Рішення

від 13.11.2018 по справі 7/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2018Справа № 7/192 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до житлово-будівельного кооперативу "Луч - 3"

про стягнення 168 096,00 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Луч - 3" про стягнення 168 096,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2014 р. у справі № 7/192 провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 р. задоволено частково, ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 р. скасовано, матеріали справи №7/192 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.

Розпорядження керівника апарату господарського суду м. Києва від 18.07.14 р., відповідно до наказу від 14.02.14 р. № 10 та п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 7/192.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №7/192 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 р. прийнято справу до провадження, призначено розгляд справи на 16.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2014 р. клопотання житлово-будівельного кооперативу "Луч - 3" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 7/192 до вирішення справи № К/800/42421/13 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської адміністрації, за участю третіх осіб: житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2", житлово-будівельного кооперативу "Буревісник-3", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік", приватного підприємства "Компанія ФАХ", публічного акціонерного товариства "Київенерго", публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та інші про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень незаконними і нечинними.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.2014 р. у справі №761/8760/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р., позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття задоволено частково. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено. Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води"; № 641 від 30 травня 2007 року "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748"; № 642 від 30 травня 2007 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води"; № 643 від 30 травня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію". Решту позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації залишено без задоволення.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2018 р. провадження у справі №7/192 поновлено, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

02.10.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а в частині основного боргу в сумі 124 535,22 грн. - підлягає закриттю.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.10.1999 р. між акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України Про акціонерні товариства № 514-VI від 17 вересня 2008 року перейменована у публічне акціонерне товариство Київенерго та житлово-будівельним кооперативом "Луч - 3" укладений договір № 340106 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до умов пункт 1.1. договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору № 340106 від 01.10.1999 р. сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно п.п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно п. 2.3.2. договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом п. 5.1 договору встановлено, що облік споживання абонементом теплової проводиться розрахунковим способом.

Згідно п. 8.1. договору, договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.1999 року.

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати споживачем теплової енергії (п. 8.2.).

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору 340106 від 01.10.1999 р.

Абзацом 2 п. 9.8 договору передбачено, що додатки до договору № 1,2,3,4,5,6,7,8,9 є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору № 340106 від 01.10.1999 року розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до умов п. 2. додатку 4 до договору № 340106 від 01.10.1999 року абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, буд. № 63, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористувуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.02.2006 року по 01.02.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 136 535,22 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київенерго" на ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 р. задоволено частково, ухвалу господарського суду м. Києва від 04.06.2014 р. скасовано, матеріали справи №7/192 повернуто до господарського суду міста Києва для розгляду.

У вищевказаній постанові зазначено, що відповідачем до порушення провадження у справі № 7/192 було сплачено частину боргу у сумі 12 000,00 грн, та частину боргу у сумі 124 535,22 грн. сплачено протягом розгляду справи. Місцевим судом помилково припинено провадження у справі № 7/192 щодо всієї суми заборгованості, адже, як встановлено судом апеляційної інстанції 12 000,00 грн. було сплачено відповідачем до порушення провадження у даній справі.

Господарським судом міста Києва залишено поза увагою позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 26 599, 43 грн інфляційних втрат та 4 961, 36 грн. - 3 % річних. Припиняючи провадження у справі № 7/192 місцевим господарським судом не було вирішено питання в цій частині позову.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи вищезазначене та те, що позивач в позовній заяві просив стягнути із відповідача борг за спожиту теплову енергію в розмірі 136 535,22 грн., з яких 124 535,22 грн. сплачено у період з 11.08.2009 р. по 29.09.2010 р., тобто після порушення провадження у справі (16.03.2009 р.), що встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2014 р.

Пункт 2 ч.1 статті 231 ГПК України передбачає, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та те, що відповідачем сплачено зазначену суму заборгованості, тому суд закриває провадження у справі в розмірі 124 535,22 грн. в частині основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору

Щодо іншої частини основного боргу в розмірі 12 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідач 06.02.2009 р. сплатив кошти у сумі 6 000,00 грн. та 17.02.2009 р. - 6000,00 грн., тобто до порушення провадження у справі, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором № 340106 від 01.10.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 26 599,43 грн. та 3% річних в розмірі 4 961,36 грн. за період з березня 2006 року по січень 2009 року (включно).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем, станом на 01.02.2009 р., заборгованості у розмірі 136 535,22 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 4 961,36 та витрат пов'язаних з індексом інфляції в сумі 26 599,43 грн.

Оскільки, відповідач добровільно сплатив частину суми основного боргу в розмірі 12 000,00 грн., що підтверджує довідка про надходження коштів за спожиту від АК Київенерго теплову енергію житлово-будівельного кооперативу "Луч-3" до порушення провадження у справі № 7/192, а іншу частину заборгованості в розмірі 124 535,22 грн. сплачено у період з 11.08.2009 р. по 29.09.2010 р., тобто після порушення провадження у справі, суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч. 3 ст. 231, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 124 535,22 грн.

2. В іншій частині позову публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Житлово-будівельного кооперативу "Луч - 3" про стягнення 168 096,00 грн. задовольнити частково.

3. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу "Луч-3" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, 21, код ЄДРПОУ 23378190) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 31, ідентифікаційний код 00131305) три проценти річних в розмірі 4 961 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одну) грн. 36 коп., індекс інфляції в розмірі 26 599 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 43 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 94 коп. та 109 (сто дев'ять) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині позову в розмірі 12 000, 00 грн. основного боргу відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий