Вирок

від 09.11.2018 по справі 758/3779/18

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3779/18

Провадження № 1-кп/758/575/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2018 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 1-кп/758/575/18 (справа №758/3779/18, кримінальне провадження під час досудового розслідування №12018100100001113), по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Бориспіль Київської області, громадянки України, освіта вища, неповнолітніх дітей не має, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представників потерпілого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

Як стверджується в обвинувальному акті, ОСОБА_3 , відповідно до наказу начальника Головного управління по місту Києву та Київській області ОСОБА_9 №987-ос від 31 березня 2016 року, була призначена провідним економістом відділу мікро, малого та середнього бізнесу Територіального відокремленого безбалансового відділення №10026/0104 Головного управління по місту Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129), розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Хорива, 27.

Відповідно до п. 1.4 Посадової інструкції провідного економіста відділу, затвердженої заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» ОСОБА_10 22 травня 2017 року, провідний економіст відділу у своїй роботі керується законами України, нормативними актами Національного банку України, внутрішніми нормативними документами AT «Ощадбанк», що стосуються організації роботи з клієнтами мікро, малого та середнього бізнесу в AT «Ощадбанк», корпоративними стандартами в установах AT «Ощадбанк», стандартами якісного обслуговування в установах AT «Ощадбанк», регламентом організації якісної роботи з клієнтами в установах AT «Ощадбанк», статутом АТ «Ощадбанк», положенням про ТВБВ, а також вказаною посадовою інструкцією.

Відповідно до п. 2.37 вищевказаної посадової інструкції, провідний економіст здійснює розрахунково-касове обслуговування за укладеними договорами банківських рахунків, приймає, перевіряє та обробляє розрахунково-касові документи клієнтів, крім виконання платежів в національній валюті, що надійшли за системами дистанційного обслуговування.

Відповідно до п. 4 вказаної посадової інструкції, провідний економіст несе встановлену посадовою інструкцією відповідальність за:

- невиконання або неналежне виконання покладених на нього посадовою інструкцією обов`язків;

- недотримання положень, інструкцій та інших розпорядчих документів банку;

- несвоєчасне, недостовірне та некоректне подання звітів та іншої інформації на вимогу керівництва банку;

- невиконання умов щодо збереження матеріальних та грошових цінностей, їх розкрадання, знищення або пошкодження;

- шахрайські дії, приховування фактів порушення і зловживання, використання свого службового становища в корисливих цілях.

Відповідно до п.п. 10.3 Положення про філію - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», усі працівники управління та підпорядкованих ТВБВ, винні в порушенні обов`язків, визначених трудовими договорами, посадовими інструкціями, внутрішніми нормативними документами банку, а також у порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку та порядку розкриття та використання банківської і комерційної таємниці, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Крім того, згідно з вимогами ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до положень Інструкції, затвердженої постановою правління Національного банку України 21 січня 2004 року за № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 за № 377/8976, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, і унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з п. 1.7 вищевказаної інструкції, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів, згідно з главами 5 та 12 цієї інструкції.

Пунктом 1.13 даної інструкції передбачено, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів, як платіжне доручення.

ОСОБА_3 27 грудня 2017 року у період часу з 12 години 15 хвилин по 12 годину 20 хвилин, перебуваючи в робочому кабінеті № 210, розташованого в приміщенні ТВБВ №10026/0104 - Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 27, отримала дзвінок на стаціонарний телефон НОМЕР_2 від невстановленої органом досудового розслідування особи, відомості щодо якої 17 січня 2018 року внесено слідчим відділом Подільського УП ГУ НП в м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 190 КК України за №1201810070000196, та яка відрекомендувалася представником ТОВ «КИЙ-7» (код ЄДРПОУ 35330825).

Під час телефонної розмови невстановлена органом досудового розслідування особа звернулася з проханням до ОСОБА_3 перерахувати кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень з поточного рахунку № НОМЕР_3 клієнта - юридичної особи ТОВ «КИЙ-7» (код ЄДРПОУ 35330825) на картковий рахунок № НОМЕР_4 фізичної особи ОСОБА_11 , з призначенням платежу «Благодійна допомога на лікування згідно листа б/н від 21 грудня 2017 року», у свою чергу пообіцявши наступного дня занести документи, необхідні для проведення відповідної операції, а саме платіжне доручення.

Так, ОСОБА_3 , будучи обізнаною про порядок проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, який передбачений Інструкцією, затвердженою постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року за № 22, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, діючи самовільно, всупереч вказаного порядку, маючи реальну можливість відмовити невстановленій органом досудового розслідування особі у переказі коштів без фактичної наявності доручення власника рахунку, маючи велике навантаження щодо формування великої кількості платежів в системі АБС Барс ММФО, помилково вважаючи, що вказане платіжне доручення їй буде надано наступного дня, о 12 годині 20 хвилин в порушення вимог п. 1.7 глави першої вказаної інструкції, без фактичної наявності доручення власника рахунку, сформувала в системі АБС Барс ММФО електронний платіж - платіжне доручення №1133, після чого завізувала його власним електронним підписом.

У подальшому, о 12 годині 28 хвилин особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, в порушення п. 1.7 глави першої вказаної інструкції, без перевірки фактичної наявності доручення власника рахунку, завізувала платіжне доручення № 1133 за допомогою електронного підпису головного економіста ТВБВ №10026/0104 - Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» в системі АБС Барс ММФО, у результаті чого кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень були зараховані на рахунок ОСОБА_11 .

Внаслідок описаних вище умисних неправомірних дій ОСОБА_3 , вчинених через самовільне, всупереч установленого порядку проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», посадовою інструкцією, та Інструкцією, під час яких вона помилково вважала, що платіжне доручення від ТОВ «КИЙ-7» їй буде надано наступного дня, усвідомлювала, що без передбаченої нормативними актами підстави її дії можуть завдати значної шкоди інтересам юридичної особи - клієнту банка, і свідомо допускала настання такої шкоди, було здійснено операцію по перерахуванню грошових коштів у розмірі 300 000 гривень із поточного рахунку ТОВ «КИЙ-7» № НОМЕР_3 на картковий рахунок № НОМЕР_4 фізичної особи ОСОБА_11 , відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України», чим надано ОСОБА_11 можливість у повній мірі розпоряджатись вказаною сумою грошових коштів та заподіяно матеріальної шкоди інтересам ПАТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень, що у сто і більше разів перевищує розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Таким чином, згідно висновків обвинувального акту, своїми діями, які виразились у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, правомірність яких оспорюється установою, що спричинили значну шкоду інтересам власника (самоправство), ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ст. 356 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 дала показання про те, що дійсно працювала у відділені АТ «Ощадбанк» на посаді провідного економіста з 31 березня 2016 року. 27 грудня 2017 року вона перебувала на своєму робочому місці. Їй на стаціонарний телефон зателефонувала жінка, яка представилась бухгалтером фірми «Кий-7», та попросила перерахувати грошові кошти, після чого назвала банківські реквізити, пообіцявши принести паперові платіжні доручення наступного дня. Подібні ситуації раніше траплялись в її роботі, тому таке прохання в неї не викликало здивування. В подальшому нею було сформоване електронне платіжне доручення на 300 000 гривень, яке вона передала головному економісту. В той день було сформовано багато інших платіжних доручень, однак, всі вони були в паперовому вигляді. Про те, що одне платіжне доручення було без паперового носія, вона головному економісту не сказала.

Зателефонувавши наступного дня до фірми «Кий-7», вона помітила, що відповів інший жіночий голос, ніж той який телефонував їй на робоче місце. В ході розмови вона повідомила, що бухгалтер обіцяв до банку принести платіжне доручення за проведений платіж, однак цього не зробив. Потім почалися свята. Бухгалтер вказаної фірми приходив до відділення банку, пообіцяв з`ясувати обставини здійсненого дзвінка, однак, вона її більше не бачила. Після новорічних свят, приблизно 07 січня 2018 року, бухгалтер фірми повідомила, що ніяких перерахувань грошових коштів по телефону не замовляла.

Обвинувачена ОСОБА_3 визнала, що вчинила дії в порушення вимог інструкції, оскільки сформувала платіж без наявності паперового носія, однак при цьому наполягала на тому, що такі випадки траплялися раніше, були непоодинокими, в зв`язку з чим вона була впевнена у виконанні обіцянки особи, що зателефонувала, принести платіжне доручення у паперовому вигляді наступного дня.

Свідок ОСОБА_12 дав показання, що станом на грудень 2017 року він працював начальником відділу № 10026/0104 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», де працювала ОСОБА_3 . Зазначив, що в посадові обов`язки ОСОБА_3 входило оформлення платежу та візування його власним підписом, однак, вчинення лише нею вказаних дій було недостатнім для здійснення платежу. Його підпис, як начальника відділу не був завершальним чи контрольним. Про здійснення ОСОБА_3 дій по проведенню платежу без необхідного паперового носія йому стало відомо вже згодом, після звернення клієнта до управляючого банку.

Свідок ОСОБА_13 дала показання, що станом на 27 грудня 2017 року працювала з ОСОБА_3 в одному відділенні одного сектора. Оскільки в грудні вона була прийнята на роботу, тому декілька тижнів займалась лише вивченням законодавства. Потік паперів був великий. Керівником відділу був ОСОБА_14 . ОСОБА_3 не мала підлеглих працівників. Зазначила, що грошові кошти можливо перевести за допомогою платіжного доручення, при цьому один працівник перевіряє платіжку і передає її іншому працівнику, який проводить звірку, візує і лише після цього платіжний документ проводиться. Відповідальність обох працівників є ідентичною. Вона знає, що з усіма працівниками банку укладено договір повної матеріальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_15 дала показання, що станом на грудень 2017 року вона працювала з ОСОБА_3 в одному відділенні банку. Вказала, що в баку з готівкою працював касир, а з безготівковими рахунками економіст. При формуванні платіжного документу участь ОСОБА_3 була обов`язковою, одноособово вона не могла провести платіж, оскільки спочатку формується платіжне доручення, а потім здійснює свої функції контролер. Зазвичай, якщо все співпадає, все візується день в день.

Стороною обвинувачення в якості доказів винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, надані окрім приведених показань, наступні досліджені судом під час судового розгляду докази.

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 16 лютого 2018 року, у приміщенні філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» був здійснений тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю, а саме копії висновку про наслідки службового розслідування від 19 січня 2018 року з додатком, копії посадової інструкції провідного економіста відділу ОСОБА_3 , копії витягу з наказу №987-ОС від 31 березня 2016 року (т. 1, а.с. 94-96).

Відповідно до копії висновку про наслідки службового розслідування від 19 січня 2018 року з додатками до нього, по факту списання 27 грудня 2017 року з рахунку ТОВ «КИЙ-7» грошових коштів у розмірі 300 000 гривень на картковий рахунок, що належить ОСОБА_11 , було проведено службове розслідування, під час якого підтверджено факт здійснення ОСОБА_3 службового правопорушення ініціювання та здійснення безпідставного списання вищевказаних грошових коштів, які привели до спричинення збитків в сумі 300 000 гривень, що суперечить вимогам внутрішніх нормативних документів: п. 1.7 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року № 22 в частині списання банком коштів з рахунку клієнта без фактичної наявності доручення власника рахунку, а долучена виписка по картковому рахунку ОСОБА_11 та копії чеків свідчать про те, що останньою у період з 27 грудня 2017 року по 03 січня 2017 року через банкомати та POS-термінали в касах відділень було знято грошові кошти, які перебували на її рахунку (т. 1, а.с. 97-122).

Згідно з витягом з наказу № 987-ос від 31 березня 2016 року, ОСОБА_3 переведено на посаду провідного економіста відділу мікро, малого та середнього бізнесу ТВБВ № 10026/0104 з 01 квітня 2016 року (т. 1, а.с. 123).

Відповідно до вимог Посадової інструкції провідного економіста відділу, затвердженої заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» ОСОБА_10 22 травня 2017 року, провідний економіст відділу бере участь в організації рекламних заходів для клієнтів мікро, малого та середнього бізнесу, проводить презентації банківських продуктів, надсилає комерційні пропозиції (п. 2.10); здійснює оцінку фінансового стану клієнтів (п. 2.16); вживає заходи щодо отримання додаткових документів та/або відомостей щодо фінансової операції клієнта (п. 2.18); відмовляє у встановленні ділових відносин, укладенні договорів, відкритті рахунку, здійсненні фінансових операцій у випадках, визначених законодавством України (на підставі відповідного розпорядження керівництва банку) (п. 2.20); забезпечує своєчасне та якісне складання і передачу до управління бек-офісу Головного управління звітності за операціями з РКО та депозитними операціями (п. 2.21); організовує укладення договорів банківського рахунку та інших договорів, пов`язаних з відкриттям та обслуговуванням поточного/депозитного рахунку у тому числі договори виконання операцій через системи дистанційного обслуговування з клієнтами мікро, малого та середнього бізнесу (п. 2.35); здійснює розрахунково-касове обслуговування за укладеними договорами банківських рахунків, приймає, перевіряє та обробляє розрахунково-касові документи клієнтів, крім виконання платежів в національній валюті, що надійшли за системами дистанційного обслуговування (п. 2.37); забезпечує виявлення операцій клієнтів мікро, малого та середнього бізнесу, що здійснюються на підставі розрахункових документів на паперових носіях та підлягають фінансовому моніторингу або можуть бути пов`язані з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, надає повідомлення про такі операції відділу фінансового моніторингу (п. 2.39); формує пакет документів клієнтів (приймає, перевіряє, сканує) на купівлю, обмін, продаж іноземної валюти та перерахування/надходження клієнтами/том за валютними операціями, перерахування/надходження коштів нерезидентам від нерезидентів, отримання/прийняття готівкової іноземної валюти для подальшої передачі до відділу контролю валютних операцій Головного управління відповідно до вимог внутрішніх нормативних документів банку; робить відмітки на оригіналах документів, що підтверджують правомірність здійснення операції клієнтом банку з зарахування коштів в іноземній валюті (п. 2.45)(т. 1, а.с. 130-136).

Відповідно до меморіального ордеру ПАТ «Державний ощадний банк України» від 26 січня 2018 року на розрахунковий рахунок ТОВ «Кий» зараховано 300 000 гривень на відшкодування заподіяних збитків (т. 1, а.с. 75).

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність , чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийняття процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 87 КПК України недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи , яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Суд, дослідивши запропоновані учасниками процесу докази прийшов до висновку, що вони є відповідно до вимог ст. 85 КПК України належними, вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність , чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Розглядаючи докази з точки зору їх допустимості, суд звертає увагу, що показання обвинуваченої та свідків в судовому засіданні отримано з дотриманням вимог КПК України, а тому вони є допустимими.

Належними і допустимим як джерело доказів є долучені до справи документи, серед яких протокол слідчої дії, оскільки вони отримані з дотриманням вимог КПК України.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши обвинувачену, свідків, запропонованих сторонами, дослідивши запропоновані докази, перевіривши доводи учасників процесу, вияснивши у них, чи всі вони докази подали на підтвердження своїх доводів, суд прийшов до переконання про недоведеність наявності в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому вона по пред`явленому обвинуваченню підлягає визнанню не винуватою і судом виправданою, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів, запропонований стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і в сукупності, не можуть свідчити про те, що в діях ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбачений ст. 356 КК України.

Так, відповідальність за ст. 356 КК України настає у разі вчинення самоправства, тобто самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Тобто, з об`єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв`язком між діями винної особи та значною шкодою.

Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.

Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх. При цьому не обов`язково, щоб оскарження відбувалось саме у передбаченому законом порядку (судовому, адміністративному тощо). Відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінальне караним самоправством.

Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільне небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом також характеризується умислом. Мотиви вчинення самоправних дій на кваліфікацію не впливають.

Згідно усталеної судової практики, яка, зокрема, відображена в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року (справа № 5-3003км12), суб`єктивна сторона самоправста характеризується умисною виною; винний усвідомлює, що самовільно всупереч установленому законом порядку вчиняє дії, передбачає, що його дії можуть завдати значної шкоди інтересам громадянина, державним або суспільним інтересам або інтересам власника і бажає або свідомо допускає настання такої шкоди.

Таким чином, суд, погоджуючись з такою судовою практикою, звертає особливу увагу на те, що по відношенню до наслідків вчинених дій у особи може бути лише умисна форма вини.

Як вбачається з суті пред`явленого ОСОБА_3 обвинувачення та встановлених фактичних обставин справи, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що вона, діючи з умислом, тобто усвідомлюючи, що самовільно всупереч установленому законом порядку вчиняє дії по порушенню порядку проведення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті, передбачаючи, що такі дії можуть завдати значної шкоди інтересам власника, та свідомо допускаючи настання такої шкоди, в той же час в обвинуваченні стверджується, що під час їх вчинення вона помилково вважала, що платіжне доручення від ТОВ «Кий-7» їй буде надано наступного дня.

Таким чином, з наведеного слідує, що по відношенню до наслідків ОСОБА_3 діяла із злочинною самовпевненістю, оскільки вона хоча і допускала настання негативних наслідків свого діяння, однак, легковажно розраховувала на їх відвернення, помилково вважаючи, що платіжне доручення від ТОВ «Кий-7» їй буде надано наступного дня.

Фактично, так були описані дії ОСОБА_3 по відношенню до наслідків її дій в обвинувальному акті до зміни обвинувачення, де вона, як помилково вважав орган досудового розслідування, будучи службовою особою, вчинила службову недбалість, яка виразилась у неналежному виконанні службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Суд вважає, що ст. 356 КК України не передбачає відповідальності за вчинення дій з необережності, а саме, злочинної самовпевненості, а передбачає відповідальність за вчинення умисних дій, в тому числі і по відношенню до наслідків, що настали, тобто коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає або свідомо допускає їх настання.

Аналіз зібраних у справі доказів у їх сукупності переконав суд у тому, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_3 умисних дій по відношенню до негативних наслідків у виді спричинення значної шкоди інтересам власника, коли вона свідомо допускала їх настання, тому вона по пред`явленому обвинуваченню підлягає виправдуванню у зв`язку з недоведеністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Так, ОСОБА_3 послідовно протягом судового розгляду справи визнавала, що вона дійсно вчинила дії в порушення вимог інструкції, оскільки сформувала платіж без наявності паперового носія, при цьому наполягала на тому, що такі випадки траплялися раніше, були непоодинокими, жінка по телефону назвала її ім`я, тому формуючи та візуючи власним підписом електронний платіж, вона розраховувала на виконання особою, що зателефонувала, наданої обіцянки принести платіжне доручення у паперовому вигляді наступного дня, а коли цього не сталося, особисто зателефонувала на товариство, та нагадала про обіцянку принести платіжне доручення, після чого і почалося з`ясовування обставин безпідставного списання грошових коштів товариства з банківського рахунку.

Аналізуючи показання обвинуваченої, суд вважає, що по відношенню до наслідків у виді спричинення значної шкоди інтересам власника, ОСОБА_3 діяла зі злочинною самовпевненістю, оскільки передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, що не є кримінально караним діянням.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який дав показання про те, що безпосереднім свідком подій не був, а про здійснення ОСОБА_3 дій по проведенню платежу без необхідного паперового носія йому стало відомо вже згодом, після звернення клієнта до управляючого банку, не повідомив суду будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про наявність в діях обвинуваченої умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Аналіз показань свідка ОСОБА_13 , яка працювала разом з обвинуваченою, в зв`язку з чим їй відомо про те, що грошові кошти можливо перевести за допомогою платіжного доручення, при цьому один працівник перевіряє платіжку і передає її іншому працівнику, який проводить звірку, візує і лише після цього платіжний документ проводиться, переконав суд у тому, що надані нею показання не містять будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про наявність в діях обвинуваченої умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому її показання не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Аналіз показань свідка ОСОБА_15 , яка працювала разом з обвинуваченою, тому їй відомо, що при формуванні платіжного документу участь ОСОБА_3 була обов`язковою, одноособово вона не могла провести платіж, оскільки спочатку формується платіжне доручення, а потім здійснює свої функції контролер і зазвичай, якщо все співпадає, все візується день в день, переконав суд у тому, що такі показання не містять будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про наявність в діях обвинуваченої умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Запропонований стороною обвинувачення в якості письмового доказу протокол тимчасового доступу до речей та документів від 16 лютого 2018 року, відповідно до якого у приміщенні філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» був здійснений тимчасовий доступ до документів, які містять банківську таємницю, а саме копії висновку про наслідки службового розслідування від 19 січня 2018 року з додатком, копії посадової інструкції провідного економіста відділу ОСОБА_3 , копії витягу з наказу №987-ОС від 31 березня 2016 року (т. 1, а.с. 94-96), не підтверджують направленість умислу обвинуваченої ОСОБА_3 при вчиненні дій, тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Окрім цього, копія висновку про наслідки службового розслідування від 19 січня 2018 року з додатками до нього, по факту списання 27 грудня 2017 року з рахунку ТОВ «КИЙ-7» грошових коштів у розмірі 300 000 гривень на картковий рахунок, що належить ОСОБА_11 , відповідно до якого було проведено службове розслідування, під час якого підтверджено факт здійснення ОСОБА_3 службового правопорушення ініціювання та здійснення безпідставного списання вищевказаних грошових коштів, які привели до спричинення збитків в сумі 300 000 гривень, що суперечить вимогам внутрішніх нормативних документів: п. 1.7 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21 січня 2004 року № 22 в частині списання банком коштів з рахунку клієнта без фактичної наявності доручення власника рахунку, долучена виписка по картковому рахунку ОСОБА_11 та копії чеків, які свідчать про зняття останньою у період з 27 грудня 2017 року по 03 січня 2017 року через банкомати та POS-термінали в касах відділень грошових коштів, які перебували на її рахунку (т. 1, а.с. 97-122), не містять будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про наявність в діях обвинуваченої умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Витяг з наказу № 987-ос від 31 березня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_3 переведено на посаду провідного економіста відділу мікро, малого та середнього бізнесу ТВБВ № 10026/0104 з 01 квітня 2016 року (т. 1, а.с. 123), Посадова інструкція провідного економіста відділу, затвердженої заступником начальника Головного управління по м. Києву та Київській області AT «Ощадбанк» ОСОБА_10 22 травня 2017 року (т. 1, а.с. 130-136), та наданий меморіальний ордер ПАТ «Державний ощадний банк України» від 26 січня 2018 року, відповідно до якого на розрахунковий рахунок ТОВ «Кий» зараховано 300 000 гривень на відшкодування заподіяних збитків (т. 1, а.с. 75), не містять будь-яких фактичних даних, на підставі яких можна зробити висновок про наявність в діях обвинуваченої умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, тому вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

Згідно з вимогами ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п.п. 18,19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства від 08 лютого 1996 року.

Таким чином, за відсутності достатніх доказів наявності у ОСОБА_3 умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України, її слід виправдати за недоведеністю у вчиненому діянні складу злочину, передбаченого 356 КК України.

Заявлений під час судового розгляду справи цивільний позов ПАТ Банк «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину, відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України суд залишає без розгляду.

Суд враховує, що вказане рішення не позбавляє цивільного позивача заявити позов про відшкодування заподіяних збитків в порядку цивільно-процесуального законодавства, якщо ОСОБА_3 несе матеріальну відповідальність згідно вимог закону.

Суд звертає увагу на те, що у справі відсутні процесуальні витрати, арешт майна не накладався.

Питання про речовий доказ суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 7 ст. 284, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати невинуватою по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого 356 КК України, і виправдати у зв`язку з недоведеністю в діянні, в якому обвинувачується ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, цивільний позов ПАТ Банк «Державний ощадний банк України» про стягнення з ОСОБА_3 матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочину - залишити без розгляду.

Речовий доказ оптичний лазерний диск, який зберігається у прокурора в матеріалах кримінального провадження, залишити в його розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1