Постанова

від 19.04.2019 по справі 822/2037/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №822/2037/18

адміністративне провадження №К/9901/66814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (головуючий суддя - Шевчук О.П.)

та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді - Граб Л.С., Біла Л.М.)

у справі №822/2037/18

за позовом Фермерського господарства "Вікторія"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Фермерське господарство Вікторія (далі - Фермерське господарство) звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що станом на 31.12.2017 було платником єдиного податку четвертої групи, а тому вимоги пп. 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України щодо неможливості застосування спрощеної системи оподаткування за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року, адміністративний позов задоволено:

- зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області включити Фермерське господарство "Вікторія" до реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2018 рік;

стягнуто на користь фермерського господарства "Вікторія" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про помилковість доводів контролюючого органу, що наявність у позивача податкового боргу, у відповідності до приписів пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, є підставою для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку, оскільки зазначена норма встановлює умову, за якою суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи і ця умова не стосується підтвердження статусу такого платника.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що чинним законодавством передбачено щорічне підтвердження платником податку статусу платника єдиного податку четвертої групи і у відповідності до вимог ст. 291 ПК України наявність податкового боргу у платника податку є законодавчо передбаченою підставою для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій Фермерське господарство зареєстроване як юридична особа та є платником єдиного податку четвертої групи.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік в строки, встановлені пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України, позивач подав контролюючому органу усі необхідні документи.

Відповідач листом № 4780/22-01-12-05 від 21.02.2018 повідомив позивача про неможливість перебування платником єдиного податку четвертої групи у 2018 році з огляду на наявність станом на 01.01.2018 у Фермерського господарства податкового боргу в сумі 0, 65 грн.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки з 01 січня 2018 позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов'язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку).

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність позивача податкового боргу у розмірі 65 коп., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач у даному випадку з 01 січня 2018 року став платником єдиного податку четвертої групи, оскільки вимоги пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України щодо відмови в такій реєстрації (неможливості застосування спрощеної системи оподаткування) за наявності податкового боргу до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що способом реалізації владних управлінських функцій за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем документальна перевірка позивача не проводилась, а рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку не приймалося.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року

та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова