Рішення

від 31.10.2018 по справі 2140/1850/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1850/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Садовій О.Р.,

за участю:

представника позивача - Коваленка В.В.,

представника відповідача - Бондар І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 90) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України" (№ 90) (далі - позивач) звернулося з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 р. № 0084251201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1779,99 грн., № 0084271201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 4450,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що камеральна перевірка своєчасності сплати розстроченого за судовими рішеннями податкового боргу проведена поза межами вказаного у п.102.1 ст.102 ПК України строку, а тому є незаконною. Підприємство не могло порушити норми ст.57 ПК України, оскільки ПК України набрав чинності набагато пізніше, ніж мало місце податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання. В момент вчинення порушення нормативно-правовим актом з цього питання був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Відтак, під час сплати розстроченого податкового боргу норми ст.57 ПК України позивач не порушував. Граничні строки сплати грошового зобов'язання за деклараціями з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року підприємство сплатило своєчасно, оскільки під час перевірки відповідач безпідставно не врахував, що граничний строк сплати в цих випадках припадав на святкові (вихідні дні), а тому сплата узгоджених грошових зобов'язань на наступний робочий день не є порушенням строків сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань.

Ухвалою від 10.09.2018 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 01.10.2018 р. о 10:00 год.

28.09.2018 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, за результатами проведеної камеральної перевірки позивача встановлено порушення термінів сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року, податковому повідомленню-рішенню (форма "Н") від 01.06.2018 р. № 0052761201, розстрочених сум податкового боргу протягом строків, встановлених п.100.6 ст.100 ПК України, по рішеннях судів про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.01.2011 р. по справі № 8/119АП08, від 17.03.2011 р. по справі № 9/405АП-06, від 31.01.2012 р. по справі № 2а-4301, на підставі чого застосовано штрафні санкції згідно оскаржуваних повідомлень-рішень. Зазначає, що розстрочення сум податкового зобов'язання не вважається його сплатою, а лише перенесенням (зміною) строків на пізніший період, а тому розстрочений податковий борг до його повного погашення залишається у стані податкового боргу. Крім того, розстрочення судом присудженої суми податкового боргу не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, та не змінює обсягу відповідальності платника податку. Також вказує на те, що незалежно від того, з яких причин платником податків не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник податків після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Ухвалою від 01.10.2018 р. відкладено розгляд справи на 22.10.2018 р. на 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 22.10.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 31.10.2018 р. до 10:00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.07.2018 р. посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету Підприємство північної виправної колонії № 90 (0868099) по декларації з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року, податковому повідомленню-рішенню (форма "Н") № 0052761201 від 01.06.2018 р., рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 8/119АП08 від 28.01.2011 р., по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р., по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 2а-4301 від 31.01.2012 р., за результатами якої складено акт № 2319/21-22-12-01/0868099.

Перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість потягом строків, визначених п.57.1, п.57.3 ст.57 ПК України, по декларації з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року, податковому повідомленню-рішенню (форма "Н") № 0052761201 від 01.06.2018 р., рішенням судів про розстрочення (відстрочення) податкового боргу № 8/119АП08 від 28.01.2011 р., № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р., № 2а-4301 від 31.01.2012 р.

Дані порушення відображено в табличному варіанті, в якому вказано строк сплати, дату фактичної сплати, погашена сума податкового боргу та кількість затримки, зокрема:

1. податкова декларація з податку на додану вартість № 9072623652 від 19.04.2018 р. - строк сплати 30.04.2018 р., фактично погашено 03.05.2018 р., погашена сума податкового боргу 7616,50 грн., кількість днів затримки 3;

2. податкова декларація з податку на додану вартість № 9096369459 від 18.05.2018 р. - строк сплати 30.05.2018 р., фактично погашено 01.06.2018 р., погашена сума податкового боргу 4907 грн., кількість днів затримки 2;

3. податкова декларація з податку на додану вартість № 9124052127 від 20.06.2018 р. - строк сплати 30.06.2018 р., фактично погашено 02.07.2018 р., погашена сума податкового боргу 5191,60 грн., кількість днів затримки 2;

4. податкове повідомлення-рішення (форми "Н") № 0052761201 від 01.06.2018 р. - строк сплати 30.06.2018 р., фактично погашено 02.07.2018 р., погашена сума податкового боргу 84,80 грн., кількість днів затримки 2;

5. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 8/119АП08 від 28.01.2011 р. - строк сплати 30.09.2009 р., фактично погашено 28.03.2018 р., погашена сума податкового боргу 2455,30 грн., кількість днів затримки 3101;

6. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р. - строк сплати 30.09.2010 р., фактично погашено 06.04.2018 р., погашена сума податкового боргу 3456,20 грн., кількість днів затримки 2745;

7. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 2а-4301 від 31.01.2012 р. - строк сплати 30.09.2010 р., фактично погашено 10.04.2018 р., погашена сума податкового боргу 1346,65 грн., кількість днів затримки 2323;

8. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 8/119АП08 від 28.01.2011 р. - строк сплати 30.11.2011 р., фактично погашено 27.04.2018 р., погашена сума податкового боргу 2455,30 грн., кількість днів затримки 3131;

9. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р. - строк сплати 30.09.2009 р., фактично погашено 08.05.2018 р., погашена сума податкового боргу 937,70 грн., кількість днів затримки 2777;

10. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 8/119АП08 від 28.01.2011 р. - строк сплати 30.09.2010 р., фактично погашено 28.05.2018 р., погашена сума податкового боргу 179,05 грн., кількість днів затримки 3162;

11. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р. - строк сплати 30.09.2009 р., фактично погашено 08.06.2018 р., погашена сума податкового боргу 3456,20 грн., кількість днів затримки 2808;

12. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 2а-4301 від 31.01.2012 р. - строк сплати 30.09.2010 р., фактично погашено 08.06.2018 р., погашена сума податкового боргу 2026,10 грн., кількість днів затримки 2382;

13. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 8/119АП08 від 28.01.2011 р. - строк сплати 30.11.2011 р., фактично погашено 28.06.2018 р., погашена сума податкового боргу 2662,60 грн., кількість днів затримки 3193;

14. рішення суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Наказ ДПА України від 07.12.2010 р. № 927 № 9/405АП-06 від 17.03.2011 р. - строк сплати 30.09.2009 р., фактично погашено 06.07.2018 р., погашена сума податкового боргу 3277,80 грн., кількість днів затримки 2836.

06.08.2018 р. позивачем подано заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем згідно рішення від 15.08.2018 р. № 9/24/10/21-22-12-01-08 висновок акту камеральної перевірки залишено без змін.

На підставі акту камеральної перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.08.2018 р. № 0084251201, яким до позивача за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17799,90 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % у розмірі 1779,99 грн., № 0084271201, яким до позивача за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22252,90 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % у розмірі 4450,58 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Що стосується доводів позивача про порушення порядку проведення камеральної перевірки.

Приписами п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових накладних (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм слідує, що камеральна перевірка є одним із видів перевірок контролюючих органів, специфічними ознаками якої є те, що вона проводиться у приміщенні контролюючого органу, без прийняття наказу про її проведення та без повідомлення платника податків на підставі даних, які відображаються в електронних (інформаційних) базах (системах) контролюючого органу.

Предметом камеральної перевірки, серед іншого, є своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України.

Згідно п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий органне визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 31.3 статті 31 ПК України встановлено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи предметом камеральної перевірки, оформленої актом від 23.07.2018 р. № 2319/21022-12-01/0868099, була перевірка своєчасності сплати податків до бюджету позивачем по деклараціям з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року, податковому повідомленню-рішенню (форма "Н") № 0052761201 від 01.06.2018 р., рішень судів про розстрочення (відстрочення) податкового боргу від 28.01.2011 р. по справі № 8/119АП08, від 17.03.2011 р. по справі № 9/405АП-06, від 31.01.2012 р. по справі № 2а-4301, що повністю узгоджується з вимогами пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006 р. по справі № 9/405-АП-06 стягнуто з Підприємства північної колонії № 90 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області податковий борг в сумі 541245,75 грн. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 р. розстрочено виконання рішення суду строком на 120 місяців зі сплатою боржником 4510,40 грн. щомісячно. Тобто, сума податкового боргу з щомісячною сплатою 4510,40 грн. розстрочена на 10 років до 17.03.2021 р.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 05.03.2008 р. по справі № 8/119-АП-08 стягнуто з Підприємства північної виправної колонії № 90 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області податковий борг у сумі 392894,04 грн. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.12.2010 р. розстрочено виконання рішення суду строком на 120 місяців наступним чином: 2010 рік - 3274 грн., наступні 119 місяців - по 3274,11 грн. щомісячно. Тобто, сума податкового боргу з щомісячною сплатою 3274,11 грн. розстрочена на 10 років до 02.12.2020 р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. по справі № 2а-4301/11/2170 стягнуто з Підприємства північної виправної колонії № 90 Державного департаменту України з питань виконання покарань у Херсонській області податковий борг у сумі 400940,40 грн. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. розстрочено виконання рішення суду строком на 120 місяців зі сплатою по 3341,17 грн. щомісячно. Тобто, сума податкового боргу з щомісячною сплатою 3341,17 грн. розстрочена на 10 років до 20.12.2021 р.

З викладеного вбачається, що позивачу розстрочено виконання рішень суду про стягнення податкового боргу на 10 років по кожному рішенню з щомісячною сплатою конкретно визначених сум до 2020 та 2021 років.

Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника податку позивач сплачував розстрочені суми податкового боргу за вказаними судовими рішеннями. Оскільки сума податкового боргу позивача розстрочена на 10 років до 2020 та 2021 років, то контролюючий орган має право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати цих розстрочених сум податкового боргу до закінчення строків розстрочки. В даному випадку відповідач при камеральній перевірці брав до уваги сплату позивачем розстрочених сум податкового боргу у березні-липні 2018 року (28.03.2018 р., 06.04.2018 р., 10.04.2018 р., 27.04.2018 р., 08.05.2018 р., 28.05.2018 р., 08.06.2018 р., 28.06.2018 р., 06.07.2018 р.), а камеральна перевірка проведена 23.07.2018 р. - в межах строків, визначених ст.102 ПК України.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що в даному випадку потрібно брати граничні строки подачі декларацій з ПДВ, які мали місце у 2006-2007 роках, оскільки контролюючий орган під час камеральної перевірки перевіряв не декларації з ПДВ, а своєчасність сплати сум податкового боргу, які розстрочені за судовими рішеннями до 2020, 2021 років.

Також предметом камеральної перевірки було своєчасність сплати узгоджених грошових зобов'язань по деклараціям з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року та податковому повідомленню-рішенню від 01.06.2018 р. № 0052761201, сплата по яких здійснювалася позивачем у травні-липні 2018 року, тобто камеральна перевірка проведена в межах встановлених ст.102 ПК України строків.

Суд зазначає, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, в тому числі і щодо своєчасності сплати податків і зборів, на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, платіжних документів, одержаних від платника податків. При цьому подання платником податків податкової звітної документації, здійснення сплати як поточних узгоджених грошових зобов'язань за поданими деклараціями, так і за розстроченими за судовими рішеннями сумами податкового боргу, автоматично виступає юридичним фактом для перевірки своєчасності їх сплати.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що при проведенні камеральної перевірки, оформленої актом від 23.07.2018 р. № 2319/21-22-12-01/0868099, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, а камеральна перевірка проведена в межах строків, встановлених ст.102 ПК України.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.02.2018 р. по справі № 820/19845/14 (адміністративне провадження № К/9901/8919/18), суд не бере до уваги, оскільки, по-перше, позивачем не долучено до позовної заяви цього рішення, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня постанова від такої дати та за таким номером справи та адміністративного провадження; по-друге, обґрунтування позивача стосується правомірності проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в той час як стосовно позивача проведено камеральну перевірку, порядок якої має свої особливості, так як проводиться без прийняття наказу про її проведення, без повідомлення платника податку та на підставі наявних у контролюючого органу даних інформаційних баз.

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. по справі № 2а/1270/8688/12, від 01.08.2018 р. по справі № 821/1667/16, Верховного Суду України від 27.01.2015 р. по справі № 21-425а14, оскільки ними врегульовані інші правовідносини.

Зокрема, у справі № 2а/1270/8688/12 Верховний Суд надав оцінку правомірності винесення податкового повідомлення-рішення на підставі документальної позапланової перевірки, проведеної на виконання постанови слідчого, а у даній справі відповідачем проведено камеральну перевірку.

У справах № 821/1667/16, № 21-425а14 Верховний Суд та Верховний Суд України дійшли висновку про протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв'язку з тим, що платника податків не було повідомлено про її проведення.

Посилання позивача на правову позицію, викладену по справі № 826/4349/14 суд також не бере до уваги, оскільки обставини, які встановлено судом у цій справі, не є подібними обставинам у даній справі. Так, у вищевказаній справі суд дійшов висновку про порушення строків давності, встановлених ст.102 ПУ України у зв'язку з тим, що платником податку суми по строку сплати за 2009-2011 рік, фактично сплачено в 2011 році, в той час як перевірку своєчасності сплати проведено у 2014 році.

Стосовно судового рішення у справі № 821/902/17, то Одеський апеляційний адміністративний суд взагалі прийшов до висновку про правомірність проведення камеральної перевірки та застосування до платника податку штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, вказавши на те, що зазначена норма є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 20.08.2018 р. №№ 0084251201, 0084271201.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами п.54.1 ст.54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2018 р. ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби" № 90 подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за березень 2018 року № 9072623652, в якій задекларовано суму до сплати 58817 грн. Платіжними дорученнями від 13.04.2018 р. № 1087 на суму 10000 грн. та від 25.04.2018 р. № 1100 на суму 48817 грн. позивачем сплачено податок на додану вартість за березень 2018 року на загальну суму 58817 грн.

В той же час, згідно витягу з інтегрованої картки платника податку станом на 23.04.2018 р. за підприємством рахувалась заборгованість в сумі 679,43 грн. 27.04.2018 р. позивачу нараховано основний платіж в сумі 2455,29 грн. та пеню в сумі 2594,26 грн. за рішенням суду про розстрочення податкового боргу від 28.01.2011 р. по справі № 8/119-АП-08, які зараховані в інтегровану картку платника податку. Станом на 30.04.2018 р. в інтегрованій картці платника податку рахувалася переплата в розмірі 51200,52 грн., здійснено нарахування в інтегрованій картці по декларації за березень 2018 року в сумі 58817 грн., станом на 01.05.2018 р. заборгованість склала 7616,48 грн. 03.05.2018 р. позивач сплатив 2164,01 грн., 2455,29 грн., 3934,86 грн. згідно платіжних доручень від 03.05.2018 р. № 1112, № 1113, № 1114 розстрочені за судовими рішеннями суми податкового боргу, які зараховані в рахунок погашення грошових зобов'язань по декларації за березень 2018 року.

У зв'язку з цим, оскільки граничний термін сплати грошових зобов'язань по декларації з ПДВ за березень 2018 року відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України - 30.04.2018 р., а сплату здійснено 03.05.2018 р., кількість днів затримки сплати грошових зобов'язань у сумі 7616,50 грн. складає 3 дні.

18.05.2018 р. ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби" № 90 подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2018 року № 9096369459, в якій задекларовано суму до сплати 20966 грн. Платіжними дорученнями від 29.05.2018 р. № 1143 позивачем сплачено податок на додану вартість за квітень 2018 року у сумі 20966 грн.

В той же час, згідно витягу з інтегрованої картки платника податку станом на 28.05.2018 р. за підприємством рахувалась заборгованість в сумі основного платежу 2276,27 грн. та пені в сумі 2439,03 грн., які нараховано за рішенням суду від 28.01.2011 р. по справі № 8/119-АП-08 про розстрочення податкового боргу. Станом на 30.05.2018 р. в інтегрованій картці платника податку рахувалася переплата в розмірі 18498 грн., здійснено нарахування в інтегрованій картці по декларації за квітень 2018 року в сумі 20966 грн., станом на 01.06.2018 р. заборгованість склала 4907,03 грн. 01.06.2018 р. позивач сплатив 2164,01 грн., 2455,29 грн., 3934,86 грн. згідно платіжних доручень від 01.06.2018 р. № 1150, № 1151, № 1152 розстрочені за судовими рішеннями суми податкового боргу, які зараховані в рахунок погашення грошових зобов'язань по декларації за квітень 2018 року.

У зв'язку з цим, оскільки граничний термін сплати грошових зобов'язань по декларації з ПДВ за квітень 2018 року відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України - 30.05.2018 р., а сплату здійснено 01.06.2018 р., кількість днів затримки сплати грошових зобов'язань у сумі 4907,03 грн. складає 2 дні.

20.06.2018 р. ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби" № 90 подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за травень 2018 року № 9124052127, в якій задекларовано суму до сплати 72524 грн. Платіжними дорученнями від 14.06.2018 р. № 1199 на суму 8500 грн. та від 25.06.2018 р. № 1229 на суму 64024 грн. позивачем сплачено податок на додану вартість за травень 2018 року на загальну суму 72524 грн.

В той же час, згідно витягу з інтегрованої картки платника податку станом на 28.06.2018 р. нараховано основного платежу в сумі 2455,29 грн. та пені в сумі 2590,15 грн. по рішенню суду від 28.01.2011 р. по справі № 8/119-АП-08. Станом на 30.06.2018 р. в інтегрованій картці платника податку рахувалася переплата в розмірі 67332,43 грн., здійснено нарахування в інтегрованій картці по декларації за травень 2018 року в сумі 72524 грн. та 84,81 грн. по податковому повідомленню-рішенню від 01.06.2018 р. № 0052761201, станом на 01.07.2018 р. заборгованість склала 5276,38 грн. 02.07.2018 р. позивач сплатив 2164,01 грн., 2455,29 грн., 3934,86 грн. згідно платіжних доручень від 02.07.2018 р. № 1241, № 1242, № 1243 розстрочені за судовими рішеннями суми податкового боргу, які зараховані в рахунок погашення грошових зобов'язань по декларації за травень 2018 року.

У зв'язку з цим, оскільки граничний термін сплати грошових зобов'язань по декларації з ПДВ за травень 2018 року відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України - 30.06.2018 р., а сплату здійснено 02.07.2018 р., кількість днів затримки сплати грошових зобов'язань у сумі 5191,60 грн. складає 2 дні.

Дані інтегрованої картки позивача свідчать про те, що на час сплати поточних грошових зобов'язань за деклараціями з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року у позивача була заборгованість, внаслідок чого контролюючим органом поточну сплату спрямовано на погашення заборгованості, а щомісячну сплату розстрочених за судовими рішеннями сум податкового боргу - на погашення грошових зобов'язань, задекларованих у деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року.

Такі дії відповідача узгоджуються з вимогами:

- п.131.2 ст.131 ПК України, відповідно до якого при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом;

- п.87 ст.87 ПК України, згідно якого при наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Твердження позивача по те, що підприємством сплачено грошові зобов'язання за деклараціями по ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року у встановлені законодавством строки, а саме, наступного дня за вихідним або святковим днем, що не є порушенням строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За змістом п.п.203.1, 203.2 ст.203 ПК України податкова декларація з ПДВ подається платником податку за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 ПК України для подання податкової декларації з ПДВ.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України імперативно визначено строк сплати самостійно задекларованої суми податкового зобов'язання - протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання відповідної декларації.

При цьому нормами податкового законодавства не встановлено перенесення граничного строку сплати самостійно визначеного у декларації грошового зобов'язання на більш пізній строк, ніж 10 календарних днів.

Суд звертає увагу на те, що даною правовою нормою визначено обчислення строку сплати саме календарними днями, а не робочими.

Податкові декларації з ПДВ були подані позивачем за березень 2018 року - 19.04.2018 р., а тому граничний строк сплати - 30.04.2018 р.; за квітень 2018 року - 18.05.2018 р., а тому граничний строк сплати - 30.05.2018 р.; за травень 2018 року - 20.06.2018 р., а тому граничний строк сплати - 30.06.2018 р.

Позивачем погашено грошові зобов'язання з ПДВ за цими деклараціями 03.05.2018 р., 01.06.2018 р., 02.07.2018 р., тобто з пропуском граничних строків сплати на 3, 2, 2 дні.

Окремо слід відзначити, що у травні 2018 році 31 календарних днів, а не 30 як вказує позивач.

Твердження позивача про те, що такі висновки відповідача суперечать позиції Верховного Суду України, викладених у постановах від 24.06.2014 р. по справі № 21-215а14, від 09.06.2015 р. по справі № 21-18а15, є недоречними, так як у вказаних справах врегульовано інші правовідносини, ніж у цій справі.

Положеннями пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом, врегульовано ст.56 ПК України. Так, згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2018 р. посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН ДП "Підприємство ДКВС України (№90)" (8680997) за квітень 2018 року, за результатами якої складено акт № 1607/21-22-12-01/08680997.

Перевіркою встановлено порушення терміну реєстрації податкової накладної № 15 від 04.04.2018 р. на 4 дні, сума податку на додану вартість 848,12 грн.

Акт камеральної перевірки від 18.05.2018 р. № 1607/21-22-12-01/08680997 отримано позивачем 25.05.2018 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі акту камеральної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 01.06.2018 р. № 0052761201, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 84,81 грн., яке отримано позивачем 13.06.2018 р.

Податкове повідомлення-рішення від 01.06.2018 р. № 0052761201 станом на момент розгляду справи позивачем не оскаржено, доказів зворотного позивачем не надано, а нараховані за ним грошові зобов'язання з податку на додану вартість набули статусу узгоджених.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Оскільки граничний строк сплати грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 01.06.2018 р. № 0052761201 - 30.06.2018 р., а фактична сплата штрафних санкцій відбулася 02.07.2018 р., то кількість днів затримки сплати становить 2.

Що стосується доводів позивача про протиправність застосування штрафних санкцій за розстроченими судом сумами податкового боргу, суд вказує на наступне.

Як вже зазначалося судовими рішеннями розстрочено позивачу суму податкового боргу, стягнутого в судовому порядку, а саме:

- ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 р. розстрочено виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 12.12.2006 р. по справі № 9/405-АП-06 про стягнення з позивача податкового боргу у сумі 541245,75 грн. строком на 120 місяців зі сплатою боржником 4510,40 грн. щомісячно (до 17.02.2021 р.);

- ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.12.2010 р. розстрочено виконання постанови Господарського суду Херсонської області від 05.03.2008 р. по справі № 8/119-АП-08 про стягнення з позивача податкового боргу у сумі 392894,04 грн. строком на 120 місяців наступним чином: 2010 рік - 3274 грн., наступні 119 місяців - по 3274,11 грн. щомісячно (до 02.12.2020 р.);

- ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.12.2011 р. розстрочено виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 18.11.2011 р. по справі № 2а-4301/11/2170 про стягнення з позивача податкового боргу у сумі 400940,40 грн. строком на 120 місяців зі сплатою по 3341,17 грн. щомісячно (до 20.12.2021 р.).

Тобто, позивачу розстрочено виконання рішень суду про стягнення податкового боргу на 10 років по кожному рішенню з щомісячною сплатою конкретно визначених сум до 2020 та 2021 років.

Позивач сплачує щомісячну суму розстроченого за судовими рішеннями податкового боргу. Зокрема, сплати, які стали, серед іншого, предметом камеральної перевірки від 23.07.2018 р. за актом № 2319/21-22-12-01/0868099, здійснено 28.03.2018 р. на суму 2455,30, 06.04.2018 р. на суму 3456,20 грн., 10.04.2018 р. на суму 1346,65 грн., 27.04.2018 р. на суму 2455,30 грн., 08.05.2018 р. на суму 837,70 грн., 28.05.2018 р. на суму 179,05 грн., 08.06.2018 р. на суму 3456,20 грн., 08.06.2018 р. на суму 2026,10 грн., 28.06.2018 р. на суму 2662,60 грн., 06.07.2018 р. на суму 3277,80 грн.

На думку позивача, відповідачем протиправно застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, оскільки податковий борг з ПДВ виник по деклараціях, поданих підприємством до 2011 року (2006-2007 роки), а тому позивач не міг порушити вимоги ст.57 ПК України, оскільки на той час діяв Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд вважає таку позицію позивача безпідставною, оскільки, по-перше, як вже зазначалося, предметом камеральної перевірки було своєчасність сплати, в тому числі, по розстрочених за судовими рішеннями до 2020, 2021 років сумами податкового боргу, а не податкових декларацій з ПДВ; по-друге, сплата за розстроченими судами податкового боргу здійснена у квітні-липні 2018 року, тобто, під час дії Податкового кодексу України, а не Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зі змісту даної статті слідує, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма п.126.1 ст.126 ПК України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з п.95.3 ст.95 ПК України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена п.126.1 ст.126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п.126.1 ст.126 ПК України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п.126.1 ст.126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі ст.263 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 р.) та ст.378 КАС України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків - боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі п.126.1 ст.126 ПК України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п.126.1 ст.126 ПК України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Таким чином, враховуючи дати сплати розстрочених сум - квітень-липень 2018 року, відповідач правомірно зазначив про порушення позивачем строків сплати від 2323 до 3193 днів.

При цьому п.126.1 ст.126 ПК України не містить винятків для застосування штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податків її сплатив - добровільно чи в порядку п.87.9 ст.87 ПК України.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що позивачем порушено строки сплати узгоджених сум грошових зобов'язань:

- по деклараціях з ПДВ за березень, квітень, травень 2018 року, податковому повідомленню-рішення від 01.06.2018 р. № 0052761201 від 2 до 3 днів, за що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 10 % від погашеної суми податкового боргу в сумі 17799,90 грн. (7616,50 грн. + 4907 грн. + 5191,60 грн. + 84,80 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 20.08.2018 р. № 0084251201 у розмірі 1779,99 грн.;

- по судовим рішенням про розстрочення податкового боргу від 2323 до 3193 днів, за що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу в сумі 22252,90 грн. (2455,30 грн. + 3456,20 грн. + 1346,65 грн. + 2455,30 грн. + 937,70 грн. + 179,05 грн. + 3456,20 грн. + 2026,10 грн. + 2662,60 грн. + 3277,80 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 20.08.2018 р. № 0084271201 у розмірі 4450,58 грн.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби " № 90.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив :

Відмовити в задоволенні позову Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України № 90 (73032, м.Херсон, вул.Некрасова, 234, код ЄДРПОУ 08680997) до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (73026, м.Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.08.2018 р. №№ 0084251201, 0084271201.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05 листопада 2018 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат.8.3.3