Постанова

від 10.08.2006 по справі 15/400д

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/400д

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.08.06                                                                                               Справа №15/400д

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Хуторной В.М.  , Юхименко О.В.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача-1:          Трубаєв О.В., довіреність №03 від 01.10.2003р.;

позивача-2:          не з'явився;

відповідача-1:      Котелевець В.М., довіреність від 18.07.2006р.;

відповідача-2:      не з'явився;

3-ої особи:           не з'явився;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу            Запорізького колективного будівельного управління

                                             «Машбуд», м. Запоріжжя

на рішення                         господарського суду Запорізької області від 10.10.2005 року

у справі                               № 15/400д

за позовом                          1. Запорізького колективного будівельного управління

                                             «Машбуд», м. Запоріжжя

                                            2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Блюз»,

                                            с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області

до відповідача-1                Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестор-М»,

                                            м. Запоріжжя

до відповідача-2                Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра»,

                                            м. Запоріжжя

третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –

                                            Орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної

                                            інвентаризації», м. Запоріжжя

про                                       визнання недійсним договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Запорізьким колективним будівельним управлінням «Машбуд», м. Запоріжжя (позивач-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Блюз», с. Матвіївка Вільнянського району Запорізької області (позивач-2) було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестор-М», м. Запоріжжя (відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра», м. Запоріжжя (відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 07.02/1 від 07.02.2003р., укладеного між відповідачами.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 10.10.2005 року у справі № 15/400д (суддя Колодій Н.А.) в позові відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в письмових поясненнях ЗКБУ «Машбуд», позивач-1 у справі, вказує на те, що рішення суду є необґрунтованим і незаконним; висновки суду містять недоведені обставини, які суд визнав встановленими; судом порушені і неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права; не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи. Зазначає, що спірний договір порушує права та законні інтереси позивачів, оскільки на дату прийняття оскаржуваного рішення суду єдиним законним власником нежилої адміністративної будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі є ЗКБУ «Машбуд». Право власності ЗКБУ «Машбуд» на адміністративну будівлю зареєстровано належним чином третьою особою. Права ЗКБУ «Машбуд» порушені тією обставиною, що існування спірного договору та акту прийому-передачі до нього, складеного між відповідачами, відбувається поза волею власника (позивача-1). Ані договір купівлі-продажу № 9 від 29.08.2002р., укладений між ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» та ЗКБУ «Машбуд», ані договір № 4 від 15.01.2003р., укладений між ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» та ТОВ «Нестор-М», не були предметом спору у справі №15/400д та не були доказами, що досліджувалися судом при розгляді справи. Вищий орган управління ЗКБУ «Машбуд» ніколи не давав згоди на відчуження власного нерухомого майна. У відповідачів не було наміру на укладення спірної угоди і виконання зобов'язань за такою угодою. Невиконання учасниками договору своїх зобов'язань за угодою свідчить про те, що така угода є недійсною. Покупець за спірним договором не здійснив оплату на користь продавця і не надав суду доказів виконання вказаного зобов'язання, а продавець не надав суду доказів того, що вимагав в натурі від покупця виконання його зобов'язань по оплаті будівлі. Відповідачі не є добросовісними набувачами будівлі. При укладенні угоди не була проведена технічна інвентаризація об'єкту купівлі-продажу, не вказаний точний розмір площі адміністративної будівлі, що відчужується, не вказані її якісні характеристики та інші індивідуально визначені ознаки, які є істотними умовами таких угод. Учасниками договору були внесені в нього завідомо неправдиві відомості, що стосуються відсутності прав третіх осіб на об'єкт купівлі-продажу або його частин, про які не могли знати обидва відповідача. На даний час право власності відносно спірної адміністративної будівлі здійснює ЗКБУ «Машбуд». За станом на 07.02.2003р. адміністративна будівля по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі знаходилась під арештами і заборонами, зокрема в податковій заставі. Просить рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2005р. у справі № 15/400д скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним спірний договір з моменту укладення.

ТОВ «Багіра», відповідач-2 у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ЗКБУ «Машбуд» і ТОВ «Блюз» є неналежними позивачами у даній справі, у яких відсутні підстави для звернення до господарського суду з позовом про визнання спірного договору недійсним. Відповідач-2 є добросовісним набувачем майна. Просить припинити провадження у справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України.

Від ТОВ «Нестор-М», ТОВ «Блюз» і ОП «ЗМБТІ» відзивів на апеляційну скаргу не надходило. Позивач-2 законним правом на участь свого представника в судових засіданнях не скористався. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1212 від 27.04.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Юхименка О.В.

В судовому засіданні 27.04.2006р. розгляд апеляційної скарги в порядку ст.77 ГПК України було відкладено до 01.06.2006р.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №1574 від 31.05.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Хуторного В.М.

В судовому засіданні 01.06.2006р. розгляд апеляційної скарги в порядку ст.77 ГПК України було відкладено до 07.06.2006р. В судовому засіданні 07.06.2006р. розгляд апеляційної скарги відкладався до 20.07.2006р.

В судовому засіданні, що проходило 20.07.2006р. від представника позивача-1 надійшло усне клопотання про оголошення постанови Запорізького апеляційного господарського суду у повному обсязі. Вказане клопотання колегією суддів задоволено.

Розгляд апеляційної скарги відкладався до 31.07.2006р.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2097 від 31.07.2006р. справу призначено до розгляду іншому складу колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Хуторного В.М., Юхименка О.В.

У зв'язку зі зміною судової колегії, розгляд справи розпочинався спочатку.

В судовому засіданні 31.07.2006р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 10.08.2006р.

В судовому засіданні 10.08.2006р. за згодою присутніх представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови Запорізького апеляційного господарського суду.

За клопотанням позивача-1 запис розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».

Як випливає з матеріалів справи, 29.08.2002р. між ЗКБУ «Машбуд» та ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» був укладений договір купівлі-продажу № 9, згідно з умовами якого ЗКБУ «Машбуд» зобов'язався передати у власність ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс», а останній прийняти та оплатити в сумі 852.000,00 грн. адміністративну будівлю у цілому, відповідно до акту приймання-передачі майна, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2.

В акті прийому-передачі від 29.08.2002р. зазначено, що ЗКБУ «Машбуд» передало ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс», а останнє прийняло адміністративну будівлю в цілому, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2.

15.01.2003р. між ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» і ТОВ «Нестор-М» був укладений договір купівлі-продажу № 4, згідно якого перший продав другому нежитлову адміністративну будівлю в цілому, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, вартістю 858.000,00 грн.

В акті прийому-передачі від 15.01.2003р. зазначено, що ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» передало нерухоме майно ТОВ «Нестор-М».

07.02.2003р. між ТОВ «Нестор-М» (продавець) і ТОВ «Багіра» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 07.02/1, згідно з п.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити нерухоме майно – нежитлову адміністративну будівлю в цілому, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2. Майно, що відчужується належить продавцю на праві власності. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу № 4 від 15.01.2003р. Вартість майна, яка належить оплаті покупцем продавцю, складає 864.000,00 грн., у т.ч. ПДВ – 144.000,00 грн. Продавець гарантує, що відчужуване майно на момент складання цього договору нікому не продано, не подаровано, не відчужене іншим шляхом, не заставлено, в спорі і під арештом не знаходиться, прав на нього у інших осіб нема.

07.02.2003р. між відповідачами підписаний акт прийому-передачі майна, згідно умов договору купівлі-продажу № 07.02/1.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що майно (адміністративна будівля по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі) безпідставно передавалась від однієї особи до іншої за договорами № 9 від 29.08.2002р., № 4 від 15.01.2003р. та № 07.02/1 від 07.02.2003р. На думку позивачів, відповідачі не є добросовісними набувачами будівлі і по відношенню до них не застосовуються правила, що розповсюджуються на добросовісних набувачів майна. При укладенні договору купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003р. не була проведена технічна інвентаризація об'єкту купівлі-продажу, не вказаний точний розмір площі адміністративної будівлі, що відчужується, не вказані її якісні характеристики та інші індивідуально-визначені ознаки, які є істотними умовами для угод такого роду. Учасниками договору були внесені в нього завідомо неправдиві відомості, що стосуються прав третіх осіб на об'єкт купівлі-продажу або його частин. Відповідач-2 до цього часу не здійснив фактичне приймання будівлі, а відповідач-1 фактично не передав будівлю та не був власником такої будівлі. Як вважає позивач-1, він був власником адміністративної будівлі на момент укладення між відповідачами договору № 07.02/1 від 07.02.2003р. У зв'язку з цим, позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №07.02/1 від 07.02.2003р., укладений між відповідачами. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 4 – 6, 41, 48, 58, 62, 63, 128, 225, 229, 231, 232 ЦК УРСР, ст.ст. 2, 4, 6, 20, 23, 30, 48 Закону України «Про власність», ст.ст. 14 – 16 Закону України «Про підприємства в Україні».

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правою суттю спірний договір № 07.02/1 від 07.02.2003р. є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, чинної на момент укладення названого договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 ЦК УРСР передбачено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В п.2.1 спірного договору вказано на те, що продавець зобов'язується на протязі одного дня з моменту підписання договору, передати у власність покупцю майно за актом приймання-передачі майна. В п.2.2 цього договору також зазначено, що продавець зобов'язується на протязі одного дня з моменту підписання договору, передати покупцю документацію на майно за актом приймання-передачі документації.

В той же час, згідно з п.3.1 спірного договору, покупець зобов'язується прийняти у власність майно, згідно з актом приймання-передачі майна. У відповідності з п.3.2 цього договору, покупець зобов'язується прийняти документацію на майно, згідно з актом приймання-передачі документації.

Як вказувалось вище, 07.02.2003р. між відповідачами підписаний акт прийому-передачі майна, згідно умов договору купівлі-продажу № 07.02/1. У вказаному акті вказано на те, що продавець передав, а покупець прийняв нежитлову адміністративну будівлю в цілому, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 2, у т.ч. адміністративну будівлю, літ. А-3, замощення, літ. І, ІІ.

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами спірного договору сторони обумовили те, що передача майна у власність від продавця до покупця здійснюється шляхом передачі такого майна, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі.

Обставини справи свідчать про те, що адміністративна будівля фактично від ТОВ «Нестор-М» до ТОВ «Багіра» за спірним договором не передавалась, не дивлячись на складання акта прийому-передачі, відповідно, покупцем вказана будівля у власність фактично не приймалась.

Згідно пояснень представника позивача-1, на час укладення спірного договору і на теперішній час адміністративну будівлю по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі займає ЗКБУ «Машбуд», ТОВ «Блюз» та інші користувачі, а відповідачами вказана будівля не використовується. Відповідачами вказаних тверджень не спростовано і не надано суду доказів фактичного користування будівлею.

Колегія суддів приходить до висновків про те, що формальне складання акта приймання-передачі не може вважатися безумовним доказом переходу права власності на майно. Таким чином, за договором № 07.02/1 від 07.02.2003р. право власності на адміністративну будівлю до ТОВ «Багіра» не переходило.

Не надано суду відповідачами і доказів виконання умов пунктів 2.2 та 3.2 договору №07.02/1 щодо необхідності передачі від продавця і отримання покупцем документації на адміністративну будівлю.

В п.1.4 спірного договору вказано на те, що продавець гарантує, що майно, яке відчужується, на момент складання цього договору нікому не продано, не подаровано, не відчужено іншим шляхом, не заставлено, в спорі і під арештом не знаходиться, прав на нього в інших осіб нема.

В той же час, в п.2.5 спірного договору вказано на те, що у строк до 28.02.2003р. продавець зобов'язується звільнити приміщення від свого майна і майна третіх осіб.

Проте, умова договору щодо відсутності на майно прав третіх осіб є такою, що не відповідає дійсності, оскільки частина адміністративної будівлі по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі знаходиться в орендному користуванні інших осіб, зокрема, ЗФ «Укрінбанк», ПП «Агомеда-Плюс», ТОВ «Евіта-Сервіс» тощо.

За змістом ст.229 ЦК УРСР, при укладенні договору продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ (право наймача, право застави, довічного користування тощо).

Суду не надано доказів того, ТОВ «Нестор-М» у строк до 28.02.2003р. звільнив приміщення адміністративної будівлі від свого майна і майна третіх осіб. При цьому слід зазначити, що ТОВ «Нестор-М» не надано взагалі доказів знаходження його майна в адміністративній будівлі. Також, не є обґрунтованим право продавця за спірним договором звільняти будівлю від майна третіх осіб, з урахування наявності у таких третіх осіб прав орендарів на частину майна.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що не надано суду і належних доказів прийняття відповідачем-1 у власність адміністративної будівлі. Так, своє право власності ТОВ «Нестор-М» обґрунтовує наявністю договору купівлі-продажу № 4 від 15.01.2003р., укладеного ним з ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс». До вказаного договору був складений і підписаний акт прийому-передачі майна від 15.01.2003р. Проте, за договором № 4 від 15.01.2003р. відповідач-1 фактично не приймав у власність адміністративну будівлю. Тобто, відповідач-1 не набув у встановленому законом порядку права володіння, користування та розпорядження адміністративною будівлею по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі.

Таким чином, сторонами не надано суду належних доказів виконання договору №07.02/1 від 07.02.2003р. З цього випливає висновок суду про те, що такий договір був укладений без наміру створити юридичні наслідки.

Колегією суддів також враховується те, що 13.05.2004р. господарським судом Запорізької області у справі № 17/385д (за позовом ЗКБУ «Машбуд» і ТОВ «Блюз» до ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» і ТОВ «Нестор-М», третя особа – ОП «ЗМБТІ» про визнання недійсним договору) прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №4 від 15.01.2003р., укладеного між ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс» і ТОВ «Нестор-М», було відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.09.2004р. у вказаній справі.

09.11.2004р. господарським судом Запорізької області у справі № 17/383д-16/387д (за позовом ЗКБУ «Машбуд» і ТОВ «Блюз» до ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс», треті особи: ОП «ЗМБТІ» і ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання договору недійсним) прийнято рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №9 від 29.08.2002р., укладеного між ЗКБУ «Машбуд» і ТОВ «ЗапоріжАгроПромСервіс», було відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.03.2005р. у вказаній справі.

В ході розгляду вищевказаних справ № 17/385д і № 17/383д-16/387д судами досліджувалося питання правомірності укладених договорів купівлі-продажу № 4 від 15.01.2003р. і № 9 від 29.08.2002р. Разом з тим, судами не досліджувалася обставина фактичного переходу майна (адміністративної будівлі) від однієї особи до іншої.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про те, що ТОВ «Нестор-М» мало законні підстави розпоряджатися адміністративною будівлею, розташованою по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі.

З вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновків про те, що договір купівлі-продажу № 07.02/1 від 07.02.2003р. укладений з порушенням приписів законодавства, що регулює право власності, зокрема, Закону України «Про власність».

Крім того, з обставин справи вбачається те, що адміністративна будівля по вул. Перемоги, 2 в м. Запоріжжі під час укладення спірного договору знаходилась під численними арештами та заборонами на відчуження, про що свідчать витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 19.04.2006р. №7246598, надані Запорізькою філією інформаційного центру Міністерства юстиції України. Так, за станом на 07.02.2003р., тобто на дату укладення спірного договору, нерухоме майно знаходилось в податковій заставі, що підтверджується записом № 1 в названому витягу, зареєстрованому 20.04.1999р. під №35-293 заставодержателем в особі ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя і записом №6, зареєстрованому 02.06.2000р. під №34-2552 заставодержателем в особі ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя. Також, один з арештів на адміністративну будівлю, який зареєстрований 18.05.2005р. під №1983262, був накладений ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі №2-3678/2002, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ №02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В постанові Пленуму ВСУ №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначено, що стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними. У разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК УРСР суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Обставини справи свідчать про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна №07.02/1 від 07.02.2003р., укладений між відповідачами, є таким, що не відповідає вимогам Закону України «Про власність». Крім того, вказаний договір укладений під час дії заборони на відчуження адміністративної будівлі (наявність арешту та податкової застави). У зв'язку з цим, спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР.

Оскільки спірна угода його сторонами фактично не виконувалась (покупцем кошти не сплачувались, а продавцем майно не передавалось), то у суду відсутні підстави для застосування реституції в порядку ч.2 ст.48 ЦК УРСР.

З огляду на викладене, у зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для скасування оскаржуваного рішення. Позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по розгляду справи в суді першій та апеляційній інстанціях, відповідно до ст.49 ГПК України, відносяться порівну на відповідачів. Оскільки судові витрати по справі ніс позивач-1, то вказані витрати підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізького колективного будівельного управління «Машбуд», м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.10.2005р. у справі №15/400д скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу №07.02/1 від 07.02.2003р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нестор-М», м. Запоріжжя і Товариством з обмеженою відповідальністю «Багіра», м. Запоріжжя.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нестор-М», м. Запоріжжя (код ОКПО 32006050) на користь Запорізького колективного будівельного управління «Машбуд», м. Запоріжжя (код ОКПО 05513796) суму 63,75 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра», м. Запоріжжя (код ОКПО 32297581) на користь Запорізького колективного будівельного управління «Машбуд», м. Запоріжжя (код ОКПО 05513796) суму 63,75 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Хуторной В.М.  Юхименко О.В.