Постанова

від 23.01.2019 по справі 908/608/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін до суду не з'явились, про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" Ясир Д.І.

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 08.11.2018

у складі колегії суддів: Вечірка І.О. (головуючого), Березкіної О.В., Кузнецова В.О.

у справі № 908/608/18

за заявою боржника Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. У квітні 2018 Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статей 10, 11, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. 18.04.2018 ухвалою Господарського суду Запорізької області відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі № 908/608/18 ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено Ясир Дарью Ігорівну, яку зобов'язано вчинити певні дії.

4. Не погодившись із вказаною постановою, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу , в якій просило скасувати оскаржувану постанову та припинити провадження у даній справі.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 908/608/18 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі № 908/608/18 скасовано, провадження у справі № 908/608/18 про банкрутство ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" закрито.

6. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

6.1 Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.11.2011 зареєстровано юридичну особу - ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум".

6.2 24.03.2017 ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес" як учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" (а. с. 24) прийнято рішення щодо:

- зміни місцезнаходження Товариства з м. Києва на м. Запоріжжя;

- дострокового припинення Товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг;

- призначення ліквідатором (головою ліквідаційної комісії) Товариства Сєдову Наталію Іванівну, яку наділено повноваженням керівника (директора) Товариства відповідно до установчих документів Товариства та чинного законодавства України;

- затвердження порядку проведення ліквідаційної процедури Товариства: звернення протягом трьох днів з моменту прийняття рішення до органу, який здійснив державну реєстрацію Товариства з повідомленням про припинення Товариства шляхом ліквідації; звернення в триденний строк з моменту прийняття рішення про ліквідацію Товариства до органів державної податкової служби та до органів Пенсійного фонду України з відповідним повідомленням про ліквідацію Товариства та організацію позапланових перевірок; організація комплексу робіт щодо звільнення працівників Товариства у зв'язку з ліквідацією; виявлення кредиторів боржника та направлення їм відповідних листів з пропозицією заявити свої вимоги до Товариства протягом двох місяців з моменту опублікування державним реєстратором оголошення про припинення Товариства шляхом ліквідації у відповідному друкованому виданні; закриття в банківських установах поточних рахунків, які не будуть використовуватись в процедурі ліквідації Товариства; проведення інвентаризації та оцінки майна Товариства; стягнення дебіторської заборгованості Товариства; продаж майна Товариства у випадку недостатності грошових коштів для проведення розрахунків з кредиторами Товариства; зняття Товариства з обліку в органах державної податкової служби, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування; передача документації, що підлягає довгостроковому зберіганню до відповідної архівної установи; внесення в Єдиний державний реєстр запису щодо припинення Товариства шляхом ліквідації та організація публікації відповідного оголошення; вчинення інших заходів, направлених на ліквідацію Товариства, як юридичної особи; встановлення двомісячного строку для проведення ліквідаційної процедури Товариства, який може бути збільшений за відповідним рішенням Загальних зборів учасників Товариства, у випадку виникнення певних непередбачуваних обставин; здійснення розрахунків з учасником Товариства грошовими коштами, розподіл активів не здійснюється.

6.3. 03.04.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про прийняття учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" рішення про припинення Товариства, відомості про голову ліквідаційної комісії та про визначений строк для заявлення вимог кредиторів.

6.4 За даними бухгалтерського обліку боржника, останній має заборгованість перед ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" у зв'язку із невиконанням Договору про надання юридичних послуг № 01/15-юр від 05.11.2015 на загальну суму 120 000,00 грн. Вказану заборгованість боржник не заперечує.

6.5 Відповідно до інвентаризаційного опису № 1 від 26.04.2017 ліквідаційною комісією була з'ясована відсутність активів боржника.

6.6 Надана суду довідка боржника № 10 від 20.08.2017 свідчить про відсутність відкритих розрахункових рахунків боржника в банківських установах.

6.7 Із довідки боржника № 9 від 20.08.2017 вбачається відсутність заборгованості боржника по виплаті заробітної плати.

6.8 Суду надано проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 20.08.2017, в якому зазначено про поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками - 120 000,00 грн. та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) в тій самій сумі. Інші активи та пасиви боржника в проміжному ліквідаційному балансі не відображено.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 03.12.2018 ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" Ясир Д.І. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 03.12.2018 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 908/608/18, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 908/608/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.12.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 17.12.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 908/608/18 за касаційною скаргою ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" Ясир Д.І. від 03.12.2018 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 23.01.2019 об 11 год. 45 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ліквідатор ПАТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" Ясир Д.І. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018, а постанову Господарського суду Запорізької області від 02.05.2018 у справі № 908/608/18 залишити без змін.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 ГУ ДФС у м.Києві не є учасником справи про банкрутство та не є особою, стосовно якої місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки не доведено порушення його прав, а тому останній позбавлений права на оскарження судового рішення у даній справі про банкрутство.

10.2 У зв'язку зі зміною контролюючого органу в якому боржник має перебувати на обліку, ГУ ДФС у м.Києві взагалі не може бути учасником справи про банкрутство.

10.3 Більше ніж 1 рік з моменту внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про рішення засновників щодо припинення боржника ГУ ДФС у м.Києві обізнане про процедуру припинення боржника та наявність підстав для проведення позапланової документальної перевірки, але не вчинило жодної дії для такої перевірки.

10.4 Суд апеляційної інстанції в результаті вільного трактування статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Цивільного кодексу України щодо припинення юридичної особи дійшов до хибного висновку щодо обов'язкової наявності заяви з кредиторськими вимогами до боржника під час добровільної ліквідації як передумови для звернення до господарського суду із відповідною заявою.

10.5 Висновки суду апеляційної інстанції щодо недотримання вимоги про підтвердження достатності майна для покриття судових витрат суперечать статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

15. Згідно статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон), якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

16. Такий порядок передбачений частиною 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

17. З дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи (частина 1 статті 111 Цивільного кодексу України).

18. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства (частина 2 статті 111 Цивільного кодексу України).

19. Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи (частина 3 статті 111 Цивільного кодексу України).

20. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. У випадках, встановлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється (частина 4 статті 111 Цивільного кодексу України).

21. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється (частина 5 статті 111 Цивільного кодексу України).

22. Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку (частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України).

23. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (частини 7, 10 статті 111 Цивільного кодексу України).

24. Відповідно до частин 8, 11 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи та забезпечує подання органам доходів і зборів.

25. Відповідно до пункту 4 Розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879 (надалі - Положення про інвентаризацію) проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об'єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

26. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка (пункт 5 Розділу І Положення про інвентаризацію).

27. Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов'язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов'язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов'язання (непередбачені активи та зобов'язання) підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи (пункт 6 Розділу І Положення про інвентаризацію). Проведення інвентаризації є обов'язковим у разі припинення підприємства в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу (пункт 7 Розділу І Положення про інвентаризацію).

28. Інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства (пункт 15 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію).

29. Особлива процедура, яка передбачена статтею 95 Закону випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

30. В зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

31. Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами частин 2, 5 статті 105 Цивільного кодексу України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою для складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до частини 3 статті 11 Закону.

32. Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону та становить предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку вказаної статті.

33. При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, на підставі статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

34. Згідно із частиною 1 статті 95 Закону до боржника, який ліквідується власником застосовується особливий порядок провадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі про банкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу його пасиву та активу.

35. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржник вказував на наявність у нього заборгованості перед єдиним кредитором - ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" в сумі 120 000,00 грн., що виникла на підставі Договору № 01/15-юр від 05.10.2015 про надання юридичних послуг. Разом з тим, доказів звернення із заявою з кредиторськими вимогами ТОВ "Центр правової допомоги № 4 колегії адвокатів" під час добровільної ліквідації матеріали справи не містять.

36. Оскільки кредитори наділені саме правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами та відповідний порядок звернення кредитора у порядку добровільної ліквідації за нормами цивільного законодавства та під час провадження у справі про банкрутство передбачає таке звернення, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені обставини дають підстави дійти висновку про небажання кредитора отримати повернення своїх коштів, відтак ставлять під сумнів підставність звернення до суду в порядку спрощеного провадження у справі про банкрутство через відсутність волевиявлення кредитора та недостовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

37. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в проміжному ліквідаційному балансі боржника сума 120 000,00 грн. відображена як поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками, що також не може свідчити про достовірність встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника.

38. Згідно приписів частини 4 статті 11 Закону, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

39. Таким чином, нормами Закону встановлено додаткову вимогу до заяви боржника про порушення справи про банкрутство за статтею 95 Закону - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 12 місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо (висновок про застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 904/1853/17, від 01.08.2018 у справі № 911/3540/17).

40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не свідчать про подання боржником доказів на підтвердження наявності активів, достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. Крім цього, відповідно до пункту 9.1 Статуту боржника Товариство припиняється виключно шляхом ліквідації. Добровільна ліквідація Товариства здійснюється за рішенням Загальних зборів учасників Товариства у порядку, передбаченому Законом України "Про інститути спільного інвестування", з дотриманням вимог Цивільного кодексу України. В пункті 9.3 Статуту боржника зазначено, що ліквідація Товариства до закінчення строку, встановленого Регламентом є можливою за умови згоди усіх учасників. Як вбачається із матеріалів справи, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.04.2018 кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" є Одіссеас Каланідіс, Нікосія, Кіпр. Відомості про учасників Товариства в Єдиному державному реєстрі відсутні. Разом з тим, 24.03.2017 ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес", як учасником ПАТ "ЗНВКІФ "Ремедиум" (а. с. 24) прийнято рішення щодо дострокового припинення Товариства шляхом його ліквідації в добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв'язку із незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг. При цьому, місцевим господарським судом при винесенні ухвали про відкриття провадження у даній справі про банкрутство не було надано правової оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Колекшн Глобал Бізнес" є учасником боржника, який володіє 100 % у статутному капіталі боржника, або його включено до переліку засновників (учасників).

41. Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог частини 3 статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційною комісією (ліквідатором) боржника було закрито всі рахунки боржника та не залишено рахунку, який має використовуватися для розрахунків з кредиторами під час ліквідації боржника. Матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів; відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржником, а також доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

42. Частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16).

43. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку, що ліквідаційною комісією боржника не додержано вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також матеріали справи свідчать про неподання ліквідатором на момент порушення справи про банкрутство документів на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника. В порушення вимог Закону, судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мав боржник станом на день прийняття рішення його засновниками (учасниками) про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, виходячи з того, що суду не було надано належних доказів обґрунтованості вимог кредитора та здійснення інвентаризації майна боржника належним чином.

44. В постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 927/557/17 зроблено висновок про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат у справі про банкрутство, порушеної у порядку статті 95 Закону, відсутність доказів надання ліквідатором товариства контролюючим органам, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, відсутність звернення до боржника та до суду єдиного, визначеного самим боржником, кредитора, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в порядку статті 95 Закону.

45. В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/8185/17 зроблено висновок про те, що лише дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку норм статті 95 Закону. При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження, згідно із цією статтею, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

46. З огляду на вищевикладене, доводи скаржника (пункти 10.4, 10.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

47. Доводи скаржника (пункт 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що частина 7 статті 111 Цивільного кодексу України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16). Частиною 7 статті 111 Цивільного кодексу України визначено як обов'язок голови ліквідаційної комісії у процедурі самоліквідації не тільки подання до контролюючих органів відповідної звітності, але й своєчасне надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. Отже, у межах процедури самоліквідації ліквідатор (ліквідаційна комісія) повинен вжити самостійних активних кроків до надання контролюючому органу такої документації для того, щоб він міг виконати свої обов'язки з проведення перевірки суб'єкта господарювання на предмет дотримання податкового законодавства.

48. Доводи скаржника (пункти 10.1, 10.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

48.1 Судом апеляційної інстанції встановлено, що зміна місцезнаходження боржника з м. Києва на м. Запоріжжя відбулась одночасно із прийняттям рішення про ліквідацію боржника. Як вбачається із змісту ідентифікаційних даних, наданих суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області, боржник перебуває за основним місцем обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ДПІ в яку переходить платник податків - Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у зв'язку з припиненням за рішенням власника (а. с. 107). На 27.04.2018 боржник перебуває в стані переходу з іншої ДПІ.

48.2 У даній справі провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" порушено на підставі статті 95 Закону про банкрутство, частина друга якої передбачає обов'язкове дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Такий порядок передбачено зокрема статтями 105, 110, 111 Цивільного кодексу України. ГУ ДФС у м. Києві під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом доводив, що постановою передчасно визнано боржника банкрутом, оскільки судом не було належним чином перевірено дотримання заявником всіх передбачених законом дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим ГУ ДФС у м. Києві була подана апеляційна скарга на зазначену постанову суду першої інстанції.

48.3 Враховуючи особливості процедури банкрутства в порядку статті 95 Закону про банкрутство, правовий статус Головного управління ДФС у м. Києві, як контролюючого органу щодо сплати податкових зобов'язань боржника, який обліковується ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за місцем попередньої реєстрації боржника, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, отже, з огляду на те, що у зв'язку з порушенням справи про банкрутство у податкового органу виникають певні обов'язки щодо проведення позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства юридичною особою, яка оголосила про свою ліквідацію, то у разі порушення учасниками провадження прав фіскального органу при здійсненні ним своїх функцій, останній набуває права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

49. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

52. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

53. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

55. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

56. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

57. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови були дотримані.

58. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Ремедиум" Ясир Д.І. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 908/608/18 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2018 у справі № 908/608/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Я. Погребняк

Н. Г. Ткаченко