Постанова

від 06.11.2018 по справі 910/6216/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6216/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 (суддя Плотницька Н.Б.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 (головуючий суддя - Станік С.Р., судді Тищенко О.В. і Гончаров С.А.)

зі справи № 910/6216/17

за позовом фізичної особи-підприємця Комарової Марини Михайлівни (далі - Підприємець)

до Товариства

про стягнення 398 794 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 398 794 грн. за договором купівлі-продажу від 18.02.2016 № СР-29 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач, на порушення норм чинного законодавства та укладеного сторонами Договору, не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у зазначеній сумі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Підприємця 398 794 грн. - суму попередньої оплати, а також 5 981, 91 грн. витрат зі сплати судового збору, 5 952 грн. витрат на проведення експертизи і 30 000 грн. витрат на послуги адвоката.

Рішення і постанову мотивовано доведеністю того, що Підприємець не підписувала додані до матеріалів справи видаткові накладні, що підтверджували б поставку товару, в зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про прийняття оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, їх незаконність та необґрунтованість, просить відповідні судові рішення скасувати і передати справу повністю на новий розгляд для продовження розгляду до господарського суду міста Києва. Так, за доводами касаційної скарги, господарський суд міста Києва неправильно застосував статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, що діяла на момент оформлення спірних видаткових накладних) і статті 76, 79, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і цим же та апеляційним господарським судом були порушені вимоги статей 236, 237, 238 ГПК України, а апеляційним господарським судом також необґрунтовано відхилено клопотання учасника справи про долучення до матеріалів справи висновку Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.06.2018.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у розгляді справи з'ясовано та зазначено, зокрема, що:

- Товариством (продавець) і Підприємцем (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

продавець зобов'язаний передати, а покупець прийняти певну продукцію (товар);

найменування продукції вказується у видаткових накладних до кожної партії, яка підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2);

факт передачі товару у власність покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються сторонами у момент передачі товару;

- Товариством були виставлені Покупцю рахунки на оплату за Договором, за якими Підприємець здійснив оплату;

- як зазначається Підприємцем, Товариство не поставило оплачений товар (акумулятори);

- Підприємець звертався до Товариства з письмовою вимогою щодо повернення сплачених коштів;

- Товариство, заперечуючи проти позову, зазначило, що поставка товару відбулася за вказаними ним видатковими накладними;

- натомість Підприємець заперечувала отримання нею товару і вчинення на видаткових накладних свого підпису з проставленням печатки;

- згідно з висновком призначеної у справі господарським судом міста Києва комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи від 06.02.2018, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, зокрема:

підписи у графі "отримав (ла)" оригіналів видаткових накладних виконано рукописним текстом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

підписи у тій же графі відповідних накладних виконані не Комаровою Мариною Михайлівною (Підприємцем), а іншою особою;

- Товариством подано до апеляційного господарського суду клопотання про залучення до матеріалів справи висновку судового експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.06.2018 №2409-2410, який складено за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів за заявою представника Товариства і згідно з яким:

п'ять підписів від імені Комарової Марини Михайлівни у графі "отримав (ла)" видаткових накладних виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів;

підписи від імені Комарової Марини Михайлівни у зазначеній графі видаткових накладних виконані однією особою;

- таким чином, висновок останньої із зазначених експертиз містить дані про виконання підписів на видаткових накладних однією особою, але якою (Комаровою Мариною Михайлівною чи ні) - в ньому не зазначено, тоді як раніше згаданий висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вказує на те, що підписи на накладних виконані не Комаровою Мариною Михайлівною, а іншою особою;

- судом не прийнято доводів Товариства про ідентичність підписів у графі "отримав (ла)" спірних видаткових накладних і видаткової накладної від 23.11.2016 № 3п9292 на суму 124 170 грн., оскільки остання не є предметом розгляду в даній справі і відповідні доводи не підтверджуються матеріалами справи та не були предметом дослідження в суді першої інстанції;

- у Товариства відсутні обумовлені законом чи договором підстави для неповернення/утримання коштів у сумі 396 043 грн.;

- до складу боргу включено й суму 2 751 грн. (за товар за видатковою накладною від 25.10.2016 № Зп9205), яка підтверджена сторонами в акті звірки взаємних розрахунків за 4-й квартал 2016 року;

- як докази витрат на послуги адвоката Підприємцем подано договір про надання адвокатської допомоги, копія акта приймання-передачі адвокатських послуг, копію квитанції до прибуткового касового ордера та відповідний ордер.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати за Договором.

Як вбачається із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, за укладеним сторонами Договором видаткові накладні визначалися як невід'ємна частина цього договору.

Відповідно до частини першої статті 581 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, - грудень 2016 року) суб'єкт господарювання може мати печатки.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на той же час):

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9);

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на той же час):

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції ; залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (пункт 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);

- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15).

У процесі розгляду даної справи Товариство звертало увагу судових інстанцій на наявність на спірних видаткових накладних (за якими Підприємець, згідно з її доводами, не одержувала продукції від Товариства) відтисків печатки Підприємця із зазначенням її (печатки) належності саме Підприємцю та реєстраційного номера облікової ставки платника податків (Підприємця) за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Проте попередні судові інстанції залишили поза оцінкою як зазначені доводи Товариства, так і відповідні докази (видаткові накладні з відтиском печатки). При цьому, як вбачається з матеріалів справи, порушені місцевим господарським судом перед судовим експертом (в експертизі, що проводилася Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз) питання, пов'язані із справжністю відтисків печатки Підприємця на відповідних накладних і послідовністю (черговістю) нанесення їх на ці накладні, судовим експертом залишені без відповіді, на що судові інстанції ніяким чином не реагували та оцінки даної обставини не здійснили.

Поряд з цим у матеріалах справи, в тому числі в оскаржуваних судових рішеннях, відсутні будь-які дані про те, що печатка була б загублена Підприємцем, викрадена в неї або в інший спосіб вибула з її володіння, через що печаткою могла б скористатися інша особа.

Між тим з'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів мала істотне значення для вирішення даного спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з позивачем у даній справі, чи ні).

Не здійснивши належного встановлення усіх обставин справи та оцінки доказів у ній (а саме спірних видаткових накладних та згаданого висновку судової експертизи), попередні судові інстанції припустилися порушення приписів ГПК України, згідно з якими:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; частини перша і третя статті 86);

- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236).

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 300 названого Кодексу не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд, зокрема, не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини і належним чином оцінити докази, зазначені в цій постанові, надати правову оцінку відповідним доводам сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "А-Мега Авто" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2018 у справі № 910/6216/17 скасувати.

Справу № 910/6216/17 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков