Рішення

від 07.11.2018 по справі 910/10728/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.11.2018Справа №  910/10728/18 Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" про стягнення 914 219,53 грн Представники учасників процесу згідно протоколу від 07.11.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" про стягнення 914 219,53 грн, з яких: 602 236,92 грн – основний борг, 176 930,91 грн – пеня, 17 315,38 грн – 3% річних, 57 512,63 грн – інфляційні втрати,60 223,69 грн – штраф. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №14-17 від 27.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10728/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2018. 13.08.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі – канцелярія суду) Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та всі банківські рахунки на загальну суму 914 219,53 грн, що належать відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" і знаходяться у товариства або інших осіб. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено повністю. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 03.10.2018, запропоновано відповідачу надати докази та встановлено сторонам строк для подання заяв, клопотань та доказів. 01.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли заява про уточнення позовних вимог, пояснення до позовної заяви та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2018 прийнято заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.11.2018 включно та відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2018. За наслідками судового засідання 22.10.2018 судом була постановлена ухвала, якою було закрите підготовче провадження та призначено справу № 910/10728/18 до судового розгляду по суті в судовому засіданні 07.11.2018. У судовому засіданні 07.11.2018 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові. Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні 07.11.2018, про причини неявки останнього в судове засідання суд не повідомив. При цьому, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про розгляд справи суд зазначає наступне. Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 15.08.2018, а також ухвали від 05.09.2018, 03.10.2018 та від 22.10.2018 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відповідач направлені судом рекомендовані листи з ухвалами суду отримував, про що свідчать повернуті до суду рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення поштових відправлень. Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно приписів частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина 3 стаття 202 ГПК України). З огляду на наведені приписи ГПК України, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень Відповідача та його представників про причини їхньої неявки в судове засідання 07.11.2018, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача. Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018, не подав до суду відзиву на позов, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 27.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати", як постачальником, був укладений договір №14-17 (далі – договір). Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується за замовленням покупця поставити покупцю фасовану мінеральну природну воду «Закарпатська Крайна Кремнієва» (далі – товар), а замовник –прийняти та оплатити товар на умовах договору, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними відповідно до умов договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі постачальником товару покупцю (п. 2.5 Договору). Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити 100 % вартості товару протягом 30 календарних днів з дати поставки (з дати відвантаження товару), що підтверджується відповідними накладними, якщо інший порядок оплати не був узгоджений між сторонами. Згідно з п. 3.4 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами, вказаними в рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на р/с постачальника, вказаний у договорі. Строк дії договору, відповідно до положень п. 8.4, встановлений з дати його підписання та до 31.12.2017, а в частині розрахунків – до повного виконання прийнятих зобов'язань. У випадку відсутності у сторін зауважень до змісту договору за місяць до завершення його дії, даний договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з претензією від 31.05.2018 № 01/87 про сплату суми заборгованості за поставлений товар із зазначенням, що у разі не виконання вимог буде змушений звернутися до судового врегулювання. Оскільки вказана претензія не виконана, грошові кошти в рахунок погашення суми наявної заборгованості на користь позивача не надходили, останній звернувся із даним позовом до суду. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Так, сторонами умовами пункту 3.2 договору поставки погоджено строк виконання покупцем обов'язку оплати поставлену продукцію, а саме: протягом 30 календарних днів з дати поставки, що підтверджується відповідними накладними. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено 16 поставок товару відповідачу на загальну суму 1323364,72 грн. Оскільки датою поставки, за умовами договору, слід вважати дату видаткової накладної, виписаної постачальником, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару є таким, що настав за всіма накладними, зокрема, за останньою видатковою накладною від 25.08.2017 товар мав бути оплачений відповідачем не пізніше 24.09.2017. Одночасно, суд вважає за необхідне зауважити, що оскільки оплата поставленого товару здійснюється за умовами договору на підставі видаткових накладних, відсутність у даному випадку деяких товарно-транспортних накладних до видаткових накладних не спростовує встановлених судом обставин. Проте, відповідачем не здійснено повну оплату продукції, поставленої у спірний період згідно видаткових накладних, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову оплату за отриману продукцію в сумі 363121,92 грн, що підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача за період 03.08.2017, 15.08.2017, 05.09.2017, наданими позивачем до позовної заяви. Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи копіями накладних на повернення товару за період з 19.09.2017 по 22.11.2017, відповідачем було повернено позивачу товар на загальну суму 358005,48 грн. Відтак, внаслідок невиконання обов'язку з оплати за отриману продукцію в повному обсязі за відповідачем обліковується заборгованість за договором поставки в сумі 602237,32 грн. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленої продукції настав, сума боргу відповідача, яка складає 602237,32 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 176930,91 грн. пені, 60223,73 грн. штрафу, 17315,38 грн трьох процентів річних та 57512,63 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості. Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктами 5.3, 5.4 договору передбачено, що у випадку безпідставного порушення строків оплати замовлення згідно з п. 3.2 даного договору та згідно протоколу узгодження поставки партії товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті замовлення за кожний день прострочення платежу. У випадку, якщо покупець безпідставно затримує оплату за товар понад 10 календарних днів від строків, зазначених у п. 3.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості невчасно оплаченого товару. Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені та штрафу в розмірі, передбаченому п.п. 5.3, 5.4 договору. Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені та штрафу, суд вважає дану вимогу обґрунтованою в заявленому позивачем розмірі. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення суми трьох процентів річних та інфляційних втрат є вірними та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі. Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" у повному обсязі та стягнення з останнього на користь позивача 602237,32 грн основного боргу, 176930,91 грн. пені, 17315,38 грн. трьох процентів річних, 57512,63 грн. інфляційних збитків та 60223,73 грн. штрафу. Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" про стягнення 914 219,96 грн – задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК" АСМ" (04070, місто Київ, вулиця Боричів Тік, будинок 35-А; ідентифікаційний код 39472677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.В.-Карпати" (89442, Закарпатська область, Ужгородський район, село Нижнє Солотвино, будинок 55А; ідентифікаційний код 41153752) суму основного боргу в розмірі 602 237,32 грн (шістсот дві тисячі двісті тридцять сім гривень 32 копійок), 176 930,91 грн (сто сімдесят шість тисяч дев'ятсот тридцять гривень 91 копійку) пені, 17 315,38 (сімнадцять тисяч триста п'ятнадцять гривень 38 копійок) 3% річних, 57 512,63 грн (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот дванадцять гривень 63 копійки) інфляційних збитків, 60 223,73 грн (шістдесят тисяч двісті двадцять три гривні 73 копійки) штрафу та судовий збір у розмірі 13 713,29 грн ( тринадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 29 копійок). 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 13.11.2018. СУДДЯ                                                                                                     В. В. ДЖАРТИ