Рішення

від 01.11.2018 по справі 159/947/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/947/18

Провадження № 2/159/494/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

з участю позивачів: ОСОБА_1 (вона ж - представник позивача ОСОБА_2), ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія , ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5, товариство з додатковою відповідальністю страхове товариство "Домінанта , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат, та позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 26.02.17 р. звернулись до суду із спільною позовною заявою та кожна - із своїми - позовними вимогами (а. с. 3 - 13), та просять: представник позивача ОСОБА_2 - адвокат - стягнути з відповідача - юридичної особи - на користь його довірительки майнову та моральну шкоду; позивач ОСОБА_3 - стягнути з відповідача - юридичної особи - на її користь майнову шкоду; позивач ОСОБА_1 - стягнути з відповідача - юридичної особи - на її користь моральну шкоду, що заподіяно усім трьом позивачам у справі внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП). Позовні вимоги обгрунтовано тим, що о 12 год. 19.02.17 р. на 297 км автомобільної дороги (далі - а/д) Київ - Харків - Довжанський третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5 - керуючи автомобілем марки Isuzu , д. н. з. НОМЕР_8, належним ОСОБА_4, у порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), не вибрав безпечної швидкості та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки Citroen , д. н. з. НОМЕР_9, належним позивачеві ОСОБА_2. Внаслідок ДТП обидва вказані вище транспортні засоби (далі - т/з) зазнали механічних ушкоджень. Зіткненням автомобілів позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_3 було завдано ушкоджень здоров я - тілесних ушкоджень. Водій автомобіля марки Isuzu працює у відповідача - юридичної особи - і займається перевезенням продукції. За постановою Яготинського райсуду Київської області від 07.04.17 р. у справі № 382/473/17 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але справу закрито з врахуванням ст. 38 КУпАП. За висновком № 102 від 04.04.17 р. експертного автотоварознавчого дослідження для визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки Сітроен в результаті його пошкодження при ДТП, такий складає 187 110 грн.. Покликаючись на ст. ст. 16, 22, 386, ч. 1 ст. 1 187, ст. ст. 1 166, 1 188, ч. 1 ст. 1 178, ст. ст. 1 192, 23 ЦК України, позивачі зазначають, що моральна шкода, завдана позивачеві ОСОБА_2, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв язку з пошкодженням її майна до стану економічної недоцільності відновлення; моральна шкода, завдана іншими позивачам у справі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких кожна з них зазнали у зв язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями, що призвело до лікування; у негативному впливі на їх психологічне здоров я; у вимушених змінах у їх нормальному житті, зміні нормального сну; зазначили, що вони тривалий час не могли повноцінно відпочивати та відновити сили. Покликаючись на ч. 2 ст. 1 167 ЦК України, позивачі просять: стягнути з відповідача - юридичної особи - на користь позивача ОСОБА_2 - 187 110 грн. майнової та 67 014 грн. моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_3 - 12 344 грн. 43 коп. майнової шкоди та 33 507 грн. моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_3 - 33 507 грн. морально шкоди, що завдано їм ДТП.

За ухвалою судді від 27.02.18 р. вказану вище позовну заяву було залишено без руху (а. с. 49).

05.03.18 р. позивачами було усунуто недоліки їх позовної заяви.

За ухвалою суду від 06.03.18 р. справу було прийнято до провадження у спрощеному позовному провадженні із залученням до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5, та повідомленням учасників справи (а. с. 74, 75).

30.05.18 р. до суду надійшов відзив відповідача - юридичної особи - на позовну заяву (а. с. 108, 109). Останній позову не визнав та свої заперечення проти позовних вимог позивачів обгрунтував тим, що третя особа у справі - ОСОБА_5 - ніколи не був і не є його працівником, та позивачами цей факт не належно доведений. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

За ухвалою суду від 30.05.18 р. було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ТзОВ СТ Домінанта (а. с. 114).

За ухвалою суду від 10.08.18 р. було залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_4 (а. с. 140).

13.09.18 р. до суду надійшов відзив відповідача - фізичної особи - на позовну заяву (а. с. 149 - 159). Останній позову не визнав та свої заперечення проти позовних вимог позивачів обгрунтував тим, що о 12 год. 10 хв. 19.02.17 р. на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанський третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5 - керуючи автомобілем марки Isuzu , д. н. з. НОМЕР_8, у порушення п. 12.1 ПДР України не вибрав безпечної швидкості, щоб постійно контролювати т/з, та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки Citroen , д. н. з. НОМЕР_9, належним позивачеві ОСОБА_2. Внаслідок ДТП обидва вказані вище т/з зазнали механічних ушкоджень, а позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ушкодження здоров я. Аналізуючи доводи позовної заяви та дані постанови Яготинського райсуду Київської області щодо третьої особи у справі - ОСОБА_5, заперечує, що за шкоду має відповідати відповідач - юридична особа - як роботодавець ОСОБА_5. Зазначає, що позивачами не доведено тієї обставини, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем - юридичною особою. ОСОБА_5 як громадянин України надавав послуги з перевезення відповідачеві - юридичній особі - за цивільно - правовим договором про надання послуг водія - експедитора № 19/08К від 19.08.16 р. (далі - договір про надання послуг). За договором про надання послуг виконавець зобов язувався надавати комплекс послуг з організації та здійснення перевезень вантажів автомобілями, використовуючи автотранспорт замовника, а останній - оплатити ці послуги. За п. 1. 3 договору про надання послуг, ОСОБА_8 у тимчасове користування було надано для здійснення перевезень вказаний вище автомобіль. Тому вважає, що трудові відносини між відповідачем - юридичною особою та ОСОБА_5 не виникли. Покликаючись на ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ст. 901 ЦК України, зазначає, що доводи позивачів у тій їх частині, що на час ДТП ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ Київська м ясна технологічна компанія , до уваги братись не можуть. Зазначає, що згідно з п. 2.1 договору про надання послуг, виконавець повинен контролювати умови перевезення вантажу, зазначені у заявці; нести повну відповідальність за збереження вантажу від моменту його прийняття від вантажовідправника до моменту передачі його вантажодержувачеві; дотримуватись ПДР, безпеки руху, відповідати за наслідки ДТП та виконувати всі надані інструкції, забезпечувати збереження ТМЦ, що надані замовником, з моменту отримання та до моменту їх передачі у пункті призначення. Згідно з п. п. 5.7, 5.8 договору про надання послуг, виконавець є матеріально - відповідальною особою і приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому замовником матеріальних цінностей та автотранспорту. Замовник не несе відповідальності за насідки ДТП, що стались з вини виконавця. Покликаючись на ч. 1 ст. 1 166 ЦК України, зазначає, що за шкоду, спричинену ДТП, повинен відповідати ОСОБА_5, який визнаний винуватим у скоєнні ДТП. Зазначає, що на момент ДТП цивільно - правова відповідальність відповідача - юридичної особи була застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю Страхове товариство Домінанта згідно із страховим полісом серії НОМЕР_10. Покликаючись на п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. 1 194 ЦК України, зазначає, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за таким договором, можливе за умови, що згідно з таким договором та вказаним вище Законом у страховика не виник обов язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання у повному обсязі обов язку відшкодування шкоди на відповідачів суперечитиме меті інституту страхування цивільно - правової відповідальності. Позивачі мають можливість звернутись до вказаного вище страховика за виплатою страхового відшкодування. Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, зазначає, що витрати останньої на суму 8 000 грн. документально не підтверджені. Покликаючись на ч. 2 ст. 23 ЦК України, зазначає, що позивачі не доведи належно своїх втрат немайнового характеру з вини відповідача, тому вважає такі вимог необґрунтованими та безпідставними. Покликаючись на ст. ст. 1 166, 1 187 ЦК України, зазначає, що таку шкоду мав відшкодовувати ОСОБА_5. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з явилась, хоча належно повідомлена. Про причини неявки суду не повідомила.

Представник позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні ***позовні вимоги своєї довірительки підтримав повністю, просить її позовні вимоги задовольнити. Надав суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Надалі - у судове засідання не з явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив. Попередньо подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що позов підтримує повному обсязі та просить позов задовольнити.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судовому засіданні свої позовні вимоги, кожна зокрема, підтримали, просять їх позовні вимоги задовольнити. Надали суду пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача - юридичної особи - у судове засідання 01.11.18 р. не з явився, хоча вказаний вище відповідач - належно повідомлений. У судовому засіданні 03.10.18 р. позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення, аналогічні доводам відзиву вказаного вище відповідача на позовну заяву.

Відповідач - фізична особа - та його представник - адвокат - у судове засідання 01.11.18 р. не з явився, хоча вказаний вище відповідач - належно повідомлений. У судовому засіданні 03.10.18 р. позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення, аналогічні доводам відзиву вказаного вище відповідача на позовну заяву. Суду також зазначив, що третя особа у справі - ОСОБА_5 - 19.02.17 р. - у вихідний день - взяв автомобіль для власних потреб.

Третя особа - фізична особа - у судове засідання не з явилась, хоча належно повідомлена. Про причини неявки суду не повідомила. Пояснення щодо позову або відзиву на позовну заяву не подала.

Представник третьої особи - юридичної особи - у судове засідання не з явився, хоча вказана вище третя особа - належно повідомлена. Про причини неявки свого представника суду не повідомила. Пояснення щодо позову або відзиву на позовну заяву не подала.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з явились.

Суд, заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 та представника позивачів - адвоката, представника відповідачів - адвоката, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - підставні та підлягають до часткового задоволення; позовні вимоги позивача ОСОБА_1 - безпідставні та до задоволення не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Як слідує із змісту ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої вона винесена, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, саме цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як слідує з копії постанови слідчого Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУ НП у Полтавській області від 27.02.17 р. про закриття кримінального провадження № 120 171 703 100 000 57, що внесене до ЄРДР 20.02.17 р. за ч. 1 ст. 286 КК України, кримінальне провадження за фактом ДТП було закрито. В ході досудового розслідування свідок ОСОБА_1 - позивач у розглядуваній справі - показала, що вона 19.02.17 р. як водій автомобіля марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_9, разом із ОСОБА_3 - позивачем у розглядуваній справі, яка являлась пасажиром рухались по а/д Київ - Харків - Довжанский у напрямку м. Києва та зупинилась на узбіччі на 297 км. Коли вона знаходилась біля переднього лівого колеса, а ОСОБА_3 - перед автомобілем, вона почула удар об задню частину свого автомобіля іншим автомобілем, що рухався у попутньому напрямку. Від цього удару її автомобіль зрушився уперед та ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. Автомобіль, що зіткнувся з автомобілем позивача ОСОБА_1, був під керуванням третьої особи у розглядуваній справі. За висновком СМЕ № 38 від 24.02.17 р., ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров я (а. с. 15, 16).

Вказана вище постанова слідчого не оскаржена.

З копії витягу з ЄРДР від 21.02.17 р. слідує, що відомості за ч. 1 ст. 286 КК України було внесено у ЄРДР 20.02.17 р. з фабулою, аналогічною викладеній у вказаній вище постанові слідчого.

З копій постанов судді Яготинського райсуду Волинської області від 07.04.17 р. та від 21.04.17 р., у справі № 382/473/17 провадження № 3/382/139/17 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5, що набрала законної сили, відповідно, 18.04.17 р., 21.04.17 р., вбачається, що третя особа у розглядуваній справі визнана винуватою у тім, що о 12 год. 10 хв. 19.02.17 р., він на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанский, керуючи автомобілем марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_9 , у порушення п. п. 12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості, щоб постійно контролювати т/з, та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_8. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Тим самим ОСОБА_5 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП.

Вказана вище постанова судді не оскаржена.

Аналізуючи вказані вище постанови, суд вважає, що у постанові судді Яготинського райсуду Волинської області від 07.04.17 р. та від 21.04.17 р., у справі № 382/473/17 провадження № 3/382/139/17 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5, допущено описку в частині зазначення державних реєстраційних номерів вказаних вище т/з і слід приймати до уваги, що: автомобіль марки USUZU має д. н. з. - НОМЕР_8; автомобіль марки CITROEN має д. н. з. - НОМЕР_9.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що о 12 год. 10 хв. 19.02.17 р. на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанский мала місце ДТП, учасниками якої стали третя особа у справі ОСОБА_5 як водій автомобіля марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_8, належного відповідачеві ОСОБА_4, та позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3 як, відповідно, водій та пасажир автомобіля марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_9, належного позивачеві ОСОБА_2. Внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а пасажир автомобіля марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_9, - позивач ОСОБА_3 - тілесних ушкоджень.

Як слідує з копії постанови слідчого Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУ НП у Полтавській області від 27.02.17 р. про закриття кримінального провадження № 120 171 703 100 000 57, що внесене до ЄРДР 20.02.17 р. за ч. 1 ст. 286 КК України, у ході досудового розслідування встановлено, що зіткнення допущено водієм вантажного автомобіля марки USUZU має д. н. з. - НОМЕР_8, - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який у вказаний вище час рухався у напрямку м. Києва по а/д Київ - Харків - Довжанський, на 297 км. Під час допиту позивач ОСОБА_1 як свідок показала, що вона як водій припаркувала автомобіль марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_9, на узбіччі на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанський, щоб замінити спущене переднє ліве колесо та разом із ОСОБА_6 під час зіткнення перебувала біля переднього лівого колеса, а пасажир автомобіля - позивач у справі ОСОБА_3 - перед автомобілем та отримала тілесні ушкодження (а. с. 15, 16).

Суд враховує, що відповідно до копії першопочаткових пояснень ОСОБА_5 від 19.02.17 р. поліції, він зазначив, що працює водієм у ТОВ Київська м ясна технологічна компанія , займається перевезенням м ясної продукції у різні регіони України, працює на вказаному вище вантажному автомобілі. Його автомобіль повністю технічно справний. О 23 год. 20 хв. 18.02.17 р. він виїхав із с. Супоївки Київської області і рухався до м. Дніпропетровська, куди приїхав о 07 год.. До 08 год. він відпочивав та вивантажився, рушив у с. Супоївку Київської області. Він рухався по а/д Київ - Харків у напрямку м. Києва. Коли він скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем, то побачив, що попереду мікроавтобуса лежала дівчина, біля цього автомобіля знаходилась жінка та молодий чоловік. Прибула швидка меддопомога та поліція (а. с. 17).

З копій постанов судді Яготинського райсуду Волинської області від 07.04.17 р. та від 21.04.17 р., у справі № 382/473/17 провадження № 3/382/139/17 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_5, що набрали законної сили, відповідно, 18.04.17 р., 21.04.17 р., вбачається також, що ОСОБА_5 працює водієм у ТОВ Київська м ясна технологічна компанія (а. с. 19, 20).

Суд враховує, що ОСОБА_5 ні поліції 19.02.17 р., ні у суді під час розгляду справи щодо нього за ст. 124 КУпАП, не зазначав, що він не працює у ТОВ Київська м ясна технологічна компанія водієм, а є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, яка надає останньому послуги з організації та перевезення вантажів за цивільно - правовим договором.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що на момент ДТП третя особа у справі - ОСОБА_5 - працював водієм у відповідача - юридичної особи і їх правовідносини не були цивільно - правовими, мали характер фактичних трудових правовідносин.

До такого висновку суд схилився, проаналізувавши зміст договору про надання послуг та дані про особу третьої особи у справі - ОСОБА_5 - як винуватця ДТП.

Так, між третьою особою у справі - ОСОБА_5 як фізичною особою - та

відповідачем - юридичною особою, 19.08.16 р. було укладено вказаний вище договір № 19/8К Про надання послуг водія - експедитора (а. а. 160 - 165), за умовами якого третя особа у справі - ОСОБА_5 - як виконавець зобов'язався надавати комплекс послуг з організації та здійснення перевезень вантажів автомобілями, використовуючи автотранспорт замовника, за оплату. Зокрема, виконавець має здійснювати організацію перевезення вантажів відповідно до законодавства, мати діючу санітарну книжку водія, санітарний паспорт на автомобіль, виконувати всі доручення, надані по телефону, якісно; здійснювати участь та контроль по складанню актів, заповненню ТТН, нести повну відповідальність за збереження вантажу від моменту його прийняття до моменту передачі вантажоодержувачеві, утримувати автомобіль у справному та належному стані, своєчасно проводити техогляди автомобіля, відповідати за наслідки ДТП, що сталась з його вини та при цьому - повідомивши замовника про ДТП, - виконувати надані ним інструкції; забезпечити збереження вантажу, ін. товаро - матеріальних цінностей, своєчасно заповнювати та здавати маршрутні листи, складати та підписувати акти виконаних робіт, мати відповідну кваліфікацію, виконувати ПДР України, перевіряти техстан автомобіля перед виїздом на лінію. Вартість послуг сторони визначають пропорційно тоннажеві вантажу, акти наданих послуг сторони складають та підписують після кожного здійсненого перевезення, оплата послуг здійснюється за актом наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів чи через касу замовника, останній здійснює сумісний із виконавцем послуг контроль щодо витрат пально - мастильних матеріалів на підставі відповідних документів обліку по роботи автомобіля. Виконавець є матеріально - відповідальною особою. Факт надання таких послуг стверджується актом виконаних робіт (наданих послуг), підписам сторонами договору. Строк дії договору встановлено до 31.12.16 р. з можливістю пролонгації.

Тобто, вказаним вище договором досить детально врегульовано процес організації трудової діяльності третьої особи у справі - ОСОБА_9, відсутні ознаки виконання роботи - надання послуг - на власний ризик, предметом договору не являється індивідуально - визначена робота чи виконання певного визначеного обсягу робіт (послуг) і предметом цього договору є процес праці ОСОБА_5, а не її кінцевий результат.

Тому суд вважає, що договором про надання послуг як цивільно - правовою угодою його сторонами було прикрито фактичний трудовий договір (трудові правовідносини) між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія - відповідачем - юридичною особою у справі, що існував на момент ДТП.

ВС у постанові від 08.05.18 р. у справі № 127/21595/16-ц роз'яснив, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно -правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, а метою договору є отримання певного матеріального результату .

Підрядник, який працює згідно з цивільно - правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально - визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно - правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Зміст же аналізованого договору на виконання послуг вказує на те, що предметом цього договору є процес праці ОСОБА_5, а не її кінцевий результат. Жодним пунктом договору не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, що підлягали б вимірюванню та повинні бути відображеними в акті їх приймання. Відсутні і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати ОСОБА_5 як виконавець юридичній особі як замовникові; не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Відповідач - юридична особа, заперечуючи проти позову, разом з тим не надав суду переконливих доказів в частині тих своїх доводів, що між ним та ОСОБА_5 існують саме цивільно - правові, а не трудові відносини, як то

акти виконаних робіт за договором про надання послуг, що були б складеними сторонами цього договору; докази щодо системи оплати праці (наданих послуг) тощо.

Доводами на користь такого висновку суду є положення п. 5.7 договору про надання послуг, за яким виконавець є матеріально - відповідальною особою і приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому замовником матеріальних цінностей та автомобільного транспорту.

Підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначає Кодекс законів про працю України. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, з яким вони перебувають у трудових відносинах (ст. 130 КЗпП України). Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є (і ці умови повинні виконуватись одночасно):

1) порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків;

2) нанесення прямої дійсної шкоди;

3) вина в діях або бездіяльності працівника;

4) прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Перелік посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, перевезення, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.77 № 447/24.

Поняття працівник розкрито у ст. 1 закону Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , за якою працівник - це фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Підставою трудових правовідносин є трудовий договір.

У ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним навіть тоді, коли наказу чи розпорядження про прийняття на роботу не було видано, але працівника фактично допущено до роботи з відома власника.

Та обставина, що відповідачеві - юридичній особі було відомо про виконання ОСОБА_5 роботи по перевезенню вантажів, зокрема, і у день ДТП, хоча укладення трудового договору завуальовано цивільно - правовою угодою, сумніву у суду не викликає.

Зокрема, слова в ч. 1 ст. 130 КЗпП України про те, що працівники несуть матеріальну відповідальність означають, що матеріальна відповідальність може бути покладена на будь - якого працівника, який уклав трудовий договір з підприємством, установою, організацією. Не може відповідати перед підприємством, установою чи організацією працівник, який не перебуває з ним у трудових правовідносинах.

Доводами на користь такого висновку суду є також положення п. п. 3.1, 4.5 договору про надання послуг, за якими виконавець має перевіряти техстан автомобіля перед виїздом на лінію, забезпечувати його техстан та обладнання (хоча автомобіль надається замовником) відповідно до вимог стандартів за чинним законодавством; а контроль за оформленням документації щодо витрат пально - мастильних матеріалів здійснюється за згодою сторін на підставі відповідних документів, згідно з якими здійснюється облік роботи автомобіля.

Наведене вище свідчить, що виконавець послуг за вказаним вище договором являється фізичною особою - підприємцем, який здійснює свою діяльність на власний ризик.

Не заслуговують на увагу суду, з огляду на наведене вище, і пояснення представника відповідачів у тій їх частині, що третя особа у справі - ОСОБА_5 - 19.02.17 р. - у вихідний день - взяв автомобіль для власних потреб. Так, саме у с. Супоївці (вул. Нова, 1), що була відправною і кінцевою точкою маршруту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5, розташований виробничий підрозділ відповідача - юридичної особи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому, зокрема, майнової шкоди.

За змістом ст. 1 166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. Ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За ст. 1 187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1 188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1 192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1 187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

За змістом ст. 1 195 ЦК України, юридична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків тощо.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з - автомобіля марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_8, він належить ОСОБА_4.

Однак, ОСОБА_4 як директор ТзОВ Київська м ясна технологічна компанія , яв власник вказаного вище автомобіля використовував його у діяльності товариства і на момент ДТП автомобіль використовувався (експлуатувався) саме цим товариством на законній підставі (відповідно до ст. 627 ЦК України).

Таким чином відповідач - юридична особа на відповідній правовій підставі володіє тим транспортним засобом, що став учасником ДТП 19.02.17 р., та як особа, яка використовувала цей автомобіль як джерело підвищеної небезпеки у своїй діяльності, має відповідати за завдану шкоду, зокрема, за позовними вимогами позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині стягнення майнової шкоди, завданої ДТП.

Тому за позовними вимогами позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині стягнення майнової шкоди, завданої ДТП, відповідач - фізична особа відповідальності нести не має. Відповідальність за цими вимогами має нести відповідач - юридична особа як роботодавець ОСОБА_5 - винуватця ДТП.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з - автомобіля марки Citroen , д. н. з. НОМЕР_9, він належить позивачеві ОСОБА_2.

Так, як стверджується копією висновку № 102 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Citroen Jumper, р. н. НОМЕР_9 в результаті його пошкодження при ДТП від 04.04.17 р., з ремонтною калькуляцією від 04.04.17 р. та протоколом техогляду колісного т/з № 102 від 31.03.17 р., складеного Центром після аварійного захисту Авто експрес - сервіс , вартість матеріального збитку, завданого власникові цього автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП визначається рівним його ринковій вартості на момент цього пошкодження і складає 187 110 грн. (а. с. 31 - 46).

Як стверджується копією висновку експерта № 38 від 24.02.17 р. проведеної СМЕ неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3, перед експертом було поставлено питання про те, чи є у потерпілої тілесні ушкодження, та якщо - так, то який їх характер, кількість, локалізація і механізм утворення, давність та чи могли вони утворитись 19.02.17 р. в результаті ДТП, який ступінь їх тяжкості. При цьому до відома експерта було доведено обставини справи, що є аналогічними наведеним у вказаній вище постанові слідчого; надано медкарту стацхворого Решетилівської ЦРЛ, відділення при госпіталізації, згідно з якою ОСОБА_3 була госпіталізована в стаціонар о 14 год. 10 хв. 19.02.17 р.; виписана - забрана рідними 20.02.17 р. з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій шийного відділу хребта, грудної клітки, колінних суглобів - для подальшого лікування за місцем проживання. У останньої відмічені: черепно - мозкова травма, струс мозку, садна в області голови та кінцівок, що утворились в результаті дії тупих предметів, чи ударів об такі, можливо в строк, вказаний вище, і у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров я.

Вищенаведене стверджується і копією виписки № 117 з медкарти стацхворого Ковельської міської лікарні від 20.02.17 р. на ім я неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3.

Як вбачається з копій довідок: № 213 від 13.03.17 р., виданої Ковельським МТМО; № 115 від 22.03.17 р., виданої Ковельською ЦРП, позивач ОСОБА_3 у зв язку з отриманими тілесним ушкодженнями була тимчасово непрацездатною в період з 13.03.17 р. по 16.03.17 р., з 22.03.17 р. по 31.03.17 р..

Відповідно до копій фіскальних чеків про придбання медпрепаратів, ліків та витрат на оплату медпослуг в період з 21 по 25 лютого 2017 р., що надані позивачем ОСОБА_3 на підтвердження понесених нею майнових витрат у зв язку з лікуванням після отриманих внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, такі витрати складають загальну суму 4 314 грн. 43 коп..

Тому суд вважає встановленим, що третя особа як працівник відповідача - юридичної особи у справі в момент ДТП керувала автомобілем марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_8, належним відповідачеві ОСОБА_4, позивач ОСОБА_1 - являлась водієм, а позивач ОСОБА_3 - пасажиром автомобіля марки Citroen , д. н. з. НОМЕР_9.

Суд вважає, що відповідачем - юридичною особою не доведено суду, що майнова шкода внаслідок ДТП завдана позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не її працівником.

При цьому майнові збитки, завдані позивачеві ОСОБА_2 підлягають стягненню з відповідача - юридичної особи - у повному обсязі як такі, що переконливо стверджені матеріалами справи. Майнові збитки, завдані позивачеві ОСОБА_3 підлягають стягненню з відповідача - юридичної особи - частково у тій їх частині, що переконливо стверджені матеріалами справи. Оскільки доказів понесення таких витрат в сумі 8 000 грн. позивачем ОСОБА_3 суду не надано, суд вважає, що позовні вимоги цього позивача в частині стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню частково, а саме: лише в сумі документально доведених витрат в розмірі 4 314 грн. 43 коп..

Відповідно до копії медкарти амбулаторного хворого на ім я потерпілої ОСОБА_1, остання 01.03.17 р. також зверталась на травмпункт Ковельської ЦРЛ з приводу закритого оскольчатого в/суглового перелому основної фаланги V пальця лівої кисті зі сміщенням, у зв язку з чим було зроблено рентгенограму, застосовано фіксацію у гіпсовій пов язці, зроблено лікарські призначення.

Тобто, і позивачем ОСОБА_1 було отримано вказані вище тілесні ушкодження.

Як слідкує з копії матеріалів медкарти амбулаторного хворого на ім я позивача ОСОБА_1, у останньої з 01.03.17 р. по 06.03.17 р. діагностовано закритий оскольчатий в/суглобовий перелом основної фаланги V пальця лівої кисті зі зміщенням, з приводу чого проведено фіксацію у гіпсовій пов язці на 3 тижні з лікувальними призначеннями; наявна гіпсова пов язка, що не порушена. Останній медогляд від 22.03.17 р.., де відмічено про те, що гіпсову пов язку паціент вже зняла самостійно, рухи у пошкодженій фаланзі обмежені.

Як слідкує з копії виписки № 117 із медкарти стаціонарного хворого на ім я позивача ОСОБА_3, у останньої 19.02.17 р. діагностовано ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітки шийного відділу хребта, осадження шкірних покривів колінних суглобів, кистей, потиличної ділянки голови справа. Виписана 20.02.17 р..

Як слідує з копії висновку СМЕ № 38 від 24.02.17 р., у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: ЗЧМТ, струс головного мозку, садна в області голови та кінцівок, що утворились в результаті дії тупих предметів, чи ударів об такі, можливо в строк та при обставинах, вказаних у постанові слідчого, і у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров я.

Як слідує з копії довідки № 213 про тимчасову непрацездатність від 13.03.17 р., позивач ОСОБА_3 була звільнена від занять у навчальному закладі з 13 по 16 березня 2017 р. у зв язку з діагнозом: ЗЧМТ, струс г/мозку, забій грудної клітки, забій шийного відділу хребта.

Як слідує з копії довідки № 115 про тимчасову непрацездатність від 22.03.17 р., позивач ОСОБА_3 була звільнена від занять у навчальному закладі з 22 по 31 березня 2017 р. у зв язку з діагнозом: ЗЧМТ, струс г/мозку, забій грудної клітки, забій шийного відділу хребта, осадження шкіряних покривів колінних суглобів, кистей, потиличної ділянки голови справа.

Відповідно до копій 7 фіскальних чеків про придбання медзасобів та препаратів в період з 21 по 25 лютого 2017 р., двох квитанцій про оплату ОСОБА_3 медпослуг 21 та 22 лютого 2017 р., такі витрати складають загальну суму 4 314 грн. 43 коп.

Як випливає із положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема,: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд вважає, що, дійсно, позивач ОСОБА_3 у зв язку з ушкодження здоров я внаслідок ДТП, зазнала моральної шкоди, так як, безсумнівно, зазнала болю від отриманих травм та змушена була вживати додаткових зусиль для відновлення свого стану здоров я - лікуватись 19 та 20 лютого 2017 р. - стаціонарно, та у подальшому - амбулаторно досить тривалий проміжок часу - з 21.02.17 р. по 16.03.17 р.. Позивач ОСОБА_1 у зв язку з ушкодження здоров я внаслідок ДТП, також зазнала моральної шкоди, так як, безсумнівно, зазнала болю від отриманої травми та змушена була також докладати додаткових зусиль задля відновлення свого стану здоров я - лікуватись амбулаторно, принаймі, за станом на 01.03.17 р. у зв язку з травмою, отриманою під час ДТП 19.02.17 р.. Позивач ОСОБА_2 також, безперечно, зазнала моральної шкоди у зв язку із значним пошкодженням її майна - автомобіля.

Однак, суд вважає, що оскільки для визначення розміру морального відшкодування суд має врахувати форму вини особи - винуватця ДТП, його майновий стан тощо, а у відповідача - юридичної особи виникає право регресної вимоги до нього ж, то вимога позивачів про відшкодування моральної шкоди має закладатись позивачами до водія ОСОБА_5 як винуватця ДТП.

У розглядуваній же справі він має процесуальний статус третьої особи. А тому в частині стягнення морального відшкодування слід відмовити у повному обсязі.

Судом також встановлено, що цивільно - правова відповідальність відповідача - юридичної особи, дійсно, на момент ДТП була застрахована третьою особою у справі - юридичною особою - ТзОВ СТ Домінанта , що підтверджується копією полісу серії НОМЕР_10 (а. с. 166) обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За змістом ст. 1 194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Даних про проведення будь - якого відшкодування за вказаним вище полісом у зв язку з цією ДТП на час розгляду справи по суті, у розпорядженні суду немає.

Однак, суд, з покликанням на правовий висновок ВС України, висловлений у постанові 6-954цс16 від 26.10.16 р., зауважує, що неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. Потерпілий не є стороною договору страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування. Таке своє право особа здійснює вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 цього Кодексу). Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання між сторонами не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно із ч. ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1 192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно - правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно - правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності.

Тому суд у розглядуваній справі вважає, що позивачі мають право вибору заявлення вимоги до відповідача - юридичної особи чи до страховика і доводи відповідача - юридичної особи у тій їх частині, що вимоги позивачів без попереднього звернення з відповідними позовом до страховика за полісом, є передчасними, на увагу не заслуговують.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, 360 - 7, п. 9 ст. 1 розд. ХIII Прикінцеві положення ЦПК України, ч. 1 ст. 1, ст. ст. 3, 11, 13, 14, ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 22, 23, ч. ч. 1, 2 ст. 509, ч. 3 ст. 386, ст. ст. 901, 979, 1 194, 1 192, 1 172, 1 166, 1 187, 1 195, ч. 1 ст. 3, ст. 21, ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 130 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково:

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Київська м ясна технологічна компанія задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м ясна технологічна компанія на користь ОСОБА_2 187 110 (сто вісімдесят сім тисяч сто десять) грн. майнової шкоди, завданої ДТП.

В решті позову ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м ясна технологічна компанія на користь ОСОБА_3 4 314 (чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 43 коп. майнової шкоди, завданої ДТП.

В решті позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Київська м ясна технологічна компанія - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м ясна технологічна компанія на користь:

- ОСОБА_2 - 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 10 коп. судових витрат;

- ОСОБА_1 - 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ковельський міськрайонний суд Волинської області.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_11, і. н. НОМЕР_3, прож. за адресою: 60320, АДРЕСА_1.

Позивач та представник позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_12, і. н. НОМЕР_4, прож. за адресою: 45008, АДРЕСА_2.

Позивач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серії НОМЕР_13, і. н. НОМЕР_5, прож. за адресою: 45008, АДРЕСА_2.

Представник позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_10, паспорт серії НОМЕР_14, адреса: 45008, АДРЕСА_3.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія , адреса: 08171, АДРЕСА_6, код ЄДРПОУ 39120988.

Відповідач - ОСОБА_4, і. н. НОМЕР_6, прож. за адресою: 010014, АДРЕСА_4.

Представник відповідачів - адвокат ОСОБА_11, паспорт серії НОМЕР_15, адреса: 03191, АДРЕСА_5.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія - ОСОБА_12, паспорт серії НОМЕР_16, адреса: 08171, АДРЕСА_6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і. н. НОМЕР_7, паспорт серії НОМЕР_17, прож. за адресою: 07711, АДРЕСА_7.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариство з додатковою відповідальністю страхове товариство "Домінанта , адреса: 03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23, код ЄДРПОУ.

Головуючий:І. М. Логвинюк

Текст рішення суду у повному обсязі виготовлено 09.11.18 р..