка ОСОБА_3 надана у власність незаконно, оскільки вона має бути вільною, тобто такою, що не перебуває у власності чи користуванні іншої особи.

Крім того, позивач вказує, що ОСОБА_3 використав документи, які викликають сумнів в їх правдивості і об'єктивності, оскільки жодний із суміжних землекористувачів не підписував акт погодження меж при виготовленні проектної документації, а за суміжників підписував сам ОСОБА_3 26.01.2017 до Державного земельного кадастру включено відомості про належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, а рішення 16-ої позачергової сесії № 24 прийнято 23.02.2017. Отже, ОСОБА_3, не маючи рішення сесії, ще в січні 2017 року приватизував цю земельну ділянку.

У зв'язку з викладеним, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення 16-ої позачергової сесії № 24 Війтовецької селищної ради від 23.02.2017 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, площею 0,25 га, скасувавши державну реєстрацію права власності на цю земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3. Визнати за нею право на завершення приватизації в порядку спадкування земельної ділянки площею 0,17 га, яка передана у власність ОСОБА_3 площею 0,25 га і знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3.

Ухвалою від 24.09.2018 Волочиським районним судом Хмельницької області було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.10.2018 підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду на 01.11.2018. Також вказаною ухвалою витребувано у відділі Держгеокадастру у Волочиському районі Хмельницької області докази.

17.10.2018 відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив, де вказує, що позивач не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували неправомірність оспорюваного рішення Війтовецької селищної ради. Згідно з архівного витягу від 29.11.2016, рішення другої сесії Сарнівської ради Волочиського району від 24.11.1994, яке долучено до позову, ОСОБА_7 приватизовано земельну ділянку для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення підсобного господарства - 0,17 га. В рішенні сесії не зазначено де розташована вказана земельна ділянка, в якому населеному пункті і по якій вулиці. Відсутні і докази, що ОСОБА_7 правомірно користувався цією земельною ділянкою. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і її представник ОСОБА_2 позов підтримали за обставин у ньому викладених, просили його задоволити. ОСОБА_1 суду пояснила, що її батько процедури приватизації земельної ділянки не здійснював, земельній ділянці, яка йому виділялась Сарнівською сільською радою не присвоювався кадастровий номер. Межі земельної ділянки внатурі не виділені, а підставою цього є неналежне виконання своїх обов'язків старостою села. Вважає, що ОСОБА_3 неправомірно передано земельну ділянку, яка належала її покійному батькові.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили в позові відмовити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, давши оцінку усім доказам, суд приходить до висновків, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року в м. Волочиськ Хмельницької області помер ОСОБА_7 (а.с. 8).

ОСОБА_8 на праві власності належали дві земельні ділянки: площею 2,2291 га, кадастровий номер НОМЕР_5 та площею 2,0770 га, кадастровий номер: НОМЕР_4, які розташовані на території Сарнівської сільської Волочиського району Хмельницької області і на які позивачу ОСОБА_1 10.03.2016 державним нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину за законом та зареєстровано право власності (а.с. 24-33).

Вказаними свідоцтвами про право на спадщину за законом, свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення шлюбу доводиться, що ОСОБА_1 - єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_8, яка прийняла спадщину (а.с. 6-7, 24, 29).

Згідно із положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Згідно із п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права та визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, як передбачено п.п. а, г ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Згідно архівного витягу з рішення другої сесії Сарнівської сільської ради Волочиського району від 24 листопада 1994 року, ОСОБА_7 надано в порядку приватизації земельні ділянки для обслуговування жилого будинку - 0,25 га та для ведення підсобного господарства - 0,17 га (а.с. 9).

23 лютого 2017 року рішенням № 24-16/2017 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 та передачу даних земельних ділянок йому у власність 16-ої позачергової сесії 7 скликання Війтовецької селищної ради вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі на (місцевості) площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови за кадастровим номером НОМЕР_6 в АДРЕСА_1 та площею 0,3871 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_7 в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту гр. ОСОБА_3; Передати гр. ОСОБА_3 безоплатно у власність земельні ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 та 0,3871 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту; зареєструвати речове право на земельні ділянки у встановленому законодавством порядку (а.с. 10-11).

На виконання ухвали суду від 17.10.2018 до справи долучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 з якої слідує, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.10.2016 належить житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, державна реєстрація якого проведена державною нотаріальною конторою (нотаріус Кочаток Т.В.).

Отже, ОСОБА_3 було передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га за кадастровим номером НОМЕР_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позивач посилається на те, що у її батька право на земельну ділянку виникло 24.11.1994 після прийняття Сарнівською сільською радою Волочиського району відповідного рішення про виділення йому земельної ділянки.

Ст. 9 ЗК України 1990 року (у редакції станом на 24.11.1994) визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, у тому числі, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу;

Статтею 22 ЗК України 1990 року (у редакції станом на 24.11.1994) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до положень ст. 23 ЗК України (у редакції станом на 24.11.1994) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, відповідно до норм земельного законодавства України виникнення права власності та права користування земельною ділянкою здійснюється після отримання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Проте дію зазначеної норми зупинено, щодо права власності на земельні ділянки, статус яких визначено Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року (далі - Декрет).

Відповідно до п. 3 зазначеного Декрету право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Таким чином, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності на земельні ділянки та документи, що посвідчують право власності на земельні ділянки. Такими документами може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

За змістом п. 1 Перехідних положень ЗК України (в редакції 2001 року) рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (п. 7 Перехідних положень ЗК України (в редакції 2001 року).

З постанови ВС від 07.06.2018 в справі № 336/149/17 слідує, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X Перехідні положення Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

ОСОБА_1 під час підготовчого засідання та під час судового розгляду справи вказала, що батько процедуру приватизації не здійснював, земельній ділянці батька кадастровий номер не присвоювався. Вона також до органів місцевого самоврядування не зверталась із проханням завершити процедуру приватизації.

Крім того, позивач та її представник не надали суду доказів, що земельна ділянка площею 0,17 га, яка була надана 24.11.1994 ОСОБА_7 входить до земельної ділянки площею 0,25 га, яка надана 23.02.2017 ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, в ході судового розгляду позивачем не доведено, а судом не встановлено, що в ОСОБА_1 виникло право на завершення приватизації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 в порядку спадкування, а тому в позові суд відмовляє повністю.

Суд також звертає увагу позивача, що ненадання згоди на погодження меж земельної ділянки суміжними землекористувачами не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність особі за обставин виготовлення останньою відповідної технічної документації. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок (позиція ВС в постанові від 28.03.2018, справа № 681/1039/15-ц).

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позивач не довела обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Також, відмовляючи у задоволенні позовної заяви суд враховує, що позивачем не залучено належного відповідача щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 9, 22, 23 ЗК України (у редакції станом на 24.11.1994), ст. ст. 81, 116, 152 ЗК України, ст.ст. 15, 1216, 1218 ЦК України, Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Війтовецької селищної ради Волочиського району Хмельницької області, ОСОБА_3, про скасування рішення сесії селищної ради, державної реєстрації земельної ділянки та визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса проживання: 29001, АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрована адреса проживання: 31258, АДРЕСА_1.

Відповідач: Війтовецька селищна рада Волочиського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04403433, адреса: 31256, Хмельницька область, Волочиський район, смт. Війтівці, вул. Героїв України, 4.

Повний текст рішення складено 06.11.2018.

Суддя: