Ухвала

від 12.11.2018 по справі 910/6325/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"12" листопада 2018 р. Справа№ 910/6325/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" на рішення Господарського суду міста Києва 07.10.2013р. у справі № 910/6325/13 (суддя Гавриловська І.О., повний текст рішення складено - 14.10.2013р.) за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва 07.10.2013р. у справі №910/6325/13 позов задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.08 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1396, - нерухоме майно, а саме: нежилий будинок, загальною площею 483,4 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (літера В), що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" (04053, м. Київ, вул. Артема, 55, літ. В, ідентифікаційний код 34485943) для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ідентифікаційний код 14349442) в розмірі 28 326 087 (двадцять вісім мільйонів триста двадцять шість тисяч вісімдесят сім) грн. 09 коп., що складаються з:

- 1 223 000,00 євро та 2 166 00,00 грн. - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту (еквівалент у гривнях за курсом НБУ - 15 193 727,43 грн.);

- 42 218,63 євро та 103 849,30 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (еквівалент у гривнях за курсом НБУ - 553 573,59 грн.);

- заборгованість по пені: 802 334,51 євро та 1 420 978,37 грн. - за порушення строків повернення кредиту (еквівалент у гривнях за курсом НБУ - 15 193 727,43 грн.), 28 619,24 євро та 70 314,87 грн. - за порушення строків сплати процентів (еквівалент у гривнях за курсом НБУ - 10 342 837,75 грн.);

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) становить: 139 120,44 євро та 246 389,92 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту, 4 917,89 євро та 12 086,68 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих процентів, 418 246,73 грн. - інфляційних втрат щодо суми прострочення виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту, 22 089,66 грн. - інфляційних втрат щодо суми прострочення виконання зобов'язань зі своєчасної сплати нарахованих процентів (еквівалент у гривнях за курсом НБУ - 2 233 148,32 грн.);

- 2 800,00 грн. - витрати на проведення незалежної експертної оцінки предмету іпотеки;

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за договором іпотеки № 2007-151/4 від 25.03.08 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н. В., зареєстрованим в реєстрі за № 1396, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 8 282 400,00 грн. (в тому числі ПДВ), встановленою звітом від 02.09.13 р. про оцінку нежилого приміщення загальною площею 483,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 55 (літера В), що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Канзас".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив, що клопотання скаржника задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Так, 15.12.2017 набрали чинності зміни внесені у Господарський процесуальний кодекс України Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII .

Згідно п. 13 Перехідних Положень установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей:

судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскаржуване наразі рішення було прийнято Господарським судом міста Києва 07.10.2013р., тобто до набрання чинності новою редакцією Кодексу, а тому відповідно воно могло бути оскаржене в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до набрання чинності змін) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято Господарським судом міста Києва 07.10.2013 року, дата складання та підписання повного тексту рішення - 14.10.2013. Останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення, відповідно до вимог ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, є 24.10.2013 року.

З апеляційною скаргою відповідач звернувся, згідно відмітки органу поштового зв'язку на конверті (у якому до суду надійшла апеляційна скарга) 11.10.2018 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України майже на п'ять років.

Заявник, як на причину пропуску строку на апеляційне оскарження, посилається, на те, що з повним текстом судового рішення він ознайомився лише 02.10.2018.

Так, апелянт зазначає, що про розгляд справи судом першої інстанції його жодного разу не було повідомлено, рішення прийняте 07.10.2013 року він не отримував, а про його існування дізнався після проведення новим власником товариства моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наведені обставини, за доводами апелянта, перешкодили йому подати апеляційну скаргу в строки визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, зазначає, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Отже можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному є відсутніми.

Так, ухвали суду першої інстанції, якими відповідача повідомлялось про дату та час розгляду справи судом поверталися з відміткою органу поштового зв'язку про закінчення строку зберігання поштового відправлення (т.1, а.с.154-159, 179-184,206-214, т.2, а.с.7-11, а.с.178-183).

Оскаржуване наразі рішення також було повернуто до суду із вказаною відміткою про закінчення строку зберігання (т.2, а.с.192-210).

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідача було повідомлено про час та місце розгляду справи судом.

При цьому, апеляційним судом також враховується, що починаючи з 2016 року судом першої інстанції неодноразово розглядалися скарги позивача на дії державного виконавця, а отже відповідач проявивши обачність міг дізнатися про наявність оскаржуваного рішення раніше аніж жовтень 2018 року.

Крім того, проведення моніторингу Реєстру судових рішень саме новим власником підприємства також не може впливати на поновлення строку.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов'язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У даному випадку, оскільки апелянтом подано апеляційну скаргу після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а обставини неповідомлення скаржника про розгляд справи, а також пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, ним не доведені (про що було вказано вище), колегією суддів відмовляється у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" на рішення Господарського суду міста Києва 07.10.2013р. у справі № 910/6325/13.

Керуючись статтями 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерблок плюс" на рішення Господарського суду міста Києва 07.10.2013р. у справі № 910/6325/13.

2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Матеріали справи № 910/6325/13 повернути Господарському суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її підписання.

Ухвала підписана суддями: 12.11.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко