Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/10882/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 910/10882/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АМА Фрейт Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Толк Консалтинг

про стягнення 71 303,25 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Дикань А.П. - представник (довіреність б/н від 09.08.2018),

від відповідача Марченко О.Г. - адвокат (ордер серії АА № 136625 від 28.09.2018)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю АМА Фрейт Україна (далі - ТОВ АМА Фрейт Україна , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Толк Консалтинг (далі - ТОВ Толк Консалтинг , відповідач) про стягнення 71 303,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його обов'язку оплатити послуги перевезення, надані позивачем на підставі договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні № 1204/2018 від 16.04.2018.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 71 303,25 грн., з яких: 63 816,60 грн. - основний борг, 6 883,45 грн. - пеня, 603,20 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2018, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/10882/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суту призначено на 02.10.2018.

28.09.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що сторонами не була підписана заявка на окреме перевезення, відповідно не була узгоджена його вартість, а позивачем не був направлений відповідачу рахунок на оплату послуг, тому у відповідача не виник обов'язок з оплати, а права позивача порушені не були. Крім того відповідач вказав, що претензія № 11/07-1 від 11.07.2018 була направлена позивачем на іншу адресу ніж та, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місце розташування відповідача. Також відповідач вважав укладений сторонами договір № 1204/2018 від 16.04.2018 недійсним, оскільки той не відповідає ані вимогам законодавства до договорів перевезення, ані вимогам законодавства до договорів доручення, а за відсутності заявки на окреме перевезення відповідач вважав не погодженими істотні умови договору. Таким чином відповідач вважав договір № 1204/2018 від 16.04.2018 неукладеним та недійсним і, відповідно, таким, що не може підтверджувати наявність договірних відносин між сторонами.

Щодо акту здачі-приймання виконаних робіт № 153/18Ф від 07.05.2018 відповідач зазначив, що оскільки договірні правовідносини між сторонами відсутні, то вказаний акт не може свідчити про факт здійснення відповідної господарської операції. Крім того, відповідач вважав безпідставним та необґрунтованим нарахування пені та 3% річних. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 02.10.2018 судом була оголошена перерва до 23.10.2018.

17.10.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2018 повідомлено ТОВ АМА Фрейт Україна , як позивача, про наступне судове засідання, яке призначене на 06.11.2018.

06.11.2018 відповідач подав заперечення, в яких повторно зазначив про направлення позивачем претензії № 11/07-1 від 11.07.2018 на іншу адресу, ніж та, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місце розташування відповідача, а також про відсутність доказів погодження сторонами заявки на перевезення та направлення на адресу відповідача рахунку на оплату наданих транспортно-експедиційних послуг.

У судовому засіданні 06.11.2018 представник позивача заявлені ним вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх безпідставними та необґрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 06.11.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.04.2018 між ТОВ Ама Фрейт Україна (повірений) та ТОВ Толк Консалтинг (довіритель) був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському та міжнародному сполученні № 1204/2018 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору повірений, діючи за дорученням довірителя, в межах даного договору-доручення, за винагороду надає послуги з організації перевезення вантажів довірителя найманим вантажним транспортом відповідно до діючого законодавства України у сфері перевезень в межах України, вимог міжнародних Конвенцій та угод в сфері міжнародних перевезень.

Згідно з п. 1.2 договору у розділах 2-6 цього договору довіритель іменується замовником, а повірений іменується експедитором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що на основі цього договору експедитор надає одну або декілька із таких послуг:

- організовує перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України та інших країн на основі відповідних заявок;

- виконує відправку товарно-транспортної документації;

- виконує розрахунки з усіма учасниками транспортного процесу;

- бере участь у складанні актів у випадках, передбачених чинним законодавством, і вирішує з замовником претензійні питання;

- на користь замовника та за його рахунок організовує страхування вантажів замовника;

- за згодою сторін виконує інші доручення замовника.

Конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в заявці, що додається до цього договору, і є його невід'ємною частиною. Можливі отримання заявки по факсимільному зв'язку або по електронній пошті (E-mail). У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов даного договору, пріоритетними є умови, вказані в заявці (п. 2.2 договору).

Положеннями п. 3.2.1 договору на замовника покладений обов'язок своєчасно (не менше ніж за 48 годин до дати завантаження) передавати експедитору заявки на організацію міжміських і міжнародних автомобільних перевезень вантажів або на надання інших послуг, зазначених в цьому договорі.

У п. 4.3 договору сторони визначили умову платежів - 100% попередня оплата, якщо інше не обговорено у підписаній заявці.

Відповідно до п. 4.4 договору оплата послуг експедитора здійснюється замовником на поточний рахунок експедитора на основі рахунку, що був переданий замовнику за допомогою факсимільного зв'язку.

Судом встановлено, що умови окремого перевезення не були погоджені сторонами в заявці, як це передбачено умовами договору, оскільки така заявка не була підписана представниками сторін.

Водночас, до матеріалів справи долучений підписаний представниками обох сторін та засвідчений їх печатками акт здачі-приймання виконаних робіт № 153/18Ф від 07.05.2018 по наданню транспортно-експедиторських послуг згідно з договором № 1204/2018 від 16.04.2018, відповідно до якого відповідач прийняв виконання позивачем перевезення за маршрутом Tunstead Quarry, Buxton, Derbyshire SK 17 8TG, UK - Hamburg, D - м. Павлоград UA автомобілями OR38DN та АХ5567ЕТ/АХ3767ХО загальною вартістю 63 816,60 грн.

Виконання вищевказаного перевезення також підтверджується наявною в матеріалах справи копією CMR-накладної.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та надані позивачем транспортно-експедиторські послуги не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 63 816,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з наведеним суд зазначає, що не бере до уваги заперечення відповідача, наведені ним у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.

Відсутність підписаної сторонами заявки щодо умов окремого перевезення не свідчить про відсутність порушеного права позивача. Враховуючи наявність CMR-накладної та підписаного представником відповідача акту здачі-приймання виконаних робіт № 153/18Ф від 07.05.2018, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт виконання позивачем його договірних зобов'язань з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом, відтак не здійснення відповідачем оплати наданих послуг є порушенням прав позивача.

Направлення позивачем претензії № 11/07-1 від 11.07.2018 на іншу адресу, ніж та, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також відсутність доказів направлення позивачем відповідачу рахунку для оплати наданих послуг не свідчить про те, що у відповідача не виник обов'язок оплатити послуги, надані позивачем, адже умовами укладеного сторонами договору, а саме п. 4.3, передбачена 100% попередня оплата послуг, тобто такі послуги повинні бути оплачені до початку їх надання. Крім того, підписавши акт здачі-приймання виконаних робіт № 153/18Ф від 07.05.2018 відповідач підтвердив, що: 1) йому відомо про надання позивачем послуг з перевезення; 2) виконання таких послуг приймається відповідачем; 3) відповідач погоджується з вартістю наданих йому послуг та обізнаний про неї.

Щодо тверджень відповідача про те, що договір № 1204/2018 від 16.04.2018 суперечить приписам чинного законодавства, є недійсним та неукладеним суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження оскарження правомірності укладеного сторонами договору № 1204/2018 від 16.04.2018 та визнання судом вказаного правочину недійсним або встановлення судом факту, що такий правочин є неукладеним.

При цьому за приписами ч. ч. 2, 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

Таким чином, враховуючи наведені приписи чинного господарського процесуального законодавства, а також відсутність відповідної заяви позивача про визнання недійсним договору № 1204/2018 від 16.04.2018, суд позбавлений права самостійно з власної ініціативи досліджувати відповідність укладеного сторонами договору приписам чинного законодавства та встановлювати його дійсність. А з огляду на встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину та відсутність доказів визнання укладеного сторонами договору недійсним або встановлення факту, що такий правочин є неукладеним, суд вважає правомірним звернення позивача з позовними вимогами на підставі вказаного договору.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що CMR-накладна не є належним та допустити доказом в межах даної справи. Зазначення у CMR-накладній як перевізника не позивача, а іншої юридичної особи не свідчить про те, що вказаний документ не є належним доказом у справі, оскільки за умовами укладеного сторонами договору позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажів відповідача найманим вантажним транспортом, а не виконати таке перевезення особисто. Згідно ж з приписами ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. За положеннями ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність таким перевізним документом може бути в тому числі й міжнародна автомобільна накладна (CMR). Таким чином CMR-накладна є належним доказом на підтвердження укладення договору перевезення з безпосереднім перевізником вантажу та факту виконання такого перевезення.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 63 816,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в 6 883,45 грн. та 3% річних в розмірі 603,20 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що згідно з п. 4.3 договору умови оплати наданих позивачем послуг визначені, як 100% попередня оплата, якщо інше не обговорено у підписаній заявці.

З огляду на відсутність підписаної сторонами заявки на окреме перевезення, а також враховуючи відсутність доказів направлення позивачем відповідачу рахунку на оплату наданих послуг, як це передбачено п. 4.4 договору, суд дійшов висновку про те, що акт здачі-приймання виконаних робіт № 153/18Ф від 07.05.2018 був першим документом, яким до відома відповідача був доведений розмір вартості наданих позивачем послуг. Відтак, суд вважає, що правомірним буде нарахування пені та 3% річних з дати складання та підписання вказаного акту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач надані позивачем транспортно-експедиторські послуги не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу замовник компенсує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 07.05.2018 по 08.08.2018, суд встановив, що її розмір становить 5 635,09 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі, визначеному судом, а саме 5 635,09 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 07.05.2018 по 08.08.2018 суд встановив, що їх розмір становить 493,05 грн.., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 493,05 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 63 816,60 грн., пені в розмірі 5 635,09 грн. та 3% річних в розмірі 493,05 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на оплату правової допомоги суд роз'яснює позивачу його право, закріплене ст. ст. 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, звернутись до суду із заявою про ухваленні додаткового рішення за умови надання відповідних доказів (в тому числі доказів на підтвердження права здійснювати адвокатську діяльність ).

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Толк Консалтинг (03134, м. Київ, просп. Академіка Корольова, буд. 12-Ж, ідентифікаційний код 34483307) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ама Фрейт Україна (04073, м. Київ, Московський проспект, буд. 8, корпус 1, ідентифікаційний код 32663455) основний борг в розмірі 63 816,60 грн. (шістдесят три тисячі вісімсот шістнадцять грн. 60 коп.), пеню в розмірі 5 635,09 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять п'ять грн. 09 коп.), 3% річних в розмірі 493,05 грн. (чотириста дев'ятсот три грн. 05 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 728,43 грн. (одна тисяча сімсот двадцять вісім грн. 43 коп.), витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 885,68 грн. (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять грн. 68 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.11.2018.

Суддя О.Г. Удалова