Постанова

від 30.05.2019 по справі 921/203/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/203/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю помічника судді - Чепурної О.В. (здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням головуючого судді)

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 (суддя Стадник М.С.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (головуючий суддя: Хабіб М.І., судді: Кордюк Г.Т., Кравчук Н.М.)

за позовом Приватного підприємства "Альпіна"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Салій Ганна Ярославівна,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання,

За участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Євдокимов А.М., Дорошенко Ю.В. - адвокати

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У червні 2018 року ПП "Альпіна" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - ПАТ "Ощадбанк") про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про звернення стягнення на приміщення під літ. "А", загальною площею 831,5 кв.м, розташоване за адресою: вул. Гоголя,5, у м. Тернопіль, вчиненого 12.08.2011 нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., зареєстрованого в реєстрі за №2331.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в забезпечення виконання зобов`язань фізичних осіб за кредитними договорами позивач передав відповідачу в іпотеку згідно з договором іпотеки від 23.06.2005 №4947 приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, розташоване за адресою: вул. Гоголя,5 у м.Тернопіль. У зв`язку з невиконанням фізичними особами - позичальниками умов кредитних договорів вчинено виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 про звернення стягнення на предмет іпотеки -приміщення, яке належить на праві власності ПП "Альпіна". Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 №4947 та договір від 22.06.2009 №2566 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Посилаючись на ст.ст. 598, 653 ЦК України, позивач вказує про припинення його обов`язку нести відповідальність за виконання позичальниками своїх зобов`язань та відсутність у стягувача права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, тому виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню. Однак, після прийняття Верховним Судом постанови від 08.05.2018 відповідач звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не визнає припиненими зобов`язання позивача за договором іпотеки.

3. Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що у зв`язку із невиконанням позичальниками та ПП "Альпіна" грошових зобов`язань, 06.06.2018 державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС відкрито виконавче провадження ВП №56544201 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2331 виданого 12.08.2011, на підставі заяви Банку від 05.06.2018; згідно чинного законодавства, припинення іпотечного договору не є підставою для припинення зобов`язань, зокрема й таких, що виникли до моменту припинення договору; згідно ст. 509 ЦК України та ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека - цивільно-правове зобов`язання, яке має акцесорний (похідний) характер щодо основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, що підтверджується науково-правовим висновком від 19.06.2018, наданим Київським регіональним центром Національної академії правових наук на замовлення філії Тернопільського обласного управління АТ "Ощадбанк"; оскільки договір іпотеки припинений постановою Верховного Суду у 2018, а виконавчий напис вчинений у 2011, а тому ПП "Альпіна" не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання за таким.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019, позов задоволено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 19.03.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 921/203/18.

6. Протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 27.03.2019 року у справі № 921/203/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 30.05.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 26.04.2019.

8. Одночасно даною ухвалою зупинено дію рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

9. Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи не надійшло.

10. До початку судового засідання представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі №921/203/18 до розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду пов`язаної справи №500/2183/18.

11. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки вирішення питання пов`язаності двох справ вимагає оцінки фактичних обставин даної справи та фактичних обставин по вищевказаній адміністративній справі, їхній взаємний зв`язок та взаємний вплив.

Разом з тим, в силу ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

12. У судове засідання 30.05.2019 з`явилися представники відповідача, які підтримали касаційну скаргу.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" (скаржник, відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 921/203/18, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідач вказує, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Разом з тим, після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті судом першої інстанції під час судового засідання 16.10.2018, тобто з пропуском встановленого строку, прийнято подані позивачем докази, а саме: витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень від 16.10.2018, відповідно до яких іпотеку та обтяження було припинено 10.10.2018. При цьому скаржник вважає, що ПП "Альпіна" не надало суду належного обґрунтування неможливості подання зазначених витягів у вказаний судом строк з причин, що не залежали від нього, а судом безпідставно в порушення статей 13, 80 ГПК України поновлено строк для подання таких доказів та покладено вказані докази в основу рішення.

Також, на думку скаржника, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Тернопільським окружним адміністративним судом справи №500/2183/18 за позовом ПАТ "Ощадбанк" до державного реєстратора про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та припинення обтяження.

Відповідач вважає, що існування запису в реєстрі про припинення договору іпотеки не позбавляє іпотекодержателя доводити в суді обставини дійсності іпотеки. При цьому, скаржник посилається на висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" вказує, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/17 договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 22.06.2009 ні не змінено, ні не визнано судом розірваним.

На думку скаржника, судами не враховано норми статей 509, 526 ЦК України, а також невірно застосовано норми ст. 526 ЦК України, виходячи зі змісту яких кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку належним чином. Крім того, не прийнято до уваги, що чинним законодавством встановлено виключний перелік підстав, що припиняють зобов`язання сторін (статті 599-609 ЦК України), жодна з я яких у даній справі не настала.

