Постанова

від 05.11.2018 по справі 822/2037/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2037/18

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

05 листопада 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

представника відповідача: Кундиловської Марії Михайлівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (прийняте в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом фермерського господарства "Вікторія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2018 року фермерське господарство "Вікторія" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що податковий борг в розмірі 0,65 грн. не є підставою для відмови у підтвердженні відповідного статусу платника податків, а тому дії відповідача щодо не підтвердження позивачу статус платника єдиного податку четвертої групи у 2018 році є протиправними.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

03 вересня 2018 року від позивач до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про безпідставність доводів апеляційної скарги. Разом з тим, зазначив про розгляд справи без їх участі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року розгляд справи призначено в режимі відеоконференції на 5 листопада 2018 року.

Відповідач вимоги апеляційної скарги підтримала, просила суд їх задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - фермерське господарство "Вікторія" (код ЄДРПОУ - 31222390) зареєстрований як юридична особа (місцезнаходження: 31646, Хмельницька область, Чемеровецький район, село Черче) та є платником єдиного податку четвертої групи.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік в строки, встановлені пп.295.9.1 п. 295.9 ст.295 ПК України, позивачем на адресу відповідача було подано усі необхідні документи.

Однак, відповідач листом № 4780/22-01-12-05 від 21.02.2018 року повідомив ФГ "Вікторія" про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік через наявність станом на 01.01.2018 податкового боргу в сумі 0,65 грн.

Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача, щодо відмови в такому підтвердженні статусу платника податку протиправною, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підстав для відмови позивачу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи на 2018 рік не було, а відтак дії відповідача є неправомірними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється статтею 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктом 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 цієї статті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки з 01 січня 2018 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку), однак вказаних дій не здійснив, при цьому вчинив протиправну бездіяльність по відношенню до позивача.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що у спірних правовідносинах йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Посилання контролюючого органу про наявність податкового боргу в розмірі 0,65 грн., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України є безпідставними.

Судова колегія зазначає, що вказані норми встановлюють умови, за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

В даному випадку позивач станом на 31 грудня 2017 року був платником єдиного податку четвертої групи, а тому вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справам №816/543/17 від 06.02.2018 року, № 804/2321/17 від 29.03.2018 року.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні правомірно зазначив, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки підстав для відмови позивачу у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої черги на 2018 рік не було, а тому, дії відповідача є протиправними.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 листопада 2018 року.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.