Рішення

від 12.11.2018 по справі 908/1858/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/92/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 Справа № 908/1858/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський степ" (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 3)

до відповідача приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 09.09.2018;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янський степ" 17.09.2018 звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення 138.135,16 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі видаткової накладної №КС-0000004 від 17.01.2018.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повного розрахунку за поставлений товар.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський степ" залишено без руху

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/92/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 22.10.2018.

В судовому засіданні 22.10.2018 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку частковою оплатою відповідачем суми заборгованості в розмірі 20.000,00 грн. Внаслідок чого судом розглядаються вимоги про стягнення з ПрАТ "Агропромислова компанія" 118.135,16 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2018 за клопотанням відповідача відкладено розгляд справи на 12.11.2018 на 09-30 год.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

09.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшла заява від 07.11.2018 про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої ПрАТ "Агропромислова компанія" просило суд у разі задоволення позову розстрочити виконання рішення суду на чотири місяці.

При оцінці даної заяви судом встановлено, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду містить факсимільний підпис директора ПрАТ "Агропромислова компанія" так само як і всі документи, що додані до цієї заяви.

Пунктом 2 ст. 170 ГПК України встановлено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Нормами чинного законодавства не передбачено право на факсимільне підписання будь-яких заяв, клопотань, письмових пояснень, які адресовані суду.

З огляду на викладене, заява відповідача судом не прийнята до розгляду, внаслідок порушення відповідачем положень п. 2 ст. 170 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2018 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар на підставі видаткової накладної №КС-0000004 від 17.01.2018. Позов заявлено на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України.

Відповідач заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не надав. Також відповідач не скористався правом надати відзив із зазначенням своєї правової позиції щодо викладених позивачем позовних вимог.

В судовому засіданні 12.11.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій громадян і організацій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як свідчать надані до суду документи, між сторонами виникли правовідносини, що породжують взаємні зобов'язання. Позивач зобов'язався на підставі видаткової накладної поставити та передати у власність ПрАТ "Агропромислова компанія" пшеницю в кількості 38.250 тон за ціною 4.316,67 грн. за одну тону загальною вартістю 198.135,16 грн., а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити її вартість.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Аналіз наданих документів підтверджує факт виникнення між сторонами спору господарських правовідносин, тобто ними вчинено правочин, що породив взаємні господарські зобов'язання. За своєю правовою природою правочин сторін є договором поставки.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної №КС-000004 від 17.01.2018, товарно-транспортної накладної №009 від 17.01.2018, рахунку на оплату №КС-000004 від 17.01.2018, де вказані: найменування товару, його кількість, ціна, особа, що отримала товар, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Положеннями ч. 2 ст. 640 ЦК України унормовано, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частина 1 ст. 656 ЦК України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Виконання зобов'язань з боку позивача, а саме: поставка товару на загальну суму 198.135,16 грн. підтверджується видатковою накладною №КС-000004 від 17.01.2018 та товарно-транспортної накладної №009 від 17.01.20148. На оплату поставленого товару позивачем виставлений рахунок №КС-000004 від 17.01.2018 на суму 198.135,16 грн.

Факт отримання обумовленого товару відповідачем не спростовано, крім того, матеріали справи містять докази часткової оплати отриманої відповідачем пшениці, а саме: банківські виписки за період з 01.02.2018 по 07.02.2018, де є посилання на рахунок №КС-000004 від 17.01.2018.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар в повному обсязі не здійснив. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару заборгованість склала 118.135,16 грн.

У зв'язку з відсутністю оплати за отриманий товар, 30.08.2018 на адресу відповідача була спрямована вимога від 26.07.2018 з проханням негайно виконати зобов'язання в частині погашення суми боргу.

Вимога залишена відповідачем без реагування, борг без оплати.

Частиною ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено судом, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт поставки та факт отримання відповідачем обумовленого вище товару. Доказів повернення товару відповідачем з будь-яких причин матеріали справи не містять.

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Також слід врахувати, що наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Внаслідок невжиття відповідачем дій щодо погашення виниклої заборгованості, відсутності письмових пояснень щодо ускладнюючих обставин, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

На день розгляду спору відповідач сплати заборгованості в повному обсязі за отриманий товар не довів.

Факт порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 118.135,16 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. А саме на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 118.135,16 грн. (задоволено) х 1,5% = 1772,03 грн.

Судовий збір в частині зменшення розміру, позовних вимог, а саме в розмірі: 20.000,00 грн. (добровільна оплата відповідачем суми боргу)/138.135,16 грн. (заявлено) х 2.072,03 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 300,00 грн. підлягає поверненню позивачу ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Крім того, судом встановлено, що при зверненні позивача з позовом до суду було внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме в розмірі однієї копійки.

Таким чином, підлягає поверненню позивачу судовий збір у розмірі 300,01 грн. ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 6, 11, 256-258, 264, 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський степ" до приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" про стягнення 118.135,16 грн. задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Агропромислова компанія" (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, буд. 175, ідентифікаційний код 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янський степ" (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам'янське, вул. Центральна, буд. 3, ідентифікаційний код 33448680) 118.135,16 грн. (сто вісімнадцять тисяч сто тридцять п'ять грн. 16 коп.) основного боргу, 1.772,03 грн. (одну тисячу сімсот сімдесят дві грн. 03 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Судовий збір в сумі 300,01 грн. (триста грн. 01 коп.) повернути позивачу ухвалою суду в разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Федорова