Відповідач вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основними зобов`язаннями і лише ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, яке вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" посилається на висновки, викладені у науково-правовому експертному висновку від 19.06.2018, наданому Київським регіональним центром Національної академії правових наук України.

Скаржник вважає, що припинення іпотечного договору за рішенням суду не є підставою для припинення основного зобов`язання, забезпеченого предметом іпотеки, а наявність судового рішення про визнання договору іпотеки припиненим не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також на думку відповідача, оскаржуваний виконавчий напис підлягає виконанню, оскільки припинення іпотечного договору за цим зобов`язанням не припиняє право іпотекодержателя, як кредитора, який реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки за невиконаними зобов`язаннями за основним договором до припинення іпотечного договору.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

15. 23.06.2005 ВАТ Державний ощадний банк України (іпотекодержатель) та ПП Альпіна (іпотекодавець) уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А., зареєстрований в реєстрі за №4947 (том 1,а.с. 8-11), відповідно до умов якого іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливають з договорів відновлювальної кредитної лінії, укладених 21.06.2005 з ОСОБА_1 за №4, ОСОБА_2 за №5, ОСОБА_3 за №6, ОСОБА_4 за №7, ОСОБА_5 за №8, ОСОБА_6 за №9, ОСОБА_7 №10, ОСОБА_8 за №11, ОСОБА_9 за №12, ОСОБА_10 за №13, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ. А , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки становить 3 044 530,00 грн. Сторони встановили, що у разі реалізації предмета іпотеки його ціна буде визначатися на день такої реалізації відповідно до цін, які склалися на ринку (п. 1.4 договору іпотеки).

Згідно з п. 6.1 договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором.

Відповідно до п.6.2 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов`язання за кредитними договорами в повному обсязі (п. 9.1 договору).

16. Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я 12.08.2011 вчинено на договорі іпотеки від 23.06.2005 виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №2331, про звернення стягнення на приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, що належить на праві приватної власності ПП Альпіна , для задоволення вимоги банку у розмірі 3 500 846,67 грн за рахунок коштів, отриманих від реалізації даного приміщення. Виконавчий напис має бути пред`явлений до виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

17. Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, позов ПП "Альпіна" задоволено та визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, які укладені ПП "Альпіна" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" (том 1,а.с. 13-23).

18. При задоволенні позову Верховний Суд виходив з того, що виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 неодноразово пред`являвся до виконання (постановою від 19.08.2011 відкрито виконавче провадження ВП 28214856, постановою від 05.09.2013 виконавчий документ повернений стягувачеві; постановою від 03.10.2013 відкрито виконавче провадження ВП 39883107, постановою від 28.05.2015 виконавчий документ повернений стягувачеві; постановою від 31.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП 48561505 та в подальшому постановою від 30.09.2016 повернено виконавчий документ стягувачеві) однак, перші, повторні та треті прилюдні торги не відбулися і банк жодного разу не подавав заяви про залишення за собою нереалізованого майна. Відтак на підставі ч.3 ст.49 ЗУ Про іпотеку Верховний Суд визнав припиненим договір іпотеки із змінами і доповненнями.

19. З матеріалів справи вбачається, що постановою від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №2331, вчиненого 12.08.2011 (том 1,а.с. 12).

20. Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень 10.10.2018 на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.06.2005 №4947, а саме: на приміщення загальною площею 831,5 кв.м, під літ. А , яке розташоване за адресою: вул. Гоголя, 5, м.Тернопіль. Ці відомості внесено до вказаних Реєстрів 16.10.2018 (т.1. а.с. 187-188).

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

21. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 №4947 та договір від 22.06.2009 №2566 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Суд вказав, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що у зв`язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, відпали правові підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій на виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, тому виконавчий напис не підлягає виконанню.

Разом з тим, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду справи №500/2183/18 за позовом ПАТ "Ощадбанк" 19.10.2018 до державного реєстратора про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та припинення обтяження, вказавши, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Щодо правового висновку, наданого Київським регіональним центром Національної академії правових наук, суд першої інстанції зазначив наступне: відповідно до ст. 108 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Тобто дана норма містить вичерпний перелік підстав для надання висновку експерта у галузі права.

Наданий відповідачем висновок свідчить про те, що Банком не ставилися перед експертом питання щодо застосування аналогії закону чи застосування аналогії права, оскільки дані правовідносини врегульовані законодавством України.

Надані експертом висновки про відповідальність іпотекодавця (позивача) перед іпотекодержателем (відповідачем), незалежно від рішення суду, яке набрало законної сили, та свідчить про припинення такого зобов`язання, суперечить ст.129-1 Конституції України та ст. 18 ГПК України, згідно яких рішення суду є обов`язковим до виконання.

22. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що матеріалами справи підтверджено, що після прийняття Верховним Судом постанови від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 банк в черговий раз пред`явив виконавчий напис нотаріуса від 12.08.2011 №2331 до виконання. Постановою від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, у зв`язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, правові підстави для виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, відпали і такий напис не підлягає виконанню.

