Справа № 1540/3431/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
секретар судового засідання Станкова О.Ф.
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1, (за довіреністю);
від відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України - ОСОБА_2, (за довіреністю);
від відповідача - Комісії ДФС яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Боріскол до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, Комісії ДФС яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю Боріскол звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, Комісії ДФС яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації в яких просить визнати протиправним і скасувати рішення Комісії ДФС України яка приймає рішення про реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації від 28.12.2017 року №495387/23216458 та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.11.2017 року №37, подану ТОВ Боріскол за датою її подання та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області виключити з баз даних інформацію щодо зупинення реєстрації такої податкової накладної.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ Боріскол засобами телекомунікаційного зв'язку подано для реєстрації податкову накладну від 22.11.2017 року за №37, про що отримано квитанцію про прийняття даного документу і зупинення його реєстрації у зв'язку з виявленням помилки: відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:52.29.20 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН. ТОВ Боріскол були подані засобами телекомунікаційного зв'язку до комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, документи щодо господарської операції, на виконання умов якої була складена податкова накладна від 22.11.2017 року №37, а саме рахунок від 22.11.2017 року №496, акт здачі-прийняття виконаних послуг від 22.11.2017 року №496. Однак, рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 28.12.2017 року №495387/23216458 відмовлено у реєстрації такої податкової накладної у зв'язку з: наданням платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування . Також, даним рішенням визначена можливість його оскарження в адміністративному або судовому порядку. ТОВ Боріскол вважає, що відповідачем при зупинені реєстрації податкової накладної в ЄРПН і при прийнятті рішення про відмову у її реєстрації порушені вимоги норм податкового законодавства, чим порушені охоронювані законом права позивача.
Представником відповідачів надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.92-98) згідно з яким останній зазначив, що ТОВ Боріскол направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну №37 від 22.11.2017 року. За отриманою квитанцією з єдиного вікна приймання звітності ДФС України підприємству було повідомлено, що реєстрація відповідної податкової накладної зупинена та висловлено пропозицію щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі платник податку, направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН №37 від 22.11.2017 року. Серед переліку документів підприємством було надано ДФС України до накладної №37 від 22.11.2017 року: акт надання послуг №496 від 22.11.2017 року (15 000.00 грн.), рахунок - фактура №496 від 22.11.2017 року. За наслідками розгляду повідомлення комісією ДФС України прийнято рішення про №495387/23216458 від 28.12.2017 року про відмову в реєстрації податкової накладної №37 від 22.11.2017 року, за відсутності надання документів, визначених за Вичерпним переліком: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. З огляду на вищевикледене та відсутність надання платником податків істотних документів, платником не додержано вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567. Таким чином, рішення комісії ДФС України №495387/23216458 від 28.12.2017 року ТОВ Боріскол відмовлено у реєстрації податкової накладної №37 від 22.11.2017 року із посиланням на підставу - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування - є повністю обґрунтованим.
У своїх поясненнях представник позивача додатково зазначив, що у даній справі позовні вимоги позивача стосуються законності та обґрунтованості рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, а тому питання дослідження товарності господарської операції не ставить у законність процедуру реєстрації податкової накладної (а.с.127-129).
Ухвалою суд від 30.07.2018 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 25.09.2018 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до ОСОБА_3 з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Боріскол займається оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, діяльність у сфері архітектури, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії надання послуг технічного консультування в цих сферах, будівництво житлових і нежитлових будівель. (а.с.47).
Судом встановлено, що 22.11.2017 року позивачем складено податкову накладну за №37 на загальну суму 12500,00 грн. (а.с.15).
Вказану податкову накладну позивачем направлено на реєстрацію, проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи квитанції від 12.12.2017 року документи прийнято, реєстрацію зупинено. Підставою зупинення реєстрації вказано те, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:52.29.20 та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН (а.с.16).
На виконання вимог зазначених в квитанції, згідно якої реєстрація податкової накладної зупинена, позивачем 21.12.2017 року складено повідомлення №4 (а.с.19), згідно з яким надані пояснення та документи, а саме: акт надання послуг №496 від 22.11.2017 року, рахунок-фактуру №496 від 22.11.2017 року (а.с.21-22). В повідомленні в поясненнях позивач вказав, що ТОВ Боріскол надано послугу, виконано вантажно-розвантажувальні роботи цукру. Робота виконана електрозварювальниками ОСОБА_3, та ОСОБА_4
Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації 28.12.2017 року прийнято рішення №495387/23216458 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме - податкової накладної від 22.11.2017 року №37 (а.с.17-18). Підставою відмови у реєстрації було вказано: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку .
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Згідно підпунктів а, б п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п.187.1 ст.187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, що передбачено п.188.1 ст.188 ПК України.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
За приписами п.74.2. ст.74 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.2 Постанови КМУ Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно п.12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п.192.1 ст.192 та п.201.10 ст.201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст.200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до підпункту 201.16.1. п.201.16 ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків Наказу №567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містить у собі наступний критерій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 пункту 6 та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог п.201.16 ст.201 розділу V ПК України.
Вичерпний перелік документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п.1 Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом МФУ від 13.06.2017р. №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Критерії):
1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Відповідно до положень підпункту 201.16.2 ст.201 ПКУ письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику в результаті чого зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Згідно Постанови КМУ Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29.03.2017р. №190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 КАС України;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 КАС України;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Зі змісту Квитанції №1, якою було зупинено реєстрацію податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок відповідно до якого ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД:52.29.20 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН.
Позивачем, у встановленому законом порядку, були подані до контролюючого органу письмові пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій і зазначене не заперечується відповідачем, а саме: акт надання послуг №496 від 22.11.2017 року та рахунок-фактура №496 від 22.11.2017 року.
Однак комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, за результатами розгляду наданих позивачем документів та пояснень, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Представник відповідачів у судовому засіданні підтвердила факт надання позивачем до Комісії документів - акту надання послуг №496 від 22.11.2017 року та рахунку-фактури №496 від 22.11.2017 року та пояснила, що зазначені документи не є достатніми для реєстрації податкової накладної, оскільки позивачем не надано договори з додатками, листування з контрагентами, договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання\придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечував з приводу того, що позивачем було надано до Комісії лише пояснення, акт надання послуг №496 від 22.11.2017 року та рахунок-фактуру №496 від 22.11.2017 року та пояснив, що дійсно договору із ТОВ НВП Зелена Хвиля до контролюючого органу надано не було через його відсутність, оскільки останній укладений в усній формі . Також, представник позивача зазначив, що будь-яких інших документів чи доказів представник позивача не вбачає необхідності надавати.
Дослідивши надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності операції, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем оскаржуване рішення, є законним та обґрунтованим, з огляду на таке.
Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Таким чином, законом встановлена обов'язкова форма укладання договору між юридичними особами - письмова. Однак, ні до фіскального органу, ні до суду позивачем не надано копії відповідних договорів (додатків до них) щодо поставки товару.
При цьому суд враховує, що згідно з ч.1 ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України та ч.8 ст.181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до вимог ч.3 ст.180 ГК України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.
Згідно з вимогами ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1 ст.181 ГК України).
Відповідно до ст.ст. 264, 265 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.5 ст.265 ГК України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Суд зазначає, що враховуючи характер поставки, де об'єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов'язань проходить певний час, укладення договору поставки, у розумінні Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України в усній формі є неможливим. Крім того, із наданих первинних документів, на підтвердження реальності господарської операції не вбачається, яким чином були виконанні вантажно-розвантажувальні роботи та на виконання якого договору.
Таким чином, позивачем не дотримано вимог законодавства щодо форми правочину, встановленої законом, оскільки поставки товару (як придбання, так і продажу) не оформлювалися відповідними письмовими договорами, що, в свою чергу, підтверджує їх ненадання контролюючому органу для цілей реєстрації ПН в ЄРПН.
Отже, позивачем не надано копій документів, передбачених пп.4 п.13 Порядку №117, зокрема копій договорів, що, відповідно до п.21 цього Порядку є підставою для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, і в цьому аспекті відповідачем в ході судового розгляду справи доведено правомірність спірних рішень комісій.
Відтак, враховуючи те, що позивачем на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної не надано достатньо доказів, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною у реєстрації якої було відмовлено та не доведено протиправності дій відповідача, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Боріскол до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, Комісії ДФС яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.11.2018 року.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Боріскол (ідентифікаційний код 23216458, 65121, м.Одеса, проспект Маршала Жукова (Небесної сотні) 18, кв.48);
Відповідач: Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39549642, 65104, м. Одеса, проспект Ак. Глушко, 17/2;
Відповідач: Державна фіскальна служба України (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м.Київ, Львівська площа, 8);
Відповідач: Комісія ДФС яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації (код ЄДРПОУ 39292197, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Суддя П.П.Марин
.
Суд | Одеський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.11.2018 |
Оприлюднено | 15.11.2018 |
Номер документу | 77791857 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Одеський окружний адміністративний суд
Марин П. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні