Ухвала

від 13.12.2018 по справі 922/1581/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1581/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Міщенка І.С., Чумака Ю.Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 (головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Барбашова С.В., Медуниця О.Є.) та рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 (суддя Ольшанченко В.І.) у справі № 922/1581/17

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція"

про стягнення 71 795,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у справі № 922/1581/17.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн, а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 176 200,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у даній справі є стягнення 71 795,52 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) справа № 922/1581/17 є малозначною.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом "а", "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткове значення для скаржника.

При цьому, скаржник зазначає, що незалежно від суми позову, справа має бути переглянута судом касаційної інстанції у зв'язку з тим, що прокурор звернувся з позовом у травні 2017 до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що дана справа є малозначною в силу вимог закону, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, оскільки частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час подання касаційної скарги у даній справі.

Отже, враховуючи приписи частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження повинна відповідати вимогам Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, яка діяла на час касаційного оскарження.

Крім того, згідно із практикою Європейського суду з прав людини загальновизнаним є принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

У розглянутій Європейським судом з прав людини справі вирішувалось питання дії процесуальних змін саме щодо позовів, які розглядаються та, виходячи із вищенаведених положень національного законодавства, суд касаційної інстанції зазначає, що такий принцип негайного впливу процесуальних змін поширюється і на розгляд касаційної скарги.

Щодо обґрунтування фундаментальності значення справи для формування єдиної правозастосовчої практики, скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність у прокурора підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, оскільки позивач не має повноважень самостійно або через прокурора пред'являти позов про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Посилаючись на те, що вирішення питання наявності підстав прокурора звернення до суду з позовом в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області, скаржник не зазначає в чому полягає фундаментальність значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Сама лише незгода скаржника з висновком суду апеляційної інстанції щодо повноважень прокурора у даній справі та посилання на постанову Верховного Суду у іншій справі не дає підстав вважати, що це питання має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1581/17 за касаційною скаргою Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 23.05.2018 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал квитанції № 0.0.1186529061.1 від 16.11.2018 на суму 3200,00 грн, іншим учасникам справи - копію ухвали.

3. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Міщенко І.С.

Чумак Ю.Я.