Постанова

від 06.11.2018 по справі 826/6179/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 листопада 2018 року

справа №826/6179/16

адміністративне провадження №К/9901/31103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року (судді - Ключкович В.Ю., Грибан І.О., Губська О.А.) у справі №826/6179/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві:

- форми Р від 21 жовтня 2014 року № 0010452207 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 90000 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 22500 гривень, що загалом складає суму 112500 гривень;

- форми Р від 22 липня 2014 року № 0007472207 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 143310 гривень за основним платежем та нарахування штрафних санкцій на суму 18606 гривень, що загалом складає суму 161916 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0010452207 та від 22 липня 2014 року № 0007472207.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року скасовано, провадження у справі №826/6179/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрито.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що вже наявне судове рішення, що набрало законної сили у справі з того самого спору і між тими самими сторонами.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції позивач у справі подав касаційну скаргу, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та постановити нове, яким постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Скарга обґрунтована тим, що на думку позивача, суд апеляційної інстанції хибно зробив висновок, що підстави зазначені в адміністративному позові, докази, які надані до нього та висновок експертного економічного дослідження №18/01/16 від 18 січня 2016 року судового експерта з економічних досліджень є ідентичними підставами аніж у справі №826/17686/14.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в ньому норм матеріального і процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Так, як вже вказувалось в цій постанові, предметом спору у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0010452207 та від 22 липня 2014 року № 0007472207.

Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості також зверталось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0010452207 та від 22 липня 2014 року № 0007472207.

19 грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі № 826/17686/14, в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено у повному обсязі, тобто рішення суду набрало законної сили відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приймаючи такі рішення у справі №826/17686/14, суди дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Відтак суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що у справах №826/6179/16 та №826/17686/14 предмет спору є тотожним.

Також судами досліджено й питання наявності другої обов'язкової умови необхідної для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних), а саме співпадання сторін у справі, що розглядається, та справі, у якій вже існує рішення.

Так, оскаржувані в обох справах податкові повідомлення-рішення винесено Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, яку постановою Кабінету Міністрів України №311 від 06 серпня 2014 року реорганізовано шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на положення частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України, за змістом якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації й у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників, суди прийшли до висновку, що хоча Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві й припинена, але Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, є її правонаступником, то вона має весь обсяг прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві й відповідно є всі підстави вважати, що сторони у справах №826/6179/16 та №8296/17686/14 також збігаються.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки вже є таке, що набрало законної сили, рішення у іншій справі з того самого спору і між тими самими сторонами.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги в обох адміністративних справа є наявність первинної бухгалтерської документації, що підтверджує реальність здійснення ним з його контрагентом господарських операцій у перевіряємий період. Однак подаючи позовну заяву у 2016 році Товариство, окрім іншого посилається, на висновок експертного економічного дослідження №18/01/16 від 18 січня 2016 року та можливе порушення порядку розгляду скарг платників податків, на який не посилалося при поданні позовної заяви у 2014 році.

Доводи ж касаційної скарги про відмінність у даному спорі підстав позову не знайшли свого підтвердження в ході касаційного провадження у справі, а посилання на висновок експертного економічного дослідження №18/01/16 від 18 січня 2016 року та можливе порушення порядку розгляду скарг платників податків, не змінюють змісту спірних правовідносин та не свідчать про нетотожність відповідних елементів спору, що виключає підстави для надання їм повторної правової оцінки судом.

Зі змісту рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, вбачається, що суд в повному обсязі дослідив підстави і обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, виклавши відповідне мотивування, дійшов висновку, що сторони та позовні вимоги у цій справі та у справі №826/17686/14, є ідентичними, пред'явлені до тих же сторін у справі, що і в цьому спорі, та задоволення яких несе однакові наслідки, тому колегія суддів погоджується з висновком про закриття провадження у справі.

Оцінюючи посилання Товариства на те, що відповідач пропустив строки апеляційного оскарження на вісім місяців, апеляційний суд всупереч статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв скаргу до розгляду, Суд зазначає.

Частиною 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

З огляду на аналіз наведеної норми ухвала про відкриття апеляційного провадження не підлягає самостійному оскарженню, внаслідок чого наведений позивачем довід як підстава касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є неприйнятним.

Суд апеляційної інстанцій ухвалив судове рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРЯД.ОК. Управління та експлуатація нерухомості" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі №826/6179/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер