Рішення

від 30.10.2018 по справі 921/203/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/203/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Кучер Р.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Альпіна", вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільського обласного Управління ПАТ "Державний ощадний банк України", вул. Майдан Волі, 2, м. Тернопіль, 46001

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Салій Ганна Ярославівна, АДРЕСА_1

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

За участі представників:

позивача - Гуцалюк Андрій Романович, довіреність №б/н від 16.11.2017р.;

відповідача - Данилевич Андріана Богданівна, довіреність №266 від 01.02.2018р.

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Приватне підприємство "Альпіна" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільського обласного Управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Ухвалами суду від 15.06.2018р.: 1/ задоволено заяву ПП "Альпіна" та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. від 12.08.2011р. про звернення стягнення на приміщення під літ. А загальною площею 831,5 кв.м. розташованого за адресою м. Тернопіль вулиця Гоголя, 5, що належить ПП "Альпіна", зареєстрованого в реєстрі за №2331; 2 / прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 3/ постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; 4/ залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Ганну Ярославівну; 5/ призначено підготовче засідання на 16.07.2018р.; 6/ зобов'язано сторони подати додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 16.07.2018р. відкладено підготовче засідання на 27.07.2018р., а ухвалою суду від 27.07.2018р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - по 13.09.2018р. та відкладено підготовче засідання на 10.09.2018р.

Ухвалою суду від 10.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу №921/203/18 до судового розгляду по суті на 02.10.2018р.

У судовому засіданні 02.10.2018р., за клопотання позивача та у зв'язку із неповідомленням третьої особи про розгляд справи по суті, постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 16.10.2018р., а у судовому засіданні 16.10.2018р., за клопотанням відповідача, постановлено ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 23.10.2018р. Ухвалами суду від 02.10.2018р. та 16.10.2018р. повідомлено третю особу про дату та час судових засідань.

Відповідач подав у судовому засіданні 23.10.2018р. клопотання про зупинення розгляду справи, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/2183/18 за позовом ПАТ Державний ощадний банк України до Державного реєстратора Сагайдак І.В. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, а саме: №43489508 від 16.10.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна іпотекою за №2116179 від 23.06.2005р. та №43489314 від 16.10.2018р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження (арешт нерухомого майна) за №2116232 від 23.06.2005р.

У судовому засіданні 23.10.2018р., для розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та надання можливості позивачу висловитись щодо такого клопотання, постановлено ухвалу про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 30.10.2018р., яка занесена в протокол судового засідання. Ухвалою суду від 23.10.2018р. повідомлено третю особу про дату та час судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 30.10.2018р. проти клопотання заперечив, вважаючи, що зазначена справа не є пов'язаною із даною справою. Просить клопотання відхилити та вирішити спір по суті на підставі поданих сторонами документів.

Суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, відхиляє його, оскільки: - відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду; - постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненим Договір іпотеки №4947 від 23.06.2005р.; - державним реєстратором проведено 10.10.2018р. державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки (відомості внесено до Реєстру 16.10.2018р.); - у разі задоволення адміністративним судом позову у справі №500/2183/18 про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора та доведення дійсності Договору іпотеки, такі обставини будуть нововиявленими для перегляду рішення у даній справі, на підставі ст. 320 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне: - між Банком та ПП "Альпіна" 23.06.2005р. укладено договір іпотеки нерухомого майна №4947, як майнову поруку по грошових зобов'язаннях фізичних осіб по договорах відновлювальної кредитної лінії №№ 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 від 21.06.2005р.; - у зв'язку із невиконанням позичальниками кредитних договорів, приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. 12.08.2011р. вчинено на договорі іпотеки виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме приміщення під літ. А загальною площею 831,5 кв.м. розташованого за адресою м. Тернопіль вулиця Гоголя, 5, що належить ПП "Альпіна", зареєстрованого в реєстрі за №2331; - враховуючи, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. та договір №2566 від 22.06.2009р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, а тому у стягувача відсутнє право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки та виконавчий напис є таким, що не підлягає до виконання у зв'язку із припиненням обов'язку ПП "Альпіна" нести відповідальність за невиконання обов'язків позичальниками. Просить суд не брати до уваги висновок Київського регіонального центру Національної академії правових наук, оскільки такий наданий позивачем з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 108 ГПК України, яка регламентує порядок подання та підстави застосування висновку експерта у галузі права.

Відповідач заперечує проти позову та просить суд звернути увагу на наступне: - у зв'язку із подальшим невиконання позичальниками та ПП "Альпіна" грошових зобов'язань, 06.06.2018р. державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС відкрито виконавче провадження ВП №56544201 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2331 виданого 12.08.2011р., на підставі заяви Банку від 05.06.2018р.; - згідно чинного законодавства, припинення іпотечного договору не є підставою для припинення зобов'язань, зокрема й таких, що виникли до моменту припинення договору; - згідно ст. 509 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека - цивільно-правове зобов'язання, яке має акцесорний (похідний) характер щодо основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, що підтверджується науково-правовим висновком від 19.06.2018р., наданим Київським регіональним центром Національної академії правових наук на замовлення філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк"; - оскільки договір іпотеки припинений постановою Верховного Суду у 2018р., а виконавчий напис вчинений у 2011р., а тому ПП "Альпіна" не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання за таким. Просить в позові відмовити.

Третя особа витребуваних судом документів, будь-яких заяв чи клопотань не подала. Ухвали суду, які направлялися на адресу приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Ганни Ярославівни (АДРЕСА_1), а саме від 15.06.2018р., 16.07.2018р. та 27.07.2018р. - вручені третій особі, а ухвала суду від 10.09.2018р. повернулася на адресу суду без вручення по причині "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до витягів із відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", ухвали суду від 02.10.2018р., 16.10.2018р. та 23.10.2018р. не вручені під час доставки.

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція, викладена у п. 3.9.1 чинної станом на даний час Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р.).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- між Відкритим акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі начальника Тернопільського облуправління ВАТ Державний ощадний банк України Криницького О.А. (далі - Іпотекодержатель) та Приватним підприємством Альпіна в особі директора Сєргеєвої О.Н. (далі - Іпотекодавець) 23.06.2005р . укладено Договір іпотеки нерухомого майна , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. та зареєстровано в реєстрі №4947 (далі - Договір іпотеки), відповідно до умов якого:

- Іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання в сумі 240 000,00 Євро, що випливає з договорів відновлювальної кредитної лінії №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, укладених 21.06.2005р. з фізичними особами: ОСОБА_1 ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 передає в іпотеку Іпотекодержателю предмет іпотеки, який належить на праві власності Іпотекодавцю, а саме: цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м., зазначене в плані під літ. А, що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль (п.п. 1.1 - 1.2 Договору іпотеки );

- вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки становить 3 044 530,00 грн., при цьому, сторони погодили, що у разі реалізації предмета іпотеки його ціна буде визначатися на день такої реалізації відповідно до цін, які склалися на ринку (п. 1.4 Договору іпотеки);

- Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим Договором та/або кредитним договором (п. 6.1 Договору іпотеки);

- Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі: на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку; в порядку позасудового врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки від свого імені будь - якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або набути право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань або укладеного договору про задоволення вимог в порядку, встановленому чинним законодавством (п.п. 6.2, 6.6 Договору іпотеки);

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за Кредитними договорами в повному обсязі (п. 9.1 Договору іпотеки).

На договорі іпотеки від 23.06.2005р. приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. 12.08.2011р. вчинено виконавчий напис , який зареєстрований в реєстрі за №2331 , відповідно до якого звертається стягнення на приміщення під. літ. А, загальною площею 831,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, що належить на праві приватної власності приватному підприємству Альпіна та за рахунок коштів отриманих від реалізації даного приміщення задовольнити вимоги Банку в розмірі 3 500 846,67 грн. та стягнути 16 000,00 грн. за виконавчий напис.

Строк пред`явлення виконавчого напису до державної виконавчої служби становить 1 рік протягом року з дня його вчинення.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 05.03.2017р. у справі №921/768/16-г/7, яке залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р., відмовлено в позові Приватного підприємства "Альпіна" до Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільського обласного Управління ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання договору іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. припиненим.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р. скасовано, позовну заяву ПП "Альпіна" задоволено та визнано Договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, укладені між Приватним підприємством "Альпіна" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" припиненими.

Головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу Державної виконавчої служби 06.06.2018р., за заявою Банку, відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2331, вчиненого 12.08.2011р., та винесено постанову про арешт майна боржника від 06.06.2018р.

Позивач звернувся з позовом у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним учасниками справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив із наступного:

- згідно ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та умов договору (ст.ст. 526, 530 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов'язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку", який є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, передбачено підстави припинення іпотеки, до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її ; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Положення ст. 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у ст. 593 ЦК України.

Згідно ст. 49 Закону України "Про іпотеку", 62 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 1999р.), якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті (іпотекодержатель протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна), за результатами третіх прилюдних торгів іпотека може бути припинена за рішенням суду .

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили .

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Внесення до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією . Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/73/17).

Пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено можливість визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку.

Вимога позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню нотаріального напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, як виконавчого документу, є такою, що відповідає передбаченим цивільним правом способам захисту майнових прав (правова позиція, викладена у постановах Вищого господарського суду України від 10.02.2014р. у справі №922/328/13-г та від 23.12.2010р. у справі №7/61-10(31/132-09).

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004p. №20/5 (втратила чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції №296/5 від 22.02.2012р.) (далі - Інструкція, чинна на момент вчинення спірного виконавчого напису).

Згідно ч. 1 ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Матеріалами справи підтверджено:

- на момент вчинення виконавчого напису на Договорі іпотеки дії нотаріуса відповідали чинному законодавству, та не заперечуються сторонами договору;

- виконавчий напис на Договорі іпотеки, як виконавчий документ, пред'являвся неодноразово Іпотекодержателем до виконання, а саме:

1/ головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 19.08.2011р. відкрито виконавче провадження ВП28214856 та 05.09.2013р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії), у зв'язку із відмовою стягувача від майна боржника, нереалізованого під час виконання рішення;

2/ головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 03.10.2013р. відкрито виконавче провадження ВП39883107 та 28.05.2015р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії), у зв'язку із відмовою стягувача від майна боржника, нереалізованого під час виконання рішення;

3/ головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області 31.08.2015р. відкрито виконавче провадження ВП48561505 та 30.09.2016р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії), за письмовою заявою Банку від 27.09.2016р., та знято з електронних торгів арештоване іпотечне майно;

- постановою Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими Договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 та Договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, укладені між Приватним підприємством "Альпіна" та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України".

За висновком Верховного Суду, Договір іпотеки припинив свою дію згідно закону, а саме ст. 49 Закону України "Про іпотеку" та ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки стягувач (Банк - Іпотекодержатель) тричі відмовлявся придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, та у продовж 10 днів не подав заяви про його бажання придбати майно боржника за стартовою ціною продажу з публічних торгів (перших, других та третіх).

Отже, Договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005р. припинився 08.05.2018р. згідно постанови Верховного Суду у справі №921/768/16-г/7, яка набрала законної сили 08.05.2018р., з моменту її прийняття, згідно ст. 317 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Згідно Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяжень, 10.10.2018р. здійснено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки (відомості внесено до Реєстру 16.10.2018р.) за договором іпотеки від 23.06.2005р. №4947, а саме: приміщення загальною площею 831,5 кв.м., під літ. А, за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №921/768/16-г/7.

Наслідком припинення зобов'язання є припинення правового зв'язку між його сторонами та звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, відповідно здійснення заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" з виконання виконавчого документу, зокрема, виконавчого напису нотаріусу, за умови відсутності правовідносин між сторонами виконавчого провадження, на підставі яких видано виконавчий документ, є неможливим та таким, що порушує права боржника за виконавчим провадженням, оскільки передбачає можливість неправомірного та необґрунтованого звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При таких обставинах, у зв'язку із припиненням Договору іпотеки від 23.06.2005р. №4947 за судовим рішенням, яке набрало законної сили, зникли правові підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій на виконання виконавчого напису нотаріуса №2331 від 12.08.2011р. , вчиненого на Договорі іпотеки, а тому такий підлягає визнанню таким, що не підлягає до виконання.

Доводи відповідача щодо того, що основне зобов'язання не припинилося, то предметом спору не є виконання зобов'язань за Кредитним договором Позичальниками.

Щодо правового висновку, наданого Київським регіональним центром Національної академії правових наук, то слід зазначити наступне: - відповідно до ст. 108 ГПК України , учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1 ) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Тобто дана норма містить вичерпний перелік підстав для надання висновку експерта у галузі права.

Наданий відповідачем висновок свідчить про те, що Банком не ставилися перед експертом питання щодо застосування аналогії закону чи застосування аналогії права, оскільки дані правовідносини врегульовані законодавством України.

Надані експертом висновки про відповідальність іпотекодавця (позивача) перед іпотекодержателем (відповідачем), незалежно від рішення суду, яке набрало законної сили , та свідчить про припинення такого зобов'язання, суперечить ст.129-1 Конституції України та ст. 18 ГПК України , згідно яких рішення суду є обов'язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Наведені відповідачем доводи не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні зазначених вище норм матеріального права.

Судовий збір у розмірі 2 643,00 грн. (1762,00 грн. - за подання позовної заяви та 881,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову), згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. вчинений 12.08.2011р. про звернення стягнення на приміщення під літ. А загальною площею 831,5 кв.м., розташованого за адресою м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, що належить Приватному підприємству "Альпіна", зареєстрований в реєстрі за №2331.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Тернопільського обласного Управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (вул. Майдан Волі, 2, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код - 09338500) на користь Приватного підприємства "Альпіна" (вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код - 30497714) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складено "09" листопада 2018р.

Суддя М.С. Стадник