Постанова

від 08.11.2018 по справі 685/110/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 685/110/18

Провадження № 22-ц/4820/170/18

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя - доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

розглянувши цивільну справу №685/110/18 за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП на рішення Теофіпольського районного суду від 01 серпня 2018 року (суддя Бурлак Г.І.) у справі за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП про визнання договорів оренди землі недійсними.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 22.01.2018 року звернулася до суду із позовами про визнання договорів оренди землі недійсними і ухвалою Теофіпольського районного суду від 22.01.2018 року ці справи об'єднані в одне провадження з присвоєнням номеру справи 685/110/18, провадження №2/685/52/18.

В підтвердження позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що вона є власником двох земельних ділянок площею по 1,80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 6824787000:03:013:0005 та 6824787000:03:013:0163, що знаходяться на території Шибенської сільської ради Теофіпольського району Хмельницької області. В кінці 2017 року вона виявила, що 15.08. 2012 року між нею та ОСОБА_5 Зернопродукт МХП були укладені договори оренди вищезазначених земельних ділянок строком на 10 років, однак ці договори підписані не нею, а іншою особою. Позивач зазначає, що спірні договори не відповідають законодавству, оскільки укладені за відсутності волевиявлення учасника правочину, що є підставою для визнання їх недійсними. Оскільки використання ділянок відповідачем є самовільним та таким, що створює їй перешкоди у вільному володінні і користуванні землею, ОСОБА_4 просила суд визнати недійсними договори оренди від 15.08.2012 року №935 ШТХ та №911 ШТХ, що укладені між нею та ОСОБА_5 Зернопродукт МХП .

Рішенням Теофіпольського районного суду від 01 серпня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,80 га від 15 серпня 2012 року №935-Ш-Т-Х, сторонами якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зернопродукт МХП , зареєстрованого у відділі Держкомзему в Теофіпольському районі 18 жовтня 2012 року за №682470004006437.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,80 га від 15 серпня 2012 року №911-Ш-Т-Х, сторонами якого зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зернопродукт МХП , зареєстрованого у відділі Держкомзему в Теофіпольському районі 19 вересня 2012 року за №682470004005788. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_5 Зернопродукт МХП оскаржило його в апеляційному порядку та вказує, що це рішення постановлено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права і підлягає до скасування. На підтвердження доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що за період часу дії спірних договорів сторони належним чином виконували їх істотні умови: орендар використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, належним чином виплачував орендну плату по договору, не погіршував стан земельної ділянки, а орендодавець весь цей час не мав зауважень до орендаря, а отже укладення договору оренди відповідало внутрішній волі позивача. На думку апелянта, судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин строк позовної давності, який необхідно обраховувати саме з 15 серпня 2012 року, оскільки позивач не надала суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не знала та не могла дізнатися про порушення свого права. Апелянт вважає, що позивач знала і могла довідатися про порушення свого права в момент підписання відомостей видачі орендної плати за двома договорами, починаючи з 2012 року. Крім того, апелянт вважає помилковим посилання суду на те, що строк позовної давності слід обраховувати з 01.01.2017 року, оскільки такий висновок є наслідком усних тверджень позивачки, адже остання не називала конкретну дату отримання нею других екземплярів договорів. А тому ОСОБА_5 Зернопродукт МХП просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Учасники процесу до суду не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачка направила до суду клопотання щодо розгляду справи у її відсутності, а представник апелянта про причини неявки суд не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спірні договори оренди землі від 15 серпня 2012 року ОСОБА_4 не підписувала, повноважень на підписання оспорюваних договорів іншим особам не надавала, що свідчить про відсутність її волевиявлення, як власника земельних ділянок на вчинення спірних правочинів та недодержання відповідачем письмової форми договорів.

Такий висновок відповідає обставинам справи і ґрунтується на доказах, яким судом дана правильна оцінка.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельних ділянок площею по 1,80 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Шибенської сільської ради Теофіпольського району.

Вказані обставини підтверджуються Державними актами на право приватної власності на землю серії I- ХМ №035030 від 05.11.1999 року та серії ЯГ №412802 від 22.05.2007 року, виданими Теофіпольською районною державною адміністрацією 22.05.2007 року та на підставі рішення сесії Шибенської сільської ради №8 від 22.10.1999 року (а.с. 7,8).

Суд правильно виходив з того, що цими земельними ділянками користується відповідач ОСОБА_5 Зернопродукт МХП на підставі договорів оренди землі від 15 серпня 2012 року, що зареєстровані 19.09.2012 року та 18.10.2012 року у відділі Держкомзему Теофіпольського району, що укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Зернопродукт МХП строком на 10 років (а.с. 9-12,27-30).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис сторони договору є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Унаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

У разі відсутності власноручного підпису, слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.

Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті - правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А згідно з ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірні правовідносини врегульовано спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

В силу ст. 13 зазначеного вище закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Також передбачена законом Про оренду землі і форма договору оренди, що укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Крім того, окремо у ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

Непідписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов.

Як вбачається із висновку експерта Хмельницького НДЕКЦ МВС України №1.1-0056:18 від 15.05.2018 року підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець в договорі оренди землі від 15 серпня 2012 року №935-Ш-Т-Х укладеного з ОСОБА_5 Зернопродукт МХП виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_4 в графі Орендодавець в договорі оренди землі від 15 серпня 2012 року №911-Ш-Т-Х укладеного з ОСОБА_5 Зернопродукт МХП виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою (а.с. 174-182).

Суд першої інстанції, давши належну оцінку наданим учасниками справи доказам, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4, не підписувала спірні договори оренди землі, а тому ці правочини не відповідають вимогам, що встановлюються до письмової форми правочину і в силу ст. 215 ЦК України є недійсними.

Доводи апеляційної скарги про те, що з моменту укладення спірних договорів сторони виконували істотні умови договору: орендар використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, належним чином виплачував орендну плату по договору, не погіршував стан земельної ділянки, а орендодавець отримував оренду плату і не мав зауважень до орендаря, а отже укладення договору оренди відповідало внутрішній волі позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1 ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача, оскільки користування ОСОБА_5 Зернопродукт МХП земельними ділянками, власником яких є ОСОБА_4, обмежує право останньої на вільне користування та розпорядження земельними ділянками.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо спливу позовної давності до вимог ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд першої інстанції встановивши, що позивач дізналася про порушення свого права лише у 2017 році, прийшов до вірного висновку, що саме ця дата і є в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України моментом початку перебігу позовної давності.

Доводів на спростування вказаного матеріали справи не містять, а відповідач, заперечуючи цей факт, протилежного не довів; доказів ознайомлення позивача з умовами спірного договору раніше зазначеного позивачем строку не надав.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач вчиняла дії, спрямовані на його укладення, шляхом надання необхідних документів, отримувала плату за користування землями є таким, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України.

При цьому та обставина, що ОСОБА_4 отримувала від відповідача грошові кошти та майно за користування земельною ділянкою не вказує на відсутність порушення права позивачки. Адже отримання власником майна плати за фактичне використання цього майна іншою особою, а не в порядку оренди, не суперечить закону і не свідчить про відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин.

Рішення суду ухвалене з дотриманням вимог процесуального і матеріального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП залишити без задоволення.

Рішення Теофіпольського районного суду від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 листопада 2018 року.

Судді: (підпис) ОСОБА_1 (підпис) ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк