Постанова

від 21.05.2019 по справі 910/14330/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2019 р. Справа№ 910/14330/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Самофалова О.Ю., дов. № 01-023/2019/07 від 16.01.19

від третьої особи-1: Бойко Є.В., ордер № 479227 від 25.04.19

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу громадської організації "Комітет захисту прав людини"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. (повний текст складено 15.02.2019 р.)

у справі № 910/14330/18 (суддя - Блажівська О.Є.)

за позовом громадської організації "Комітет захисту прав людини"

до державного підприємства "Інформаційні судові системи"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит" та дочірнє підприємство "Е-Консалтинг"

про визнання результатів процедури закупівлі недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року громадська організація "Комітет захисту прав людини" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Інформаційні судові системи" про визнання недійсними результатів процедури закупівлі послуги з доопрацювання підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на розроблене програмне забезпечення (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення), ідентифікатор закупівлі UA-2018-08-29-001327-c.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі №910/14330/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів, який може виступати замовником на відкритих торгах, у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі"; відкриті торги проведені уповноваженим суб`єктом таких правовідносин та мали на меті реальне настання наслідків, які за своєю правовою природою не призвели до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача, а отже позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, покладених в основу позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач - громадська організація "Комітет захисту прав людини" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/14330/18 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що відповідач не має права оголошувати та проводити закупівлі, оскільки не спроможний здійснити за них оплату та отримати майнові права інтелектуальної власності, чим завдається шкода державі. Скаржник також вказував, що судом першої інстанції не було враховано цілей діяльності позивача, і передбаченої законодавством можливості звертатись до суду із захистом прав та законних інтересів як суспільства в цілому, так і інших осіб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 23.04.2019 р.

10.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

23.04.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 р. відкладено розгляд справи на 21.05.2019 р.

В судове засідання 21.05.2019 року представник позивача та третьої особи 2 не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином ( а.с. 69,71 том 2)

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 21.05.2019 р. за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 21.05.2019 р. представник відповідача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

Представник третьої особи підтримав вимоги апеляційної скарги та просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на замовлення державного підприємства "Інформаційні судові системи" (замовник) проведено процедуру закупівлі шляхом проведення відкритих торгів, предметом яких були послуги з доопрацювання підсистеми "Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на доопрацьоване програмне забезпечення (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення); очікувана вартість закупівлі 3 098 802,66 грн. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-08-29-001327-c; а.с. 14-16 том 1).

За результатом проведеного аукціону найбільш вигідною визнано пропозицію товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит", яку в подальшому відхилено та визначено переможцем дочірнє підприємство "Е- Консалтинг ".

В обґрунтування позовних вимог позивач, як не учасник процедури закупівлі, посилається на те, що відповідач не має права оголошувати та проводити закупівлі вищезазначених послуг, оскільки неспроможний здійснити за них оплату, чим порушує права та законні інтереси учасників торгів, зокрема тих, які визнаються переможцями; проведення відповідачем процедур закупівлі спрямоване на не цільове витрачання бюджетних коштів, чим завдається шкода державі, що є підставою для визнання результатів процедури закупівлі недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач є одержувачем бюджетних коштів, який може виступати замовником на відкритих торгах, у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі"; відкриті торги проведені уповноваженим суб`єктом таких правовідносин та мали на меті реальне настання наслідків, які за своєю правовою природою не призвели до порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно із преамбулою Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги, конкурентний діалог, переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.

Також, пунктом 15 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що переможець процедури закупівлі - це учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Приписами статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і, відповідно виконується за умовами Цивільного та Господарського кодексу.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про публічні закупівлі" не регулюється порядок укладення і виконання договорів, оскільки процедура закупівлі закінчується обранням переможця з яким укладається договір, і який містить відповідні умови і порядок їх виконання, а отже підставою для оплати послуг є укладений між сторонами (замовником та переможцем) договір.

Застосування кодів економічної класифікації видатків бюджетних установ регулюється Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 р. (далі - Інструкція).

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак, як, зокрема, юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Державне підприємство "Інформаційні судові системи" є державним комерційним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Державної судової адміністрації України, метою якого, зокрема, є надання послуг з технічного, технологічного забезпечення ведення автоматизованих систем (електронних баз даних), у тому числі, державних реєстрів, що створюються відповідно до законів України, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, наказів Уповноваженого органу управління (ч.ч. 1, 1.1 статуту; а.с. 110-111 том 1).

Наказом Державної судової адміністрації України № 99 від 02.03.2018 р. "Про забезпечення створення і функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" (а.с. 91-94 том 1) відповідач визначений адміністратор Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), власником якої є держава в особі Державної судової адміністрації України; та одержувачем бюджетних коштів на 2018 рік по створенню ЄСІТС за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними та вищими спеціалізованими судами" (а.с. 108 том 1).

Державне підприємство "Інформаційні судові системи" за номером 14670 внесено в єдиний реєстр розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, як одержувач бюджетних коштів, що підтверджується копією реєстраційної картки розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) (а.с. 109 том 1).

Одержувачем бюджетних коштів відповідно до частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України є суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Умовами пунктів 1.5, 1.6 Інструкції визначено, що капітальні видатки одержувачами бюджетних коштів здійснюються виключно за КЕКВ: 3210 капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям) - це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог, передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів; видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на капітальні інвестиції, капітальний ремонт; на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу.

З огляду на зазначене, всі програмні продукти, які обліковуються на балансі державного підприємства є державною власністю (відповідно до статуту підприємства та наказу Державної судової адміністрації України № 99 від 02.03.2018 р.), умовами тендерної документації на закупівлю (а.с. 18-56 том 1) передбачено модернізацію програмного продукту ЄСІТС, а відповідач є одержувачем бюджетних коштів, який може виступати замовником на відкритих торгах, у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі", і до якого застосовується спеціальна класифікація видатків.

Стосовно доводів апелянта про те, що реалізуючи принципи діяльності громадської організації, які передбачені п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об`єднання" здійснюючи захист прав людини та спільних інтересів, позивач після виявлення відповідачем порушення у проведенні процедури закупівлі, звернувся до суду за захистом прав і спільних інтересів, які спрямовані на нецільове витрачання бюджетних коштів, чим завдається шкода державі, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. В свою чергу громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Частиною 1 статті 21 Закону України "Про громадські об`єднання" визначено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право: вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами (п. 2); одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об`єднання та важливих питань державного і суспільного життя; проводити мирні зібрання; здійснювати інші права, не заборонені законом.

Із наведених законодавчих приписів вбачається, що метою створення та діяльності громадської організації, як однієї з форм об`єднання громадян, є задоволення та захист різноманітних інтересів її членів.

В рішенні Конституційного Суду України №12-рп/2013 від 28.11.2013 р. у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв`язку із положеннями п. "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб. Закон України "Про громадські об`єднання" не передбачає право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб.

Повноваження на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, а тим більше державних чи суспільних інтересів, встановлюються законами України.

Розділом ІІ Закону України "Про публічні закупівлі" визначено державне регулювання та контроль у сфері закупівель.

Приписами статтей 7, 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України. Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи.

Антимонопольний комітет України через спеціально створену постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель виконує функцію органу оскарження (стаття 8 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно статті 9 Закону України "Про публічні закупівлі" громадський контроль забезпечується через вільний доступ до всієї інформації щодо публічних закупівель, яка підлягає оприлюдненню відповідно до цього Закону, до аналізу та моніторингу інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, а також шляхом інформування через електронну систему закупівель або письмово органів, уповноважених на здійснення контролю, про виявлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель та недоліки роботи електронної системи закупівель. Замовники і учасники процедур закупівель та Уповноважений орган повинні сприяти залученню громадськості до здійснення контролю у сфері закупівель відповідно до законів України "Про громадські об`єднання", "Про звернення громадян" і "Про інформацію". Громадяни і громадські організації та їх спілки не мають права втручатися у процедуру закупівлі.

Тобто Законом визначено уповноважені державні органи на здійснення контролю законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, у чому саме полягають порушення його прав чи законних інтересів відповідачем.

Окрім цього, слід зазначити, що за результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Кит" № UA-2018-08-29-001327-c.c4 від 08.09.2018 р. щодо порушення замовником порядку проведення процедури закупівлі, постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель прийнято рішення № 9943-р/пк-пз від 26.09.2018 р. (а.с. 95-107 том 1), яким, зокрема, розглянуто зауваження третьої особи-1 стосовно неспроможності здійснення замовником оплати та отримання майнових прав інтелектуальної власності на розроблене програмне забезпечення (пункти 19, 20 рішення), зроблено наступний висновок: скаржник не довів та документально не підтвердив неможливість виконання вказаних умов документації, та не довів, яким чином наведені умови документації порушують його права та законні інтереси, пов`язані з участю у процедурі закупівлі та перешкоджають скаржнику взяти участь у процедурі закупівлі та подати свою тендерну пропозицію, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги в цих частинах.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/14330/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу громадської організації "Комітет захисту прав людини"

на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/14330/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2019 р. у справі № 910/14330/18 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи № 910/14330/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.06.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко