Постанова

від 03.04.2019 по справі 159/947/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 159/947/18 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І. М. Провадження № 22-ц/802/130/19 Категорія: 33 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Галицька І.П.,

з участю:представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія , ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, - ОСОБА_7, Товариство з додатковою відповідальністю страхове товариство Домінанта , про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 26.02.2017 р. звернулись до суду із даним позовом, обґрунтувавши його тим, що 19.02. 2017 на 297 км автомобільної дороги (далі - а/д) Київ - Харків - Довжанський третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_7 - керуючи автомобілем марки Isuzu , д. н. з. НОМЕР_3, належним ОСОБА_6, у порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), не вибрав безпечної швидкості та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки Citroen , д. н. з. НОМЕР_4, належним позивачеві ОСОБА_2 Внаслідок ДТП обидва вказані вище транспортні засоби (далі - т/з) зазнали механічних ушкоджень. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам ОСОБА_3, ОСОБА_4 було завдано тілесних ушкоджень. Водій автомобіля марки Isuzu працює у відповідача - юридичної особи - і займається перевезенням продукції. Згідно з постановою Яготинського райсуду Київської області від 07.04.2017 у справі № 382/473/17 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, але справу закрито з врахуванням ст. 38 КУпАП. Відповідно до висновку № 102 від 04.04.2017 експертного автотоварознавчого дослідження для визначення вартості матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки Сітроен в результаті його пошкодження при ДТП, такий складає 187 110 грн.. Покликаючись на ст. ст. 16, 22, 386, ч. 1 ст. 1 187, ст. ст. 1 166, 1 188, ч. 1 ст. 1 178, ст. ст. 1 192, 23 ЦК України, у позовній заяві вказано, що моральна шкода, завдана позивачеві ОСОБА_2, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна до стану економічної недоцільності відновлення; моральна шкода, завдана іншими позивачам у справі, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких кожна з них зазнали у зв'язку з отриманими внаслідок ДТП тілесними ушкодженнями, що призвело до лікування; у негативному впливі на їх психологічне здоров'я; у вимушених змінах у їх нормальному житті, зміні нормального сну; зазначили, що вони тривалий час не могли повноцінно відпочивати та відновити сили. Покликаючись на ч. 2 ст. 1 167 ЦК України, позивачі просять: стягнути з відповідача ТзОВ Київська м'ясна технологічна компанія на користь позивача ОСОБА_2 - 187 110 грн. майнової та 67 014 грн. моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_4 - 12 344 грн. 43 коп. майнової шкоди та 33 507 грн. моральної шкоди; на користь позивача ОСОБА_9 - 33 507 грн. моральної шкоди.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 01.11.2018 постановлено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія на користь ОСОБА_2 187 110 (сто вісімдесят сім тисяч сто десять) грн. майнової шкоди, завданої ДТП.

В решті позову ОСОБА_2 - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія на користь ОСОБА_4 4 314 (чотири тисячі триста чотирнадцять) грн. 43 коп. майнової шкоди, завданої ДТП.

В решті позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія - відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія на користь ОСОБА_2 - 1 871 (одну тисячу вісімсот сімдесят одну) грн. 10 коп. судових витрат, на користь ОСОБА_3 - 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. грн. судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач - ТОВ Київська м'ясна технологічна компанія подало апеляційну скаргу, у якій рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди просить скасувати та ухвалити нове рішення у зазначеній частині позовних вимог про відмові у позові.

Зазначає, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутності представника відповідача, який повідомив про неможливість з'явитися в судове засідання з поважних причин. Вважає помилковим висновок суду про те, що ОСОБА_7 перебуває у трудових відносинах з ТОВ Київська м'ясна компанія , оскільки між товариством і ОСОБА_7 укладений цивільно-правовий договір, цивільно-правова відповідальність товариства була застрахована. На думку відповідача обов'язок по відшкодуванню шкоди виник у відповідача ОСОБА_7, як заподіювача шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів зазначає, що позивачі звертались до Страхової компанії відповідача про відшкодування шкоди, однак не отримали будь-яких виплат.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ніким не оскаржувалось.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що о 12 год. 10 хв. 19.02.2017 на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанский сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були третя особа ОСОБА_7, як водій автомобіля марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_3, належного відповідачеві ОСОБА_6, та позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 як водій та пасажир автомобіля марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_4, належного позивачеві ОСОБА_2 Внаслідок ДТП обидва автомобілі зазнали механічних ушкоджень, а пасажир автомобіля марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_4, - позивач ОСОБА_4 - тілесних ушкоджень.

Згідно з копією постанови слідчого Решетилівського ВП Глобинського ВП ГУ НП у Полтавській області від 27.02.2017 про закриття кримінального провадження № 120 171 703 100 000 57, що внесене до ЄРДР 20.02.2017 за ч. 1 ст. 286 КК України, у ході досудового розслідування встановлено, що зіткнення допущено водієм вантажного автомобіля НОМЕР_1, - ОСОБА_7, 07.11.65 р. н., який у вказаний вище час рухався у напрямку м. Києва по а/д Київ - Харків - Довжанський, на 297 км ( т.1 а.с. 15, 16).

З копій постанов судді Яготинського райсуду Київської області від 07.04.2017 та від 21.04.2017 , у справі № 382/473/17 провадження № 3/382/139/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_7, що набрали законної сили, відповідно, 18.04.2017 , 21.04.2017 , вбачається, що останній визнаний винним в тому, що о 12 год. 10 хв. 19.02.2017, він на 297 км а/д Київ - Харків - Довжанский, керуючи автомобілем марки USUZU , д. н. з. НОМЕР_4, у порушення п. п. 12.1 ПДР України, не вибрав безпечної швидкості, щоб постійно контролювати т/з, та скоїв зіткнення з припаркованим на узбіччі автомобілем марки CITROEN , д. н. з. НОМЕР_5. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Тим самим ОСОБА_7 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАП.

Між третьою особою у справі ОСОБА_7В.(Виконавець), як фізичною особою, та відповідачем ТзОВ Київська м'ясна компанія (Замовник), 19.08.2016 був укладений договір № 19/8К Про надання послуг водія - експедитора (надалі - Договір), (а. с. 160 - 165). Відповідно до умов Договору третя особа у справі - ОСОБА_7 зобов'язався надавати комплекс послуг з організації та здійснення перевезень вантажів автомобілями, використовуючи автотранспорт замовника, за оплату. Зокрема, Виконавець має здійснювати організацію перевезення вантажів відповідно до законодавства, мати діючу санітарну книжку водія, санітарний паспорт на автомобіль, виконувати всі доручення, надані по телефону, якісно; здійснювати участь та контроль по складанню актів, заповненню ТТН, нести повну відповідальність за збереження вантажу від моменту його прийняття до моменту передачі вантажоодержувачеві, утримувати автомобіль у справному та належному стані, своєчасно проводити техогляди автомобіля, відповідати за наслідки ДТП, що сталась з його вини та при цьому - повідомивши замовника про ДТП, - виконувати надані ним інструкції; забезпечити збереження вантажу, інших товаро - матеріальних цінностей, своєчасно заповнювати та здавати маршрутні листи, складати та підписувати акти виконаних робіт, мати відповідну кваліфікацію, виконувати ПДР України, перевіряти технічний стан автомобіля перед виїздом на лінію. Вартість послуг сторони визначають пропорційно тоннажеві вантажу, акти наданих послуг сторони складають та підписують після кожного здійсненого перевезення, оплата послуг здійснюється за актом наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів чи через касу замовника, останній здійснює сумісний із виконавцем послуг контроль щодо витрат паливно - мастильних матеріалів на підставі відповідних документів обліку по роботи автомобіля. Виконавець є матеріально - відповідальною особою. Факт надання таких послуг стверджується актом виконаних робіт (наданих послуг), підписам сторонами договору. Строк дії Договору до 31.12.2016 з можливістю пролонгації ( т.1 а.с. 160-165).

Постановляючи рішення про стягнення завданої шкоди з відповідача ТзОВ Київська м'ясна компанія суд надав правову оцінку Договору, який укладений між третьою особою ОСОБА_7 та відповідачем ТзОВ Київська м'ясна компанія та дійшов висновків про наявність правових підстав для покладення відповідальності за заподіяну шкоду на ТзОВ Київська м'ясна компанія .

Такий висновок суду є помилковим у зв'язку з таким.

З технічного паспорта на автомобіль НОМЕР_2 вбачається, що його власником є ОСОБА_6, який, будучи директором ТзОВ Київська м'ясна компанія , передав автомобіль у користування компанії. Ця обставина учасниками справи не заперечується (а.с. 133-134 ).

ТзОВ Київська м'ясна компанія застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності строком дії з 14.11.2016 до 13.11.2017, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль НОМЕР_2 ,що підтверджується Полісом АК 0982970 ( т.2 а.с. 135).

Пунктом 1.1 статті 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) визначено, що страхувальники, - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Отже, ТзОВ Київська м'ясна компанія є страхувальником відповідно до Полісу АК 0982970 .

Згідно з п.1.4 статті 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Згідно з п. 1.3 Договору для надання послуг, Виконавцю ОСОБА_7 у тимчасове користування для здійснення перевезень, надається транспортний засіб USUZU державний номерний знак НОМЕР_3 ( т.1 а.с.160).

З наведеного слідує, що автомобіль НОМЕР_2, перебував у правомірному володінні ОСОБА_7, отже, цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 повідомила, що у червні 2017 року вона зверталася до ТзОВ СТ Домінанта з заявою про виплату страхового відшкодування, на підтвердження чого подала копію заяви про виплату страхового відшкодування та опис вкладення до цінного листа з відміткою пошти Експрес про його відправлення, однак страхова компанія будь-якої відповіді на лист не надала ( т.2 а.с. 50-55 ).

У жовтні 2018 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ТзОВ СТ Домінанта про стягнення страхового відшкодування, однак ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду від 05.11.2018 позовна заява повернута на підставі поданої позивачами заяви ( т.2 а.с.146 ).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Апеляційним судом встановлено, що ТзОВ СТ Домінанта не відмовляло позивачам у виплаті страхового відшкодування, позивачі не реалізували своє право про стягнення страхового відшкодування у судовому порядку у зв'язку з бездіяльністю страхової компанії, на даний час розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страховою компанією не визначений. При розгляді даної справи в апеляційного суду відсутні правові підстави визначати розмір страхового відшкодування, оскільки позовних вимог до страхової компанії позивачі не заявляли. З наведених причин відповідно до положень статті 1194 ЦК України неможливо визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Разом з тим, позивачі на даний час не втратили права звернутися до суду з такими вимогами, оскільки строк позовної давності за такими вимогами не минув, крім того, до страхової компанії потерпілі звернулись з заявою без пропуску строків, передбачених положеннями п. 37.1.4 статті 37 Закону як підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У постанові від 04.07. 2018 (справа № 755/18006/15-ц) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Відповідно до приписів ч. 4 статті 263 ЦПК України , ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справи суд першої інстанції не врахував положень зазначених законів та застосував правову позицію Верховного суду України від 26.10.2016 у справі № 6-954цс16 про абсолютне право потерпілого відмовитися вимагати відшкодування шкоди страховиком та звернутися з позовом про відшкодування шкоди до особи, яка завдала шкоди, однак ця правова позиція суперечить висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Аргументи апеляційної скарги про порушення судом положень частин 2, 3 статті 376 ЦПК України є безпідставними, оскільки із змісту клопотання представника ОСОБА_11 про відкладення розгляду справи вбачається, що він повідомлений про час і місце судового засідання ( т.1 а.с.225-226).

Оскільки позивачі не звертались з позовом до ОСОБА_7, з вини якого була заподіяна шкоди, покликання відповідача про покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на цю особу не мають правого значення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів зазначає, що ТзОВ СТ Домінанта позбавлена членства МСТБУ через заборгованість до фондів МСТБУ. У зв'язку з цим апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до приписів п 37.3 статті 37 Закону, незадовільне фінансове становище страховика не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, як і не звільняє від цього обов'язку і припинення членства в МСТТБУ ( п. 52.5 статті 52 Закону).

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат підлягає до скасування на підставі вимог статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4

Керуючись статтями 367-368, 376, 382-383, 389-390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2018 року в даній справі у частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Київська м'ясна технологічна компанія про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Постанова набирає законної сили з часу прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: