Постанова

від 08.11.2018 по справі 810/5328/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №810/5328/15

адміністративне провадження №К/9901/27649/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Василенко Г.Ю. від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мамчура Я.С., суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О. від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Овостар до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Овостар (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0002942205, №0002932205.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Бізнесхолдинггруп спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0002942205, №0002932205.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Бізнесхолдинггруп на підставі договорів поставки є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, за твердженням судів, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму витрат за результатами таких операцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Овостар з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Бізнесхолдинггруп за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року відповідачем складено акт від 17 липня 2015 року №1422/10-07-22-05-12/32086437, яким встановлено порушення позивачем: - пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 574 238, 00 грн.; - пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 638 042, 00 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Бізнесхолдинггруп на підставі договорів поставки не мають реального характеру, оскільки актом перевірки останнього від 27 травня 2015 року №950/10-07-22-05-12/37705096 у зв'язку відсутністю (ненаданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності стандартам, встановлено неможливість придбання по ланцюгу постачання товару (соняшника) у контрагента-постачальника ФГ Маслянка . Крім того, в акті перевірки ТОВ Овостар податковий орган вказує на відсутність у товарно-транспортних накладних, які надані Товариством, конкретної адреси навантаження товару, що ставить під сумнів факт його перевезення, та, посилаючись на інформаційні бази Висильківської ОДПІ зазначає про відсутність господарських взаємовідносин між ТОВ Бізнесхолдинггруп (як замовником перевезення товару позивачу) та вказаними в ряді товарно-транспортних накладних приватними підприємцями (перевізниками).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року: - №0002932205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 861 357,00 грн., з яких: 574 238, 00 грн. - за основним платежем та 287 119, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - №0002942205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 638 042, 00 грн.

Як встановлено під час розгляду справи по суті позовних вимог, між позивачем (покупець) та ТОВ Бізнесхолдинггруп (постачальник) укладено договори поставки від 17 березня 2014 року №ОВ-18/03/14-1 та від 10 вересня 2014 року №ОВ-12/09/14-9, відповідно до умов яких постачальник взяв на себе зобов'язання передати покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити товар - соняшник. Доставка товару здійснюється погодженими партіями на умовах DDP за адресами: - Черкаська область, Жашківський район, с. Скибин., вул.Леніна, 100; - Черкаська область, Жашківський район, м. Жашків, вул. Вокзальна, 1 (конкретна адреса поставки вказується в підписаних до вказаних договорів специфікаціях).

Протягом вересня 2014 року ТОВ Бізнесхолдинггруп здійснило поставку ТОВ Овостар соняшника на загальну суму 3 828 250, 89 грн., в т.ч. ПДВ - 638 041, 80 грн., загальною кількістю 943, 328 тонн, що підтверджується наступними документами: специфікаціями, у яких, зокрема, зазначено найменування товару, його ціна; накладними про передачу товару; рахунками, виставленими постачальниками на оплату товару; товарно-транспортними накладними; податковими накладними; посвідченнями про якість зерна.

Перелічені документи підписано посадовою особою ТОВ Бізнесхолдинггруп та завірені печаткою цього товариства.

Здійснення оплати за вказаними договорами поставки підтверджується банківськими виписками по рахунку за вересень-листопад 2014 року у розмірі 3 828 250,89 грн., в т.ч. ПДВ - 638 041, 80 грн.

В подальшому частину купленого товару, а саме соняшника, позивачем було перероблено та реалізовано. Так, 01 червня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ Ясенсвіт (виконавець) укладено договір про переробку давальницької сировини №ОВ-01/06/13-10, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботу з переробки давальницької сировини - насіння соняшника у готову продукцію - олію соняшникову нерафіновану невиморожену пресовану вищого або першого ґатунку, а замовник прийняти готову продукцію та оплатити виконані роботи.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи копіями документів: видатковими накладними, що засвідчують передачу сировини (насіння соняшнику) у переробку; актами здачі-приймання робіт (надання послуг) щодо переробки давальницької сировини; видатковими накладними, що підтверджують повернення готової продукції (олії соняшникової, макухи соняшникової, паливних брикетів з лузги соняшника, не кормових відходів) від ТОВ Ясенсвіт із переробки за вересень - листопад 2014 року, податковими накладними.

Інша частина придбаного у ТОВ Бізнесхолдинггруп соняшнику була передана позивачем на відповідальне зберігання на ПАТ Жашківський елеватор відповідно до договору складського зберігання зерна №14-7 від 24 липня 2014 року, що підтверджується складськими квитанціями, реєстрами приймання зерна, актами за послуги зберігання, актами-розрахунками, податковими накладними, банківськими виписками.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача дублюють аргументи акта перевірки та апеляційної скарги.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством..

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

11.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

11.4. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.5. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

11.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

19. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

20. Що ж до незазначення у товарно-транспортних накладних повної адреси навантаження, слід зазначити, що предметом доказування у справі, що розглядається, є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість формування податкових вигод позивачем. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не можуть бути єдиною підставою для висновків про відсутність господарської операції або непідтвердження первинними документами вчинених операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю дійсно мали місце.

21. Встановлено, що основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угрупувань, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

22. Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля соняшнику, який в подальшому був перероблений, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що зазначений вище отриманий товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності і відповідні операції між позивачем та ТОВ Бізнесхолдинггруп підтверджуються необхідними документами.

23. Податкова інформація у вигляді акта перевірки контрагента позивача та даних, отриманих з інформаційних баз контролюючих органів щодо третіх осіб, не можуть слугувати належним доказом недобросовісності платника податків - покупця, якщо тільки податковою інспекцією не доведено, що останньому було відомо про ці обставини. В іншому випадку платник податку не може зазнавати негативних наслідків за протиправні дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу. До того ж, донарахування грошових зобов'язань має здійснюватися на аналізі суті та наслідків конкретних господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та не може ґрунтуватися лише результатах податкового контролю контрагентів платника податків по ланцюгу постачання.

24. Відповідачем не надано доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ Бізнесхолдинггруп , недійсними у судовому порядку, а також наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ Бізнесхолдинггруп , пов'язаних із порушенням податкового законодавства або здійсненням фіктивного підприємництва.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

26. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

27. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування витрат та податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

28. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

29. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

30. Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі №810/5328/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду