Постанова

від 04.04.2019 по справі 911/1265/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2019 р. Справа№ 911/1265/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

за участю секретаря судового засідання - Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Саєнко О.Ю. (керівник),

від відповідача: Мучак І.В. (довіреність №46/22 від 01.03.19).

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення господарського суду Київської області від 22.10.2018, повний текст якого складено та підписано 13.11.2018

у справі №911/1265/18 (суддя - Щоткін О. В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ"

до публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 4 791 868,27 грн. ,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ" (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі-відповідач) 4 791 868,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати 6% від ціни поставленого товару по Договору №14/1 про закупівлю (поставку) товарів від 30.01.2013, які, за вирахуванням суми акредитиву та з урахуванням здійснених між сторонами зарахувань зустрічних однорідних вимог, складають 4 791 868,27 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2018 року у справі №911/1265/18 позов задоволено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що позивачем належними та допустими доказами підтверджено здійснення поставки товару за договором поставки № 14\1 про закупівлю товарів на послуг від 30.01.2013 року, проте відповідач належним чином в повному обсязі за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 4 791 868, 27 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції від 22.10.2018, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1265/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм ст.86 ГПК України та на неправильне застосування норм ст.601 Цивільного кодексу України, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Крім того, в обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник стверджує, що угода №1 від 04.11.2016 в частині взаємного зарахування авансового платежу по договору №14/1 від 30.01.2013 та стягнення неустойки за рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2015 у справі №908/3344/15 не є однорідними по відношенню до інших зарахувань обумовлених грошовими зобов'язаннями по договорам №17/31 від 20.11.2013, №18-1/04-14 від 18.04.2014, №17/10 від 24.05.2013, в зв'язку з чим угода №1 від 04.11.2016 не підлягає застосуванню і її зміст не відповідає умовам ст.601 Цивільного кодексу України. Також, скаржник стверджує, що листування між сторонами, на яке посилається позивач в якості доказів відмови сторін від подальшого виконання зобов'язань за договором №14/1 від 30.01.2013, не може розцінюватись як досягнення згоди на заміну умов останнього, так само і не може трактуватися як відмова відповідача від виконання позивачем умов зазначеного договору, тому, на його переконання, зобов'язання сторін за договором №14/1 не припинилися та тривають. В доповнення скаржник зазначає, що обов'язок зі сплати 6% ціни договору у нього не настав, оскільки зобов'язання позивача з поставки продукції не виконано в обсязі, обумовленому додатком 1 до додаткової угоди № 1 від 19.12.2013 до договору №14/1, з огляду на що, предмет спору за заявленими позовними вимогами відсутній.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.12.2018, справу №911/1265/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М. А. - головуюча суддя; судді: Дідиченко М. А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 відкрито апеляційне провадження та розгляд справи №911/1265/18 призначено на 12.02.2019.

11.02.2019 скаржником подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 розгляд справи №911/1265/18 відкладено на 12.03.2019.

11.03.2019 скаржником повторно подано до суду клопотання про відкладення розгляду справу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 розгляд справи №911/1265/18 відкладено на 26.03.2019.

26.03.2019 позивачем також подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі №911/1265/18 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.04.2019.

03.04.2019 позивачем подано до суду відзив на апеляційну скарги, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2019, представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у даному судовому засіданні, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.01.2013 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, був укладений договір про закупівлю (поставку) товарів №14/1 (далі - договір №14/1), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (а.с.35-41 т.1).

У відповідності до п.1.3 договору № 14/1 найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до Договору.

Пунктом 2.1 договору № 14/1 сторони погодили, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним Договором.

Згідно із п.п.3.1, 3.2 договору № 14/1 постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору. Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору.

Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції (п.5.3 договору №14/1).

Пунктом 5.5 вищевказаного договору сторони передбачили, що право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент, передбачений в п. 5.3. договору.

У додатку № 1 до договору №14/1 (далі - додаток № 1) сторони визначили найменування, асортимент, кількість та ціну продукції, що має бути виготовлена та поставлена постачальником покупцю (а.с.44-55 т.1).

Крім того, пунктом 3 Додатку сторони узгодили, що ціною договору є загальна вартість продукції, що поставляється за даним договором та складає 169 290 000,00 грн., в тому числі ПДВ. Акредитив - безвідкличний документальний акредитив у сумі 26 352 000,00 грн, в тому числі ПДВ. Ціна договору за вирахуванням акредитиву - значення, що отримується шляхом відрахування з ціни договору суми акредитиву, та складає 142 938 000,00 грн, в тому числі ПДВ.

Положеннями цього ж пункту сторони визначили умови розрахунків за договором, а саме: попередня оплата у розмірі 50% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, у загальному розмірі 71 469 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами та здійснюється на підставі рахунків постачальника протягом 15 календарних днів з дати отримання даного рахунку постачальника; поетапна оплата за поставлену продукцію у розмірі 44% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 62 892 720,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем поетапно різними платежами протягом 15 календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі продукції, що фактично поставлена на склад покупця, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату (крім акту приймання-передачі продукції, зазначеної в таблиці цього пункту додатку №1 до договору, оплата якої здійснюється покупцем за умовами відкритого за цим Договором акредитиву); Акредитив. Платіж за певні позиції продукції, поставлені згідно цього Договору на суму 26 352 000,00 грн; покупець проводить розрахунки до досягнення загального рівня оплати 94% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву; оплата 6% від ціни Договору за вирахуванням суми акредитиву, що складає 8 576 280,00 грн, в тому числі ПДВ 20%, виконується покупцем протягом 15 календарних днів з дати підписання останнього акту прийому-передачі продукції на підставі рахунку постачальника. Разом з рахунком постачальник надає покупцю оригінал безвідкличної банківської гарантії, що оформлена постачальником на суму 6% від ціни договору за вирахуванням суми акредитиву. Банківська гарантія повертається покупцем протягом 15 банківських днів після підтвердження досягнення гарантованих технічних параметрів продукції (відповідно до п. 13.1.4. ТЗ (додаток № 2 до Договору), що поставляється постачальником за цим договором та видачі інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката про відповідність закінченого будівництвом енергоблока № 2 Трипільської ТЕС проектній документації, що підтверджує його готовність до експлуатації (тобто гарантія повертається покупцем після настання двох вищезазначених подій), але не пізніше 18 місяців з дати підписання останнього акту прийому-передачі продукції, що підтверджує поставку всього обсягу продукції за Договором.

У відповідності до п.9 додатку №1 строк дії договору №14/1 до 31.12.2014 включно, а в частині зобов'язань сторін, що не виконані станом на 31.12.2014 - до повного їх виконання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачу попередню оплату у розмірі 71 469 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: №958 від 10.04.2013 на суму 12 840 000,00 грн; №1613 від 21.06.2013 на суму 12 840 000,00 грн; №2132 від 08.08.2013 на суму 10 000 000,00 грн; №2307 від 27.08.2013 на суму 10 000 000,00 грн; №3633 від 18.12.2013 на суму 15 000 000,00 грн; №826 від 01.04.2014 на суму 10 789 000,00 грн. (а.с.163-168 т.1 )

Також відповідачем було здійснено оплату за отриману від позивача продукцію платіжними дорученнями, а саме: №990 від 07.04.2014 на суму 5 086 905,43 грн; №1440 від 29.05.2014 на суму 1 097 006,99 грн; №1440 від 30.05.2014 на суму 900 000,00 грн; №1558 від 04.06.2014 на суму 5 994 024,96 грн; №1847 від 30.07.2014 на суму 3 170 971,03 грн; №2060 від 23.07.2014 на суму 3 257 694,63 грн; №2261 від 05.09.2014 на суму 1 524 062,39 грн; №2607 від 11.09.2014 на суму 9 986 556,32 грн; №2999 від 29.10.2014 на суму 422 332,97 грн; №3165 від 29.10.2014 на суму 4 306 334,67 грн; акредитив банку - 26 352 000,00 грн (№3 від 23.04.2014 на суму 13 175 750,00 грн, №2 від 25.04.2014 на суму 13 175 750,00 грн; №944 від 11.09.2015 на суму 110 000,00 грн (повернення суми коштів). (а.с.169- 180 т.1)

Факт проведення відповідачем оплат на користь позивача в межах договору №14/1 підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.163-180 т.1).

Таким чином, всього відповідачем з урахуванням розміру акредитиву сплачено на користь позивача 133 456 889,39 грн, в тому числі ПДВ.

Позивач, в свою чергу, на виконання умов договору №14/1 частково здійснив поставку продукції на загальну суму 127 423 870,31 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі продукції, а саме: видатковою накладною №ОЭ-0000118 від 17.03.2014 (акт № 2 від 24.03.2014) на суму 11 561 148,70 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000134 від 14.04.2014 (акт № 3 від 14.04.2014) на суму 13 176 000,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000135 від 22.04.2014 (акт № 4 від 22.04.2014) на суму 13 176 000,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000131 від 05.05.2014 (акт № 5 від 05.05.2014) на суму 1 173 287,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000132 від 05.05.2014 (акт №6 від 05.05.2014) на суму 869 720,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000133 від 05.05.2014 (акт № 7 від 05.05.2014) на суму 194 158,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000136 від 05.05.2014 (акт № 8 від 05.05.2014) на суму 2 301 487,05 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000140 від 14.05.2014 (акт № 9 від 14.05.2014) на суму 13 622 784,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000150 від 06.06.2014 (акт № 11 від 06.06.2014) на суму 1 834 580,20 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000151 від 06.06.2014 (акт № 10 від 06.06.2014) на суму 2 301 487,05 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000152 від 06.06.2014 (акт № 12 від 06.06.2014) на суму 3 070 685,10 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000153 від 23.06.2014 (акт № 13 від 23.06.2014) на суму 796 544,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000149 від 23.06.2014 (акт № 14 від 23.06.2014) на суму 3 079 374,56 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000170 від 25.06.2014 (акт № 15 від 25.06.2014) на суму 1 883 229,85 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000169 від 25.06.2014 (акт № 16 від 25.06.2014) на суму 1 102 854,92 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000167 від 25.06.2014 (акт № 17 від 25.06.2014) на суму 541 848,10 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000175 від 16.07.2014 (акт № 18 від 16.07.2014) на суму 2 108 317,75 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000176 від 16.07.2014 (акт № 19 від 16.07.2014) на суму 1 355 460,40 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000178 від 20.08.2014 (акт № 20 від 20.08.2014) на суму 484 437,65 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000177 від 20.08.2014 (акт № 21 від 20.08.2014) на суму 484 437,65 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000188 від 20.08.2014 (акт № 22 від 20.08.2014) на суму 959 847,66 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000189 від 20.08.2014 (акт № 23 від 20.08.2014) на суму 560 430,20 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000190 від 20.08.2014 (акт № 24 від 20.08.2014) на суму 20 207 565,76 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000194 від 10.09.2014 (акт № 25 від 10.09.2014) на суму 959 847,66 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000195 від 01.10.2014 (акт № 26 від 01.10.2014) на суму 9 787 124,24 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000199 від 13.10.2014 (акт № 27 від 13.10.2014) на суму 565 276,80 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000200 від 13.10.2014 (акт № 28 від 13.10.2014) на суму 15 321,60 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000198 від 03.11.2014 (акт № 29 від 03.11.2014) на суму 6 971 140,00 грн; видаткова накладна №ОЭ-0000201 від 03.11.2014 (акт № 30 від 03.11.2014) на суму 2 068 764,65 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000202 від 03.11.2014 (акт № 31 від 03.11.2014) на суму 560 430,20 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000204 від 02.12.2014 (акт № 32 від 02.12.2014) на суму 2 009 805,18 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000079 від 28.12.2015 (акт № 33 від 28.12.2015) на суму 565 276,80 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000082 від 28.12.2015 (акт № 34 від 28.12.2015) на суму 560 000,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000081 від 28.12.2015 (акт № 35 від 28.12.2015) на суму 837 200,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000083 від 28.12.2015 (акт № 36 від 28.12.2015) на суму 3 675 087,38 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000080 від 28.12.2015 (акт № 37 від 28.12.2015) на суму 2 002 910,00 грн (а.с.62-138 т.1).

Встановлені вище обставини сторонами не оспорюється та визнається.

04.11.2016 між сторонами було укладено Угоду №1 з Протоколами №№1-5 про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Угода №1), відповідно до умов якої сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, прийшли до угоди на підставі ст.601 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 203 Господарського кодексу України здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог по договору № 14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів, по договору №17/31 від 20.11.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, по договору №18-1/04-14 від 18.04.2014 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, по договору №17/10 від 24.05.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання, зобов'язань по виконанню наказу господарського суду Запорізької області №908/3344/15 від 27.10.2015, по справі №908/3344/15 відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 08.07.2015 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, (виконавче провадження ВП № 49454733 від 25.11.2015) (а.с184-192 т.1).

У відповідності до п.2.3 Угоди №1 за підсумками проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з моменту набрання чинності Угоди заборгованість ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ перед ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО по виконанню договору №14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів у сумі 20 823 064,85 грн. погашається частково у сумі 11 275 127,93 грн - вказана сума складається із наступного:

- 8 725 733,55 грн - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню договору №14/1 від 30.01.2013 на закупівлю (поставку) товарів;

- 589 963,38 грн - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню договору №17/10 від 24.05.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання;

- 791 077,98 грн - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню договору №17/31 від 20.11.2013 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання;

- 1 168 353,02 грн - грошове зобов'язання ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО перед ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ по виконанню договору №18-1/04-14 від 18.04.2014 на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання.

Отже, внаслідок укладання Угоди №1 дебіторська заборгованість ТОВ ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ перед ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО дорівнює сумі 9 547 936,92 грн.

Пунктом 8 Угоди №1 визначено, що остання набирає чинності з дати її підписання, скріплення печатками сторін та прийняття відповідного рішення про вчинення значного правочину Наглядовою радою ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО відповідно до положень статуту ПАТ ЦЕНТРЕНЕРГО .

В подальшому, як свідчать матеріали справи, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 8 275 492,97 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та актів прийому-передачі продукції, а саме: видатковою накладною №ОЭ-0000002 від 17.02.2017 (акт № 38 від 17.02.2017) на суму 1 506 960,00 грн; видатковою накладною № ОЭ-0000006 від 31.03.2017 (акт № 39 від 31.03.2017) на суму 728 046,76 грн; видатковою накладною № ОЭ-0000008 від 31.03.2017 (акт № 40 від 31.03.2017) на суму 665 247,00 грн; видатковою накладною № ОЭ-0000007 від 10.04.2017 (акт № 41 від 10.04.2017) на суму 728 046,76 грн; видатковою накладною № ОЭ-0000009 від 10.04.2017 (акт № 42 від 10.04.2017) на суму 665 247,00 грн; видатковою накладною № ОЭ-0000022 від 19.02.2018 (акт № 43 від 19.02.2018) на суму 2 098 715,00 грн; видатковою накладною №ОЭ-0000006 від 19.03.2018 (акт № 44 від 19.03.2018) на суму 1 833 229,85 грн (а.с.139-162 т.1).

Як зазначає позивач в позовній заяві, на підставі п.3 додатку №1 до договору №14/1, 50% від вказаної суми поставки, що дорівнює 4 137 746,49 грн було зараховано в погашення передплати, в результаті чого залишок передоплати станом на 19.03.2018 (дата останньої поставки по договору № 14/1) складає (9 547 936,92 грн - (8 275 492,97 грн - 50%) = 5 410 190,43 грн, 44% від вказаної суми поставки, що складає 3 641 216,91 грн. є заборгованістю відповідача перед позивачем за поставлену продукцію по договору №14/1 від 30.01.2013.

Також, позивач зазначає, що листом №01/12-16 від 01.12.2016 ним було повідомлено Трипільську ТЕС, що через фінансову кризу та інфляційні процеси, які відбувалися в економіці України 2013-2016 рр. (висновок Запорізької торгово-промислової палати за вих. № 03.2/524 від 13.02.2015 про істотну зміну обставин (а.с.181-183 т.1), товариство не зможе виконати поставку продукції по Договору №14/1, а саме: 1. №164001-N130. Установка гасіння вапна СаО (1 к-т); 2. Металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного - Фільтр рукавний, нитки 1,2: 2.1. №164001-А700. Клапани електромагнітні (2 к-та); 2.2. №164001-А700. Клапани дискові (2 к-та); 2.3. №164001-А700. Система стисненого повітря (2 к-та); 2.4. №164001-А700. Вібратори (2 к-та); 2.5. №164001-А700. Талі електричні (2 к-та); 2.6. №164001-А700. Талі ручні (2 к-та); 3. Електросилова частина: 3.1. №164001-М531,М543,М540,М541,М560. РУ низької напруги 0,4кВ (2 к-та); 4. КВПіА: 4.1. №164001-М650. Комп'ютерна система керування УДГ (2 к-та); 5. Реактор - сталеві конструкції - нитки 1,2: 5.1. №164001-11301,К302. Компенсатори, майданчик, драбина (1 к-т); 6. №164001-К751Д752. Реактор №1,2 - Система подачі води до реактору (2 к-та); 7.№164001-М450. Ліфт вантажопасажирський, ручні талі, електричні талі (1 к-т) (а.с.11-12 т.2).

Сума наведеного переліку непоставленої продукції з позначеннями згідно проектної документації становить 33 630 189,82 грн.

На переконання позивача сторони відмовились від подальшого виконання своїх зобов'язань за Договором №14/1 з поставки та прийняття продукції, посилаючись на долучене до матеріалів справи листуванням між сторонами, а саме листи: №245 від 29.07.2015, №290 від 20.08.2015, № 05-10/5216 від 26.10.2015, №30-5501 від 09.11.2015, № 01/12-16 від 01.12.2016 (а.с.9-15 т.2).

Враховуючи, що останній акт прийому-передачі продукції по договору є акт №44 від 19.03.2018 на суму 1 833 229,85 грн, позивач вважає, що 03.04.2018 (15-ти денний термін від підписання останнього акту прийому-передачі продукції за договором №14/1) у відповідача на підставі п.3 додатку № 1 до договору №14/1 виник обов'язок перед позивачем по сплаті 6% від ціни поставленого за останнім товару за вирахуванням суми акредитиву, що складає: (загальна сума поставки по договору - 135 699 363,28 грн (мінус) акредитив 26 352 000,00 грн = 109 347 363,28 грн) х 6% = 6 560 841,80 грн, в тому числі ПДВ 20%.

Так, за розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 14/1 складає: (6% від поставленого товару в розмірі 6 560 841,80 грн (плюс) 44% від суми поставки у розмірі 8 275 492,97 грн - 3 641 216,91 грн.) = 10 202 058,71 грн.

Враховуючи викладене та проведені між сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди №1, позивач стверджує, що заборгованість відповідача перед ним складає: 10 202 058,71 грн - 5 410 190,43 грн = 4 791 868,27 грн, про стягнення якої і звернуся останній з даними позовом до господарського суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обґрунтованість підстав, на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У відповідності до положень ст.ст.11, 526 Цивільного кодексу України внаслідок укладання Договору між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Колегія суддів проаналізувавши умови договору №14/1 вважає, що останній за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено вище та не оспорюється і визнається сторонами, відповідачем на виконання умов договору №14/1 було сплачено на користь позивача загальну суму 133 456 889,39 грн, а позивачем, в свою чергу, здійснено часткову поставку продукції на загальну суму 127 423 870,39 грн.

Внаслідок укладання Угоди №1 дебіторська заборгованість позивача перед відповідачем становила 9 547 936,92 грн.

Скаржник стверджує, що Угода №1 в частині взаємного зарахування авансового платежу по договору №14/1 від 30.01.2013 та стягнення неустойки за рішенням господарського суду Запорізької області від 27.10.2015 у справі №908/3344/15 не є однорідними по відношенню до інших зарахувань обумовлених грошовими зобов'язаннями по договорам №17/31 від 20.11.2013, №18-1/04-14 від 18.04.2014, №17/10 від 24.05.2013, в зв'язку з чим Угода №1 не підлягає застосуванню і її зміст не відповідає умовам ст.601 Цивільного кодексу України. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.ст. 202 , 203 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ст. 601 Цивільного кодексу України .

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.02.2016 у справі N 6-2784цс15.

Крім того, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонньою угодою (договором), яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до суду. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.03.2018 у справі N914/909/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладена між сторонами Угода №1 про зарахування зустрічних однорідних вимог не оскаржена та не визнана недійсною у встановленому чинним законодавством України порядку.

Крім того, питання щодо недійсності угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог не є предметом розгляду у даній справі.

З огляду на це колегією суддів відхиляються твердження скаржника про невідповідність Угоди №1 вимогам ст.601 Цивільного кодексу України.

Твердження скаржника про те, що стягнення суми попередньої оплати у вигляді авансового платежу за Договором не є грошовим зобов'язанням, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, в даному випадку повернення сплаченого авансу за непоставлений товар, а також те, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватись як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, колегією суддів також відхиляються з огляду на наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством.

Грошовим зобов'язанням, за змістом ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити кошти на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок останнього сплатити кошти на користь кредитора (п. 1.1 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постановах: від 01.06.2016 у справах № 6-927цс16 та 3-295гс16, від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс16, від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, від 30.10.2013 у справі № 6-59цс-13, від 12.12.2011 у справі № 3-131гс11, від 05.12.2011 у справі № 3-125гс11.

Таким чином, про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна - гроші, яке підлягає передачі боржником кредитору незалежно від підстави виконання, а отже, повернення попередньої оплати, у разі невиконання стороною своїх договірних зобов'язань, за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на підставі Угоди №1, яке відбулось належним чином.

Як встановлено вище, після укладання сторонами Угоди №1 позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 8 275 492,97 грн.

В подальшому, позивачем на підставі п.3 додатку №1 до додаткової угоди № 1 до договору №14/1, 50% від вказаної суми поставки, що дорівнює 4 137 746,49 грн було зараховано в погашення передплати, в результаті чого залишок передплати станом на 19.03.2018 (дата останньої поставки по договору №14/1) складає (9 547 936,92 грн - (8 275 492,97 грн - 50%) = 5 410 190,43 грн 44% від вказаної суми поставки, що складає 3 641 216,91 грн є заборгованістю відповідача перед позивачем за поставлену продукцію по договору №14/1.

Крім того листом №01/12-16 від 01.12.2016 року позивач повідомив відповідача про наявність істотних обставин по зміні умов договору (висновок Запорізької торгово-промислової палати за вих.№03.2/524 від 13.02.2015 року про істотну зміну обставин), що полягала у тому, що позивач з обставин, які від нього не залежать, через фінансову кризу та інфляційні процеси в економіці України 2013-2016 років не зможе частково виконати зобов'язання з поставки продукції по договору №14/1 , а саме: 1. №164001-N130. Установка гасіння вапна СаО (1 к-т); 2. Металоконструкції та обладнання корпусу фільтра рукавного - Фільтр рукавний, нитки 1,2: 2.1. №164001-А700. Клапани електромагнітні (2 к-та); 2.2. №164001-А700. Клапани дискові (2 к-та); 2.3. №164001-А700. Система стисненого повітря (2 к-та); 2.4. №164001-А700. Вібратори (2 к-та); 2.5. №164001-А700. Талі електричні (2 к-та); 2.6. №164001-А700. Талі ручні (2 к-та); 3. Електросилова частина: 3.1. №164001-М531,М543,М540,М541,М560. РУ низької напруги 0,4кВ (2 к-та); 4. КВПіА: 4.1. №164001-М650. Комп'ютерна система керування УДГ (2 к-та); 5. Реактор - сталеві конструкції - нитки 1,2: 5.1. №164001-11301,К302. Компенсатори, майданчик, драбина (1 к-т); 6. №164001-К751Д752. Реактор №1,2 - Система подачі води до реактору (2 к-та); 7.№164001-М450. Ліфт вантажопасажирський, ручні талі, електричні талі (1 к-т) (а.с.11-12 т.2).

У згаданому висновку Запорізька торгово-промислова палати зазначила та підтвердила настання істотної зміни обставин, що складається з сукупності факторів, які впливають на виконання ТОВ "ДЕМЗ-ІНЖИНІРИНГ" зобов'язань по договору № 14/1.

При цьому, позивач неодноразово звертався до Трипольської ТЕС ПАТ "Центренерго" та повідомляв, що у зв'язку з істотною зміною обставин, які вплинули на умови виконання зобов'язань по поставці продукції за договором №14/1 та унеможливили поставку частини сучасного імпортного обладнання, вартість якого через фінансову кризу та інфляційні процеси в економіці країни протягом 2013-2016 р.р. суттєво зросла у зв'язку девальвацією гривні.

Жодних заперечень чи претензій з приводу повідомлених позивачем обставин про неможливість поставки частини обладнання з причин, які від нього не залежать, відповідач не висловив.

Відповідно до статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Посилання суду першої інстанції на оголошені у 2017 році відкриті торги на закупівлю продукції, що відображено на електронному торговому майданчику SMARTTENDER.BIZ на сторінці в мережі Інтернет: https://smarttender.biz/publichni-zakupivli-prozorro/1468707/, а також "відмову ПАТ "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС від поставки вказаної частини продукції за договором №14/1 за об'явленою процедурою закупівлі", не має правового значення, оскільки відбулось після повідомлення позивачем про наявність обставин неможливості виконання, за які він не відповідає (які від нього не залежать). Отже такі посилання суду першої інстанції є помилковими та підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення.

За таких обставин обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що поставлена та не оплачена відповідачем продукція, враховуючи положення статтей 692, 712 ЦК України має бути оплачена.

Таким чином, враховуючи, що останній акт прийому-передачі продукції по договору є акт №44 від 19.03.2018 на суму 1 833 229,85 грн, тому 03.04.2018 (15-ти денний термін від підписання останнього акту прийому-передачі продукції за договором №14/1) у відповідача на підставі п.3 додатку №1 до додаткової угоди №1 до договору №14/1 виник обов'язок перед позивачем по сплаті 6% від ціни поставленого за договором №14/1 товару за вирахуванням суми акредитиву, що складає: (загальна сума поставки по договору - 135 699 363,28 грн (мінус) акредитив 26 352 000,00 грн = 109 347 363,28 грн) х 6% = 6 560 841,80 грн, в тому числі ПДВ 20%.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №14/1 складає: (6% від поставленого товару в розмірі 6 560 841,80 грн (плюс) 44% від суми поставки в розмірі 8 275 492,97 грн - 3 641 216,91 грн) = 10 202 058,71 грн.

При цьому, як зазначалось вище, заборгованість позивача перед відповідачем за Договором №14/1 становить 5 410 190,43 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає: 10 202 058,71 грн - 5 410 190,43 грн = 4 791 868,27 грн.

У відповідності до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до ст.ст.76, 77 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 4 791 868,27 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129 , 252 , 263 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 281-285 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1265/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 22.10.2018 у справі №911/1265/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електричної станції публічного акціонерного товариства "Центренерго".

4.Матеріали справи №911/1265/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко