Постанова

від 09.11.2018 по справі 805/1681/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2018 року

Київ

справа №805/1681/17-а

адміністративне провадження №К/9901/42330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого Компанієць І.Д., суддів: Васильєвої І.А., Ястребової Л.В. від 29 серпня 2017 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Екопрод до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року Приватне акціонерне товариство Екопрод (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2017 року №0000081400.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючий орган протиправно збільшив позивачу суму податку на додану вартість, оскільки господарські операції між Товариством та його контрагентом - ТОВ Строй-Маш-Торг підтверджені необхідними первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області від 23 березня 2017 року №0000081400.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується реальність господарських правовідносин, які мали місце у періоді, що перевірявся, а відтак позивач мав право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої за наслідками здійснення господарських операцій з його контрагентом ТОВ Строй-Маш-Торг .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Хохуляка В.В., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ Екопрод з питань достовірності віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за листопад 2016 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Строй-Маш-Торг відповідачем складено акт від 01 березня 2017 року №25/05-99-14-06/23981928, яким встановлено порушення: - пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.2, статті 200, підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за листопад 2016 року у сумі 52 325, 00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на встановленні під час проведення перевірки дефектності заповнення видаткових накладних (не заповнені всі рядки), залізничних накладних (відсутність штемпеля з датою видачі вантажу), на підставі яких перевозився товар (вугілля), що придбавався позивачем у ТОВ Строй-Маш-Торг на підставі договору поставки, а також на неопломбуванні вагонів. Крім того, відповідач послався на відсутність у позивача довіреностей на отримання товару від ТОВ Строй-Маш-Торг та сертифікату якості вугілля.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року №0000081400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 52 325, 00 грн. за основним платежем та 26 163, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ Строй-Маш-Торг укладено договір поставки від 18 вересня 2015 року №28/0915 та підписано специфікації від 18 вересня 2015 року №04, від 11 листопада 2016 року №05 року.

За висновками судів факт здійснення господарських операцій між ПАТ Екопрод та ТОВ Строй-Маш-Торг за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: платіжним дорученням від 10 листопада 2016 року №489 за вугілля марки АС 6- 13, рахунком від 08 листопада 2016 року №93, платіжним дорученням від 29 листопада 2016 року №24323 за вугілля марки АО 25-50, рахунком від 29 листопада 2016 року №101, банківськими виписками, податковими накладними від 10 листопада 2016 року №97 на суму 77 625, 00 грн. та від 29 листопада 2016 року №107 на суму 184 000, 00 грн.

Вугілля марки АС 6- 13 отримано позивачем відповідно до акту приймання-передачі від 07 листопада 2016 року №377 та видаткової накладної від 07 листопада 2016 року № 77. Вугілля марки АО 25-50 - відповідно до акта приймання-передачі від 09 грудні 2016 року №90 та видаткової накладної від 09 грудні 2016 року №90.

Доставка вугілля марки АС 6-13 та АО 25-50 позивачу здійснювалася залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними від 01 листопада 2016 року №52103025 та від 29 листопада 2016 року №52771466.

Довідкою територіального сервісного центру 1445 РСЦ МВС у Донецькій області підтверджується й наявність у позивача вантажного транспорту, яким відповідно до шляхових листів відбувалось перевезення вугілля на склад підприємства після його доставки залізничним транспортом.

Факт використання придбаного позивачем у ТОВ Строй-Маш-Торг вугілля у власній господарський діяльності підтверджений актами списання.

Довідками Новоандріївської, Новоселицької, Сонячної, Петрівської Другої сільських рад повідомлено про відсутність газифікації на відповідних територіях, через що позивач вимушений був придбати вугілля для твердопаливних котлів, наявність яких у нього підтверджується видатковими накладними та рахунками на оплату.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки встановленим під час перевірки обставинам, викладеним у акті, а саме: щодо недоліків у первинних документах, а також відсутності деяких з них, що, в свою чергу, не дає змоги встановити рух товару, а отже, й дійти висновку про здійснення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг..

11.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

11.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

17. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та і могли призвести до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

21. В свою чергу, у розглядуваному випадку ненадання позивачем довіреностей на отримання товару, який був використаний ним в господарській діяльності на підставі документів складського та аналітичного обліку, а також відсутність окремих реквізитів у документів, не може свідчити про нереальний характер господарських правовідносин, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

22. Що ж до відсутності сертифікатів відповідності (якості продукції), то слід зазначити, що вони не є документами податкового (бухгалтерського) обліку, а отже неподання їх платником податків, у даному випадку, не є обставиною, що може нівелювати право на формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість.

23. Не заслуговує на увагу за наведеного і посилання скаржника на відсутність пломб на залізничному транспорті, яким перевозився вантаж.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №805/1681/17-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

В.В. Хохуляк

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду