Постанова

від 08.11.2018 по справі 922/1581/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2018 р. Справа № 922/1581/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

прокурора - Ногіна О.М., посвідчення № 032167 від 11.02.2015

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 18.06.2018 № 2269/01-22/12-16;

відповідача - адвокат ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 07.08.2018 б/н та посвідчення про право на заняття адвокатською діяльністю від 02.07.1997 № 744;

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" (вх. № 5Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 (повний текст складено 04.06.2018) у справі № 922/1581/17

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків;

до Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області;

про стягнення 71795,52 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", в якій просив стягнути на користь держави шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев, на загальну суму 71795,52 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог ст.ст. 41, 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього середовища , ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89-91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761. Зазначає, що відповідач не забезпечив належну охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до самовільної вирубки 135 дерев у кварталі 166 вд. 16 Дергачівського лісництва, кварталі 23 вд. 22 Липецького лісництва та кварталі 52 вд. 1, 2, кварталі 139 вд. 6, кварталі 155 вд. 5, 11, кварталі 156 вд. 7 Південного лісництва, які розташовані на території Полівської сільської ради, Проходівської сільської ради, Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та Циркунівської сільської ради у Харківському районі ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція".

В процесі розгляду справи прокурор 09.06.2017 за вх. № 19024 (т. 1 а.с. 81-82) подав заяву про зменшених позовних вимог, в якій, посилаючись на те, що відповідачем добровільно було частково сплачено шкоду на суму 1775,85 грн, просить стягнути з відповідача на користь держави шкоду, заподіяну незаконним вирубуванням дерев, на загальну суму 70019,67 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 1382Х/1 від 10.07.2018) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17 та додатковими поясненнями до апеляційної скарги, в яких просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Посилається на відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, оскільки позивач не має повноважень самостійно або через прокурора пред'являти позов про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Не погоджується з розрахунком заявлених до стягнення сум збитків. Вважає, що висновки суду про наявність шкоди та обчислення її розміру не підтверджені матеріалами справи. Зазначає, що заявлені прокурором позовні вимоги ґрунтуються виключно на матеріалах проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області в листопаді-грудні 2016 планової перевірки та складеному за її результатами акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016. В матеріалах справи відсутні первісні матеріали щодо кількості, місця розташування та замірів товщини вирубаних дерев. Судом не враховано пояснення відповідача про те, що проведення вказаної планової перевірки здійснювалось державними інспекторами з порушенням Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Мінохоронприроди від 10.09.2008 № 464 (який діяв на час здійснення перевірки), зокрема, не встановлювалось чи є пні дерев сухими або сироростучими в умовах суцільного снігового та кригового покриття, а вимірювання товщини пнів відбувались всупереч існуючий методиці обрахування з використанням неналежного вимірювального засобу (неповіреної рулетки).

Посилається на те, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" є науково-дослідницькою установою на яку не покладено функції охорони лісів, тому в діях відповідача відсутня вина. Посадова особа ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" може бути притягнена до відповідальності за незаконну порубку дерев, здійснену саме цією особою, а не за допущення порубки на ділянці іншими особами, за яку ця посадова особа є відповідальною, посилається на рішення Харківського районного суду від 29.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2018 у справі № 635/3175/17, вказує на відсутність доказів того, що саме відповідач допустив незаконне вирубування дерев.

Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте не повноважним судом, який не мав права розглядати справу без повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України (15.12.2017).

Також апелянт в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду (том 3 а.с. 130-140).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 у справі № 922/1581/17 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та зупинено дію оскаржуваного рішення.

Державна екологічна інспекція у Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Не погоджується з твердженням апелянта про необхідність повторного автоматизованого розподілу справи після набрання чинності новою редакцією ГПК. Зазначає, що відповідно до пунктів 1, 3, 6, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2017 № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948 та ст. 29 1 Лісового кодексу України, Державна екологічна інспекції у Харківській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та наділена повноваженнями виступати позивачем у суді з вимогами про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення лісового законодавства. Вважає безпідставним посилання відповідача на незалучення до справи органів місцевого самоврядування, на користь яких стягується шкода, оскільки в даному випадку їх права не порушуються. Зазначає, що наявність вини в діях відповідача щодо допущення незаконного вирубування дерев підтверджується актом перевірки № 697/01-04/04-09 та пред'явленими на підставі цього акту претензій від 04.01.2017 за №№ 09-16, розрахунки розміру шкоди здійснено позивачем згідно Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665. Вважає безпідставним посилання відповідача на рішення Харківського районного суду від 29.03.2018 та постановку Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2018 у справі № 635/3175/17, оскільки у відповідності до приписів ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього середовища та ст. 19, 86, 90 Лісового кодексу України, застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальність до осіб, які безпосередньо здійснили самовільну вирубку дерев, не звільняє постійного лісокористувача, яким є ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" від компенсації шкоди за допущення незаконної вирубки дерев.

Дергачівська місцева прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу відповідача та додаткових поясненнях до відзиву не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що даний позов поданий на підставі ст. 23 Закону України Про прокуратуру як засіб прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави в сфері охорони навколишнього природного середовища, охорони, раціонального використання та відтворення лісів, у зв`язку з порушенням ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" вимог чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, та невідшкодуванням заподіяних державі збитків. Зазначає, що відповідно до Закону України Про охорону навколишнього середовища та Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, Державна екологічна інспекції у Харківській області є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави, проте самостійно не звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяної державі шкоди, що свідчить про неналежний захист інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Харківській області. Зазначає, що у випадку накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція", накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди. Тому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснили самовільну вирубку дерев, а також постійний лісокористувач (ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція"), вина якого полягає у допущенні цього порушення та нездійсненні необхідних дій щодо його попередження .

Відповідач - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" 07.08.2018 № 6186 надав відповідь на відзиви позивача та прокурора, в якій не погоджується з їх доводами. Посилається на те, що територіальні органи Держекоінспекції не наділені повноваженнями з подання позовів про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та компетентні лише розраховувати розмір збитків та пред`являти претензії. Зазначає, що посадові особи ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" діяли у відповідності до Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 23 від 08.02.2010, яка регламентує порядок дій працівників лісової охорони у випадку виявлення незаконної рубки дерев невстановленими особами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2018 у справі № 922/1581/17 призначено справу до розгляду на 08.08.2018.

В процесі розгляду справи Харківським апеляційним господарським судом ухвалою від 08.08.2018 оголошено перерву в розгляді справи до 04.09.2018 та ухвалою від 04.09.2018 відкладено розгляд справи на 09.10.2018.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

За приписами ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З метою дотримання вимог чч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , на виконання п. 4 р. ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого Наказом ДСАУ № 475 від 20.09.2018, у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Харківським апеляційним господарським судом з 01.10.2018 на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 "Про переведення суддів" всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Харківського апеляційного господарського суду, на підставі Розпорядження керівника апарату суду від 03.10.2018 передані до Східного та Північного апеляційних господарських судів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті «Голос України» № 185 (6940) від 03.10.2018.

08.10.2018 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 922/1581/17 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2018 прийнято справу № 922/1581/17 до провадження Східного апеляційного господарського суду, повідомлено учасникам справи, що розгляд справи відбудеться в судовому засіданні 23 жовтня 2018 року о 10:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи, з належним чином оформленими повноваженнями.

В судовому засіданні 23.10.2018 Східним апеляційним господарським судом винесено ухвалу про оголошення перерви до 08.11.2018 о 14:30 год, викликано в судове засідання учасників справи.

Представник відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" в судовому засіданні 08.11.2018 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 08.11.2018 підтримує відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивача - Державної екологічної інспекції у Харківській області в судовому засіданні 08.11.2018 підтримує відзив на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, а також викладені у відзивах на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях по справі доводи учасників справи, вислухавши пояснення прокурора та представників позивача і відповідача в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія встановила, що для розгляду справи № 922/1581/17 за позовною заявою керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" про стягнення на користь держави шкоди, що заподіяна незаконною вирубкою дерев на загальну суму 71795,52 грн, автоматизованою системою розподілу судових справ між суддям Господарського суду Харківської області було визначено головуючого суддя (суддю-доповідача) Ольшанченка В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.05.2017 (т. 1 а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Ольшанченко В.І.) від 19.05.2017 у справі № 922/1581/17 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні (т. 1 а.с. 2-3).

В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Ольшанченко В.І.) від 26.06.2017 у справі № 922/1581/17 за клопотанням відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" зупинено провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 820/2526/17 за адміністративним позовом ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій протиправними (т. 1 а.с. 126-128).

У подальшому, 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно з п. 9 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прядок та підстави визначення складу господарського суду встановлено ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в ч. 2. ст. 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

Згідно з ч. 9 зазначеної статті, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Нормами господарського судочинства не передбачено такої підстави для проведення повторного автоматизованого розподілу справи як набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України.

На момент набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України були відсутні підстави для проведення повторного автоматизованого розподілу справи в порядку ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 230 зазначеного Кодексу, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області 30.01.2018 та керівник Дергачівської місцевої прокуратури 12.02.2018 подали до Господарського суду Харківської області клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення в порядку ст. 230 Господарського процесуального кодексу України.

На момент подання позивачем та прокурором клопотань про поновлення провадження у справі № 922/1581/17 в порядку ст. 230 Господарського процесуального кодексу України також були відсутні підстави для проведення повторного автоматизованого розподілу справи в порядку ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. Тому подальший розгляд зазначеної справи відбувся за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України у тому ж складі суду, а саме: суддею Ольшанченком В.І., в провадженні якого була зазначена справа.

Зазначені обставини вже були предметом розгляду Господарського суду Харківської області (суддя Шарко Л.В.) в ухвалі від 23.03.2018 у справі № 922/1581/17, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" про відвід судді Ольшанченко В.І. (т. 3 а.с. 26-27).

Зважаючи на викладене, відповідач безпідставно посилається не те, що оскаржуване рішення прийняте не повноважним судом, який не мав права розглядати справу без повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з набранням чинності з 15.12.2017 нової редакції Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 29.11.2016 по 19.12.2016 Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст.ст. 4, 5, 7 Закону України Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Наказу від 25.11.2016 № 697/01-04 було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП Харківська лісова науково-дослідна станція при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з веденням лісового господарства на території Харківського та Дергачівського районів Харківської області, а також щодо охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, ввірених під охорону та збереження.

За результатами перевірки позивачем складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016 (т. 1 а.с. 19-22) та надіслано його відповідачу.

Вказаний акт перевірки відповідач отримав 29.12.2016, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 23).

З акту перевірки № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016 вбачається, що в ході проведення перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Харківської області спільно із посадовими особами ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , лісових масивів, які перебувають у постійному лісокористуванні у ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , виявлені порушення ст. 19, 64 Лісового кодексу України та ст. 40 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , а саме:

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 166 вд. 16 Дергачівського лісництва;

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 23 вд. 22 Липецького лісництва;

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 139 вд. 6 Південного лісництва;

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 155 вд. 11 Південного лісництва;

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 156 вд. 7 Південного лісництва;

- незаконне знесення дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 155 вд. 5 Південного лісництва;

- незаконне знесення дерев в кв. 52 вд. 2 Південного лісництва;

- незаконне знесення дерев в кв. 52 вд. 1 Південного лісництва.

Вказана вирубка дерев кваліфікована як самовільна (незаконна), оскільки на вирубку вищевказаних дерев не надавались лісорубні квитки або інші дозволи відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України.

Зазначені порушення також відображені у відомостях переліку пнів зрубаних дерев, у яких зазначено їх кількість та діаметри пнів, про що зазначено в акті № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016.

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства, 14.12.2016, 15.12.2016 та 19.12.2016 стосовно посадових осіб ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , зокрема, майстрів лісу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та головного лісника ОСОБА_5, відповідальних за охорону та збереження лісових масивів Державною екологічною інспекцією в Харківські області складені протоколи про адміністративні правопорушення за №№ 001062, 001060 та 001129 (т. 1 а.с. 24, 27, 30).

Крім того, Державною екологічною інспекцією в Харківські області винесені постанови про накладення адміністративних стягнень № 341/04-21 від 15.12.2016 (т. 1 а.с. 25), № 331/04-21 від 15.12.2016 (т. 1 а.с. 28) та № 346/04-21 від 19.12.2016 (т. 1 а.с. 31), якими вищезазначених посадових осіб визнано винними у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 105 Лісового кодексу України та накладено на них адміністративні стягнення у вигляді штрафів, які були сплачені у добровільному порядку, що підтверджується копіями платіжних квитанцій № 60 від 20.12.2016 на суму 119,00 грн, від 17.12.2016 на суму 119,00 грн та від 22.12.2016 № 0.0.675345642.1 на суму 867,00 грн (т. 1 а.с. 26, 29, 32).

Державною екологічною інспекцією у Харківській області у відповідності до Додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" № 665 від 23.07.2008, здійснено розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільної вирубки дерев, згідно з якими державі заподіяно шкоду на загальну суму 71795,52 грн (т. 1 а.с. 36, 39, 41, 43 45, 47, 49, 51)

Державна екологічна інспекція у Харківській області 05.01.2017 направила на адресу відповідача претензії №№ 09-16 з вимогами про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, разом розрахунками шкоди, а саме:

- претензія № 09 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 1775,85 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Дергачівського району - незаконне знесення 5 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 166 вд. 16 Дергачівського лісництва (т. 1 а.с. 33);

- претензія № 10 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 1775,85 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Проходівської сільської ради Дергачівського району - незаконне знесення 5 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 23 вд. 22 Липецького лісництва (т. 1 а.с. 38);

- претензія № 11 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 16794,72 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Черкаськолозівської сільської ради Дергачівського району - незаконне знесення 45 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 139 вд. 6 Південного лісництва (т. 1 а.с. 40);

- претензія № 12 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 13480,34 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Черкаськолозівської сільської ради Дергачівського району - незаконне знесення 10 сухостійних дерев в кв. 52 вд. 1 Південного лісництва (т. 1 а.с. 42);

- претензія № 13 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 1302,29 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Циркунівської сільської ради Харківського району - незаконне знесення 11 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 155 вд. 11 Південного лісництва (т. 1 а.с. 44);

- претензія № 14 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 11906,94 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Циркунівської сільської ради Харківського району - незаконне знесення 30 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 156 вд. 7 Південного лісництва (т. 1 а.с. 46);

- претензія № 15 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 7831,23 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Циркунівської сільської ради Харківського району - незаконне знесення 15 дерев шпилькових порід віком до 41 року в кв. 155 вд. 5 Південного лісництва (т. 1 а.с. 48);

- претензія № 16 від 04.01.2017 щодо добровільного відшкодування 16928,30 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території Черкаськолозівської сільської ради Дергачівського району - незаконне знесення 14 сухостійних дерев в кв. 52 вд. 2 Південного лісництва (т. 1 а.с. 50).

Відповідач отримав вищевказані претензії, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 37).

Відповідач 18.01.2017 добровільно частково відшкодував шкоду, заподіяну державі, у розмірі 1775,85 грн згідно з претензією № 09 від 04.01.2017, про що свідчить виписка з УДКСУ у Харківській області (т. 1 а.с. 70-71).

За приписами ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад прийняття виконання, здійснення розрахунків тощо.

Таким чином, здійснивши добровільне часткове відшкодування шкоди в розмірі 1775,85 грн згідно з претензією № 09 від 04.01.2017, відповідач визнав свій обов'язок з відшкодування заподіяної державі шкоди внаслідок незабезпечення належної охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" на користь держави шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев, на загальну суму 70019,67 грн, з врахуванням часткової добровільної оплати відповідачем 1775,85 грн.

Господарським судом Харківської області рішенням від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, оскільки позивач не має повноважень самостійно або через прокурора пред'являти позов про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено право прокурора у визначених законом випадках звертатись до суду з позовною заявою.

Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття інтереси держави з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури аналізує Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 в справі № 1-1/99, зазначивши, зокрема, про те, що:

- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (абз. 2 п. З рішення);

- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз. З п. 4 рішення);

- із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Зазначені норми передбачають наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави , що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 2 ст. 29 ГПК України).

Таким чином, звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку. Прокурор - особливий суб'єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції, п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру ). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

Пунктом "б" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачена компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів щодо державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної і морської) економічної зони, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 за № 454/2011, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Отже, Державна екологічна інспекція у Харківській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України і входить до сфери його управління.

На підставі пунктів 6,7 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, Інспекція, розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Аналогічні норми містяться у ст. 20 2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Відповідно до ст. 29 1 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері лісових відносин: застосовує у випадках, передбачених законом, економічні санкції до підприємств, установ та організацій, їх посадових і службових осіб, громадян за порушення вимог законодавства, подає позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення.

Таким чином, Державна екологічна інспекція у Харківській області, яка реалізує повноваження Державної екологічної інспекції України у межах Харківській області, є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави зокрема щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу та наділена повноваженнями виступати позивачем у суді із вимогами про відшкодування збитків заподіяних внаслідок порушення лісового законодавства.

Тому посилання відповідача на те, що у Державної екологічної інспекції у Харківській області відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про стягнення збитків, є необгрунтованими.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що Державна екологічна інспекція у Харківській області самостійно не зверталася до суду з позовом про стягнення з ДП Харківська лісова науково-дослідна станція заподіяної державі шкоди, що свідчить про неналежний захист Держекоінспекцією в Харківській області законних інтересів держави, керівником Дергачівської місцевої прокуратури вірно визначено Державну екологічну інспекцію у Харківській області позивачем у справі.

Тому апеляційна скарга відповідача в цій частині є необгрунтованою та не підлягає задоволенню.

Судова колегія не погоджується з посиланням апелянта на порушення ст.ст. 42, 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та п. 7 абз. 1 ч. 3 ст. 3 та п. 4 ч. 1 ст. та необхідність залучення до участі у справі відповідних органів місцевого самоврядування, зважаючи на таке.

При стягненні шкоди враховуються положення ст. 42 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , якими, зокрема, передбачено, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 2 ст. 47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 вказаного Закону).

ОСОБА_2 місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч. 6 ст. 47 вказаного Закону).

Статтею 11 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України.

Фонди охорони навколишнього природного середовища є частинами державного та місцевого бюджетів, що функціонують на підставі положень ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища і не мають статусу юридичних осіб.

При цьому в пункті 2.2, 2.10 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 43 від 29.01.2013 р. № 43 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823), передбачено, що у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головні управління Казначейства) та Державній казначейській службі України (далі - Казначейство України) для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень (далі - платежі); здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю; здійснюють операції, зокрема, за платежами, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України Про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами.

Враховуючи наведене, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного та місцевих бюджетів.

Залучення органів місцевого самоврядування в даному випадку є безпідставним, оскільки не порушується їх права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За приписами ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 1 ст. 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до ч. 6 ст. 69 Лісового кодексу України форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" № 761 від 23.05.2007 затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів, який визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів - заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів.

Згідно з п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, підприємства, установи, організації і громадяни, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів (далі - лісокористувачі), зобов'язані, зокрема, забезпечувати збереження підросту і не призначених для рубки дерев.

Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 1 ст. 86 Лісового кодексу України встановлено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідно до пунктів 1, 5 Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009, державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства Держлісоохорона має статус правоохоронного органу. До посадових осіб держлісоохорони належать посадові особи Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства, згідно з додатком.

Так, відповідно до додатку, у разі коли державна лісова охорона діє у складі: підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Керівник, головний лісничий, головний мисливствознавець, начальник відділу (сектору) лісового господарства та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору) охорони і захисту лісу та інженери відділу (сектору) всіх категорій, начальник відділу (сектору), спеціалісти відділу (сектору) мисливського господарства всіх категорій, лісничий, державний районний мисливствознавець, мисливствознавець, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, начальник лісової пожежної станції, старший єгер та єгер державного лісогосподарського (лісомисливського) підприємства, державного мисливського господарства.

Згідно зі ст. 89 Лісового кодексу України охорону і захист лісів на території України здійснюють, зокрема, державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління.

За приписами ст. 90 Лісового кодексу України та п. 4 Положення про державну лісову охорону, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового господарства, а також використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 6 Положення про державну лісову охорону, держлісоохорона під час організації заходів, спрямованих на усунення порушень лісового законодавства та законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, взаємодіє з правоохоронними органами, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та їх об'єднаннями.

В ст. 91 Лісового кодексу України та п. 7 Положення про державну лісову охорону визначені повноваження посадових осіб державної лісової охорони.

З матеріалів справи вбачається, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" (раніше - Данилівський дослідний держлісгосп , назву якого змінено згідно з наказом ДАЛРУ № 16 від 20.01.2015) розташована в північній частині Харківської області на території Дергачівського, Харківського, Золочівського адміністративних районів і міста Харкова та була створена в 1962 році на підставі постанови ЦККПУ і Ради Міністрів УРСР від 11.10.1961 № 1449, наказу Головного управління лісовіого господарства і лісозаготівель при РМ УРСР № 304 від 01.10.1961, наказу УкрНДІЛГа № 2 від 02.01.1962 і наказу Міністерства сільського господарства УРСР від 13.01.1962. Зокрема, ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" є постійним лісокористувачем земельних ділянок площею 21365 га, в тому числі вкриті лісом 20091,4 га у Дергачівському, Липецькому та Південному лісництвах, які розташовані на території Полівської сільської ради, Проходівської сільської ради, Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та Циркунівської сільської ради у Харківському районі.

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 19 Лісового кодексу України, ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" як постійний лісокористувач зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

Відповідно до п.п.3.3.2 п.3.3 Статуту ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України 20.01.2015 №16, основними напрямками діяльності підприємства є охорона та захист лісу.

Вищезазначене також підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному інтернет-сайті ДП Харківська лісова науково-дослідна станція за веб-адресою: http://leshoz.org.ua/node/4 у розділі основні напрямки діяльності станції , згідно з якою основною метою діяльності ДП Харківська лісова науково-дослідна станція є, зокрема, охорона і захист лісових насаджень.

Згідно з п. 1.2 Статуту ДП Харківська лісова науково-дослідна станція , ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Таким чином, посадові особи ДП Харківська лісова науково-дослідна станція є також посадовими особами держлісоохорони й зобов'язані здійснювати функції щодо охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні ДП Харківська лісова науково-дослідна станція .

Зважаючи на викладене, відповідач безпідставно посилається на те, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" не має статусу державної лісової охорони й на нього не покладено функцій щодо охорони лісів.

Відповідач неналежним чином не забезпечив належну охорону та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні, що призвело до самовільної вирубки дерев, чим заподіяв державі збитків.

Наявність вини в діях ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016 (т. 1 а.с. 19-22), складеним за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області планової перевірки.

ДП Харківська лісова науково-дослідна станція звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення у листопаді-грудні 2016 р. планової перевірки ДП Харківська лісова наукова-дослідна станція та нарахування суми збитків за результатами яких 19.12.2016р. було складено Акт №697/01-04/04-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року у справі № 820/2526/17, у задоволенні адміністративного позову ДП Харківська лісова науково-дослідна станція до Державної екологічної інспекції у Харківській області, за участю Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, про визнання дій незаконними відмовлено, вказаний акт є чинним.

Посилання апелянта на те, що незаконна вирубка дерев була здійснена невстановленими особами, про що відповідачем було подано відповідні заяви до правоохоронних органів, не підтверджено Порядком проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць) в лісництвах та здійснення комплексу лісогосподарських та лісоохоронних заходів, регламентованим Інструкцією про порядок проведення ревізій лісових обходів, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №23 від 08.02.2010.

Вказана інструкція встановлює порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць) в лісництвах на предмет збереження лісів і майна, яке знаходиться під охороною матеріально-відповідальних осіб державної лісової охорони, здійснення ними комплексу лісогосподарських та лісоохоронних заходів, відповідно до встановлених вимог (пункт 1.1), що підтверджується Актами ревізій щодо зафіксації незаконно знесених дерев, Книгами обліку лісопорушень, як це передбачено пунктом 2.6 Інструкції.

Таким чином, відповідачем не дотримано процедури перевірки лісових ресурсів, які знаходяться у його постійному користуванні.

Посилання представника відповідача про дотримання та виконання відповідачем п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, яким встановлено спосіб дії посадових осіб державної лісової охорони в разі виявлення фактів порушення вимог лісового законодавства та щодо звернення до органів поліції стосовно незаконної порубки, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду адміністративного позову ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання дій незаконними судами першої та апеляційної інстанції надавалася оцінка даним фактам, яка відображена у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2017 (т. 1 а.с. 140-142), залишеної без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 у справі № 820/2526/17.

Зокрема, вказано, що в матеріалах справи № 820/2526/17 наявні копії листів та скарг позивача до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, в яких повідомлено про незаконну рубку дерев на території підприємства позивача. На підтвердження відправлення таких листів та скарг позивач надав до суду копії квитанції про кур'єрське відправлення № 590727, № 590726, № 590724, № 590723 (а.с. 84, 94, 107, 118). Зі змісту наданих квитанцій судом встановлено, що у графі "дата" навпроти графи "кур'єр" стоїть дата 09.06.2017. Отже, суд не може взяти до уваги як належні та допустимі такі квитанції, оскільки вони не підтверджують відправлення таких листів та скарг до органів поліції до проведення перевірки фахівцями відповідача.

Також, у судовому засіданні по справі № 820/2526/17 встановлено, що вивченням переліку реєстрацій Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області за 26.10.2016 та з 19.11.2016 по 19.12.2016 встановлено, що у вказаний період будь-яких заяв або повідомлень від ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" до відділу поліції не надходило. Вказані обставини підтверджуються листом Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області № 16680/01/25-2017 від 17.10.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення по справі № 820/2526/17 має приюдиційне значення під час розгляду вказаної господарської справи, у звязку з чим посилання відповідача про порушення процедури проведення Держекоінспекцією перевірки та встановлення факту незаконного знесення дерев, суд вважає безпідставними.

Судова колегія відхиляє посилання відповідача на те, що під час проведення планової перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області не встановлювалось чи є пні дерев сухими або сироростучими в умовах суцільного снігового та кригового покриття, а вимірювання товщини пнів відбувались всупереч існуючий методиці обрахування з використанням неналежного вимірювального засобу (неповіреної рулетки), оскільки зазначені обставини були предметом розгляду у справі № 820/2526/17. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" посадовими особами Держекоінспекції складено відомості переліку пнів зрубаних дерев, які підписані працівниками ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" без будь-яких зауважень.

Посилання відповідача у відзиві на те, що вимірювальні засоби, якими здійснювався обмір діаметрів дерев, внесених до розрахунків шкоди згідно акту перевірки, є невідомого походження й не є повіреними, суд вважає безпідставними, оскільки проведення замірів пнів Держекоінспекція здійснювала вимірювальною металевою рулеткою Р20УЗК (свідоцтво про повірку № 03/4502 від 11.07.2016 зі строком дії до 01.07.2017).

Крім того, відповідач не надав суду контрольних обмірів в підтвердження своїх доводів щодо порушення позивачем процедури нарахування шкоди та невірного визначення параметрів незаконно знесених дерев.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ч. 1 ст. 41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 цього ж Закону підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ч. 5 цієї ж статті застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Тобто, у випадках накладення адміністративних стягнень за невиконання вимог природоохоронного законодавства на відповідальних посадових осіб підприємств, накладений штраф хоча й має матеріальний характер, але є заходом відповідальності, а не відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина , наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками (державною лісовою охороною) незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.

Враховуючи вищезазначене, відповідач безпідставно посилається на рішення Харківського районного суду від 29.03.2018 та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2018 у справі № 635/3175/17, яким частково задоволено адміністративний позов посадової особи ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" - майстра лісу ОСОБА_3 до Держаного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_6А, Державної екологічної інспекції в Харківській області, про скасування постанови № 341/04-н від 15.12.2016 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 у виді штрафу в розмірі 119,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 65 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" як постійний лісокористувач, вину якого встановлено складеним за результатами проведеної Державною екологічною інспекцією у Харківській області планової перевірки Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів № 697/01-04/04-09 від 19.12.2016 (т. 1 а.с. 19-22), зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну державі внаслідок неналежного виконання ним своїх обов'язків щодо забезпечення охорони та збереження лісових ресурсів, які перебувають у його постійному користуванні.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами чч. 1, 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача - ДП "Харківська лісова науково-дослідна станція" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2018.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.Є. Медуниця