Рішення

від 22.10.2018 по справі 911/1265/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2018 р. Справа № 911/1265/18

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ

до публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО

про стягнення 4 791 868,27 грн.

за участю представників:

позивача: Саєнток О.Ю. - предст. за дов. № 1 від 17.07.2018;

відповідача: Грибець В.А. - предст. за дов. № 311/22 від 11.12.2017;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ (далі - ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ , позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (далі - ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО в особі Трипільської ТЕС, відповідач) про стягнення 4 791 868,27 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати 6% від ціни поставленого товару по Договору від 30.01.2013 №14/1 про закупівлю (поставку) товарів, які, за вирахуванням суми акредитиву та з урахуванням здійснених між сторонами зарахувань зустрічних однорідних вимог, складають 4 791 868,27 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2018.

23.07.2018 через канцелярію суду відповідачем подано відзив за № 10-2795 від 20.07.2018 на позовну заяву, в якому з заявленими позовними вимогами він не погоджується. На думку відповідача, укладена між сторонами угода про зарахування зустрічних однорідних вимог не підлягає застосуванню і її зміст не відповідає ст. 601 Цивільного кодексу України, оскільки не всі вимоги є однорідними.

Також відповідач вважає, що позивач у позовній заяві об'єднав зобов'язання по змішаному договору № 14/1 від 30.01.2013 (поставка, підряд), договорами підряду №17/31 від 20.11.2013, № 18-01/4-14 від 18.04.2014, №17/10 від 24.05.2013 та стягнення неустойки за рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 908/3344/15 від 08.07.2015, що, на переконання відповідача, є порушенням правил об'єднання позовних вимог.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач допустив порушення умов договору № 14/1 не здійснивши виставлення рахунків за період після виставлення рахунків на попередню оплату до моменту звернення з позовом до суду. Таке порушення умов договору, на думку відповідача, обумовило складнощі його виконання.

Разом з тим відповідач твердить, що позивачем не виконані умови договору щодо поставки продукції в повному обсязі та для виконання оплати гарантійного платежу в розмірі 6% позивачем не надано рахунок-фактуру і банківську гарантію. За розрахунками відповідача, у ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО відсутня заборгованість перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ , натомість останній є боржником відносно ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО , з огляду на що відповідач у відзиві просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

23.07.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.08.2018.

13.08.2018 через канцелярію суду позивач подав відповідь за № 07/18 від 13.08.2018 на відзив, у якому не погоджується з викладеними у відзиві доводами відповідача. Так, позивач зазначає, що твердження відповідача щодо незаконності угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог є безпідставними, оскільки перед укладанням вказаної угоди сторони тривалий час узгоджували її умови, законність її укладення та підстави застосування угоди сторонами в бухгалтерському і податковому обліку підприємств. Крім того, відповідач угоду в судовому порядку не оскаржував та з будь-якими запереченнями щодо проведення вказаних зарахувань до ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ не звертався.

Заперечуючи проти доводів відповідача стосовно не виставлення позивачем рахунків на оплату поставленої продукції, а також гарантійного платежу в розмірі 6% і ненастання з цього приводу строку здійснення вказаних платежів відповідачем, що зі слів відповідача є порушенням норм ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, позивач, з посиланням на судову практику Вищого господарського суду України, зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, отже, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість.

Також позивач зауважує, що у зв'язку з двосторонньою відмовою сторін від виконання частини зобов'язань за Договором № 14/1, а саме відмови від поставки та оплати наведеного у позовній заяві переліку продукції, зобов'язання сторін, визначені пунктом 3 Додатку № 1 до Договору № 14/1 щодо надання, після досягнення 94% оплати за Договором, постачальником покупцю оригіналу безвідкличної банківської гарантії та повернення її у разі підтвердження досягнення гарантованих технічних параметрів продукції та видачі інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництва енергоблоку № 2 Трипільської ТЕС проектній документації, втратили свою актуальність, оскільки такі обставини, в тому числі досягнення 94% від ціни Договору, за вирахуванням акредитиву, ніколи не настануть.

За письмовою заявою відповідача та на підставі ухвали суду від 13.08.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів. В підготовчому засіданні 13.08.2018 оголошено перерву до 27.08.2018.

Ухвалою суду від 27.08.2018 підготовче засідання відкладено на 10.09.2018.

27.08.2018 через канцелярію суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких, зокрема, зазначено, що листування сторін, на яке посилається позивач в якості доказів відмови сторін від подальшого виконання зобов'язань за Договором, не відповідає порядку дострокового розірвання договору, встановленого п. п. 13.1.1. і 13.3.3. Договору № 14/1. Відповідач твердить, що ним була здійснена попередня оплата на весь обсяг продукції, крім того позивач підтвердив наявність у нього боргу перед відповідачем в розмірі 5 410 190,43 грн. Відповідач зауважує, що ним не подано позову про повернення попередньої оплати, що, на його переконання, підтверджує, що зобов'язання сторін за Договором № 14//1 тривають.

Також відповідач вважає, що обов'язок зі сплати 6% ціни договору у нього не настав, зобов'язання позивача з поставки продукції не виконано в обсязі, обумовленому додатком 1 до Додаткової угоди № 1 від 19.12.2013 до Договору № 14/1, з огляду на що відповідач вважає, що предмет спору за заявленими позовними вимогами відсутній.

На підставі ухвали суду від 10.09.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018.

В судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви. Про дату і час наступних судових засідань представники сторін повідомлялись під розписку.

В судовому засіданні 22.10.2018 заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку ст. ст. 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники сторін виступили з заключним словом, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 22.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30.01.2013 між ПАТ Центренерго в особі Трипільської ТЕС (покупець) та ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ (постачальник) укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 (далі - Договір № 14/1), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов Договору (п.п. 1.1., 1.2.).

Відповідно до п. 1.3. Договору № 14/1 найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в Додатку до Договору.

Пунктом 2.1. Договору № 14/1 сторони передбачили, що ціною Договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним Договором.

Постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно Додатку до Договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в Додатку до Договору (п.п. 3.1., 3.2. Договору № 14/1).

Пунктом 5.3. Договору № 14/1 встановлено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору (п. 5.5. Договору № 14/1).

У додатку № 1 до Договору про закупівлю (поставку) товарів № 14/1 від 30.01.2013 (далі - Додаток № 1) сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції, що має бути виготовлена та поставлена постачальником покупцю.

Крім того, пунктом 3 цього Додатку сторони узгодили, що ціною Договору є загальна вартість продукції, що поставляється за даним договором та складає 169 290 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Акредитив - безвідкличний документальний акредитив у сумі 26 352 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Ціна договору за вирахуванням акредитиву - значення, що отримується шляхом відрахування з ціни Договору суми акредитиву, та складає 142 938 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Положеннями цього ж пункту сторони визначили умови розрахунків за Договором:

- попередня оплата у розмірі 50% від ціни Договору за вирахуванням суми акредитиву, у загальному розмірі 71 469 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами та здійснюється на підставі рахунків постачальника протягом 15 календарних днів з дати отримання даного рахунку постачальника;

- поетапна оплата за поставлену продукцію у розмірі 44% від ціни Договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 62 892 720,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами протягом 15 календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі продукції, що фактично поставлена на склад покупця, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (крім акту приймання-передачі продукції, зазначеної в таблиці цього пункту Додатку № 1 до Договору, оплата якої здійснюється покупцем за умовами відкритого за цим Договором акредитиву);

- Акредитив. Платіж за певні позиції продукції, поставлені згідно цього Договору на суму 26 352 000,00 грн.;

- покупець проводить розрахунки до досягнення загального рівня оплати 94% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву;

- оплата 6% від ціни Договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 8 576 280,00 грн., в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем протягом 15 календарних днів з дати підписання останнього акту прийому-передачі продукції на підставі рахунку постачальника. Разом з рахунком постачальник надає покупцю оригінал безвідкличної банківської гарантії, що оформлена постачальником на суму 6% від ціни Договору за вирахуванням суми акредитиву. Банківська гарантія повертається покупцем протягом 15 банківських днів після підтвердження досягнення гарантованих технічних параметрів продукції (відповідно до п. 13.1.4. ТЗ (Додаток № 2 до Договору), що поставляється постачальником за цим Договором та видачі інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництвом енергоблока № 2 Трипільської ТЕС проектній документації, що підтверджує його готовність до експлуатації (тобто гарантія повертається покупцем після настання двох вищезазначених подій), але не пізніше 18 місяців з дати підписання останнього акту прийому-передачі продукції, що підтверджує поставку всього обсягу продукції за Договором.

Пунктом 9 Додатку № 1 сторонами погоджено строк дії Договору № 14/1: до 31.12.2014 включно, а в частині зобов'язань сторін, що не виконані станом на 31.12.2014 - до повного їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір 14/1 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено позивачу попередню оплату в розмірі 71 469 000,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 958 від 10.04.2013 на суму 12 840 000,00 грн.;

- № 1613 від 21.06.2013 на суму 12 840 000,00 грн.;

- № 2132 від 08.08.2013 на суму 10 000 000,00 грн.;

- № 2307 від 27.08.2013 на суму 10 000 000,00 грн.;

- № 3633 від 18.12.2013 на суму 15 000 000,00 грн.;

- № 826 від 01.04.2014 на суму 10 789 000,00 грн.

Також Відповідачем було здійснено оплати за отриману від позивача продукцію платіжними дорученнями:

- №990 від 07.04.2014 на суму 5 086 905,43 грн.;

- № 1440 від 29.05.2014 на суму 1 097 006,99 грн.;

- № 1440 від 30.05.2014 на суму 900 000,00 грн.;

- № 1558 від 04.06.2014 на суму 5 994 024,96 грн.;

- № 1847 від 30.07.2014 на суму 3 170 971,03 грн.;

- № 2060 від 23.07.2014 на суму 3 257 694,63 грн.;

- № 2261 від 05.09.2014 на суму 1 524 062,39 грн.;

- № 2607 від 11.09.2014 на суму 9 986 556,32 грн.;

- № 2999 від 29.10.2014 на суму 422 332,97 грн.;

- № 3165 від 29.10.2014 на суму 4 306 334,67 грн.;

- акредитив банку - 26 352 000,00 грн. (№ 3 від 23.04.2014 на суму 13 175 750,00 грн., № 2 від 25.04.2014 на суму 13 175 750,00 грн.;

- № 944 від 11.09.2015 на суму 110 000,00 грн. (повернення суми коштів).

Факт проведення відповідачем оплат на користь позивача в межах Договору №14/1 підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Таким чином, всього відповідачем з урахуванням розміру акредитиву сплачено на користь ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ 133 456 889,39 грн., в тому числі ПДВ.

Позивач, в свою чергу, на виконання умов Договору № 14/1 частково здійснив поставку продукції на загальну суму 127 423 870,31 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладними та актами прийому-передачі продукції:

- видаткова накладна № ОЭ-0000118 від 17.03.2014 (акт № 2 від 24.03.2014) на суму 11 561 148,70 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000134 від 14.04.2014 (акт № 3 від 14.04.2014) на суму 13 176 000,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000135 від 22.04.2014 (акт № 4 від 22.04.2014) на суму 13 176 000,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000131 від 05.05.2014 (акт № 5 від 05.05.2014) на суму 1 173 287,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000132 від 05.05.2014 (акт № 6 від 05.05.2014) на суму 869 720,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000133 від 05.05.2014 (акт № 7 від 05.05.2014) на суму 194 158,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000136 від 05.05.2014 (акт № 8 від 05.05.2014) на суму 2 301 487,05 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000140 від 14.05.2014 (акт № 9 від 14.05.2014) на суму 13 622 784,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000150 від 06.06.2014 (акт № 11 від 06.06.2014) на суму 1 834 580,20 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000151 від 06.06.2014 (акт № 10 від 06.06.2014) на суму 2 301 487,05 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000152 від 06.06.2014 (акт № 12 від 06.06.2014) на суму 3 070 685,10 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000153 від 23.06.2014 (акт № 13 від 23.06.2014) на суму 796 544,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000149 від 23.06.2014 (акт № 14 від 23.06.2014) на суму 3 079 374,56 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000170 від 25.06.2014 (акт № 15 від 25.06.2014) на суму 1 883 229,85 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000169 від 25.06.2014 (акт № 16 від 25.06.2014) на суму 1 102 854,92 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000167 від 25.06.2014 (акт № 17 від 25.06.2014) на суму 541 848,10 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000175 від 16.07.2014 (акт № 18 від 16.07.2014) на суму 2 108 317,75 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000176 від 16.07.2014 (акт № 19 від 16.07.2014) на суму 1 355 460,40 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000178 від 20.08.2014 (акт № 20 від 20.08.2014) на суму 484 437,65 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000177 від 20.08.2014 (акт № 21 від 20.08.2014) на суму 484 437,65 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000188 від 20.08.2014 (акт № 22 від 20.08.2014) на суму 959 847,66 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000189 від 20.08.2014 (акт № 23 від 20.08.2014) на суму 560 430,20 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000190 від 20.08.2014 (акт № 24 від 20.08.2014) на суму 20 207 565,76 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000194 від 10.09.2014 (акт № 25 від 10.09.2014) на суму 959 847,66 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000195 від 01.10.2014 (акт № 26 від 01.10.2014) на суму 9 787 124,24 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000199 від 13.10.2014 (акт № 27 від 13.10.2014) на суму 565 276,80 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000200 від 13.10.2014 (акт № 28 від 13.10.2014) на суму 15 321,60 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000198 від 03.11.2014 (акт № 29 від 03.11.2014) на суму 6 971 140,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000201 від 03.11.2014 (акт № 30 від 03.11.2014) на суму 2 068 764,65 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000202 від 03.11.2014 (акт № 31 від 03.11.2014) на суму 560 430,20 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000204 від 02.12.2014 (акт № 32 від 02.12.2014) на суму 2 009 805,18 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000079 від 28.12.2015 (акт № 33 від 28.12.2015) на суму 565 276,80 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000082 від 28.12.2015 (акт № 34 від 28.12.2015) на суму 560 000,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000081 від 28.12.2015 (акт № 35 від 28.12.2015) на суму 837 200,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000083 від 28.12.2015 (акт № 36 від 28.12.2015) на суму 3 675 087,38 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000080 від 28.12.2015 (акт № 37 від 28.12.2015) на суму 2 002 910,00 грн.

04.11.2016 між сторонами укладено Угоду від № 1 з Протоколами №№ 1-5 (далі - Угода № 1) про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до п. 1 якої ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО , маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, прийшли до угоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог по договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів, по договору № 17/31 від 20.11.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, по договору № 18-1/04-14 від 18.04.2014 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, по договору № 17/10 від 24.05.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, зобов'язань по виконанню наказу господарського суду Запорізької області № 908/3344/15 від 27.10.2015, по справі № 908/3344/15 відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2015 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, (виконавче провадження ВП № 49454733 від 25.11.2015) у яких ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ та ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО є сторонами.

Відповідно до пп. 2.3. Угоди № 1 за підсумками проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту набрання чинності Угоди заборгованість ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ перед ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО по виконанню договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів у сумі 20 823 064,85 грн. погашається частково у сумі 11 275 127,93 грн. - вказана сума складається із наступного:

- 8 725 733,55 грн. - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню Договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів;

- 589 963,38 грн. - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню Договору № 17/10 від 24.05.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання;

- 791 077,98 грн. - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню Договору № 17/31 від 20.11.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання;

- 1 168 353,02 грн. - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню Договору № 18-1/04-14 від 18.04.2014 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання.

Після укладання Угоди № 1 дебіторська заборгованість ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ перед ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО дорівнює сумі 9 547 936,92 грн.

Пунктом 8 Угоди № 1 передбачено, що остання набирає чинності з дати її підписання, скріплення печатками сторін та прийняття відповідного рішення про вчинення значного правочину Наглядовою радою ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО відповідно до положень статуту ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО .

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За змістом положень ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Заперечення відповідача стосовно того, що Угода № 1 не підлягає застосуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України не беруться судом до уваги, з огляду на те, що у разі якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Питання щодо недійсності угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог не є предметом розгляду в даній справі.

Докази оскарження відповідачем Угоди № 1 про зарахування зустрічних вимог чи докази звернення ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО до ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ з будь-якими запереченнями щодо проведення вказаних зарахувань в матеріалах справи відсутні.

Стосовно тверджень відповідача про те, що стягнення суми попередньої оплати у вигляді авансового платежу за договором не є грошовим зобовязанням, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, в даному випадку повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, а також те, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством.

Грошовим зобов'язанням, за змістом ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити кошти на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок останнього сплатити кошти на користь кредитора (п. 1.1 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України, викладеної в постановах: від 01.06.2016 у справах № 6-927цс16 та 3-295гс16, від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс16, від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс-13, від 12.12.2011 у справі № 3-131гс11, від 05.12.2011 у справі № 3-125гс11.

Таким чином, про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна - гроші, яке підлягає передачі боржником кредитору незалежно від підстави виконання, а отже, повернення попередньої оплати, у разі невиконання стороною своїх договірних зобов'язань, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням.

Отже, суд вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на підставі Угоди № 1 відбулось належним чином.

В подальшому ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ поставило ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО продукції на загальну суму 8 275 492,97 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними та актами прийому-передачі продукції:

- видаткова накладна № ОЭ-0000002 від 17.02.2017 (акт № 38 від 17.02.2017) на суму 1 506 960,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000006 від 31.03.2017 (акт № 39 від 31.03.2017) на суму 728 046,76 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000008 від 31.03.2017 (акт № 40 від 31.03.2017) на суму 665 247,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000007 від 10.04.2017 (акт № 41 від 10.04.2017) на суму 728 046,76 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000009 від 10.04.2017 (акт № 42 від 10.04.2017) на суму 665 247,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000022 від 19.02.2018 (акт № 43 від 19.02.2018) на суму 2 098 715,00 грн.;

- видаткова накладна № ОЭ-0000006 від 19.03.2018 (акт № 44 від 19.03.2018) на суму 1 833 229,85 грн.

Як зазначає позивач, на підставі п. 3 Додаткової угоди № 1 до спірного договору № 14/1, 50% від вказаної суми поставки, що дорівнює 4 137 746,49 грн. було зараховано в погашення передплати, в результаті чого залишок передплати станом на 19.03.2018 (дата останньої поставки по Договору № 14/1) складає (9 547 936,92 грн. - (8 275 492,97 грн. - 50%) = 5 410 190,43 грн. 44% від вказаної суми поставки, що складає 3 641 216,91 грн. є заборгованістю відповідача перед позивачем за поставлену продукцію по Договору № 14/1 від 30.01.2013.

Позивач зазначає, що листом № 01/12-16 від 01.12.2016 ним було повідомлено Трипільську ТЕС, що через фінансову кризу та інфляційні процеси, які відбувалися в економіці України 2013-2016 рр. (висновок Запорізької торгово-промислової палати за вих. № 03.2/524 від 13.02.2015 про істотну зміну обставин), ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ не зможе виконати поставку продукції по Договору № 14/1, а саме:

1. №164001-N130. Установка гасіння вапна СаО (1 к-т);

2. Металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного - Фільтр рукавний, нитки 1,2:

2.1. №164001-А700. Клапани електромагнітні (2 к-та);

2.2. №164001-А700. Клапани дискові (2 к-та);

2.3. №164001-А700. Система стисненого повітря (2 к-та);

2.4. №164001-А700. Вібратори (2 к-та);

2.5. №164001-А700. Талі електричні (2 к-та);

2.6. №164001-А700. Талі ручні (2 к-та);

3. Електросилова частина:

3.1. №164001-М531,М543,М540,М541,М560. РУ низької напруги 0,4кВ (2 к-та);

4. КВПіА:

4.1. №164001-М650. Комп'ютерна система керування УДГ (2 к-та);

5. Реактор - сталеві конструкції - нитки 1,2:

5.1. №164001-11301,К302. Компенсатори, майданчик, драбина (1 к-т);

6. №164001-К751Д752. Реактор №1,2 - Система подачі води до реактору (2 к-та);

7. №164001-М450. Ліфт вантажопасажирський, ручні талі, електричні талі (1 к-т).

Сума наведеного переліку непоставленої продукції з позначеннями згідно проектної документації становить 33 630 189,82 грн.

На переконання позивача сторони відмовились від подальшого виконання своїх зобов'язань за Договором №14/1 з поставки та прийняття продукції, посилаючись на долучене до матеріалів справи листуванням між сторонами, а саме листи: № 254 від 29.07.2015, № 290 від 20.08.2015, № 05-10/5216 від 26.10.2015, № 30-5501 від 09.11.2015, № 01/12-16 від 01.12.2016.

Відповідач вважає, що посилання позивача на вказане листування сторін не може вважатись належним доказом припинення зобов'язань між сторонами, оскільки листи про наміри не можна розцінювати як досягнення згоди на зміну умов договору.

Такі твердження відповідача суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до пп. 13.1.1. Договору № 14/1 дострокове розірвання Договору може бути здійснене по згоді обох сторін, оформленої у письмовому вигляді шляхом підписання угоди між сторонами про це або шляхом обміну листами.

Зокрема, за змістом листа № 05-10/5216 від 26.10.2015 відповідач підтвердив втрату інтересу до виконання позивачем обов'язку з поставки продукції та сповістив про відмову у прийнятті недопоставленої продукції, а також те, що ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО вважає зобов'язання припиненим.

Крім того, відповідачем у 2017 році було ініційовано відкриті торги на закупівлю вищезазначеної продукції, що відображено на електронному торговому майданчику SMARTTENDER.BIZ на сторінці в мережі Інтернет: https://smarttender.biz/publichni-zakupivli-prozorro/1468707/, що також свідчить про відмову ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО в особі Трипільської ТЕС від поставки вказаної частини продукції за Договором №14/1.

Статтею 607 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Таким чином, сторони погодили, що подальша поставка та приймання продукції по Договору № 14/1 на загальну суму 33 630 189,82 грн. здійснюватись не буде, а отже, посилання відповідача на наявність обов'язку у позивача поставити залишок продукції, передбаченої Договором № 14/1 судом до уваги не береться.

Враховуючи, що останній акт прийому-передачі продукції по Договору є акт №44 від 19.03.2018 на суму 1 833 229,85 грн., позивач вважає, що 03.04.2018 (15-ти денний термін від підписання останнього акту прийому-передачі продукції за Договором №14/1) у Відповідача на підставі п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 14/1 від 30.01.2013 виник обов'язок перед позивачем по сплаті 6% від ціни поставленого за Договором № 14/1 товару за вирахуванням суми акредитиву, що складає: (загальна сума поставки по Договору - 135 699 363,28 грн. (мінус) акредитив 26 352 000,00 грн. = 109 347 363,28 грн.) х 6% = 6 560 841,80 грн. в тому числі ПДВ 20%.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 14/1 складає: (6% від поставленого товару в розмірі 6 560 841,80 грн. (плюс) 44% від суми поставки в розмірі 8 275 492,97 грн. - 3 641 216,91 грн.) = 10 202 058,71 грн.

При цьому, як вже зазначалось вище, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором № 14/1 становить 5 410 190,43 грн.

Враховуючи проведені між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди № 1, заборгованість відповідача перед позивачем складає: (10 202 058,71 грн. мінус 5 410 190,43 грн.) = 4 791 868,27 грн., про стягнення якої ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ звернулось з даним позовом до суду.

Згідно ст. ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 цього ж Кодексу не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що у зв'язку з двосторонньою відмовою сторін від виконання частини зобов'язань за Договором № 14/1, а саме відмови від поставки та оплати вищенаведеного переліку Продукції, зобов'язання сторін, визначені п. 3 Додатку № 1 до Договору № 14/1, щодо надання, після досягнення 94% оплати за Договором, постачальником покупцю оригіналу безвідкличної банківської гарантії, та повернення її у разі підтвердження досягнення гарантованих технічних параметрів Продукції та видачі інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництва енергоблока № 2 Трипільської ТЕС проектній документації, втратили свою актуальність, оскільки такі обставини в тому числі досягнення 94% від ціни Договору за вирахуванням акредитиву, ніколи не настануть.

З огляду на викладені вище обставини та подані суду докази, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 791 868,27 грн. боргу підставі п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 14/1 від 30.01.2013 є законною та обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню.

Що стосується посилання відповідача у відзиві на відсутність рахунків на оплату товару, суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

Решту доводів відповідача суд вважає такими, що не заслуговують на увагу та не спростовують доводів позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати позивача, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (03022, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Козацька, буд. 120/4, літера Є , код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства ЦЕНТРЕНЕРГО (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ (69120, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29, код ЄДРПОУ 33377987) 4 791 868 (чотири мільйони сімсот дев'яносто одну тисячу вісімсот шістдесят вісім) грн. 27 коп. заборгованості та 71 878 (сімдесят одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 02 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.11.2018.

Суддя О.В. Щоткін