Рішення

від 14.11.2018 по справі 826/14154/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 листопада 2018 року № 826/14154/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ПРОМ

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю АКВА ПРОМ (далі також - ТОВ АКВА ПРОМ , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати прийняті відносно позивача, на підставі акту перевірки №250/26-15-14-02-01-14/37095627 від 25 квітня 2018 року податкові повідомлення-рішення №00006061402 та № 00006071402 від 23 травня 2018 року Головного управління ДФС у м. Києві, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 987 810, 00 грн., з яких: 790 248, 00 грн. - за основним платежем, 197 562, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та з податку на прибуток підприємств у розмірі 869 417, 00 грн., з яких: 719214, 00 грн. - за основним платежем, 150 183, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданому суду відзиві представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та відзиві проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі зазначеного, у судовому засіданні 13 листопада 2018 року судом було вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28 березня 2018 року по 18 квітня 2018 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB АКВА ПРОМ з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 250/26-15-14-02-01-14/37095627 від 25 квітня 2018 року, яким встановлено заниження ТОВ АКВА ПРОМ розмірів податку на прибуток та податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ Крокдейл , TOB ЛайністІнвест , TOB БК Профітван , TOB Бета Макс , TOB Ширіон , TOB Атоніра , TOB Інтер НосТрейд , TOB Терамо , ТОВ ВайтУніверс , TOB Песета , TOB Сімпл Технолоджи , TOB Колчестер Груп , TOB Кенворк , оскільки, на думку контролюючого органу, вказані контрагенти мають ознаки фіктивності, відповідно, операції з ними не мають статусу реальності та дійсності.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 00006061402 та № 00006071402 від 23 травня 2018 року, якими ТОВ АКВА ПРОМ визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 987 810, 00 грн., з яких: 790 248, 00 грн. - за основним платежем, 197 562, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та з податку на прибуток підприємств у розмірі 869 417, 00 грн., з яких: 719214, 00 грн. - за основним платежем, 150 183, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача виходячи з наступного.

Як стверджує позивач, у період, що перевірявся податковим органом, TOB АКВА ПРОМ придбавало товари (сантехнічне обладнання та комплектуючі) та отримувало послуги (впровадження нових програмних продуктів, впровадження та удосконалення локальної мережі, реклами в друкованих, електронних виданнях і мережі Інтернет, на електронних носіях) від ТОВ Крокдейл , TOB ЛайністІнвест , TOB БК Профітван , TOB Бета Макс , TOB Ширіон , TOB Атоніра , TOB Інтер НосТрейд , TOB Терамо , ТОВ ВайтУніверс , TOB Песета , TOB Сімпл Технолоджи , TOB Колчестер Груп , TOB Кенворк (далі також - контрагенти позивача), які в подальшому використовували для здійснення власної господарської діяльності позивача щодо постачання сантехнічного та іншого обладнання його клієнтам.

При цьому, письмових договорів, як окремих документів, позивачем з його контрагентами не укладалось, а обставини виникнення та виконання сторонами вказаних вище зобов'язань підтверджується, на думку позивача, долученими ним до матеріалів справи копіями документів, таких як рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, актами прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), платіжні доручення та виписки банків.

Сплачені за вказаним зобов'язанням кошти були включені позивачем до своїх валових витрат за 2015-2017 роки та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту вказаного періоду.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі норми матеріального права наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та сум, на які збільшено від'ємне значення фінансового результату до оподаткування, мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом було сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Як вже було зазначено вище, з метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем було надано суду копії відповідних документів, а саме: рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних, актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), платіжних доручень та банківських виписок.

Між тим, суд зазначає, що надані документи не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема: видаткові накладні та рахунки-фактури не містять відомостей про місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, видаткові накладні не містять інформації щодо дати та номеру довіреності відповідальної за приймання товару особи, хоча такі реквізити передбачені в самою формою накладних.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

В контексті зазначеного, суд, оцінюючи доводи позивача щодо обставин відсутності письмових договорів, як окремих документів, укладених між позивачем з його контрагентами, оскільки такі договори з ТОВ АКВА ПРОМ були укладені у спрощений спосіб, а саме шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В той же час, згідно з вимогами статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей щодо обміну між позивачем та його контрагентами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо. Крім того, оскільки надані позивачем документи укладені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, вони не можуть підтверджувати прийняття до виконання замовлень, як обставин, з якими позивач пов'язує укладення зі своїми контрагентами господарських договорів у письмовій формі у спрощений спосіб.

Отже, матеріали справи не містять не лише доказів виконання сторонами своїх зобов'язань за договорами, укладеними між ТОВ АКВА ПРОМ та його контрагентами, а й доказів самого укладання таких договорів, навіть у спрощений спосіб.

Доводи позивача про те, що придбаний у його контрагентів товар в подальшому був ним реалізований на користь третіх осіб, що підтверджується долученими до справи копіями документів (видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками-фактурами), суд оцінює критично, оскільки жодними доказами не підтверджується обставин постачання за такими документами товару, отриманого ТОВ АКВА ПРОМ саме від ТОВ Крокдейл , TOB ЛайністІнвест , TOB БК Профітван , TOB Бета Макс , TOB Ширіон , TOB Атоніра , TOB Інтер НосТрейд , TOB Терамо , ТОВ ВайтУніверс , TOB Песета , TOB Сімпл Технолоджи , TOB Колчестер Груп , TOB Кенворк , а не від будь-якої іншої особи. При цьому, необхідно звернути увагу на ту обставину, що системний аналіз наданих позивачем копій документів свідчить про те, що на користь третіх осіб ним було поставлено значно більшу кількість товару ніж та, що нібито була ним отримана від вказаних контрагентів. Крім того, формально поставлений на його користь товар і товар, що був поставлений третім особам, різниться за асортиментом, що додатково унеможливлює їх співставлення.

Сукупність наведених обставин не дає змог встановити реальний характер господарських зобов'язань, що за словами ТОВ АКВА ПРОМ мали місце між ним та його контрагентами, обставин їх дійсного виконання.

При вирішенні даної справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду по справі № 826/16865/14 (постанова від 23 травня 2018 року), відповідно до якої статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи копії протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження № 42017100000000370, було допитано директора TOB Профітван ОСОБА_1, від імені якого, згідно позиції позивача, на користь позивача були складені долучені до матеріалів справи копії актів здачі прийняття-робіт, рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних, що на думку ТОВ АКВА ПРОМ підтверджують реальність господарських взаємовідносин між вказаними суб'єктами, який дав свідчення про те, зокрема, що TOB Профітван він не реєстрував, до статутного фонду вказаного підприємства коштів не вносив, печаткою TOB БК Профітван не користувався, жодних фінансово-господарських відносин від імені вказаного товариства не здійснював.

Також суд при вирішенні справи враховує, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2018 року по справі № 757/11594/18-к, за матеріалами досудового розслідування № 32017100060000104, за фактом фіктивного, підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 КК України, зазначено: ...у ході досудового розслідування встановлено, що підприємства транзитно - конвертаційної групи ТОВ КОЛЧЕСТЕР ГРУП (код 40102822), ТОВ ШИРІОН (код 39863895), ТОВ ТЕРАМО (код 39932790), ТОВ ПЕСЕТА (код 40023369), ТОВ БЕТА МАКС (код 40230610), ТОВ СІМПЛ ТЕХНОЛОДЖІ (код 40233318), ТОВ УСК Україна (код 40556456), ТОВ ІНТЕР НОС ТРЕЙД (код 41133495), ТОВ ВАЙТ УНІВЕРС (код 41358995) та ТОВ САНТЕХСТАНДАРТ ЛТД (код 41380690) створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання .

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 12 березня 2016 року по справі №757/10602/16-к, за матеріалами досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016000000000025, за фактами створення та придбання на території міста Києва ряду підприємств з ознаками фіктивності та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом з використанням підроблених документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 статті 205, ч. 3 статті 209, ч. 4 статті 358 КК України, зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що на території м. Києва групою невстановлених осіб створено та придбано ряд фіктивних суб'єктів господарювання, що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності та управління коштами на їх рахунках не мають, які задіяні в протиправних фінансових механізмах, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб'єкти господарської діяльності (далі - СГД) та розкрадання державних/бюджетних коштів.

Так, встановлена група підприємств з ознаками фіктивності, що зареєстровані на номінальних керівників та засновників, які реального відношення до їх діяльності та управління коштами на їх рахунках не мають.

Згідно наявних у слідства даних, грошові кошти від суб'єктів господарювання реального сектору економіки надходять на рахунки суб'єктів господарювання з ознаками транзитності та фіктивності , в т.ч. на розрахункові рахунки ТОВ АНТОНІРА відкриті в ПАТ Полтава-банк .

Також, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 27 липня 2017 року по справі №761/25852/17, за матеріалами досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016100100000027, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 статті 191, ч. 1 статті 205, ч. 1 статті 212, ч. 3 статті 212, ч. 2 статті 205 КК України, зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що група осіб до якої входили гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 та інші невстановлені слідством особи, на протязі 2015-2017 років впровадили схему мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки, шляхом проведення безтоварних операцій та тривалий час надають послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівку використовуючи підконтрольні СГД, які зареєстровані на підставних осіб і мають ознаки фіктивності , а саме, зокрема, ТОВ КРОКДЕЙЛ (код 40087328).

Крім того, необхідно зазначити, що на законну вимогу ухвали суду від 06 вересня 2018 року жодним з контрагентів позивача не було надано належним чином завірених копій документів щодо взаємовідносин з позивачем, що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва; укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов'язань на користь ТОВ АКВА ПРОМ , виконання таких зобов'язань особисто.

Наведені вище обставини, в контексті правової позиції Верховного Суду по справі № 826/16865/14 (постанова від 23 травня 2018 року), є додатковим, до зазначеного вище, свідченням відсутності реального характеру у господарських зобов'язаннях між ТОВ АКВА ПРОМ та вказаними вище контрагентами такого підприємства.

На підставі наведеного вище, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, вбачається, що за відсутності факту придбання товарів/послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи все зазначене вище, обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки ТОВ АКВА ПРОМ № 250/26-15-14-02-01-14/37095627 від 25 квітня 2018 року висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення були прийняті відповідачем у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю АКВА ПРОМ (04080, місто Київ, вулиця Аляб'єва, 3; код ЄДРПОУ 37095627) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк