Ухвала

від 07.11.2018 по справі 805/2907/17-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 листопада 2018 року           справа №805/2907/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Суддя Першого апеляційного адміністративного суду Казначеєв Е.Г., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 р. у справі № 805/2907/17-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-МАРІУПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 805/2907/17-а з апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року.

Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, вважаю, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до п. 13 ч.1 Перехідних положень КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Згідно ч.2 ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року на час ухвалення рішення), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017 року), строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції від 14.11.2017 року проголошено у відкритому судовому засіданні за участю представника апелянта. Повний текст судового рішення складений 17.11.2017 року. Копія судового рішення направлена 17.11.2017 року та отримана апелянтом.

Апелянтом скарга подана до суду першої інстанції вперше 24.11.2017 року (а.с.13 т.6). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2017 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору (а.с.24 т.6). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 року повернуто апелянту апеляційну скаргу у зв'язку з несплатою судового збору (а.с.33 т.6). 02 листопада 2018 року апелянтом вдруге подано апеляційну скаргу до суду першої інстанції з клопотанням про відстрочення сплати судового збору (а.с.41 т.6). Тобто, апелянтом строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущено.

Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому зазначено, що порушення строку відбулось у зв'язку з не сплатою судового збору.

Суд вважає зазначені доводи, не є поважними підставами, з огляду на наступне.

За пунктом 3 частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансується з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. Виконання відповідачем покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності.

Наведене кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, апелянт не був позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Отже, відсутність бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Суд зазначає, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, яку було залишено без руху та повернуто з підстав відсутності коштів на сплату судового збору, не можуть вважатися поважними причинами, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 07.02.2018 року у справі справа №804/3801/16 (К/9901/2670/17)

Враховуючи те, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, а наведені обставини поважності пропуску строку є неповажними, вважаю за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху з наданням строку для подання апелянтом клопотання щодо поважності причин пропуску строку з обґрунтованими причинами такого пропуску.

Також, відповідно до вимог п.1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем у позовній заяві заявлені вимоги майнового характеру.

Згідно пп. 1 п.3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (станом на день подання позовної заяви), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами пп.2 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні до адміністративного суду апеляційної скарги, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 7604 грн. 05 коп. Проте, до апеляційної скарги не було додано документу про сплату судового збору.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору.

Проте, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», у редакції на час звернення з апеляційною скаргою, апелянт не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Таким чином, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є правом суду.

При цьому, стаття 8 Закону України «Про судовий збір» містить вичерпаний перелік умов за яким суд може звільнити сторону від сплати судового збору. Обставини зазначені апелянтом у клопотанні не відповідають підставам визначеним у цій статті.

Посилання апелянта на відсутність коштів для сплати судового збору без підтвердження належними доказами вчинення будь-яких дій з боку апелянта щодо отримання необхідного фінансування для цих цілей, не може свідчити про тяжке матеріальне становище апелянта яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05.02.2016 року та правової позиції Верховного Суду викладеного в ухвалах від 21.03.2018 року (справа №813/2320/13-а), від 03.01.2018 (справа №826/18916/16), від 19.03.2018 року (справа №804/4712/16), постанові від 27.03.2018 року (справа №804/15691/15), обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити апелянту у задоволені клопотання.

З урахуванням викладеного, апелянту необхідно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, а саме, надати докази сплати судового збору в сумі 7604 грн. 05 коп..

Несплачену суму судового збору належить перераховувати за наступними реквізитами: отримувач коштів - Краматор.УК/м.Краматорськ/22030101; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банка (МФО) - 899998; код отримувача (ЄДРПОУ) - 37944338; розрахунковий рахунок - 34314206081008; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу Судовий збір.

Згідно з ч. 2 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 296 Кодексу, застосовуються правила ст. 169 Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху і заявнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі не усунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, скарга буде повернута.

Керуючись статтями 133, 169, 296, 298, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені клопотання Головного управління ДФС у Донецькій області про відстрочення сплати судового збору.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 р. у справі № 805/2907/17-а - залишити без руху.

Апелянту усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом невідкладного подання до суду докази сплати судового збору в сумі 7604 грн. 05 коп. та клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження вказавши інші підстави для поновлення строку та доказами в їх підтвердження.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги – десять днів з моменту отримання ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Роз'яснити, що в разі невиконанні вимог даної ухвали стосовно надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, що позбавляє апелянта права повторного звернення до апеляційного суду з цього питання.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в іншій частині у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Г. Казначеєв