Постанова

від 06.11.2018 по справі 813/2092/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №813/2092/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5460/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у складі суддів Каралюса В.М., Довгої О.І., Матковської З.М., у справі №813/2092/13-а, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В :

21 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 06 березня 2013 року № 0000063400/3461 та № 0000073400/3458, з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 травня 2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду позовні вимоги задовольнити повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 06 березня 2013 року №0000063400/3461 та № 0000073400/3458, з мотивів недоведеності складу податкових правопорушень покладених в основу їх прийняття.

05 березня 2015 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року в справі № 813/2092/13-а, ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено, з підстав доведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

27 березня 2015 року Товариством подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права позивач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач у касаційній скарзі доводить, що наявні первинні документи надані ним під час проведення перевірки податковому органу та судам попередніх інстанцій під час розгляду справи є необхідними та достатніми доказами правомірності формування ним валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

30 березня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребувано справу №813/2092/13-а з Львівського окружного адміністративного суду.

06 січня 2016 року справа №813/2092/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18 квітня 2016 року податковим органом на касаційну скаргу Товариства до Суду надані заперечення, якими відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції без змін.

17 січня 2018 року справа №813/2092/13-а разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/5460/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 37206038, перебуває на податковому обліку податкового органу з 20 грудня 2007 року, є платником податку на додану вартість з 07 вересня 2010 року.

Податковим органом у лютому 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за січень - травень 2011 року та податку на прибуток за перше півріччя 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з Приватним підприємством Компанія Агропром , результати якої викладені в акті перевірки від 12 лютого 2013 року №81/34-00/35621418 (далі акт перевірки).

Керівником податкового органу 06 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки, якими Товариству збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Податковим повідомленням - рішенням №0000063400/3461 збільшено сума грошового зобов'язання на 38331 грн. 22 коп. за порушення положень пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням - рішенням № 0000073400/3458 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 36505 грн. 93 коп. порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 грн. відповідно до пункту 7 підрозділу 10 Інші перехідні положення цього кодексу.

Склад податкових правопорушень за висновком податкового органу полягає у завищенні Товариством витрат за перший квартал 2011 року шляхом включення до їх складу витрат на придбання товарів на суму 120082,15 грн. та собівартість придбаних та реалізованих товарів за рахунок віднесення на витрати у другому кварталі 2011 року (півріччі) вартості товарів у сумі 62447,50 грн. та завищені податкового кредиту за п'ять місячних звітних податкових періодів з січня по травень 2011 року в результаті проведення взаєморозрахунків з Приватним підприємством Компанія Агропром (контрагент позивача).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством як покупцем та Приватним підприємством Компанія Агропром як постачальником укладено договір від 04 січня 2011 року, предметом якого є поставка товару, а саме зелені, овочів, фруктів.

Позивач факт реального виконання поставки товарів доводить наданням первинних документів, а саме документів які посвідчують надходження товару, товарні накладні, рух товару по складу, сертифікати якості, доручення на отримання товару, ліцензії, дані його оприбуткування.

Оцінюючи надані позивачем документи, суд першої інстанції прийняв їх як належні докази підтвердження здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції за результатами дослідження наданих позивачем документів дійшов висновку про те, що наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту придбання товарів не є підставою для включення відповідних сум до складу витрат для оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи спірні правовідносини на час вирішення справи судами попередніх інстанцій необхідно було застосовувати правила належності доказів встановлені статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції яка діяла на час вирішення спору судами попередніх інстанцій (до 15 грудня 2017 року), положення якої встановлювали правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі та зважаючи на те, що предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 цього кодексу, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд вважає долучені до матеріалів справи світлокопії первинних документів, на які позивач посилається, як на підставу бухгалтерського обліку, такими, що не відповідають встановленим до них вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року № 996-14, а саме жодна з накладних на придбання товару не утримує в собі визначення посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, невідповідність накладних, як первинних документів за якими передано - прийнято товар вимогам закону, як документів які фіксують здійснення господарських операцій унеможливлює прийняття їх як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Недоведеність здійснення господарських операцій доводить відсутність підстав складення податкових накладних за результатами їх здійснення, оскільки формування податкового кредиту є похідним від операцій постачання товару , оскільки базою оподаткування цим податком є вартість продажу (постачання) товару.

Невідповідність наданим позивачем документів, як письмовим доказам процесуальним вимогам належності, допустимості та достатності унеможливлює прийняття позиції Товариства про доведеність здійсненим ним господарських операцій, покладених в основу формування витрат та податкового кредиту.

Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування саме судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова мережа Барвінок залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року у справі №813/2092/13-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер