Постанова

від 06.11.2018 по справі 820/10024/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №820/10024/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3443/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 (суддя - Мар'єнко Л.М. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 (головуючий суддя - Перцова Т.С., судді: Дюкарєва С.В., Жигилій С.П.) у справі №820/10024/13-а за адміністративним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт звернулось до адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 №0000452303 та №0000462303.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповіальністю Техенергоресурс , Товариством з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , Товариством з обмеженою відповідальністю Опт-Торгспецзапчастина , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , Товариством з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг , Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехноопт , з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Висновок податкового органу щодо нікчемності укладеного правочину є неправомірним, оскільки належними первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій із господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем показників податкової звітності із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Західна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі №820/10024/13-а, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статтей 8, 67, 129 Конституції України, статей 3, 4, 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), абзацу 2 пункту 44.6, пункту 44.7 статті 44, статей 139 та 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 203, частини першої та другої статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 70, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з контрагентами, з огляду на нікчемність укладених правочинів, оскільки договірні відносини між сторонами укладено без мети настання реальних правових наслідків, носять протиправний характер, спрямовані на незаконне формування показників податкової звітності та незаконне заволодіння майном держави. Водночас відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки Державним підприємством Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт на підтвердження показників податкової звітності та правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами було надано не в повному обсязі первині документи, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним.

Державне підприємство Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт не скористалося своїм правом та не надало заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповіальністю Техенергоресурс , Товариством з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , Товариством з обмеженою відповідальністю Опт-Торгспецзапчастина , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , Товариством з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг , Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехноопт за період січень-грудень 2010 року, січень-листопад 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 138.1, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, внаслідок завищення позивачем валових витрат в І-ІІІ кварталах 2010 року, І-IV квартал 2011 року в сумі 3025639,40грн. та заниження податку на прибуток в сумі 710646,21грн.; підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в січні-грудні 2010 року, січні-листопаді 2011 року на суму 605127,81грн., та заниження податку на додану вартість на суму 605127,81грн.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.03.2012 №317/23-03-05/24669713 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.03.2012 №0000452303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 756737,00грн., з яких 710645,00грн. - основний платіж та 46092,00грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000462303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 731241,00грн., з яких 605129,00грн. - основний платіж та 126112,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс , Товариством з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , Товариством з обмеженою відповідальністю Опт-Торгспецзапчастина , Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , Товариством з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг , Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест , Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехноопт з огляду на нікчемність укладених правочинів та безтоварність проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди з метою несплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. Вказаний висновок сформовано на підставі податкової інформації отриманої відповідачем по вказаним контрагентам (акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, якими зафіксовано, зокрема, нікчемність правочинів по ланцюгу до вигодо набувача в порушення статті 203, частини першої та другої статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного Кодексу України; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 3, 4, 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), що, на думку контролюючого органу, ставить під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні валових витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

За результатом розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Сфера діяльності підприємства, відповідно до статутних документів: капітальний і поточний ремонт казармено-житлового фонду Міністерства оборони України, об'єктів житлового і соціально-побутового призначення; випуск продукції підсобного господарства: столярні вироби, готування розчинів і бетонів, слюсарно-заготовчі вироби; послуги машинами і механізмами. Також, позивач має ліцензію на господарську діяльність пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком).

Так, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс було укладено договори підряду, предметом яких є виконання робіт з ремонту електропостачання та робіт з будівництва зовнішніх мереж каналізації. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договірними цінами, локальним кошторисом, підсумковими відомостями ресурсів до локального кошторису, розрахунками загальновиробничих витрат до кошторису, довідками про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, актами прийому виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними.

Судами встановлено, що вищевказані договори було укладено з метою виконання власних зобов'язань позивача з підстав підписання між Державним підприємством Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт та Севастопольською КЕЧ морською, Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням договорів підряду, предметом яких є роботи по поточному ремонту електропостачання та роботи з будівництва зовнішніх мереж каналізації відповідно. Фактичне виконання робіт за вказаними договорами підтверджується договірними цінами, локальним кошторисом, зведеним кошторисом розрахунку вартості будівництва, пояснювальною запискою, підсумковими відомостями ресурсів, довідками вартості виконаних будівельних робіт і витрат, актами прийому виконаних будівельних робіт, розрахунками витрат до акту КБ-2в, податковими накладними. Оплату за виконані послуги було проведено між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником на рахунок позивача готівкових коштів, що підтверджується банківськими виписками по рахунках позивача.

Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Електроспецтех було укладено договори підряду, предметом яких є виконання робіт з демонтажу об'єкту незавершеного будівництва котельної; роботи капітального ремонту будівлі; роботи з поточного ремонту будівлі та виконання робіт по капітальному ремонту будівлі. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договірними цінами, локальним кошторисом, відомостями загальновиробничих витрат до локального кошторису, підсумковими відомостями ресурсів, довідками вартості виконаних підрядних робіт, актами прийому виконаних робіт, актами виконаних робіт, актами прийому-передачі матеріалів та податковими накладними. Розрахунок за надані послуги проведено між сторонами в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках позивача.

Судами встановлено, що вищевказані договори було укладено з підстав підписанням між позивачем та Квартирно-експлуатаційним відділом договору підряду з демонтажу об'єкта незавершеного будівництва котельної; Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням договору підряду на капітальний ремонт військової будівлі; Севастопольською морською КЕЧ договору підряду на виконання робіт по поточному ремонту будівлі; Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням договору підряду на виконання робіт по капітальному ремонту будівлі. Фактичне виконання та прийняття первісними замовниками виконаних будівельних робіт підтверджується договірними цінами, локальним кошторисом, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, підсумковими відомостями ресурсів, зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва, дефектними актами, довідками вартості виконаних будівельних робіт та витрат, розрахунками витрат, актами про приймання матеріалів, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Розрахунок за надані послуги було проведено між сторонами в безготівковій формі, шляхом перерахування замовниками на рахунок позивача грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунках останнього.

Також, судами встановлено, що в періоді, в якому проводилася перевірка, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Опт-Торгспецзапчастина , за результатом яких було укладено договори купівлі-продажу. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями до договорів, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами та платіжними дорученнями.

Товарно-матеріальні цінності (блоки дверні, водонагрівач електричний) придбані за договорами купівлі-продажу було використано позивачем в межах власної господарської діяльності під час проведення будівельних робіт, шляхом передачі їх підрядникам у виконання укладених угод з Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест .

Судами також встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка було укладено ряд договорів постачання товарно-матеріальних цінностей. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями на поставлений товар, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Також, в періоді, в якому здійснювалася перевірка, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг . Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами та специфікаціями до договорів, накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними, товарно-транспортних накладних та платіжними дорученнями.

Судами встановлено, що позивач також мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест результати яких було оформлено договорами підряду. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, договірною ціною, актами прийому виконаних підрядних робіт, актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, локальним кошторисом, актом розрахунку завищення вартості виконаних будівельних робіт, актами прийому-передачі матеріалів.

Вказані договори підряду було укладено між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест з метою виконання власних договірних зобов'язань підрядника, що виникли у зв'язку із підписанням між позивачем та Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, Товариством з обмеженою відповідальністю Янкі , Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням договорів про закупівлю товарів (робіт /послуг) за державні кошти.

Фактичне виконання та прийняття первісними замовниками виконаних робіт підтверджується договірними цінами кошторисів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за формою КБ-3, актами прийому виконаних підрядних робіт, розрахунками загальновиробничих витрат, локальними кошторисами, підсумковими відомостями ресурсів, актами, податковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Також, судами встановлено, що в періоді, в якому проводилася перевірка, позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехноопт за результатом яких було укладено договори купівлі-продажу товару. Реальність спірних господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договорами, специфікаціями до вказаних договорів, накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали), придбані позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехноопт було використано позивачем в межах власної господарської діяльності при здійсненні підрядних ремонтних робіт, що підтверджується договорами, підсумковими відомостями ресурсів, локальним кошторисом, відомостями ресурсів, актами прийому виконаних підрядних робіт, актами прийому-передачі матеріалів.

За результатами аналізу договорів підряду, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій встановлено, що договори з Севастопольською морською КЕЧ, з Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, з Квартирно-експлуатаційним управлінням міста Полтави, з Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, з Севастопольською КЕЧ морською, з Кримським територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, з Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням, з Міністерством оборони України, з Південно-Східним квартирно-експлуатаційним управлінням, з Товариством з обмеженою відповідальністю Янкі , з Північним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням не містять обмежень щодо залучення позивачем субпідрядників до виконання робіт, що є предметом договорів.

Посилання відповідача на положення договорів про виконання робіт власними силами та засобами , як на заборону з боку замовника залучати до виконання робіт субпідрядників, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки за своїм змістом зазначені положення не є забороною або обмеженням, оскільки є відображенням визначення договору підряду на капітальне будівництво, яке міститься в частині першій статті 318 Господарського кодексу України. Обов'язок генпідрядника виконувати роботи власними силами і засобами не виключає його права на залучення субпідрядників.

Судами також встановлено, що договори укладені між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс , Товариством з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , Товариством з обмеженою відповідальністю ПромбудМонтажінвест було схвалено первинними замовниками в якості правочинів, що відповідають вимогам статті 241 Цивільного кодексу України, про що свідчать досліджені в процесі розгляду справи докази прийняття замовниками позивача виконаних субпідрядниками робіт, як і юридичний факт залучення до виконання робіт субпідрядників.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

До того ж, придбані у контрагентів товари (роботи/послуги) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності Державного підприємства Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт та спрямовані на досягнення статутних цілей підприємства.

Судами встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суди першої та апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вищевказані первинні документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання відповідача щодо надання не в повному обсязі представлених документів на перевірку податкового органу, як на підставу для висновку про обґрунтованість здійснених донарахувань.

Так, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що Державне підприємство Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт підтвердило факт реальності господарських операцій з контрагентами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Посилання податкового органу на акти перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс , Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , Товариства з обмеженою відповідальністю Опт-Торгспецзапчастина , Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , Товариства з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг , Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд Монтажінвест , Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехноопт , якими зафіксовано зокрема, нікчемність правочинів по ланцюгу до вигодо набувача в порушення; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, податковим органом не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено,що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами встановлено, що дії контролюючого органу щодо проведення перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача, результати яких було покладено Західною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в основу висновків акту перевірки позивача від 03.03.2012 №317/23-03-05/24669713, було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011 у справі №2а-7734/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011, скасовано наказ суб'єкта владних повноважень №538 від 10.05.2011 та визнано неправомірними його дії щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс , результати якої оформлені актом №1249/23-03-05/34566972 від 01.06.2011.

Постановами Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2а-3002/11/2070, від 26.07.2011 у справі №2-а-8226/11/2070, залишеними без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 та від 11.10.2011 відповідно, скасовано накази суб'єкта владних повноважень №289 від 24.03.2011, №692 від 16.06.2011, №525 від 06.05.2011 та визнано неправомірними дії податкового органу з проведення перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю Промспец Консалтинг , результати яких оформлені актами від 10.03.2011 №349/23-03-05/37091549, від 07.04.2011 №546/18-011/37091549, від 01.06.2011 №1253/15-05-14/37091549.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 у справі №2а-16723/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2012, визнано неправомірними дії суб'єкта владних повноважень по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехноопт за результатами якої складено акти від 21.10.2011 №111/23-03-05/37092055, від 13.09.2011 №9/23-02/37092055, від 07.11.2011 №220/23-03-05/37092055.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 у справі №2а-9036/11/2070, скасовано наказ суб'єкта владних повноважень №9682 від 06.06.2011, визнано неправомірними дії контролюючого органу з проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , результати якої оформлені актом від 30.06.2011 №1459/23-03-05/36457279.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2011у справі №2а-7134/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2011, визнано неправомірними дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , результати якої оформлені актом №1250/23-03-05/34689962.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2011у справі №2-а-7800/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 скасовано наказ суб'єкта владних повноважень №495 від 27.04.2011, визнано неправомірними дії контролюючого органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промбуд-монтажінвест , результати якої оформлені актом від 05.05.2011 №896/23-03-05/36987611.

Враховуючи вищевикладене та за встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судій попередніх інстанцій, що акти про проведення документальних позапланових перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю Техенергоресурс , документальної планової та позапланової невиїзних перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю Промспецконсалтинг , документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Тех-Агроремпоставка , документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Електроспецтех , документальної позаплвної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промбудмонтажінвест , а також акти про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехноопт , Товариства з обмеженою відповідальністю Промбудмонтажінвест не є належними та допустимими доказами безтоварності господарських операцій та фіктивності укладених угод між позивачем та його контрагентами.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях Державного підприємства Міністерства оборони України Харківське управління начальника робіт ознак неправомірних дій, а наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 07.03.2012 №0000452303 та №0000462303.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі №820/10024/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду