Рішення

від 31.10.2018 по справі 826/700/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 жовтня 2018 року                      № 826/700/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіоорганізація "ТВ-Тоніс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень  від 14.12.2017 року , В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «ТВ-Тоніс» (далі по тексту – позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить: - визнати неправомірними дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо невнесення відомостей про скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0206641209 від 14 грудня 2017 року на суму 10  163,38 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0206651209 від 14 грудня 2017 року на суму 44  395,72 грн. - судові витрати та витрати на правничу допомогу покласти на відповідача. Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправно не відкликав та не відобразив в інтегрованій картці платника податків, податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2016 року №001810/1103 та №001811/1103 та продовжує застосовувати штрафні санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізації «ТВ-Тоніс». При цьому, на підтвердження відсутності будь-яких боргових зобов'язань позивачем надано податкові декларації за 2016 та 2017 роки та банківські виписки за вказані періоди, з яких вбачається своєчасність сплати податку на землю. В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на адміністративний позов не надав. У зв'язку з наведеним, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження. Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірки з питання порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з 30 травня 2016 року по 39 листопада 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №20215/26-15-12-09-19/31606181 від 29 листопада 2017 року. Під час перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати орендної плати за землю встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань, передбачених Податковим кодексом України. У висновках перевірки зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізацією «ТВ-Тоніс» несвоєчасно самостійно визначені податкові зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України. На підставі вказаних висновків акта перевірки, 14 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0206641209, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізації «ТВ-Тоніс» за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 101  633,80 грн. застосовано штраф у розмірі 10 % в сумі 10  163,38 грн. Крім того, 14 грудня 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0206651209, яким до позивача за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 221  978,60 грн. застосовано штраф у розмірі 20 % в сумі 44  395,72 грн. Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. До функцій, які виконують контролюючі органи, зокрема, належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пп. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України: контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України). Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 країни). Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72); орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 ); плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності(підпункт 14.1.147 ). Згідно з пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати орендну плату за землю та земельний податок у визначені Податковим кодексом України строки. Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 14 квітня 2016 року проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «ТВ-Тоніс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку на сплату земельного податку за період з 27 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №101/103 від 14 квітня 2016 року. На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізації «ТВ-Тоніс» визначено штрафні санкції у розмірі 60  094,30 грн. та 152  331,54 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку. Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено в судовому порядку. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року в справі №826/7631/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіоорганізація «ТВ-Тоніс» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 001810/1103 та № 001811/1103 від 25 квітня 2016 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві повернуто скаржнику. Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на 19 вересня 2016 року) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Відповідно до вимог пункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Пунктом 60.5 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказу Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 (далі – Порядок №1204), податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується податкове повідомлення-рішення контролюючого органу. Пунктом 4 розділу V Порядку №1204 передбачено, що у випадках, визначених підпунктом 3 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить, що податкові повідомлення-рішення №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року вважаються відкликаними в день набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року в справі №826/7631/16, тобто з 19 вересня 2016 року. Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу IV Порядку №1204, інформація про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю подальшого формування відповідних переліків податкових повідомлень-рішень. Тобто, відображенню в інформаційній системі органів Державної фіскальної служби підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. За таких обставин, суд приходить до висновку, що контролюючий орган зобов'язаний був забезпечити відображення результатів оскарження податкових повідомлень-рішень №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року шляхом внесення до інтегрованої картки платника запису про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень та не відображення в інтегрованій картці платника облікових показників щодо донарахування сум (штрафних санкцій). Представник відповідача не надав до суду доказів відображення відомостей щодо скасування податкових повідомлень-рішень №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року, а відтак суд приходить до висновку про допущення відповідачем протиправної відповідальності в частині невнесення відомостей про скасування в судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень. Тобто, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача. При цьому, позивачем надано докази відсутності будь-яких боргових зобов'язань та своєчасності сплати податку на землю. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Наведене свідчить, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні, оскільки станом на момент їх прийняття у позивача був відсутній обов'язок зі сплати податкових зобов'язань з податку на землю юридичних осіб в силу набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року. Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. В частині компенсації позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного. Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, на підтвердження понесених витрат, позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги від 02 січня 2018 року, відповідно до пункту 1.2 якого клієнту надаються такі види юридичних послуг: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами; правова експертиза договорів, що укладаються клієнтом в процесі провадження ним господарської діяльності; правова експертиза локальних нормативних актів, наказів, розпорядчих та інших документів, що приймаються клієнтом під час здійснення господарської діяльності; правова експертиза типових документів, що використовує клієнт в процесі своєї господарської діяльності; консультації у сфері оподаткування. Також, позивачем надано додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2018 року від 09 січня 2018 року, відповідно до умов якої клієнт доручає здійснити підготовку, оформлення та подачу щодо оскарження та скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у м. Києві №0206641209 та №0206651209 від 14 грудня 2017 року, а також забезпечити участь та представництво адвокатами адвокатського бюро інтересів клієнта під час розгляду позовної заяви, а також вчинення всіх необхідних процесуальних дій під час вирішення справи для належного захисту інтересів клієнта та отримання рішення (постанови) суду щодо вирішення спору по суті. Згідно акту №1 надання первинної правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 06 березня 2018 року та рахунку №1 від 06 березня 2018 року, вартість наданих послуг складає 9  000,00 грн.    Водночас, позивачем не надано доказів перерахування вказаних коштів на рахунок адвокатського бюро, як то виписка з банківського рахунку, копії квитанції або платіжного доручення, а відтак у суду відсутні докази понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «ТВ-Тоніс» задовольнити. 2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо невнесення до інтегрованої картки платника запису про скасування в судовому порядку податкових повідомлень-рішень №001810/1103 та №001811/1103 від 25 квітня 2016 року. 3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №0206641209 та №0206651209 від 14 грудня 2017 року на суму 10  163,38 грн. та 44  395,72 грн. відповідно. 4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіоорганізація «ТВ-Тоніс» (код ЄДРПОУ 31606181) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5  286,00 грн. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980). Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук