Постанова

від 12.11.2018 по справі 2540/2958/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2540/2958/18 Суддя першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді- Пилипенко О.Є.

суддів- Кузьмишина О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі- Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача: - ОСОБА_1 ,

представника позивача: - Чубко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бобровицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бобровицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

-визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-зобов`язати відповідача відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 перерахунок позивачу пенсії з інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;

-визнати дії відповідача при вирішенні звернення позивача як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано до відповідача.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС поза межами проходження ним дійсної строкової служби, тому позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чорнобильської катастрофи», оскільки не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 та копією вкладки № НОМЕР_2 (а.с. 10).

24.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 року, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 13).

Однак відповідач, листом від 30.07.2018 року № 2381/04, повідомив позивача, що пенсія призначена та виплачується відповідно до постанови Козелецького районного суду Чернігівської області від 17.05.2016 року, якою зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплатити основну пенсію відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням заробітку на територіях радіоактивного забруднення відповідно до довідки № 652/03 від 10.02.2016 року та зазначив, що в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач являється військовозобов`язаним, а не військовослужбовцем.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає право на пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 01 липня 1992 року № 2532-12 у редакціях: законів України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Проаналізувавши положення Закону СРСР «О всеобщей воинской повинности», норми якої діяли на території УРСР під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, колегія суддів доходить до висновку, що участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році брали 3 категорії осіб, які як за нормами Закону СРСР «О всеобщей воинской повинности», так і за нормами ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та нормами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» підпадають під визначення військовослужбовця, а саме:

1) професійні військовослужбовці;

2) військовозобов`язані під час участі у військових зборах, у тому числі і спеціальних;

3) військовослужбовці дійсної строкової служби.

Правило призначення пенсії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як мінімальна соціальна гарантія ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у первісній редакції було запроваджено законодавцем саме для військовослужбовців дійсної строкової служби за призовом, позаяк з огляду на вік, тривалість страхового стажу, розмір оплати праці, особи цієї категорії (на відміну від перелічених вище інших категорій військовослужбовців) об`єктивно не мали змоги претендувати на призначення соціальних виплат у фінансово розумному розмірі.

Існуючі на той час правила соціального забезпечення професійних військовослужбовців та військовозобов`язаних, котрі постраждали внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачали призначення виплат, що суттєво перевищували розмір 5 мінімальних заробітних плат.

Лише поступова зміна правил соціального забезпечення цих осіб та суттєве підвищення рівня мінімальної заробітної плати викликало у цих осіб фінансовий інтерес до призначення пенсії у порядку ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З урахуванням вкладеного, колегія суддів не знаходить підстав для поширення на інші категорії військовослужбовців того правила, котре було запроваджено законодавцем для військовослужбовців дійсної строкової служби, адже це суперечить призначенню норми закону.

Як вбачається з довідки від 29.11.1986 року, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , копії подання від 19.06.2008 року № 14, копії військового квитка серії НОМЕР_4 , позивач строкову військову службі проходив в період з 09.10.1983 року по 16.10.1985 року, а в період з 22.10.1986 року по 30.11.1986 року позивач перебував на навчальний зборах та за ним по місцю роботи у Козелецькому ГОПГХ зберігався середній заробіток (а.с. 20, 53, 57-59).

Підсумовуючи викладене вище, суд схиляється до висновку про відсутність факту існування порушеного суб`єктивного права особи чи ущемленого інтересу у публічно-правових відносинах, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог, адже позивач проходив строкову військову службу з 09.10.1983 року по 16.10.1985 р.

Дана правова позиція викладена також в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2018 року справа № 820/2589/18, від 08.05.2018 року справа №820/1148/18 тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року без змін

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

С.Б.Шелест

Повний текст рішення складений 13 листопада 2018 року.