З огляду на викладене апеляційний суд відхилив як необґрунтовані доводи скаржника.

Посилання скаржника на подання позивачем доказів внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень відомостей про припинення договору іпотеки та обтяжень на предмет іпотеки з пропуском встановленого строку, та відхилення судом його клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з оскарження банком внесення цих відомостей до адміністративного суду, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки внесення вказаних відомостей до реєстру є похідним від судового рішення, яким визнано припиненим договір іпотеки, та не впливає на вирішення спору у даній справі.

VІІ. Позиція Верховного Суду

23. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

24. Згідно з п. 19 ч.1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" до нотаріальних дій, які вчиняються нотаріусами, належить вчинення виконавчого напису.

За приписами ст.87 вказаного Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

25. Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

26. Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України:

"Основними засадами судочинства є:

9) обов`язковість судового рішення."

Згідно з ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України:

"Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку."

Відповідно до ст.ст.18, 326 ГПК України в чинній редакції, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом."

В п.37. Рішення по справі "Деркач та Палек проти України" (заяви NN 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року, остаточне з 06.06.2005 року, Європейський Суд зазначив:

"37. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява N 589498/00, п. 34)."

27. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17 , на яку посилається скаржник, викладений наступний правовий висновок:

"7.18. Велика Палата Верховного Суду враховує, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

7.19. Отже, внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса . Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді."

Зазначене повністю підтверджує висновки апеляційного суду, що посилання скаржника на подання позивачем доказів внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень відомостей про припинення договору іпотеки та обтяжень на предмет іпотеки з пропуском встановленого строку та відхилення судом його клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з оскарження банком внесення цих відомостей до адміністративного суду, не беруться до уваги, оскільки внесення вказаних відомостей до реєстру є похідним від судового рішення, яким визнано припиненим договір іпотеки , та не впливає на вирішення спору у даній справі .

Також це додатково підтверджує висновок суду касаційної інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі №921/203/18 до розгляду Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду справи №500/2183/18.

28. Посилання скаржника на висновок Великої Палати ВС, що існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді, не застосоване в даному випадку з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про іпотеку":

"Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду . До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом."

Скаржником не наведено договору, закону або рішення суду, в силу якого в даному випадку продовжує існувати іпотека, після того як постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009.

29. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наслідком припинення зобов`язання є припинення правового зв`язку між сторонами та звільнення від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що після прийняття Верховним Судом постанови від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 банк в черговий раз пред`явив виконавчий напис нотаріуса від 12.08.2011 №2331 до виконання. Постановою від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний, у зв`язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, правові підстави для виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, відпали і такий напис не підлягає виконанню.

З огляду на викладене апеляційним судом обґрунтовано відхилено як необґрунтовані доводи скаржника.

При цьому, касаційний суд не приймає до уваги доводи скаржника, що припинення іпотечного договору за рішенням суду не є підставою для припинення основного зобов`язання, забезпеченого предметом іпотеки, оскільки з`ясування питання припинення саме основного, а не іпотечного, зобов`язання взагалі не є предметом розгляду даної справи.

30. Щодо правового висновку, наданого Київським регіональним центром Національної академії правових наук, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 108 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Тобто дана норма містить вичерпний перелік підстав для надання висновку експерта у галузі права.

Наданий відповідачем висновок свідчить про те, що Банком не ставилися перед експертом питання щодо застосування аналогії закону чи застосування аналогії права, оскільки дані правовідносини врегульовані законодавством України.

Крім того, надані експертом висновки про відповідальність іпотекодавця (позивача) перед іпотекодержателем (відповідачем), незалежно від рішення суду, яке набрало законної сили , та свідчить про припинення такого зобов`язання, суперечить вищенаведеним п.9 ч.2 ст.129, ст.129-1 Конституції України та ст.ст.18, 326 ГПК України, згідно яких рішення суду є обов`язковим до виконання.

31. Також колегія суддів касаційного суду приймає до уваги, що як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, спірний виконавчий напис було вчинено 12.08.2011.

Упродовж 2011-2015 років стягувач (ПАТ "Ощадбанк") неодноразово пред`являв виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 до виконання, а орган виконання проводив прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки.

Однак, перші, повторні та треті прилюдні торги не відбулися і банк жодного разу не подав заяви про залишення за собою нереалізованого майна , у зв`язку з чим постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Тобто позивач мав достатньо часу та можливостей для реалізації власного права на задоволення своїх майнових вимог за рахунок саме іпотечного майна, принаймні шляхом залишення цього майна за собою.

32. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

33. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

34. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 921/203/18 - без змін.

35. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

36. Відповідно до ч.3 ст. 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як було зазначено вище, ухвалою суду від 08.04.2019 зупинено дію рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, дія рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 921/203/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 921/203/18 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський