Ухвала

від 09.11.2018 по справі 910/14330/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у забезпеченні позову 09.11.2018Справа №  910/14330/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши заяву Громадської організації «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ» про забезпечення позову у справі №910/14330/18 за позовом Громадської організації «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ» (02140, м.Київ, вул. Ровуцького, 42, код ЄДРПОУ 25959360) до Державного підприємства «Інформаційні Судові Системи» (01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 34614292) про визнання результатів процедури закупівлі недійсними,- представники учасників справи: не викликались                                               ВСТАНОВИВ: Позивач – Громадська організація «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ», 26 жовтня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Державного підприємства «Інформаційні Судові Системи», про визнання результатів процедури закупівлі недійсними. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачем встановлено з офіційного сайту ДП «Проззоро», що 12.10.2018 року був проведений аукціон в рамках процедури закупівлі «Послуги з доопрацювання підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на розроблене програмне забезпечення (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення)», ідентифікатор закупівлі УА-2018-08-29-001327-с, за результатами якого найбільш економічно вигідною пропозицією було визнано пропозицію товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія КИТ». В подальшому згідно протоколу розгляду тендерних пропозицій від 17.10.2018 дану пропозицію відхилено та визначено переможцем ДП «Е-Консалтинг». Тендерною документацією ЦА-2018-08-29-001327-с передбачена закупівля «послуги з доопрацювання підсистеми «ПІДСИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЄДИНИМ КОНТАКТ-ЦЕНТРОМ ЄДИНОЇ СУДОВОЇ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ» з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на розроблене програмне забезпечення (код ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення)». Позивач зазначає, що у відповідності до Положення, яким регулюється предмет Процедури закупівлі пов'язаний із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду визначено, що у судах загальної юрисдикції використовуються тільки комп'ютерні програми для організації автоматизованого розподілу, документообігу, кадрового, бухгалтерського, фінансового та статистичного обліку, технічної фіксації ходу і результатів процесуальних дій, проведення відеоконференцій та відео-трансляцій, а також веб-сайти, виключні майнові права інтелектуальної власності у повному обсязі на які належать державі в особі ДСА України. Проте відповідач, на думку позивача, проводить закупівлю, за якою усі майнові права інтелектуальної власності на розроблене програмне забезпечення передаються Третьою особою саме йому, а не державі в особі ДСА України, що є порушенням норм Положення. Отже, на думку позивача, відповідач проводить вищевказані процедури закупівлі з порушенням норм законодавства, оскільки він не має повноважень, для проведення закупівлі вищевказаних послуг, в тому числі із передачею майнових прав інтелектуальної власності, у зв'язку з тим, що КЕКВ 3210 Відповідача не передбачає видатків на придбання відповідних послуг, при цьому Відповідач не має повноважень на отримання вищевказаних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки ці права можуть передаватися переможцем закупівлі виключно державі в особі ДСА України, а тому проведення відповідачем зазначених процедур закупівлі суперечить законодавству України, оскільки вони спрямовані лише на не цільове витрачання бюджетних коштів, чим завдається шкода державі Україні, а також і порушують законні права і інтереси учасників, зокрема переможця торгів, оскільки через відсутність передбачення КЕКВ відповідача цільових коштів на оплату предмету закупівлі, у останнього відсутні і можливості для розрахунку із переможцем торгів за послуги які будуть поставлені, у зв'язку з чим останньому будуть завдані майнові збитки, а тому це є підставою, на думку позивача, для визнання результатів процедури закупівлі недійсними. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14330/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2018. 26.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Громадська організація «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ» просить суд забезпечити позов шляхом: - заборонити Державному підприємству «Проззоро» здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2018-08-28-001326-с до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі; - заборонити Державному підприємству «Інформаційні судові системи» здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2018-08-28-001326-с до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі, в тому числі визначити переможця процедури закупівлі, укладати договорів з переможцем процедури закупівлі. Враховуючи, що суддя Блажівська О.Є. перебувала на лікарняному з 29.10.2018 по 08.11.2018, питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову вирішувалось 09.11.2018. Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне. За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Частинами 1, 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Так, згідно зі статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову Громадська організація «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ» зазначає, що в рамках даної процедури закупівлі вже визначений переможець, та залишається підписання договору закупівлі, поставка предмету закупівлі та його оплата, а тому невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення норм чинного законодавства України з боку відповідача, нецільового витрачання бюджетних коштів та порушення законних прав позивача, шляхом усунення конкуренції, а також з метою забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду. Проте, заявником до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не додано жодних належних та допустимих у розумінні вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження викладених у вказаній заяві обставин, а також наявності фактів, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі. При цьому, твердження позивача про те, що вчинення відповідачем дій щодо проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2018-08-28-001326-с, в тому числі визначити переможця процедури закупівлі, укладати договорів з переможцем процедури закупівлі, що як наслідок, на думку позивача, спричиняє збитки державі є тільки припущенням заявника та не можуть бути достатнім свідченням можливості ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову, та не вказують на наявність достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову. Таким чином, виходячи з вищевикладеного, враховуючи приписи статті 141 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на доказову необґрунтованість заяви Громадської організації «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ», суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, у випадку зміни відповідних обставин. На підставі викладеного та керуючись статями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: 1. В задоволенні заяви про забезпечення позову Громадська організація «КОМІТЕТ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ» відмовити повністю. 2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. 3. Дана ухвала може бути оскаржена відповідно до статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                         О.Є. Блажівська