Постанова

від 19.02.2019 по справі 921/203/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2019 р. м.Львів Справа №921/203/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів Г.Т. Кордюк,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників учасників справи:

позивача : не з'явився,

відповідача : адвоката ОСОБА_2 (ордер на надання правової допомоги від 16.01.2019 №055219),

третьої особи : не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 03.11.2018 №117-20-12/1/1436

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018, повний текст рішення складено 09.11.2018,

у справі № 921/203/18 (суддя Стадник М.С.)

за позовом: Приватного підприємства «Альпіна» , м. Тернопіль

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» , м. Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ОСОБА_3, м. Тернопіль

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ПП Альпіна звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ПАТ Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - ПАТ Ощадбанк ) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про звернення стягнення на приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, розташоване за адресою: вул. Гоголя,5 у м. Тернопіль, вчиненого 12.08.2011 нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого в реєстрі за № №2331.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в забезпечення виконання зобов'язань фізичних осіб за кредитними договорами позивач передав відповідачу в іпотеку згідно з договором іпотеки від 23.06.2005 №4947 приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, розташоване за адресою: вул. Гоголя,5 у м. Тернопіль. У зв'язку з невиконанням фізичними особами - позичальниками умов кредитних договорів вчинено виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 про звернення стягнення на предмет іпотеки -приміщення, яке належить на праві власності ПП Альпіна . Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 №4947 та договір від 22.06.2009 №2566 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Посилаючись на ст.ст. 598, 653 ЦК України, позивач вказує про припинення його обов'язку нести відповідальність за виконання позичальниками своїх зобов'язань та відсутність у стягувача права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, тому виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню. Однак, після прийняття Верховним Судом постанови від 08.05.2018 відповідач звернувся до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, що, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач не визнає припиненими зобов'язання позивача за договором іпотеки, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18 позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2331, вчинений 12.08.2011 нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на приміщення під літ. А , загальною площею 831, 5 кв.м, яке розташоване за адресою: вул. Гоголя, 5 в м. Тернопіль, що належить ПП «Альпіна» . Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2 643грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст. 593, 598, 610, 626, 627 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 1, 3, 17,33, 49 ЗУ Про іпотеку , ст.ст. 39, 62 ЗУ Про виконавче провадження , ст. 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна від 23.06.2005 №4947 та договір від 22.06.2009 №2566 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки. Суд вказав, що наслідком припинення зобов'язання є припинення правового зв'язку між сторонами та звільнення від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Відтак суд дійшов висновку,що у зв'язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, відпали правові підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій на виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, тому виконавчий напис не підлягає виконанню. Суд відмовив у задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду справи №500/2183/18 за позовом ПАТ «Ощадбанк» 19.10.2018 до державного реєстратора про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та припинення обтяження, вказавши, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Скаржник вказує на подання позивачем доказів внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та обтяжень відомостей про припинення договору іпотеки після закриття судом першої інстанції підготовчого провадження, тобто з пропуском встановленого строку, та необґрунтоване його поновлення судом і прийняття цих доказів до розгляду. Крім того, вважає, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Тернопільським окружним адміністративним судом справи №500/2183/18 за позовом ПАТ Ощадбанк до державного реєстратора про визнання протиправними та скасування рішення про реєстрацію відомостей про припинення іпотеки та припинення обтяження. Скаржник вважає, що існування запису в реєстрі про припинення договору іпотеки не позбавляє іпотекодержателя доводити в суді обставини дійсності іпотеки. На підставі ст.ст. 598, 599 ЦК України, ст. 3 ЗУ Про іпотеку скаржник вказує, що припинення іпотечного договору не є підставою для припинення зобов'язань, які виникли до моменту припинення договору, що, на думку скаржника, означає безспірне право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості основних позичальників.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач вказує, зокрема, що позивач вже скористався своїм правом довести обставини дійсності іпотеки, результатом якого є постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7, якою визнано договір іпотеки від 23.06.2005 №4947 припиненим.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 у справі № 921/203/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою від 10.01.2019 призначено розгляд справи на 05.02.2019.

Ухвалою від 05.02.2019 розгляд справи відкладено на 19.02.2019.

У судовому засіданні 19.02.2019 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в позові.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2019 підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та надав усні пояснення. У судове засідання 19.02.2019 позивач не забезпечив явки свого представника , хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Третя особа (ОСОБА_3Я.) не з'явилася в судове засідання, надіслані на її адресу ухвали суду повернені відділенням поштового зв'язку з довідкою за закінченням встановленого терміну зберігання ( за незапитом ).

Згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

23.06.2005 ВАТ Державний ощадний банк України (іпотекодержатель) та ПП Альпіна (іпотекодавець) уклали договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №4947 (том 1,а.с. 8-11), відповідно до умов якого іпотекодавець, як майновий поручитель боржників, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливають з договорів відновлювальної кредитної лінії, укладених 21.06.2005 з ОСОБА_5 за №4, ОСОБА_6 за №5, ОСОБА_7 за №6, ОСОБА_8 за №7, ОСОБА_9 за №8, ОСОБА_10 за №9, ОСОБА_11 №10, ОСОБА_12 за №11, ОСОБА_13 за №12, ОСОБА_14 за №13, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності цегляне приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ. А , що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль.

Вартість предмета іпотеки визначена шляхом проведення оцінки предмета іпотеки становить 3 044 530,00 грн. Сторони встановили, що у разі реалізації предмета іпотеки його ціна буде визначатися на день такої реалізації відповідно до цін, які склалися на ринку (п. 1.4 договору іпотеки).

Згідно з п. 6.1 договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором.

Відповідно до п.6.2 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення господарського суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов'язання за кредитними договорами в повному обсязі (п. 9.1 договору).

Приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_3Я 12.08.2011 вчинено на договорі іпотеки від 23.06.2005 виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за №2331, про звернення стягнення на приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, що належить на праві приватної власності ПП Альпіна , для задоволення вимоги банку у розмірі 3 500 846,67 грн за рахунок коштів, отриманих від реалізації даного приміщення. Виконавчий напис має бути пред'явлений до виконання до відповідного відділу державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.08.2017, позов ПП "Альпіна" задоволено та визнано припиненими договір іпотеки нерухомого майна №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, які укладені ПП "Альпіна" та ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Тернопільське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України" (том 1,а.с. 13-23).

При задоволенні позову Верховний Суд виходив з того, що виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 неодноразово пред'являвся до виконання (постановою від 19.08.2011 відкрито виконавче провадження ВП 28214856, постановою від 05.09.2013 виконавчий документ повернений стягувачеві; постановою від 03.10.2013 відкрито виконавче провадження ВП 39883107, постановою від 28.05.2015 виконавчий документ повернений стягувачеві; постановою від 31.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП 48561505 та в подальшому постановою від 30.09.2016 повернено виконавчий документ стягувачеві) однак, перші, повторні та треті прилюдні торги не відбулися і банк жодного разу не подавав заяви про залишення за собою нереалізованого майна. Відтак на підставі ч.3 ст.49 ЗУ Про іпотеку Верховний Суд визнав припиненим договір іпотеки із змінами і доповненнями.

З матеріалів справи вбачається, що постановою від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса №2331, вчиненого 12.08.2011 (том 1,а.с. 12).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень 10.10.2018 на підставі постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяження на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.06.2005 №4947, а саме: на приміщення загальною площею 831,5 кв.м, під літ. А , яке розташоване за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль. Ці відомості внесено до вказаних Реєстрів 16.10.2018 (т.1. а.с. 187-188).

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника скаржника, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав .

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель (кредитор за основним зобов'язанням) має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.

За приписами ст.11 ЗУ Про іпотеку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з п. 19 ч.1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" до нотаріальних дій, які вчиняються нотаріусами, належить вчинення виконавчого напису.

За приписами ст.87 вказаного Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання фізичними особами - позичальниками своїх зобов'язань за кредитними договорами позивач та відповідач уклали договір іпотеки від 23.06.2005 №4947, за яким позивач передав відповідачу в іпотеку належне йому приміщення загальною площею 831,5 кв.м, зазначене в плані під літ. А , що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль. У зв'язку з невиконанням позичальниками ( фізичними особами) зобов'язань за кредитними договорами 12.08.2011 приватний нотаріус вчинив на договорі іпотеки від 23.06.2005 виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2331, відповідно до якого звернено стягнення на приміщення під літ. А , загальною площею 831,5 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Гоголя, 5, за рахунок коштів, отриманих від реалізації даного приміщення, задовольнити вимоги банку в розмірі 3 500 846,67 грн.

Упродовж 2011-2015 років стягувач ( ПАТ Ощадбанк ) неодноразово пред'являв виконавчий напис від 12.08.2011 №2331 до виконання, а орган виконання проводив прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки. Однак, перші, повторні та треті прилюдні торги не відбулися і банк жодного разу не подав заяви про залишення за собою нереалізованого майна, у зв'язку з чим постановою Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 визнано припиненими договір іпотеки №4947 від 23.06.2005 і договір №2566 від 22.06.2009 про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Отже, факт припинення договору іпотеки №4947 від 23.06.2005 із змінами і доповненнями не потребує повторного доказування.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наслідком припинення зобов'язання є припинення правового зв'язку між сторонами та звільнення від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що після прийняття Верховним Судом постанови від 08.05.2018 у справі №921/768/16-г/7 банк в черговий раз пред'явив виконавчий напис нотаріуса від 12.08.2011 №2331 до виконання. Постановою від 06.06.2018 відкрито виконавче провадження №56544201 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, у зв'язку з припиненням договору іпотеки за судовим рішенням, яке набрало законної сили, правові підстави для виконання виконавчого напису, вчиненого на договорі іпотеки, відпали і такий напис не підлягає виконанню.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника та вважає рішення суду першої інстанції про визнання виконавчого напису нотаріуса від 12.08.2011 №2331 таким, що не підлягає виконанню, законним і обґрунтованим.

Посилання скаржника на подання позивачем доказів внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та про реєстрацію обтяжень відомостей про припинення договору іпотеки та обтяжень на предмет іпотеки з пропуском встановленого строку, та відхилення судом його клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з оскарження банком внесення цих відомостей до адміністративного суду, не беруться до уваги, оскільки внесення вказаних відомостей до реєстру є похідним від судового рішення , яким визнано припиненим договір іпотеки, та не впливає на вирішення спору у даній справі.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.10.2018 у справі № 921/203/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. 288-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 27.02.2019.

ОСОБА_15 Хабіб

Судді Г.Т. Кордюк

ОСОБА_1