Ухвала

від 06.11.2018 по справі 917/877/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.11.2018 Справа № 917/877/15

за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2

у справі №917/877/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт Трейд", вул. Фрунзе, б.225, м. Полтава, 36008 (правонаступник ТОВ "Техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" згідно ухвали суду від 13.04.2017 року про заміну сторони)

до відповідача ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Воровського, б. 4, кв. 10, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область,39000

про стягнення грошових коштів в сумі 305 733,06 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

приватний виконавець в судове засідання не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.06.2015 року у справі №917/877/15 позовні вимоги ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ ТТК "Бізнес-Клас" 305 733,06 грн. основного боргу та 6 114,66 грн. витрат із сплати судового збору.

15.03.2016 року постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року у справі №917/877/15 рішення суду першої інстанції скасовано частково, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 45 004,20 грн. відмовлено. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_2 260 728,86 грн. основного боргу, у решті позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

01.04.2016 року Господарським судом Полтавської області на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 917/877/15 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 року у справі №917/877/15 замінено стягувача ТОВ техніко-транспортна компанія "Бізнес-Клас" на його правонаступника ТОВ "Агропродукт-Трейд" у виконавчому провадженні № 53093127, яке відкрито на підставі наказу господарського суду Полтавської області від 01.04.2016 року №917/877/15.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.17 року у справі № 917/877/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.08.2017 р.) постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року скасовано та направлено справу до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 13.04.17 року у справі № 917/877/15 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 року у справі №917/877/15 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Господарського суду Полтавської області від 13.04.2017 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 року ухвала Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 року залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.04.2018 року у справі №917/877/15 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання наказу Господарського суду Полтавської області від 01.04.2016 року таким, що не підлягає виконанню.

02.11.2018 року на адресу Господарського суду Полтавської області від приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

Ухвалою від 05.11.2018 року для розгляду подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 призначено судове засідання на 06.11.2018 року, про що повідомлено приватного виконавця. Ухвала суду була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, звертаючись із заявою приватний виконавець не був позбавлений права та можливості дізнатися про час розгляду заяви з інформаційного центру чи сайту господарського суду. Відповідно до ч. 4 ст. 337 ГПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, приватний виконавець зазначив, що на виконанні у приватного виконавця ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 56425665 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/877/15 від 01.04.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АгропродуктТрейд (згідно ухвали Господарського суду Полтавської області № 917/877/15 від 13.04.2017 р. замінено сторону стягувача з Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортної компанії Бізнес-Клас на Товариство з обмеженою відповідальністю АгропродуктТрейд ) заборгованості у сумі 265 943,38 грн.

З моменту відкриття виконавчого провадження і до звернення з поданням до господарського суду приватним виконавцем вчинялись відповідні виконавчі дії, направлені на належне виконання наказу господарського суду. 17.05.2018 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку (надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою боржника цінним листом з описом). Того ж дня, на підставі заяви стягувача, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно у відповідності до ст. 56 Закону України Про виконавче провадження . Вказані постанови отримані боржником 23.05.2018 року.

Зазначено, що виконавцем неодноразово на адресу боржника направлялись виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду.

Також приватний виконавець зазначає про те, що в ході виконавчого провадження ним вчинено дії, в результаті яких встановлено, що:

- за повідомленням Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України боржник доходів та відкритих рахунків не має, відсутні будь-які інші джерела отримання доходів;

- на підставі відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області встановлено відсутність сільськогосподарської техніки, тракторів, комбайнів та інших самохідних машин;

- за боржником хоча і зареєстровані транспортні засоби, але вони перебувають у розшуку, станом на день звернення з подання до суду транспортні засоби не розшукані;

- на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за боржником на праві приватної власності відсутні об'єкти нерухомого майна;

- виконавцем хоча і накладено арешт на майнові (корпоративні) права, а саме на частку у статутному капіталі - сума внеску у статутному капіталі становить 10 000, 00 грн., але в зв'язку з недосконалою процедурою звернення стягнення на корпоративні права є проблеми в частині проведення оцінки вартості частки боржника у разі ненадання товариством необхідних документів або спотворення відомостей для заниження оцінки; неврегульованість питання реєстрації постанови про арешт корпоративних прав виконався в єдиному державному реєстрі відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ; відсутність попиту при примусовому продажу частки у товаристві на аукціоні - це дуже довготривала процедура;

- іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у боржника приватним виконавцем не виявлено, так як 05.10.2018 р. виходом виконавця за адресою боржника, а саме: Полтавська обл., Глобинськийр-н, м. Глобине, вул. Воровського, бу.4, кв. 10 не було виявлено майна, яке підлягає опису та арешту, про що складено відповідний акт;

- згідно з відповіді Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон у період з 01.04.2016-01.08.2018 р.

Оскільки рішення господарського суду Полтавської області не виконано, а боржник ухиляється від його виконання, приватний виконавець звернувся до суду із поданням в порядку ст. 377 ГПК України.

Дослідивши подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, суд дійшов висновку про відмову в його задоволені з огляду на наступне.

Згідно ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Згідно зі статтею 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Законом визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

За умовами пункту 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до положень ч. ч. 1-2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Водночас ч.2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі, якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм випливає, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.

Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у разі ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

У листі Верховного Суду України від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України зазначено, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

З наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Натомість, доказів, які б свідчили про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду у справі № 917/877/15, до матеріалів справи приватним виконавцем не надано.

Сама відсутність майна у боржника та грошових коштів для погашення існуючої заборгованості не являється доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов'язань за судовим рішенням.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України приватний виконавець не надав доказів того, що ним вичерпано всі заходи, передбачені ст.18 Закону України Про виконавче провадження , щодо примусового виконання виконавчого документа або всі вони виявилися безрезультатними. Також не надано доказів того, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. ОСОБА_3 особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. ОСОБА_3 особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Право на свободу пересування віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (гл. 21 кн. другої ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. ОСОБА_3 особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що приватним виконавцем належними, допустимими та достатніми докази не доведено обставин, які б свідчили про навмисне ухилення боржника від виконання рішення суду, відтак підстави для задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 337 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2.

Ухвала підписана 08.11.2018 року

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи - з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена до Харківського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Тимощенко