Постанова

від 08.11.2018 по справі 908/608/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018 року м. Дніпро Справа № 908/608/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)

судді Березкіна О.В., Кузнецов В.О.

секретар Ковзиков В.Ю.

за участю ліквідатора: Ясир Д.І., посвідчення № 947 від 05.06.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року

(повний текст підписано 04.05.2018 року)

у справі № 908/608/18 (суддя - Ніколаєнко Р.А., м. Запоріжжя)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", м. Запоріжжя

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст постанови суду першої інстанції.

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статей 10, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заява мотивована тим, що загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про припинення діяльності та ліквідацію товариства у добровільному порядку, призначено голову ліквідаційної комісії. В ході ліквідаційної процедури в позасудовому порядку з'ясувалася неможливість погасити наявну кредиторську заборгованість в розмірі 120 000,00 грн., внаслідок чого на виконання вимог Закону було прийнято рішення звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року у даній справі Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", м. Запоріжжя визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Ясир Дар'ю Ігорівну, яку зобов'язано вчинити певні дії.

Вказана постанова мотивована наступним:

- за даними бухгалтерського обліку боржника, останній має заборгованість перед ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" в зв'язку із невиконанням договору про надання юридичних послуг № 01/15-юр від 05.11.2015 року на загальну суму 120 000,00 грн.;

- за результатами проведеної інвентаризації, які відображено в інвентаризаційному описі № 1 від 26.04.2017 року, комісією було з'ясовано відсутність активів боржника;

- надані боржником копії довідок АТ "ТАСкомбанк" № 7581 від 06.12.2016 року та № 7680 від 08.12.2016 року свідчать про закриття банківських рахунків боржника у банківських установах;

- суду представлено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 20.08.2017 року, який відповідає встановленим вимогам та відображує кредиторську заборгованість в розмірі 120 000,00 грн. та відсутність дебіторської заборгованості. Вказаний проміжний ліквідаційний баланс затверджено рішенням учасника від 20.08.2017 року та за результатами розгляду вирішено подати до господарського суду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство згідно з вимогами статті 95 Закону;

- матеріалами справи підтверджено, що боржником дотримано встановлених вимог щодо ліквідації юридичної особи за рішенням учасників та встановлено неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів за недостатністю майна.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Не погодившись із вказаною постановою, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у даній справі.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилався на те, що:

- постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 74 Господарського процесуального кодексу України та статей 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без з'ясування всіх обставин справи;

- в матеріалах справи відсутня інформація щодо запиту до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у даній справі;

- оскаржувана постанова стосується прав та обов'язків скаржника як податкового органу.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Арбітражний керуючий (ліквідатор) Ясир Д.І. надала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін. Посилається на те, що господарським судом неодноразово від скаржника витребовувалась довідка про наявність податкової заборгованості та інша інформація. Однак жодного разу скаржник не надавав суду витребувану інформацію. Таким чином, станом як на момент прийняття рішення про ліквідацію, так і на момент відкриття провадження у справі про банкрутство податкова заборгованість боржника відсутня. Скаржник не є учасником у даній справі та не обґрунтував наявності права на апеляційне оскарження. Щодо інформації про запит до автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого ліквідатор звернув увагу, що в ухвалі від 10.04.2018 року про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду зазначено про застосування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого. За результатом застосування автоматизованої системи у даній справі було визначено арбітражного керуючого Сольського В.С., який згодом надав свою заяву про відкликання згоди на участь у цій справі, що була задоволена судом. Про застосування автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого та результати її застосування також було зазначено в ухвалі суду від 18.04.2018 року та в самій оскаржуваній постанові. Стосовно проведення позапланової документальної перевірки боржника ліквідатор зазначив, що про рішення засновників про припинення ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" та про визнання боржника банкрутом скаржнику було достовірно відомо з 09.11.2016 року, 03.04.2017 року та 10.05.2018 року. Більше ніж 1 рік з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про рішення засновників щодо припинення боржника скаржник обізнаний про процедуру припинення боржника та наявність підстав для проведення позапланової документальної перевірки згідно статті 78 Податкового кодексу України, але не вважав за потрібне та не вчинив жодної дії, передбаченої чинним законодавством для проведення перевірки боржника. Додатково ліквідатор посилається на те, що відповідно до чинного податкового законодавства у зв'язку із зміною боржником юридичної адреси, а отже і зміною контролюючого органу, в якому боржник має перебувати на обліку, скаржник взагалі не може бути учасником справи про банкрутство через переведення платника податків на облік до іншого контролюючого органу в іншій адміністративно-територіальній одиниці.

Боржник в особі представника, адвоката Матієвої Я.С. у відзиві на апеляційну скаргу просить постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були встановлені фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Виходячи із змісту статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Головне управління ДФС у м. Києві не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони (учасника) у справі про банкрутство. Інші випадки участі органу державної фіскальної служби у справах про банкрутство платника податків Законом не передбачені. Таким чином, орган ДФС не віднесений чинним законодавством до інших учасників, окрім кредиторів. В апеляційній скарзі скаржник не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір та характер таких вимог. Скаржник не є учасником справи про банкрутство та не є особою, стосовно якої місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки не доведено порушення його прав, а тому останній позбавлений права на оскарження судового рішення у даній справі про банкрутство. Твердження скаржника про незастосування судом першої інстанції автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого спростовується змістом оскаржуваної постанови та ухвал від 10.04.2018 року, від 18.04.2018 року.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 року дану справу прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 08.11.2018 року.

В судовому засіданні арбітражний керуючий (ліквідатор) Ясир Д.І. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Особа, яка подала апеляційну скаргу та інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що інформацію про час та місце проведення судового засідання 08.11.2018 року було розміщено за веб-адресою https://cag.court.gov.ua/sud4876/gromadyanam/csz/, ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 року опубліковано в єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77072736).

Таким чином, апеляційним господарським судом було здійснено всі можливі заходи щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання.

У відповідності до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду врахувавши рівень складності та обставини справи, строк розгляду апеляційної скарги, вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваного судового акту суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі інших учасників провадження у справі.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.11.2011 року зареєстровано юридичну особу - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум".

24.03.2017 року ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес" як учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" (а. с. 24) прийнято рішення щодо:

- зміни місцезнаходження Товариства з м. Києва на м. Запоріжжя;

- дострокового припинення Товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг;

- призначення ліквідатором (головою ліквідаційної комісії) Товариства Сєдову Наталію Іванівну, яку наділено повноваженням керівника (директора) Товариства відповідно до установчих документів Товариства та чинного законодавства України;

- затвердження порядку проведення ліквідаційної процедури Товариства: звернення протягом трьох днів з моменту прийняття рішення до органу, який здійснив державну реєстрацію Товариства з повідомленням про припинення Товариства шляхом ліквідації; звернення в триденний строк з моменту прийняття рішення про ліквідацію Товариства до органів державної податкової служби та до органів Пенсійного фонду України з відповідним повідомленням про ліквідацію Товариства та організацію позапланових перевірок; організація комплексу робіт щодо звільнення працівників Товариства у зв'язку з ліквідацією; виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства шляхом ліквідації у відповідному друкованому виданні; закриття в банківських установах поточних рахунків, які не будуть використовуватись в процедурі ліквідації Товариства; проведення інвентаризації та оцінки майна Товариства; стягнення дебіторської заборгованості Товариства; продаж майна Товариства у випадку недостатності грошових коштів для проведення розрахунків з кредиторами Товариства; зняття Товариства з обліку в органах державної податкової служби, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування; передача документації, що підлягає довгостроковому зберіганню до відповідної архівної установи; внесення в Єдиний державний реєстр запису щодо припинення Товариства шляхом ліквідації та організація публікації відповідного оголошення; вчинення інших заходів, направлених на ліквідацію Товариства, як юридичної особи; встановлення двомісячного строку для проведення ліквідаційної процедури Товариства, який може бути збільшений за відповідним рішенням Загальних зборів учасників Товариства, у випадку виникнення певних непередбачуваних обставин; здійснення розрахунків з учасником Товариства грошовими коштами, розподіл активів не здійснюється.

03.04.2017 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про прийняття учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" рішення про припинення Товариства, відомості про голову ліквідаційної комісії та про визначений строк для заявлення вимог кредиторів.

За даними бухгалтерського обліку боржника, останній має заборгованість перед ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" у зв'язку із невиконанням Договору про надання юридичних послуг № 01/15-юр від 05.11.2015 року на загальну суму 120 000,00 грн. Вказану заборгованість боржник не заперечує.

Відповідно до інвентаризаційного опису № 1 від 26.04.2017 року ліквідаційною комісією була з'ясована відсутність активів боржника.

Надана суду довідка боржника № 10 від 20.08.2017 року свідчить про відсутність відкритих розрахункових рахунків боржника в банківських установах.

Із довідки боржника № 9 від 20.08.2017 року вбачається відсутність заборгованості боржника по виплаті заробітної плати.

Суду надано проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 20.08.2017 року, в якому зазначено про поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками - 120 000,00 грн. та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) в тій самій сумі. Інші активи та пасиви боржника в проміжному ліквідаційному балансі не відображено.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.04.2018 року прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.04.2018 року відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум".

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

3.3.1. Норми права, що підлягають застосуванню.

Згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений частиною 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи (частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (частина 2 статті 111 Цивільного кодексу України).

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (частина 3 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (частина 4 статті 111 Цивільного кодексу України).

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку (частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України).

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (частини 7, 10 статті 111 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 4 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 року № 879 (надалі - Положення про інвентаризацію) проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (пункт 5 Розділу І Положення про інвентаризацію).

Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи (пункт 6 Розділу І Положення про інвентаризацію). Проведення інвентаризації є обов'язковим у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу (пункт 7 Розділу І Положення про інвентаризацію).

Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства (пункт 15 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію).

3.3.2. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків місцевого господарського суду.

Особлива процедура, яка передбачена статтею 95 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

В зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 2, 5 статті 105 Цивільного кодексу України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою для складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до частини 3 статті 11 Закону.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону та становить предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку вказаної статті.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Згідно із частиною 1 статті 95 Закону до боржника, який ліквідується власником застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу.

Так, при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржник вказував на наявність у нього заборгованості перед єдиним кредитором - ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" в сумі 120 000,00 грн., що виникла на підставі Договору № 01/15-юр від 05.10.2015 року про надання юридичних послуг.

Разом з тим, доказів звернення із заявою з кредиторськими вимогами ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" під час добровільної ліквідації матеріали справи не містять.

Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, то встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Слід звернути увагу, що в проміжному ліквідаційному балансі боржника сума 120 000,00 грн. відображена як поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками, що також не може свідчити про достовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

Згідно приписів частини 4 статті 11 Закону, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Таким чином, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за статтею 95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо (висновок про застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 904/1853/17, від 01.08.2018 року у справі № 911/3540/17).

Матеріали справи не свідчать про подання боржником доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Крім цього, відповідно до пункту 9.1 Статуту боржника Товариство припиняється виключно шляхом ліквідації. Добровільна ліквідація Товариства здійснюється за рішенням Загальних зборів учасників Товариства у порядку, передбаченому Законом України "Про інститути спільного інвестування", з дотриманням вимог Цивільного кодексу України.

В пункті 9.3 Статуту боржника зазначено, що ліквідація Товариства до закінчення строку, встановленого Регламентом є можливою за умови згоди усіх учасників.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2018 року кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" є Одіссеас Каланідіс , Нікосія, Кіпр. Відомості про учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі відсутні.

Разом з тим, 24.03.2017 року ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес", як учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" (а. с. 24) прийнято рішення щодо дострокового припинення Товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг. При цьому, місцевим господарським судом при винесенні ухвали про відкриття провадження у даній справі про банкрутство не було надано правової оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес" є учасником боржника, який володіє 100 % у статутному капіталі боржника, або його включено до переліку засновників (учасників).

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог частини 3 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційною комісією (ліквідатором) боржника було закрито всі рахунки боржника та не залишено рахунку, який має використовуватися для розрахунків з кредиторами під час ліквідації боржника.

Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів; відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржником, а також доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.08.2018 року у справі № 915/1490/16).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ліквідаційною комісією боржника не додержано вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також матеріали справи свідчать про неподання ліквідатором на момент порушення справи про банкрутство документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника.

В порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мав боржник станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, виходячи з того, що суду не було надано належних доказів обґрунтованості вимог кредитора та здійснення інвентаризації майна боржника належним чином.

В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 927/557/17 зроблено висновок про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, порушеної у порядку статті 95 Закону, відсутність доказів надання ліквідатором товариства контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку статті 95 Закону.

В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі № 904/8185/17 зроблено висновок про те, що лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм статті 95 Закону. При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Стосовно посилання боржника та ліквідатора щодо правового статусу Головного управління ДФС у м. Києві колегія суддів враховує наступне.

Частиною 7 статті 111 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок голови ліквідаційної комісії у процедурі самоліквідації не тільки подання до контролюючих органів відповідної звітності, але й своєчасне надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Отже, у межах процедури самоліквідації ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен вжити самостійних активних кроків до надання контролюючому органу такої документації для того, щоб він міг виконати свої обов'язки з проведення перевірки суб'єкта господарювання на предмет дотримання податкового законодавства.

Законодавцем право на апеляційне оскарження прийнятих у процедурі банкрутства рішень визначено як таке, що надає учасникам справи про банкрутство можливість оскарження постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та усіх ухвал місцевого господарського суду, прийнятих у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду враховує також, що зміна місцезнаходження боржника з м. Києва на м. Запоріжжя відбулась одночасно із прийняттям рішення про ліквідацію боржника.

Як вбачається із змісту ідентифікаційних даних, наданих суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області, боржник перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ в яку переходить платник податків - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у зв'язку з припиненням за рішенням власника (а. с. 107). На 27.04.2018 року боржник перебуває в стані переходу з іншої ДПІ.

Таким чином, правовий статус Головного управління ДФС у м. Києві, як контролюючого органу щодо сплати податкових зобов'язань боржника, який обліковується ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за місцем попередньої реєстрації боржника передбачений податковим законодавством згідно з підпунктом 19.1.1.45 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України та надає скаржнику право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство відповідно до статті 95 Закону.

3.3.3. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За наведених обставин, судом першої інстанції не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 95 Закону, а також не проведено аналізу активів і пасивів боржника та належним чином не було з'ясовано питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів не ґрунтується на належних доказах, а тому суд не мав достатніх правових підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Розглядаючи справу у судовому засіданні господарський суд мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство та закрити провадження у справі про банкрутство, оскільки надання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації законодавством не передбачено.

Оскільки, провадження у даній справі підлягало закриттю, суд першої інстанції не мав правових підстав для призначення ліквідатора.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на неприпустимість використання процедури банкрутства з метою, що суперечить нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В частині 1 статті 83 Закону встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо: 1) боржник - юридична особа не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 2) юридичну особу, яка є боржником, припинено в установленому законодавством порядку, про що є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; 3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника; 4) затверджений звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом; 5) затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом; 6) затверджений звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Законом; 7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами; 8) до боржника після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про його банкрутство не висунуто вимог; 9) згідно із законом справа не підлягає розгляду в господарських судах України; 11) господарським судом не встановлені ознаки неплатоспроможності боржника; 12) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частиною 2 статті 83 Закону провадження у справі про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5, 9 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство (до та після визнання боржника банкрутом); у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7, 8 і 11 частини першої цієї статті - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої цієї статті, - лише після визнання боржника банкрутом.

З урахуванням зазначених норм процесуального права, провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" підлягає закриттю на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанова Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року має бути скасована. Провадження у даній справі підлягає закриттю. Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", м. Запоріжжя.

3.3.4. Судові витрати.

Законом України "Про судовий збір" не передбачено ставки, від якої мав би обчислюватись судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. В зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 11 частини 1 статті 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтями 275, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 року у справі № 908/608/18 - скасувати.

Провадження у справі № 908/608/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", м. Запоріжжя - закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.11.2018 року.

Головуючий суддя

---

І.О. Вечірко

Суддя

---

О.В. Березкіна

Суддя

---

В.О. Кузнецов